Український Фанфікшн
Головна » Статті » Книги » Гаррі Поттер

Блек-Азкабан
Глава 1.
Із туману виходить дівчина. Вона невисокого зросту, але має міцну статуру. Видно результат довгих тенувань. Її блакитні очі ніби світяться у темряві. Вона стоїть на фоні .... в'язниці. О так, це Азкабан. Найбільш захищенна в'язниця для магів. Чому ж вона тут? Дементори підлітають все ближче і вона вже почула могильний холод. Але це її не зупиняє. Вона повинна це зробити. Дівчина наставляє паличку на скупчення дементорів і тихо спокійно промовляє:
- Експекто патронум.
У небо злітає ворон - огортаючи її своїми крилами та проганяючи дементорів.
Зайшовши у ритуальний зал дівчина зрошує родовий камінь своєю кров'ю і промовляє:
- Я, Кассіопея Блек - Азкабан. Глава роду Блек та спадкоємиця роду Азкабан. Приймаю свій спадок.
Починається перебудова замку. Тепер це не в'язниця, а повноцінний менор. До дівчини підлітає один із дементорів. Вона готується викликати захисника. Та це не потрібно. Дементор перетворюється на темного лицаря і опустившись на коліно говорить:
- Глава роду Азкабан, приймете на службу своїх темних лицарів.
- Прийму! - говорить Кассіопея.Але що мені потрібно зробити?
- Випустіть трохи своє магії у камінь роду. І коли відчуєте нас скажіть:Приймаю.
- Гаразд.
Кассіопея підійшла до родового каменю і поклавши на нього руку впустила трохи своєї магії. І тут сталось те про що казав темний лицар. Вона відчула їх усіх і вони її теж. Це було незвично та все ж дівчина вимовила:
- Приймаю.
- Раді служити, Леді Азкабан.
- Справу зроблено, а тепер поговоримо з родичами. Веди мене мій темний лицар.

Глава 2.
1979 рік.
- Доро, нам треба поговорити.
- Так, Регулусе. Мені теж треба тобі дещо повідомити.
- Я покохав іншу і ми з нею їдемо звідси. Вибач.
- Як ти міг? Чи ти взагалі мене не кохав? - схлипуючи проговорила Дора і утекла.
А він все поривався побігти за нею. Але не міг цього зробити. Вона повинна житти. А він відчуває, що Воландеморт скоро його знайде. А це значить пощади не буде.
1980 рік.
- Алісо, я знаю, що це моя дочка. Але я не можу її бачити. Вона нагадує про свого батька. Та щей успадкувала родові ознаки Блеків.
-І що ж ти збираєшся робити? У притулок?
- Навіщо? У неї є батько. Та й Вальбульга жива, здорова. Хай займається своєю внучкою і зробить з неї істинну Блек.
-Як знаєш. Але я не хочу тебе знати після цього. Мені теж скоро народжувати, але свою дитину я нікому не віддала б. Навіть якби Френк мене покинув.
- Скатертиною дорога. Ніби ти мені потрібна. І навіщо я взагалі з тобою зв'язалась.
- Ти зробила свій вибір. Не боїшся залишатись сама.
- Я Азкабан і самотність це не мій страх.
Аліса вийшла із замку попрямувала виходу з території замку. Звідки перемістилась у родовий замок Лонгботомів. З'явилась у холлі і одразу ж знепритомніла. Добре що там саме знаходилися її чоловік та свекруха.
Френ одразу ж підхопив її.
- Френк, викликай Сметвика. Її зараз не можна переміщувати. Що ти стоїш? Поклади її на диван. І в Мунго через камін. - роздала вказівки Августа. - Говорила ж не можна трангресувати. Ліпше камін. Але хто ж мене слухає. Головне щоб це не позначилось на дитині.
А Дора зібравшись попрямувала до родового помістя Блеків. Крічер відчинив двері і сказав:
- Хазяйка Вальбурга нікого не приймає.
- Мене прийме. Доповідай. І впусти мене в передпокій. Виконувати.
- Маленька хазяйка.- сказав Крічер і простягну руки до дівчинки.
- Іди- крикнула Дора.
І Крічер зник. Щоб за секунду з'явитись у кімнаті свої хазяйки.
- Хазяйка Вальбурга там наречена хазяїна Регулуса.
- Дора? Що їй треба? Не хочу її бачити.
- Вона з дитиною. І ця дівчинка роду Блек.
- Запроси її в холл я скоро спущусь.
- Добре, хазяйко. - відповів Крічер і зник із тихих хлопком.
Крічер провів Дору в холл і запронував сісти та почекати.
Через кілька хвилин спустилсь Вальбурга.
- Леді Блек, - встала Дора.
- Доро, ми ж не на прийомі, можна просто Вальбурга.
- Та ні все ж я прийшла у справі.
- Ну то Леді Азкабан, що привело вас у мою скромну обитель.
- Ви напевно знаєте ваш син покину мене і поїхав на континент із своєю новою пасією.
- Це не правда.
- Можна я все ж розповім? Так ось. У нашого недовгого роману з'явились наслідки. - сказала Дора і показала на маленьку з якою вже грався Кричер.
- Як ти можеш називати дитину народжену від любові - наслідком. І чому ти не тримаєш її на руках? - запитала Вальбурга.
- Тому що як я зрозуміла зі сторони вашого сина любові не було. А я не тримаю її на руках тому що принесла її вам. Я думаю ви та Регулус зможете виховати достойну спадкоємицю роду Блек.
- Регулус не зможе її виховувати та вже ніколи її не побачить.
- Що він не повернеться?
- Так з того світу не повертаються. Воландемор знайшов як висмикнути його з захищеного менору та вбити. А все те про нове кохання, було обманом. Він хотів захистити тебе. - зриваючись в сльози промовляє Вальбурга.
- Це правда? - зі сльозами на очах промовила дівчина. -Навіщо? Я була б із ним до кінця.
- Цього він і боявся. А дівчинку я все ж заберу. Та дам їй достойну освіту.
- Я думаю, хоч мій рід теж Древній та Благородний. Але все ж їй у вас буде краще. Але вона зможе наслідувати рід Азкабан після моєї смерті.
- Ти зробила свій вибір. Тож бачитися з нею не зможеш. Я її сховаю. Не потрібно, щоб про неї дізналися послідовники Воландеморта.
- Я знаю що ви дасте їй найраще. Та все ж скажете їй: - Що мама її любить просто так вийшло. Прощавайте.
- Прощай, Дора. Сподіваюсь, ти житимеш довго і щасливо. Кричере проведи гостю.
Дівчина вийшла на ганок і трангресувала у невідомому напрямку.
Категорія: Гаррі Поттер | Додав: Sandra2108 (12.08.2018) | Автор: Sandra2108
Переглядів: 56 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]