Невидимі нитки, що нас з'єднують. Розділ 2.
| - Що з зовнішнім виглядом, Драгніл? - Впав. Тому зараз, поки вчителя, о диво, ще не було, він намагався хоч якось позбутися багнюки на піджаку. Однак, швидко відмовився від цього дійства через ще гірші наслідки, і просто зняв предмет одягу та закинув під парту. Його вже ніщо не врятує, най спочиває з миром. За всім цим зі злістю в очах спостерігала сатана. І якщо ви уявляли сатану в подобі чорта чоловічої стати, то Нацу спішить переправити ваші примітивно мислячі голови. Справжнім творінням пекла була представниця жіночої статі, а сама Ерза Скарлетт – староста класу, президент клубу кендо та віце-президент школи. Вона і ніхто інший була сатаною в реальному житті. Ігноруючи насмішки друга і суворий погляд однокласниці хлопець поглянув у вікно, сподіваючись побачити незнайомку, та як і очікувалося, її вже там не було. Взагалі у Нацу були проблеми із іменами – йому було складно їх запам’ятовувати на відміну від зовнішнього вигляду людей. У цьому випадку у нього була так би мовити фотографічна пам’ять. Він добре запам’ятав, що у неї світле волосся і карі сумні очі. Що ж, оскільки тої дівчини нема, то пора повертатися до навчання. До справжнього навчання. Вчитель прийшов через десять хвилин після дзвінка, що дуже розлютило хлопця, адже він по дорозі сюди кілька разів мало б калікою не став, а він, бачиш, спізнюється, уф, скотина непунктуальна. Проте Нацу все здав, і навіть отримав вищий бал, від чого настрій одразу ж піднявся, як і розуміння того, що тепер він може зі спокійною душею штовхати ху... всяке. Сівши, після захисту, за стіл, хлопця почало хилити в сон, і він не помітив, як справді заснув, аж доки дехто, не будемо казати, хто той дебіл Фуллбастер, не закричав на вухо, копіюючи голос вчителя: "Спимо, Драгніл?!" Він ще тримав над бідною і так побитою за ранок головою книжку, щоб остаточно добити друга, і швидко відскочив від нього, щоб не отримати здачі, і правильно зробив, тому що реакція друга була блискавичною, і там, де мав би стояти брюнет, зі свистом з’явився кулак. Чорт, не вийшло вдарити. - Грей, скотина. - Розтираючи забите місце, він молився, щоб шишки не було, адже вдарився він сильно. - Чого тобі, - багатозначно глянувши на оголений торс друга, - ексгібіціоніст? - Ходімо, кави вип'ємо, поки Ерза не згадала, як ти в клас з'явився. - Незворушно застібаючи сорочку, запропонував хлопець, тим самим змусивши Драгніла пригадати, що від самого ранку він навіть кави не випив, не то що їв, а ще замислитися, чи взяв він гроші, а то з його сьогоднішньою вдачею.... Але, на щастя, гроші в нього все ж були. На кожному поверсі старшої школи та університету були автомати зі смаколиками та напоями. У середній і молодшій же школах кави не було, тому що дорослі вважали шкідливим, що з таких ранніх років пити каву не варто. Нацу надавав перевагу міцній і трохи солодкій каві в турці, або лонг блек у кав'ярні біля будинку - бо там була добре обсмажена кава, яку робили баристи, в яких руки з правильного місця росли, але в такі дні, як цей, кава з автомату була не такою вже й поганою. Тим паче, вона була ядреною, і швидко бадьорила. А от їсти дуже й дуже хотілося, але їдальня відкривалася тільки після другого уроку, тому він вирішив, що обійдеться снікерсом. Грей же вирішив обійтися звичайним лате, і розмістився на підвіконні, якраз біля автоматів. Нацу наслідував його приклад і став поруч із другом, повільно жуючи батончик. Час від часу хлопці кидали осудливі погляди на вибір кави одне одного, але не коментували смакові вподобання друга, а то словесна перепалка може перерости у бійку. Взагалі, вони дружать з першого класу молодшої школи, тоді вони побилися в перший же навчальний день, та так, що викликали їхніх батьків, адже побилися вони до непритомності, перелякавши всіх навколо. Тоді його батько голосно розсміявся, як і батько Грея, і сказав, що він, Нацу, знайшов справжнього друга в перший же день. Як не дивно, але констатація батьківського факту збулася. Вони так само продовжують битися, але тепер жартома, без сильних ушкоджень, що їхнього здоров'я, що шкільного майна, останнього уникати було дуже й дуже важко. Якоїсь миті Дідусь, саме так називали директора "Хвоста феї" всі учні, оскаженів і відправив їх до клубу єдиноборств, де вони познайомилися з Ерзою, яка швидко вгамувала запал двох бунтарів. Хоча вона сама в той час була такою ж, і навіть гіршою. Вона тоді постійно змагалася з Міражанною, та згодом дівчата переросли це, що не скажеш про хлопців. - То звідки в тебе шишка на лобі? - Поцікавився брюнет, спостерігаючи за учнями, які не поспішаючи крокували коридором. Драгніл же, обмацавши чоло, переконався, що в нього справді вилізла невеличка гуля, і це почало дратувати, особливо спогади сьогоднішнього ранку. - Та проспав я, потім один раз у двері в передпокої врізався, а вдруге на ділянці в нас у школі впав, дивом уникнув калюжу. - Насуплено й неохоче відповів хлопець, і залпом випив свою каву, намагаючись не звертати уваги на дикий регіт однокласника, але не витримав і зірвався. - Годі іржати, йолопе! - Якщо хочеш полизатися, не обов'язково пробувати це на неживих предметах, лопух. Сказавши це, старшокласник викинув свій порожній стаканчик з-під напою в смітник і став повільно йти в бік класу. Ображений на підкол друга, Нацу, недовго думаючи, підбіг до нього, і натягнув розстібнутий піджак друга на голову, і, з усієї сили, вдарив долонею по сідницях, зриваючись на біг, дико при цьому регочучи. Чесно, якби в Грея не було дівчини, всі б думали, що вони обидва зустрічаються, адже подібні речі для двох ідіотів це нормально. Дивлячись на Фуллбастера, який намагався не заматюкатися і виплутатися з одягу, Нацу не дивився куди біг, і в якийсь момент на його шляху утворилася перепона, якої він не очікував і не бачив, і якої не повинно було бути по дорозі. Судячи з болю в голові - це були двері, з вереску - це скрикнула дівчина, а злісний іржач ішов від Грея. - Ось тобі й миттєва карма, Драгніл! - Крізь регіт видавив із себе коментар брюнет, дивлячись на нього зверху донизу, адже від болю Нацу присів, тримаючись за хворе місце. - Іди в... - Розтираючи голову, він подивився на людину, яка верещала, коли він вкотре за цей день вдарився об двері. Це була та сама дівчина, на яку він дивом не впав сьогодні вранці. - Клас, відморожений. - Домовив Нацу, і знову подивився на незнайомку. - Вибачте, будь ласка, я не хотіла. - Вона сказала те саме, що збирався сказати і він. - Не сильно забилися? - Ні, все гаразд. Це я маю вибачитися за те, що сьогодні вранці на тебе ледь не впав та ще й налякав. "- Це все ж таки ти був..." - тихо прошепотіли покусані губи, її зіниці ледь розширилися, і смуток поступився здивуванню й усвідомленню, через кого вона сьогодні двічі злякалася. Вона натягнула рукава сірого худі, ховаючи зап'ястя, і поправила білий шопер на плечі. Блондинка виглядала дуже худою, і складалося враження, що навіть легкий вітерець знесе її. - Для того щоб його вирубати одних дверей не вистачить, тож не турбуйся. - Грей, ясна річ, не послухався друга, і не пішов до класу, а просто вліз у розмову. - Грей, - звернувся сіроокий до друга, і продовжив, коли той звернув на нього увагу, - йди нахуй. - Слідом пішов відповідний знак, на який брюнет лише закотив очі. - Ти взагалі правильно зробила, що вийшла в цей момент із кабінету. - Усе ще посміюючись над тим, що нещодавно сталося, продовжив Грей. - Але, на мій превеликий жаль, твій гарний удар дверима не вправив йому мізки на місце. - Але все одно ж боляче. - Блондинка з винуватим обличчям подивилася на Драгніла, коли той розтирав забите місце. У повітрі нависла ніяковість, від чого дівчині було не по собі, і це дуже сильно впадало в око - те, як вона смикала то рукава худі, то поправляла сумку на плечі, то крутила телефон в руках. Мабуть збиралася з думками. - Вибачте, мені дуже шкода... - Вона хотіла ще щось додати, але телефонний дзвінок перервав її, як і дзвінок на урок. - Вибачте ще раз, і до зустрічі. Поклонившись, вона прийняла виклик і поспішила в бік виходу, поки хлопці переробляли значення фрази "До зустрічі". Грей лише знизав плечима, прийнявши це за звичайну ввічливість, а якщо ні, то яка до збіса різниця? Правильно, ніяка, йому все одно. А Нацу чомусь потішило подібне прощання і посмішка незнайомки, коли та, вже біля виходу з будівлі старшої школи, мило йому посміхнулася. Нацу ж до кінця дня подумки постійно повертався до незнайомки з її: "до зустрічі". *** - Алло, - Вона не любила розмовляти по телефону, надаючи перевагу перепискам, а якщо вже й доводилося, то розмовляла по телефону в тиші і без зайвих вух, але вона не вдома, тому довелося просто вибігти на подвір'я, де вже нікого не було. - Так, якраз вийшла. - Розглядаючи територію школу що була вся в кущах, де-не-де були дерева і на газоні визирали з-під снігу та бруду проліски, вона зморщилася від холоду, бо одяглася не за погодою, та й не було сенсу їй одягатися тепліше, коли до школи і зі школи її забирала машина. - Добре, почекаю. Хоч їй і було холодно, але до школи повертатися не хотілося. Телефон у руках відволікав її своїм інтернетом. Їй хотілося декому написати й порадувати, але краще почекати, коли їй прийдуть результати. Ото весело буде коли дівчата взнають про її витівку. Настрій трохи піднявся від приємного хвилювання. Ранок у Люсі з п'ятнадцяти років завжди починався однаково: з головним болем і небажанням прокидатися. А ось бажання померти якраз таки і було, точніше просто лежати і так померти, усвідомлено, розкладаючись від пролежнів, і щоб її ніхто не чіпав. Відтоді, як батько дав дозвіл вступити до школи, за дві доби вона спала години три загалом, бо надто сильно захопилася підготовкою, та й хвилювання з параноєю їй не давали розслабитися і відпочити. Саме тому вона дізналася абсолютно все і про школу, і про позашкільні факультативи, виявилося, що там розподіляють по групах за рівнем тестів, і що вищий рівень, то сильніший клас. Вона, звісно, навіть не сподівалася на найкращу групу, де вчаться найрозумніші учні, але все ж таки їй не хотілося б у якомусь лузерному класі вчитися. Вранці вона шукала серед хаосу, який влаштувала вночі, пігулки, насамперед від головного болю. Голова сьогодні боліла сильніше звичайного, до чого б це? Прийнявши свою "дозу" пігулок, пішла приймати душ у темряві, і не те, що б у неї не було світла у ванній, і слуги лінувалися поміняти лампочки, вона просто не могла дивитися на своє відображення, поки антидепресанти не почнуть діяти. Навіть не снідала, бо навіть шматок у горло не ліз, одразу хотілося блювати, а батько не тиснув, розуміючи, чому доньці не їсться. На виході з маєтку, вона стиснула свій телефон якнайсильніше, намагаючись дихати глибоко і не піддаватися паніці. Зараз же, чекаючи на особисту машину, вона почала замислюватися над тим, чому у неї так різко заболіла голова в школі, адже вона годину півтори тому випила таблетку від головного болю. "Мабуть, уже звикаю до цих знеболювальних, треба купити сильніші", знизавши плечима вона поспішила до знайомої іномарки, яка якраз під'їхала під школу. Сьогодні батько працював в офісі в центрі, тому вдома було порожньо і дуже нудно. Але дівчина швидко знайшла чим себе зайняти, вона схопила ноутбук, і в першу чергу стала перевіряти свою пошту, в надії на те, що їй відписав заступник, і затвердив її ученицею будь-якого класу старшої школи "Fairy Tail", але ні, нічого не було, крім купи спаму від різних сайтів і розсилок магазинів. Помітивши знижки в улюбленому онлайн книжковому, вона одразу ж натиснула на посилання і стала розглядати літературу. Від шопінгу її відволікло вхідне повідомлення в загальному чаті. Повідомлення для: Хартфілія Люсі 10:51. Я зараз здохну Т_Т У загальний чат, де сиділи, крім Люсі та Леві, ще кілька дівчат, що навчалися в одній школі, вони напрочуд легко й радо привітали новеньку - Люсі - у своїй компанії. Зараз же скаржилася, ще не зрозуміло на що, Леві. Блондинка швидко перевірила, скільки їх у мережі, лише вона та подруга, яка також любить читати, і в якої, як Хартфілія впізнала з фотографій, було коротке волосся синього кольору. Повідомлення для: МакГарден Леві 10:53. Що трапилося? 10:54. У мене щойно була фізкультура з класом Ерзи. Я зараз помру. Помру Люсі!!! ЗРОЗУМІЄШ?!? 10:55. Користувач Хартфілія Люсі відправила фото-вкладення 10:56. ЯКОГО ФІГА ТИ ВІДПРАВИЛА МЕНІ ПОМИНАЛЬНИЙ ВІНОК?! Вона й так сміялася, як ненормальна, поки шукала поминальний вінок, а після реакції Леві з купою злих смайликів, так узагалі мало не впала з ліжка. Вона постійно жартувала на тему суїциду і сама над цим же й сміялася, дратуючи інтернет подруг. Хоча часом і вони посміювалися з її жартів та надісланих мемів на тему смерті чи суїциду. Повідомлення від: Хартфілія Люсі 10:57. А що не так із фізрою разом із класом Ерзи? 10:58. Ех, Люсі-сан, ви просто не розумієте, як це вчиться разом із класом, де всі учні перебувають у спортивних гуртках, а половина так узагалі спорті профі, прям як риба у воді. =_= Я зараз не відчуваю своїх ніг... Наскільки Люсі знала, Ерза, Леві та Джувія вчилися в різних класах, але вони мали декілька спільних занять. А так дівчата навчалися у різних профільних класах, наприклад Джувія із художнім нахилом дівчина доволі часто в переписках говорила про свої роботи на виставки, а Ерза точно відвідує багато спортивних класів. Мабуть це клас зі спортивною реалізацією чи що? А якщо вона потрапить у якийсь клас, то в якому вона буде? Може разом із Леві? Це було б чудово, адже Леві обрала соціально-економічний напрямок. У будь-якому разі, перелік спеціальностей у старшій школі достобіса, Люсі головне, аби вона не потрапила до спортивного класу там вона точно не виживе. Повідомлення від: Скарлетт Ерза 10:59. Не скигліть, це була звичайна фізкультура. 11:00. Звичайна?! Де ти бачила, щоб у звичайній школі, на ЗВИЧАЙНІЙ, повторюю, ЗВИЧАЙНІЙ фізкультурі бігали 10км по полю абсолютно всі!!! А потім АДСЬКІ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ З ПОСИЛЮВАЧАМИ?! Ви на кіборгів вчитеся?! 11:02. Я повністю згодна з Леві-сан. «Я б точно не хотіла б вчитися в класі з Ерзою», прочитавши короткий опис уроку від Леві, подумала дівчина. Згадавши свою жахливу фізичну підготовку, точніше її відсутність, Люсі лише проковтнула ком у горлі, і почала читати переписку. Час від часу відповідаючи на прямі повідомлення, які були адресовані саме їй. Люсі бачила себе тільки у двох стихіях: економіка, і в письменництві (але такого в школі наче було). Нахил до письменництва вона помітила в собі відносно недавно - коли почала писати листи матері, аби вивільнити всі свої переживання, а після, як стала записувати свої думки на сторінці одного літературного сайту для любителів щодо тієї чи іншої прочитаної книги. Зараз же вона автоматично відкривала, одразу після того, як відкривала лептоп, документ із магічними історіями. Про це її "захоплення" ніхто не знав, ні батько, ні психолог, ні навіть Леві, хіба що мама, але вона мертва, тож це не рахується. Люсі відчуває, що мрія видати книгу, так і залишиться мрією. Але ось книжковий у неї сто відсотків буде, або просто власна величезна бібліотека. Батько її вже запевнив, що все перейде їй у спадок, включаючи сімейну бібліотеку які вже майже сотня років, та й у самої дівчини книжок уже не мало. Зараз її трохи турбував той факт, що через навчання в неї не буде достатньо часу на читання, і це засмучувало. Але зараз занадто рано, щоб щось планувати і про щось мріяти. Зараз їй хочеться лише одного - поспати. *** - У сенсі до вас перевелася новенька? Сьогодні вранці завуч сповістив Леві, що в її клас перевели ученицю, і завтра, після занять, вона, як сама відповідальна учениця має здійснити захопливу екскурсію старшою школою. Та їй не повідомили, хто вона така, сказали, прохання її та її сім'ї, і тепер вона ділиться цією нісенітницею з друзями на великій перерві. Вся компанія розташувалися в шкільній їдальні, хтось дістав свої обіди, а хтось, як Леві, купив собі поїсти. - Сама в шоці була, коли мені це повідомила Грандіна. - Пережовуючи рис, відповіла синьоволоса. - І до речі, не тільки в мій клас новенька переводиться. - Направивши палички на Ерзу, вона продовжила. - У твоєму класі так само буде новенький, тільки він не такий анонімний, як моя. - Зітхнувши, вона продовжила жувати свою їжу. - І хто ж він? - Поквапила подругу Ерза. Хлопці так само закивали головами, показуючи свій інтерес. - Не пам'ятаю імені, але виглядає він, як злочинець. Я тобі потім покажу його досьє, мені видали копію. Далі розмова пішла у інше русло. А Нацу багатозначно подивився на Грея, ніби натякаючи, що, найімовірніше, він здогадується, хто саме та сама незнайомка. Хлопець готовий поставити всі свої кишенькові гроші на те, що це саме та сама білявка, яку вони вчора зустріли, і через яку в нього шишка на лобі. Ну, щодо фізичних каліцтв, тут, найімовірніше, його провина, адже вчорашній день був ще тим лайном, адже після зустрічі з кароокою, у нього проблеми не скінчилися, але це було все ж краще за його ранок того ж дня. Наприклад, через забої, йому сказали що до кінця наступного тижня відвідувати свої гуртки та уроки фізкультури заборонено, що його трохи засмутило, але потішило батька, який зробив із сина хлопчика на побігеньках на своїй роботі. Він і раніше цим займався, але тільки на вихідних і канікулах, а тепер у нього два тижні в режимі: йти туди, занеси туди, забери те, принеси сє, уф, бісить. Минулі вихідними він розбирав із батьком документи, а тепер знову, як у десять років, бігає по поверхах, як прислуга. Але це все ж легше, ніж рахувати, думати і підписувати всі ці важливі папірці. Сьогодні він так взагалі їде з батьком у справах до якогось майбутнього партнера, тому в школі він був не у формі, а в костюмі, добре, що в шкільних правилах зазначено, що замість шкільної форми можна приходити в офіційних костюмах, там, щоправда, є ще кілька винятків із правил, але це зараз не важливо. Повідомлення від: Батько 13:20. У тебе звільнення від двох останніх занять. Буду чекати під школою Прочитавши повідомлення від батька на уроці, він зрозумів, що це заняття останнє, і далі він вільний наче птах на небі..., не до кінця, звісно, але це краще, ніж сидіти на нудних уроках і намагатися розібрати нудне бурмотіння вчителів. Під час обіду він ще встиг довідатися про спільну віртуальну знайому подруг, які обговорювали, як це було б чудово, якби вона вчилася разом із ними, і що та книгарня, який вона радила відвідати, справді просто неймовірна. Його це на секунду зацікавило, але всього лише на мить, і зараз він чомусь згадав про це, але знову переключився на дзвінок на перерву, і поспішив покинути будівлю школи. У машині, сівши на заднє сидіння, він привітався з батьком і водієм - у сім'ї Драгніла поважали всіх людей, чи то президент, чи то безхатченко, це саме те, чого навчав його батько. Ігніл, чоловік середніх років, із червоним волоссям і добрими, навіть теплими очима карого-жовтого кольору, був чудовим батьком, який із розумінням до всього ставився, і самостійно виховував сина, на роботі був дуже суворим і завжди домагався свого, через це (ну і ще й прізвище) його прозвали Драконом. - То куди ми їдемо? - Вони виїхали за місто, і огляду відкрився мегаполіс і пустельні, ще не засаджені, поля. Нацу вперше їздив із батьком у його справах так далеко. - До Хартфілія, - Чоловік важко зітхнув, - Він вельми відсторонений і педантичний, але при всьому при цьому найвпливовіший бізнесмен не тільки в Японії, а ще й за кордоном. - Спостерігаючи за дорогою, він помітив величезну будівлю, огороджену, мало того, що червоним цегляним парканом, так і ще й деревами. – О, ми вже на місці. Виходячи з машини, чоловік недбало кинув: "У нього, до речі, дочка має бути. Якщо зустрінешся, було б непогано з нею подружитися. Але знаючи її...", не закінчивши речення, він поспішив до пана Хартфілія, який вийшов у двір зустрічати гостей. Джуд був у коричневому костюмі, блакитній сорочці та бордовій краватці, і доки двоє впливових людей віталися, хлопець встиг роздивитися й оцінити багатство Хартфілій. Двоповерховий маєток, з великим, і напевно гарним, садом, де від чогось Нацу уявлялися тільки троянди і лілії, нагадували йому Англію, як у фільмах. В якийсь момент, його погляд вчепився у другий поверх, де, як йому здалося, хтось дивився на них, але щойно він подивився у вікно - нікого не було, тільки штора злегка розвіювалася. Тепер, поки двоє дорослих сховалися в кабінеті, а самому Нацу дали настанову - прогулятися й почекати до вечері, на яку їх запросив сам Джуд, він виконував наказ. Зсередини все так само було в англійському стилі, і це було незвично для японця. Мякі килими на дерев’яній підлозі, всюди меблі у тон кімнат із вазами з квітів, різні статуетки, картини на стінах. Все навколо було водночас і простим і зі стилем і виглядало достобіса дорогим. Якоїсь миті хлопцю подумалося, чи то хтось із сім'ї Хартфіліа родом із Британії, чи просто любить цю країну, що в цьому разі, одне й те саме. - Принцесо!... - Поки хлопець роздивлявся картину, в атріумі між першим і другим поверхом, на якій він упізнав тільки Джуда і все, а ще там була жінка, яка дуже сильно нагадувала вчорашню незнайомку, і в якої була європейська зовнішність. Аж раптом почув обурені голоси з другого поверху, біля якого він перебував, і з цікавості пішов на звук. - Скільки разів я говорила, що б мене так не називали! - Голос був дуже знайомим, і несподівано роздратованим. - Та й узагалі, я сама можу вдягнутися, а цю сукню прибери, мені вона не подобається. - Одні з численних дверей були прочинені, куди він і підійшов, тримаючись трішки подалі від дверей, і радіючи тому, що підлога не скрипить, а через килим не було чути його кроків. - Але у вас сьогодні гості, і ви будете з ними вечеряти. Огляду, який був доступний сіроокому, надавав вид на вікно, біля якого стояло овальне дзеркало білого кольору та з візерунками, і яке можна було пересувати. Саме в цьому дзеркалі він бачив служницю в робочій формі, і з бордовою сукнею, що не подобалася дратівливій і вибагливій доньці господаря. - Я знаю, але вбрання я виберу сама. - Підійшовши до працівниці хлопець побачив ту саму незнайомку зі школи, і чиє ім'я він не знав. Вона щось ще вручила покоївці, і стала виштовхувати ту з кімнати, хлопець швидко сховався в першій найближчій до нього кімнаті. - Усе, вільна! Удар дверей, і незадоволений буркіт робітниці, який, перестав звучати, що означало лише одне - вона пішла, а Хартфілія залишилася сама в кімнаті. | |
|
| |
| : 39 | |
| : 0 | |