Кокомі Терухаші стояла біля будинку Кусуо Сайкі й намагалася змусити себе подзвонити у дзвінок.

Ну от, вона вже тут. То чому руки так трясуться? Чому замість того, щоб натиснути на кнопку дзвінка, хочеться розвернутися та втекти куди подалі з величезною швидкістю? Вона ж уже все давно обдумала й вирішила!

Адже все почалося ще в школі. Коли вона звернула на него увагу? Не пам'ятає, проте після цього її життя круто змінилося.

Кусуо Сайкі. Її колишній однокласник, якого вона кохає. Так, вони вже закінчили школу і вступили в коледжі чи університети, а вона, Кокомі Терухаші — ідеальна красуня, все так само продовжує кохати цього непримітного й тихого хлопця. І це просто великий збіг обставин, що вони вступили в один і той же університет!

Адже спершу вона бісилася, що він не помічає її та не реагує на будь-які хитрощі й спроби привернути до себе увагу. Потім переконувала себе, що це просто така перша закоханість і незабаром вона мине.

Та от уже закінчився третій курс університету, а закоханість усе ніяк не минала, навпаки, Кокомі почала надто часто й багато думати про Сайкі, особливо коли він був неподалік чи поруч. Зараз він здавався їй іще красивішим, ніж був у старшій школі. А коли спіймала себе на тому, що подумки планує їхнє весілля, уявляє будинок, у якому вони разом житимуть, і навіть скільки дітей у них буде та як їх зватимуть, то зрозуміла, що влипла, причому по-великому.

Адже це була вже ніяка не закоханість, а найсправжнісіньке кохання.

І тоді Кокомі запанікувала.

Ні-ні-ні, ви про що? Вона абсолютно не може кохати Кусуо Сайкі! Вона ж ідеальна красуня, а він звичайний хлопець, яких тисячі навколо, й геть не вартий її уваги!

І спробувала забути його, викинути з голови й узагалі не згадувати про таку людину. Тим паче, він усе одно не звертав на неї уваги.

Проводила час із друзями, ходила на побачення наосліп і навіть зустрічалася з хлопцями набагато, набагато кращими за цього тихоню з проникливими очима, які ховаються за зеленими скельцями окулярів.

Так тривало три роки.

Поки одного дня, коли зустріла Сайкі в коридорі університету в компанії якоїсь настирливої дівулі, вона зрозуміла, що просто дурить саму себе. Адже кохання до Сайкі Кусуо так нікуди й не зникло.

А коли, проходячи повз, він кивнув їй, як старій знайомій, ідеальна красуня зрозуміла, що справа — труба. Причому, повна, остаточна й безповоротна. Адже нахабну дівулю захотілося відчепити від Сайкі й викинути у вікно, а самій підбігти до нього, схопити за руку й отримати у відповідь його рідкісну, але таку чудову посмішку. І щоб усі навколо це бачили й знали, що цей хлопець належить тільки їй одній!

І тоді Кокомі Терухаші прийняла нелегке, але єдине для себе рішення. Вона піде до Сайкі та зробить одну велику дурість, після якої втече куди подалі, а якщо треба, то й переїде в інше місто, але вона зробить це. Так, можливо, після цього він її зненавидить, і ніколи більше не розмовлятиме з нею, проте в неї залишаться ці спогади, якими вона дорожитиме до кінця життя.

А далі… А далі буде видно.

І ось вона вибрала вихідний, коли знала, що Сайкі точно вдома, й навіть прийшла до нього, хоча частина неї горлала не робити цю дурість, про яку точно потім буде шкодувати, та застрягла на тому, що не могла наважитися натиснути на дзвінок.

Може, справді забити на цю безглузду ідею та піти додому? Ні, не можна, вона вже все вирішила для себе й надто далеко зайшла, щоб ось так просто здатися й піти.

Дівчина глибоко зітхнула й рішуче потягнула руку до дзвінка, але натиснути не встигла, оскільки її раптом гукнули знайомим голосом:

— Ой, Кокомі, це ти? Яка приємна зустріч! Прийшла до малюка Ку?

Синєволоса красуня повернулась і побачила біля себе маму Сайкі, в руках у якої була сумка з продуктами.

— Вітаю! — поклонилася ввічливо. — Так, вирішила навідати Сайкі. Він удома? Ой, ви з крамниці? Давайте я допоможу вам!

— Так, удома закінчився мірін і ще якісь продукти по дріб'язку, от і довелося сходити. Ні-ні, дякую, але допомагати не треба — мені не важко. Краще йди до малюка Ку — він у своїй кімнаті.

Балакаючи так, Терухаші не встигла отямитись, як опинилася всередині будинку й уже стояла біля дверей кімнати Сайкі.

Серце раптом підскочило й закалатало в грудях, як божевільне. Чи вистачить у неї сміливості виконати все до кінця? Ні, вона зробить це!

Знову глибоко вдихнувши і взявши себе в руки, дівчина постукала, після чого рішуче відчинила двері та ввійшла до кімнати.

— Привіт, Сайкі! Я от вирішила тебе навідати. Що робиш?

Господар кімнати, який досі сидів у кріслі біля столу й читав книгу, відірвався від неї й невдоволено поглянув на дівчину.

Книгу читаю. Ти щось хотіла?

— Т-Так... Я маю до тебе пропозицію. — насилу витиснула з себе Кокомі. Адже він був так близько! Й вони в кімнаті самі, хоча зазвичай вона приходила сюди з друзями зі старшої школи. Як тут не хвилюватися?

Стримуючи нервове тремтіння в ногах, ідеальна красуня швиденько сіла за столик на підлозі й поклала біля себе пакет, який весь цей час судомно стискала в руках.

Вочевидь, зрозумівши, що так просто від нього не відстануть і почитати спокійно не дадуть, Сайкі, незадоволено зітхнувши, акуратно поклав книгу на стіл і за мить уже сидів напроти Терухаші за столиком.

Ну і що за пропозиція?

Він поклав підборіддя на схрещені руки й уважно дивився на неї; на правій руці блиснув під сонячними променями тонкий сріблястий перстень. Що це? Вона ніколи не бачила, щоб Сайкі носив якісь перстні на руках.

Не про те зараз мова! Треба відкрити рот і сказати навіщо вона прийшла. Інакше він не чекатиме довго, а просто витурить її з кімнати й піде далі читати. Але як же це важко! Серце стукає, мов ненормальне, щоки почервоніли, дихання перехопило. Невже вона справді зробить це?

— П-п-п… По… П…

Сайкі підняв брову.

А конкретніше можна?

Та він знущається над нею! Яке конкретніше, якщо від хвилювання і ледь чи не паніки язик немов присох до горла й звуки не хочуть вилітати з рота?!

Але ж який він усе-таки красивий… Його обличчя так близько до неї… І якщо все вийде…

Ця думка неначе надала їй сміливості й Кокомі різко випалила:

— Поцілуй мене, будь ласка!

Ну от, вона зробила це.

Здається, їй удалося шокувати зазвичай незворушного хлопця, тому що очі його дещо розширились і якусь мить він дивився на неї прямо, не кліпаючи.

— Звичайно, я прошу тебе зробити це не просто так. — червона, мов буряк, синєволоса красуня, намагаючись не труситися від хвилювання й паніки, полізла у свій пакет і дещо тремтячими руками почала витягувати звідти на стіл упаковки з кавовим желе. — А ось за це.

Очі хлопця радісно блиснули при вигляді улюбленого смаколика. Але тут же примружились та уважно поглянули на Терухаші.

Навіщо тобі це?

Ну от і настала та найгірша мить у її житті — він поставив питання, на яке в неї не було відповіді. Тобто ні, не так. Відповідь у неї якраз-таки була. Але що вона йому скаже? «Тому що я кохаю тебе й хочу з тобою зустрічатися»? Нізащо! Краще вмерти!

А він не зводив з неї очей. Дивився уважно. Й чекав на відповідь.

І нерви в Кокомі Терухаші — ідеальної дівчини й королеви краси на всезагальну думку — не витримали цього погляду.

— Пробач! Я передумала! Будь ласка, забудь усе, що я зараз наговорила! Це було просто дурнувате помішання! Сама не розумію, що на мене найшло! Пробач, що потривожила своєю дурнею! Всього найкращого! — торохкотіла все це, наче з кулемета, а самій було так соромно, що хотілося втопитися.

Нервовими рухами тремтячих рук вона збирала назад у пакет упаковки кавового желе, старалася не дивитися на Сайкі й горіла всередині від сорому.

Навіщо тільки вона все це придумала? Щоб ось так-от зганьбитися перед об'єктом свого кохання? Сором-то який! Продумала вона все, називається! Начебто він не втримається перед своїм улюбленим смаколиком і тут же накинеться на неї з поцілунками, не ставлячи жодного питання! Ага, тримай кишеню ширше! Ганьба яка!

Все, желе зібрано, можна йти додому, замкнутися в своїй кімнаті й не виходити звідти роками, щоб не бачити ніколи Сайкі. Так і зробить! А тепер швидко до дверей!

Але втекти з кімнати їй не дозволили — Сайкі, який ледь чи не з жахом проводжав очима кожну упаковку кавового желе, яка зникала в пакеті, після того, як зі столу забрали останню, зірвався на ноги, схопив Терухаші за руку, розвернув до себе й поцілував.

Все. Вона в раю. По-іншому не описати почуття, які охопили молоду дівчину, коли губи коханої людини торкнулися її губ. В животі запурхали метелики, навколо почали вибухати феєрверки, й тіло стало таким легким-легким, наче невагомим.

— Малюче Ку, я принесла вам трохи чаю і… Ой, Божечки! Кусуо, то ви зустрічаєтеся?! Чому ж ти нам нічого не сказав? Щастя-то яке! Я така рада! Ой, усе, не заважатиму вам, іду краще розповім татові! Тату! В мене для тебе радісна новина! Наш малюк Ку… — і двері грюкнули.

Кокомі різко сіпнулася в бік і схопилася за палаючі щоки.

Боже мій, що це щойно було? Вона все ще не могла отямитися після поцілунку, але, здається, сюди заходила мама Сайкі і все бачила! Вона подумала, що вони зустрічаються? А-а-а, жах який! Що ж тепер робити?

— Са-Са-Сайкі… Твоя мама все не так зрозуміла! Треба терміново піти й сказати їй, що це неправда! — Терухаші поглянула в бік хлопця й отетеріла, тому що той уже сидів за столом і зі щасливим виглядом їв кавове желе. — Тебе це зовсім не хвилює, чи що?

Він відповів тільки після того, як доїв, і переконався, що на дні не залишилося жодного, навіть найкрихітнішого шматочка желе.

Це навіть на краще.

— Що? Що ти маєш на увазі? — приголомшено запитала синєволоса.

Взагалі, я думав про це вже давно, і це навіть добре, що ти зайшла сьогодні до мене. Я пропоную тобі справді зустрічатися зі мною.

Що? Дівчині здалося, що їй почулося, хоча раніше ніколи не скаржилася на слух. Ні, це не може бути правдою. Вона просто все ще літає в рожевих хмарах щастя від поцілунку, от і чує всяке. Ні, це просто галюцинації.

Кусуо ж відкрив другу упаковку желе, взяв ложку й незворушно продовжив:

Справа в тому, що в університеті мене дістають дівчата. Кожна з них щось хоче від мене. Вони просто не дають мені спокою і тихо-мирно вчитися. Деякі взагалі запитують чи є в мене дівчина, і тут же пропонують зустрічатися, коли чують заперечливу відповідь. Я не можу нормально зосередитися на навчанні, тому прошу тебе стати моєю дівчиною для вигляду. Просто щоб решта відчепилася нарешті від мене й не діставала більше. Мої батьки будуть тільки раді, адже давно тебе знають, та й мені куди краще, якщо поруч буде хтось, кого я знаю, ніж якась незнайомка. А судячи з того, що ти прийшла сьогодні просити поцілунок, я подобаюся тобі, й проблем бути не повинно. Просто не досаджуй мені, як ці дівулі, й зі свого боку я гарантую тобі роль ідеального хлопця. Згодна?

Ноги ослабли й не могли більше тримати її, тому ідеальна красуня Кокомі Терухаші звалилася на підлогу й невидючим поглядом втупилася в стіл. Руки тремтіли, і щоб зайняти їх хоч чимось, вона взяла одну упаковку кавового желе, відкрила її, дістала ложку й почала їсти, продовжуючи все так само безтямно витріщатися в нікуди.

Кусуо Сайкі справді запропонував їй зустрічатися. Здавалося б, усі її мрії раптом здійснилися — стрибай від радості. От тільки щастя затьмарює той факт, що дівчиною вона буде фальшивою, просто щоб відвадити від нього інших дівуль і потішити маму з татом.

Начебто їй має бути боляче від того, що її так байдуже використовують і просто ставлять перед фактом.

Але боляче чомусь не було.

І якщо задуматися… А чи так це погано насправді? Хіба вона не мріяла про те, щоб стати дівчиною Кусуо Сайкі, а потім вийти за нього заміж, народити дітей і жити разом довго й щасливо? Ну і що, що він її не кохає? Це не новина — так було ще зі школи. Зате вона його кохає, і її кохання так багато, що вистачить на обох.

Та й узагалі, це він зараз її не кохає, але в неї є купа часу, щоб зробити по-іншому, якщо вони тепер будуть разом. Він обов'язково покохає її, або вона не Кокомі Терухаші — ідеальна красуня!

Вирішивши так, дівчина навіть завсміхалась і закоханим поглядом поглянула на свого коханого. Вони будуть разом, а на решту начхати.

То що ти вирішила?

Синєволоса навіть здригнулася від несподіваного питання Сайкі. Він сидів напроти, доїдав п'яту упаковку желе й на неї майже не дивився.

Але дівчина посміхнулась і відповіла:

— Я згодна, Сайкі.

Тоді зви мене на ім'я — Кусуо. А я зватиму тебе Кокомі. Радий, що ти погодилася.

— Я теж… Кусуо. — дуже незвично й хвилююче було називати його на ім'я, а не на прізвище, як звикла, та зараз дівчина й не те б зробила, адже все всередині неї просто співало від щастя. Так! Вона добилася свого! Вона отримала собі Кусуо Сайкі! Й хоча все сталося зовсім не так, як вона мріяла, та вони зустрічатимуться!

І хай навіть вважається фальшивою дівчиною, та вона обов'язково зробить усе, щоб стати справжньою! Хай буде так!

День, який повинен був стати днем найгіршої ганьби за все її життя, став днем найбільшого її щастя. Не дарма вона берегла свій перший поцілунок, адже він усе-таки дістався коханій людині. Що може бути краще?

З радісних думок її вивело питання Сайкі:

Ти казала, що мені дістанеться все желе, якщо я тебе поцілую, так же ж?

— Ну так. — відповіла, не розуміючи до чого він хилить. Потім поглянула на стіл і спалахнула — вона так задумалася, що не помітила, як з'їла всю упаковку кавового желе, яке, взагалі-то, було призначене для Кусуо. І більше його не було — хлопець за цей час встиг з'їсти всі інші п'ять порцій. — Ой, пробач, будь ласка! Я куплю тобі нове.

Це обов'язково. Та я все-таки доїм його з твого дозволу.

І не встигла дівчина зрозуміти що він мав на увазі, як хлопець потягнувся до неї через увесь стіл… щоб злизати з кутика її губ шматочок желе.

Спершу дівчина отетеріла, потім спалахнула, а потім з жахом зрозуміла, що вона була такою неуважною, коли їла желе, що примудрилася забруднитися.

Далі додумати не встигла, тому що Кусуо знову її цілував — тепер уже по-справжньому, особливу увагу приділяючи солодким від желе губам.

І Терухаші ніколи не дізнається чому він це зробив.

Та відтоді кавового желе стало її улюбленими солодощами.