Всеохопна місія. Розділ 12
| Наступний ранок. Від освоєння рухів шибу мене відволік стук у двері. Підбіг до тієї. Невже результати готові? І, відчинивши, бачу по той бік двох дівчин в одностроях чюнінів… або джьонінів. Точно не розберу. Тільки знаю, що лейбир означає чин, вищий за ґеніна. — Дозвольте увійти. — М’яко цікавиться молода дівчина, майже підліток, що виділялася довгим темно-бузковим волоссям і дещо блідуватою шкірою. Гм, когось вона мені нагадує. Так, а що там у рядку імені? О, Юґао Удзукі. Друга – трохи більш молода. Воліє відмовчуватися. І тільки глядить на мене зблизька пронизливими світло-синіми очима. При чім тут навіть не блакить, ба навіть, яскрава синь – начебто хтось різко додав яскравости кольорової гами. Волосся синє, заплетене у хвіст. Шкіра набагато тьмяніша. Ні, не так. Радше жовтуватого кольору. І груди більш уражаючі, ніж у Юґао. — Що вам потрібно? — стараючись, аби прогучало ввічливо, питаю. Хоча, враховуючи «Холодний погляд», сприймається як сіпання вовчати. Ех, здобув навичку на свою голову. І довго мене гіпнотизуватиме супутниця Юґао, в якої навіть в іменній табличці знаки питання? — Ми тут за наказом Хокаґе. Ого, от так у лоб! І що я міг такого наробити? — А… нащо? Я зробив щось не так? — постарався по-мирному вимовити, навіть уторивши, самочинно, рухові канонного Нарута з почухуванням потилиці. Але очка все псують: ну чому вони в мене не в Активних навичках? Узяв би й вимкнув коли треба. А так – потіти з непорозумінням. — Ні, навпаки. Твої проби вразили Хокаґе, — зараз-от у голосі Юґао я чую якийсь глум. Навіть якось образливо. Здається, справді вразили. Та в інакшому сенсі, звісно ж. — …настільки, що тебе зараховують до А-класу. І слід відповідати цьому. Ми ж у цьому допоможемо – на певний час станемо твоїми позашкільними вчителями. Ну, лиха прикупивши, видається за правду. Хоча радше за все мене будуть жваво витягувати на рівень цього самого класу. Гм, знову незрозуміло: ніби й «кудлата лапа» у ділі, та відчуття неоднозначне. Ні, теорію Хірудзена-мерзотника не підтверджено, але й добрий старим я його навряд чи можу назвати. Цілком собі звичайна людина зі своїми цінностями. — Не зовсім так. Ми будемо не просто вчителями, а повноцінними наставниками. Також тобі дано дозвіл на переїзд і виділено кошти на придбання нового житла. Відсьогодні ми будемо проживати разом із тобою. Займатимемося твоєю освітою, вихованням і вдосконаленням. — Корисне уточнення, та годі вже на мене витріщатися! Хоча на секунду відвів погляд: безіменна куноїчі; клас: «Недо-ОПТУ». Не знаю, щоправда, чому «недо», але те-от, що вона з «Кореня» – немає сумніву. — Гаразд. Проходьте… напевно. А чого саме ви навчатимете мене? — дитяче нетерпіння вдалося напрочуд легко. Точно ж, мій вік зсічено. Не за рівнем тіла, але приблизно на дванадцять років я зараз поводжуся, з проривами до шістнадцяти, а то й вісімнадцяти літ. Так часом перескоками до щабля тілесного. Ага, і свідомости Нарута. — Усьому. Від чистописання до різноманітних хисел. — Спокійно відповіла Юґао, з рупістю оглядаючись. — Тому зараз ти вирушиш зі мною. Будеш дивитися й запам’ятовувати, як треба набувати нерухомости. Спостерігай уважно, оскільки опісля я розпитаю тебе про те, що ти зрозумів з моїх дій. — Еге ж, малувато почуттів у цієї особи з «Кореня», на що і слід було очікувати. Диво, що взагалі є. — А тут на диво чисто. — Гребуючи «напарницею», каже Удзукі. І мені з нею навіть цілий відсоток крапнув… І раптом тут верескнула Система. Ну, що знову? [Отримано нове завдання! «Практика – наше все!» Перед Богинею необхідно потренуватися і на простих смертних. То чому б не спробувати вирішити складну задачу, у якій бере участь вік? А як щодо любовного трикутника? І положення учень-учень? Висока складність допоможе Вам «набити руку» на нездійсненних задачах і не вдарити обличчям у бруд перед Каґуєю. Час: до закінчення Училища Винагорода: дві вірні дівчини丨Можливість дізнаватися відомості про дії «двох шишок» (варіятивно); *Додатково: за досягнення усіх п’яти сердець обома буде утворено Місце Збереження, і наступний рестарт у разі провалу основної місії поверне Вас до миті закінчення Училища з початковими даними. Штраф у разі провалу: Погіршення стосунків з усім жіночим населенням Селища, Прихованого Листвою丨здобуття статусу «У-цьому-селищі-мені-ніхто-не-дасть»丨Провалена практика призведе до всеохопних проблем в основному квесті丨Смерть. Узяти завдання? Так/Ні] Ну, і де вибір? Взагалі-то не чесно. Ну яке мені діло до цієї парочки, якщо навіть до закінчення училища моє тіло не вийде на потрібний щабель стосунків? Тут щонайменше треба на п’ятнадцятиріччя чекати. Тобто ще рочки-три накинути після училища. Але як же спокусливо одержати цяту-збережину на дванадцятиріччя. Дуже спокусливо! Хоча я не обожнювач стареньких. Їм же буде двадцять з гаком, коли мені тільки-но настане шістнадцять! Ех, гаразд – беру. Однісінька холєра. — Дякую. І так, обережніше… — вирішив я попередити Юґао, але спізнився. Надовго-бо задумався. Хруст – її нога провалилась у підлогу. — …тут у двох… у трьох місцях підлога абияка. Дитину втримає спокійненько, та-от дорослу людину, та ще й зі спорядженням… — перепрошую і розводжу руками. Ох, як же зараз плеснуло люттю від Удзукі. Як у неї скривилось обличчя: так на мене досі ніхто не дивився! Втім, вона теж не на мене глядить, і, ймовірно, не на мене гнівається. Тільки-от «демоня» відреагувало побуддєво. Ні, чесно, побуддєво! Відстрибнув подалі і встав на подобі бойової стійки. — Що з тобою? — хоча мої дії помітили обидві, але першою спитала байдужа безіменка. Дідько. Що сказати? Буцімто так їм не довіряю, що від зайвого шереху готовий узяти нерівний бій? І як мені потім із ними щось там вибудовувати? Гм, а якщо спробувати дзеркалочку: «не я такий – життя таке»? Дожився. Вже цинічно розмислюю, як зайві два відсотки прихильности здобути в двох по суті незнайомих дівчат. — Вибачте, я Вам щось учинив? — «обережненько» питаю у Юґао, яка нічого не розуміє. — Ні. Чого це ти так подумав? — ніби й тепло мені каже, але в очах тільки зацікавлення. Тепла нуль. — Зазвичай дорослі роблять такі обличчя перед тим, як наоруть або навіть ударять. — Ох, перебільшую. Наорати – так, було. Але до рукоприкладства доходило лише кілька разів за всі роки. До того ж один був іще в притулку, майже за діло. Ну, точніше, там цілком можна було обмежитися лайкою, але зважаючи на ставлення до мене зайшли трохи далі. Та й саму ситуацію утворив я, не посперечаєшся. — Ні. То я на теслярів розлютилася… Так, на теслярів. — Одповіла Юґао. Так, на цілий відсоток. Та я світоч!.. Тільки однобокий якийсь. Так, а що там із «Недо-ОПТУ»? А то про неї чогось узагалі забув. Хоча пів відсотка за весь цей час… Що?! Які ще дев’ятнадцять відсотків? Звідки? Навіть на три відсотка більше ніж, бляха, у близнючок, котрим я, на хвильку, життя врятував! Ця панянка точно «туйво»! І дуже! Удзукі, не полишай мене з нею сам-на-сам! — Тепер ходімо, — каже ця особа, вважаючи ситуацію вичерпаною, а вибір нового дому – найважливішою задачею. Системо, за що? Невже неможна було дати звичайнісіньке завдання? Хіба багато прошу? [Отримано нове завдання!] «Порятунок вимираючого виду» Ви маєте нагоду вплинути на канон. Що може бути краще? Може! Якщо цілий (залишок) клан у Вас у боргу. Або мала його частина. Зовсім мала. Мета: урятувати Саю та Аю Учіх. Підмета́: урятувати Маю Учіху. Вторинна мета: урятувати якомога більше Учіхів. Нагородна мета: вправити мізки Ітачі. До події лишилося: 401 день 17:42:37 Винагорода: варіятивно Штраф у разі відмови/провалу: «ні, хіба ж Ви дозволите якимось причинним убити тих, хто і так майже Ваш?» Узяти завдання? Так/Ні] Системо… Дякую. Що б із моєю клепкою не сталося, просто спасибі. Тепер я маю зроки. І це вже видається більш-менш здійсненним. Розкачатися за рік із гаком можливо ж, та гарувати доведеться по-чорному. Отепер я навіть удячний парочці інтриганів за цих двох панянок, якщо вони дійсно добре навчатимуть мене хислам шінобі! : https://dijanicz.blogspot.com/2020/03/hlobalna-misija-rozdil-12.html | |
|
| |
| : 205 | | |
| : 0 | |