Всеохопна місія. Розділ 5
І ось крокуючи вулицею після чергового тренування, я вирішив зрізати шлях через гай. Проходячи мимо невеликої галявини, почув по той бік кущів якусь метушню. Чи варто казати, що Система подіяла миттєво?

[Отримано завдання!
«Рятівник-початківець»
Ви почули дивні звуки з кущів. Звісно, є варіянт, що там відбувається народження нового нінджі, проте шінобі цього світу все ж таки не такі відморожені, щоб займатися цим у гаю. Тож є ймовірність, що хтось утрапив у біду. Врятуйте бідолаху, підніміть свою репутацію в очах інших жителів!
Умови виконання: допомогти жертві
Винагорода: +200 ОД | поліпшення репутації з урятованою жертвою | налагодження системи до нової збірки у вигляді бонусу до Вашої карми
Штраф у разі провалу/відмови: погіршення репутації з усіма фракціями Селища, Прихованого Листвою, на 2000.
Прийняти завдання?
Так/Ні]

Це – шантаж! Гаразд, я не хочу взнавати, що зі мною зроблять і так не найдобріші до мене фракції при більшому погіршенні зносин. Ба навіть, не лишиться з таким погіршенням тих, хто б ставився до мене нейтрально! Тож приймаймо і ходімо бити морду воріженькам. Я мушу там Хінату стріти, начебто. Вона не в моєму смаку, але теж зійде.
Обережно пролізаю крізь кущі і… Навіть схотілося гукнути: «А де Хіната?» Отак розходиться з моїми уявою і прозорами відкритий вид. Досить упізнаванний маленький Саске від щирого серця лупить тяжко впізнаванного в його дитячому вигляді Кібу Інудзуку! Фактично якби не підказка з іменем, не впізнав би! Будучи дитиною, він не має звірячих рис, та й від себе в манзі й аніме трохи відрізняється. Та й ті позначки на мармизі він іще теж не одержав. Тож тут дійсно якби не таблиця з ім’ям і ополовиненою вивідою життя… Стривайте, ополовиненою? Доведеться втрутитись. Хоч не кортить налаштовувати проти себе Саске, проте залік цього завдання важливіший. Ех, буде вдвічі прикро, якщо Кіба отримує за діло!
— Гей, вирлоокий, відвали від нього! — «сміло» вийшовши з-за кущів, гучно промовляю.
— Ходи, куди йшов. — Грізно, як той думав, глядячи на мене, мовить молодий Учіха. За що тут-таки відхопив по писку від Кіби. А нічого відволікаться, люб’язний!
Щоправда, розвивати успіх Кіба не став. Поки супротивник спантеличений, кивнувши мені, майбутній собаківник чкурнув кудись подалі. Я гадав, у нього бойові побуди розвинуті набагато краще. Але він до дідька має рацію.
Розворот – красивий і стрімкий відхід. Зв’язуватися-бо зі спадкоємцем поки ще сильного клану – собі дорожче! Я крайнім же вийду. Зараз-то це суперечка кланових. Я нікого й пальцем не торкнувся, просто вдало подав голос, та звинувачувать мене нема в чім! А от хоч раз я вдарив би Саске, все стало б подекуди серйозніше і гірше для одного сиротюка.
Тому, відступивши подалі, я ледь не налетів на приваленого до дерева Кібу. Еге ж, а в Саске удар поставлений, ба отак зацідити Інудзуці.
— Бачив, як я його? — піднявши голову і стараючись угамувати носову кровотечу, спитав Кіба.
— Так, просто на відмінно, як за підручником! — підтримав я його. Ось вам різниця між простими дітьми, які після такого нікуди не пішли б і тупо на місці ридали б та клановою дитиною.
— Хах, а ти кумедний! Моє ім’я Кіба. А твоє? — іще раз окинув мене ледь більш пильним поглядом і… понюхав повітря.
І одночасно з цим я одержав сповіщення про завершення завдання!

[Завдання виконано, вітаємо!
По завершенню завдання Ви обзавелись новим годова… другом!
Стосунки з Кібою Інудзукою: +3000 (дружба)
Зносини з «кланом Інудзука»: +300
Стосунки з Саске Учіхою: -250
Здобуто ОД: 200]

[Отримано нове завдання!
«Транспортування пораненого бійця»
Допоможіть Вашому новому другові дійти до кланового кварталу.
Умови виконання: досягнення входу на кланові терени Інудзуків по завершенню дня.
Часу лишилося: 6:34:59
Винагорода: +150 ОД | поліпшення стосунків із Першим Другом і відносин з його кланом | можливість відвідування теренів клану Інудзука без наслідків | відкриття трьох ланцюжків подій з кланом Інудзука | поліпшення відносин із фракцією «Звичайні жителі Селища, Прихованого Листвою».
Штраф у разі відмови/провалу: погіршення репутації з кланом Інудзука | втрата деяких пунктів стосунків із Першим Другом (варіятивно).
Прийняти завдання?
Так/Ні]

Байдужісінько – беру! Дармові ОД – то наше все. Авжеж, мені до Рівня всього шістнадцять комарів… Я хотів сказати «одиниць»! Остаточно ввести хоч один клан у дружні відносини і зміцнити зв’язок зі спадкоємцем клану – звучить пречудово.
— А моє – Наруто Удзумакі! — гордо представився я. — Нумо, допоможу тобі дійти до дому, — і бачу, як дитина вирішила показати свою самостійність і крутість у його розумінні. Вирішив дочавити: — Ти й сам упораєшся. Але раптом цей Учіха знову вирішить продовжити почате, та ще співкланівців покличе? Бо вони ж такі ці Учіхи, а вдвох все ж таки путніше буде!
Ігнорувати здобуття навички «Красномовство» і підняття на цілий рівень навички «Нарутотерапія»! Я нікому мізки не ґвалтував і не брехав. Просто перебільшую і допускаю взагалі все в цьому житті, що обламало мене на перше кохання, зате видало першого друга.
— Гайда! Вдвох і справді легше.
Дітей справді легко в чомусь упевнити, я вже став це забувати при своїй нетовариськости.
Тільки-от незважаючи на мою промову мені довелося ледве не на собі тягти Кібу до клану. Як він узагалі з тієї галявини збігти примудрився? Зате шляхом сповіщення про поліпшення стосунків на 5 спливали двічі. Мій дружній порух повною мірою було оцінено.
А при воротях я передав Кібу величезному одноокому собаці, якщо правильно зрозумів – то нінкен його матері. Стараюсь не глядіти на зблідлого хлопака, на якого явно чекає іще та головомийка вдома. Я відчалив, читаючи гарненькі строки, що оголошують – окрім ОД за закриття завдання мені ще зі сторицею крапнуло все пропоноване і +200 до репутації як із Кібою, так і з його кланом. Хоча встигнути до заходу було трохи затяжко. Не та в мене ще витривалість. Тягнутись було далеченько, а Кіба важкий був! Але нічого, впорався.
А от ланцюжки квестів мене напружили. Перший – «Дружба з Кланом», видавався нормальним, є єдиним поки що доступним. Другий трішки напружує – «Вишколення молодих Гончих». Проте на нього мені вельми бракує Рівнів і, до того ж, є вимоги до характеристик. Тож той поки що не доступний. А ось третій сполошив!

[«Приборкання Одинокої Вовчиці» (заблоковано до виповнення тілу Гравця шістнадцяти років)]

Ну, і як мені повестися? Ні, я пам’ятаю місію на одну кролицю. Розумію, що Система так чи інакше намагатиметься тренувати мене в усіх напрямах своїми квестами… Але я навіть Цунаде не так істотно боюсь, як Цуме Інудзуку!
Загалом назад я йшов у стані тихесенької бентеги і небажанні дорослішати! Ні, все, звісно, може триста разів змінитися. Однак, таке майбутнє однаково мене страшить.
Якось непомітно я знов увійшов на той же гай. І почув шелест із тих самих кущів. Дідько, це доля якась! На підтвердження своєї думки я отримав такий самий квест, як і три години тому, але вже із цифрою два! Забігаючи наперед, скажу, що десятою дорогою обходитиму цей гай!
…І прокляну навичку «Нарутотерапія»!



Джерело: https://dijanicz.blogspot.com/2020/03/hlobalna-misija-rozdil-5.html
Категорія: Naruto | Додав: Дайджанич (21.02.2020)
Переглядів: 54 | Теги: переклад, гумор, оповідь від першої особи, влогограйне слово, Стьоб, Всеохопна місія, дружба | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]