Перший з
| - Впевнений що тобі слід їхати? Залишався, я приїду ще до вечора.- Дін знову подивився на грозливі 38і2 та перевів погляд на брата. Сем навіть не зважав на нього уваги, тільки ретельніше збирав свої речі та показово ігнорував всі вагання Діна до його нормального стану. Бо ж знав - якщо зупинитися бо дай на хвилину - пізно буде пакувати валізи, бо брат заїсть своєю турботою та залишить вдома як у дитинстві. В Сем вже тиждень нікуди не виходив. Спочатку доки рана повністю не затягнулася, а потім була ціла серія з вирізки талантів на кращій харч, де Сем на все життя запам'ятав, що супи, каши та салати його брат готувати не вміє. Проте через смачнучі гамбургери, стейки та млинці, Сему здавалося що він погладшав, як онук у бабусі. - Я буду чекати на тебе в машині, - Сем хутко шкурнув за двері, все на те, аби брат не залишив його вдома не за яку ціну. Справа йшла про вбивство янгола. Біла рознесеного вщент супермаркету був знайдений дивний малюнок чорних крил і, певно ж, у чому справа знають тільки Вінчестери. Побачивши як Дін здає ключі мотелю Сем помітив, що у брата в руках була якась тканина, щось на зразок ковдри, що повністю збило його з патнетику. Старший Вінчестер зо три хвилини побалакав з юнною дівчиною на ресепшені, увесь час розтягуючі губи в одній з його лесливих посмішок після чого протягнув декілька доларів. Сем не міг відвести здивованого погляду. В дівчина навіть не подивилася на гроші, грайливо підвела пальчик до своєї щоки на посміхнулася, на що Дін відразу ж перехилився через стіл ресепшену та пестливо поцілував її у знак ввіддяки. Сем різко крутанувся на сидінні Імпали, щоб брат не побачив його, приклеєнного до вікна, коли вертатиме. На його подив Дін зайшов з пасажирського, відчинив двері, де сидів Сем, та перш ніж наляканий Вінчестер почав благати брата не лишати його в мотелі, як собаку в притулку, Сем відчув як та сама ковдра лягає йому на плечі, а у руки повзе гаряча чашка кави. - Якщо що-небудь турбуввтиме - обіцяй відразу сказати. Сем не мій спокійно дивитися на те, як у його гарячій стаканчик, обгорнутий чи не з десяток серветок, обережно заходить паличка для напоїв. - Мій старший брат з'їхав з глузду, це піде? - Сем хотів подивитися на Діна, та той вже відчиняв двері напроти, та заводив машину. - Пий повільно, Семмі. Дін і сам був радий через те, що Сем тут, поруч з ним, а не залишився наодинці в мотелі, який таки можна було назвати притулком от тільки для людей. Дін не хотів лишати Сема, Сем не хотів залишатися, так чому він взагалі почав цю розмову? Діставшись невеликого містечка Норт-Олмстед, штат Огайо Дін ще раз спробував залишити брата в мотелі (сам не розуміючи навіщо) та зробив це так мляво, що Сем легко здогадався як Дін сам того не бажаючи тисне на них обох. Розглянувши місце злочину детальніше Вінчестери з привиликим подивом довідалися про те, що крила, нібито належавші янголу були тілько малюнком на пустувалій стіні біля пограбованого магазинчику. Хтось мав гарний жарт для Вінчестерів, що їх добряче здивувало. Справа видалася не справою, але одне Дін точно знав: - Я тебе ніколи не покину, буду завжди поруч, щоб там не сталося. Сем тихо тягнув ще один стаканчик кави і кутався у м'яку ковдру. - У тебе був єдиний шанс по справжньому здихатися мене, та ти його прогавив, власності приїхавши за мною, - трохи промовчав, знову потягнувши гарячу каву. - Тобі прийдеться. | |
|
| |
| : 327 | : 1 | | |
| : 1 | ||||||
| ||||||
0
