Ех, ну за що мені таке покарання? Ні, ну серйозно. Крім того, що мене витягнули посеред зимових канікул в коледж, так ще й телефон, сволочі, забрали, і сказали, що після того, як закінчиться промова нашого нудного директора, їх усім повернуть. Та я б краще прочитала за той час фанфік, ніж слухала це нудне бурчання директора. Блін, швидше б додому. І я не знаю, може, вищі сили змилувалися, а може директор зрозумів, що його ніхто не слухає, але він закінчив промову і відправив нас додому. Вийшла я з приміщення дуже швидко і пішла до виходу з території навчального закладу. Попрямувала до пішохідного переходу. Я не зразу зрозуміла, що сталося. Останнє, що пам'ятаю, як упала і вдарилася потилицею об асфальт. І все, темрява, яка затягнула мене незрозуміло куди. Прокинулася я з болем в голові. У мене спливали якісь картинки, спогади, мрії і тяга до пригод. Я, звісно, охуїла. Яка тяга до пригод може бути у такого задрота і ботанки, як я? А потім заспокоїлася, зосередилася і дещо зрозуміла. Я попала, і на цей раз серйозно. Так, попала. Це не в каталажці сидіти, я, мать його, попала в книжку, в героя, якого ну не дуже любила, але і не ненавиділа. Я Джеймс, МАТЬ ЙОГО, Поттер! Нє-а, не так. Я ПОТТЕР!!! Ааааааа! Рятуйте! Волдеморт ґвалтує! - кричав мій розум, а я тим часом устала (чи, точніше уже, встав) з ліжка і пішов до ванної, перевіряти чи правду пишуть у фанфіках, що батя бембі - красунчик. Я вийшов з кімнати і наткнувся на календар. Ага, значить, ще тиждень до п'ятого курсу, а це означає, що через тиждень я зустрінуся з одною милою язвою, тобто з самим великим Северусом Снейпом. І так, я буду його завойовувати. А поки що можна і поспати. До сніданку ще п'ять годин. А плани і до завтра почекають. Але я знав одне точно - через тиждень в Гоґвортс приїде сам диявол во плоті, і доб'ється руки одного конкретного слизеринця, бо у цьому світі виношувати дітей можуть і чоловіки. : http://Джоан Роулінг | |
| |
: 418 | : 5 | |
: 5 | |
|