Тіло до тіла…

Обличчя до обличчя…

Дихання до дихання…

Вони зіткнулися випадково. Вона просто доганяла свою групу, а він… Хм… Втім, це його справи, що він робив на тій поляні. Факт у тому, що вони зустрілися.

Саске Учіха — месник, нукенін та відступник, колишній шинобі селища схованого в Листі, вбивця.

Хіната Хьюго — шинобі Конохи, спадкоємиця клана Хьюго, член АНБУ, вірний товариш і насправді хороша, сильна й досвідчена куноїчі.

Якусь мить він просто роздивлявся її, а тоді раптом напав. Першу атаку вона вдало відбила, а от далі почалося найсправжнісіньке пекло. І хоч вона й відчувала себе сильною, але не була впевненою у своїй перемозі.

І наче в воду дивилася…

…От і все. Вона лежить і розуміє, що програла. Однією рукою він притискає її руку до землі, а іншою — тримає катану біля її горла. В її другій руці стиснутий кунай, та що він дасть? Один його необережний рух — і їй кінець.

Його обличчя схилено над її. Воно не виражає нічого, жодного почуття, тільки очі якось дивно блистять. Здається, наче він роздивляється її, не добиває, а роздумує, очікує на щось. Але… на що?

Груди високо й уривчасто здіймаються — вона залишилася в одному тільки коротенькому сітчастому топі. Вона вся напружена й зосереджена — чекає. Вени здулися навколо очей, б’якуган все ще активний — чекає. Чекає його рішення, його наступного кроку.

Він не спішить. Пильно дивиться їй в очі. Вона теж не відриває від них погляд — начебто щось не відпускає її. Жар його розгарячілого тіла огортає її з усіх боків — під час битви теж десь посіяв накидку. Хвилювання й напруження здіймаються десь із середини — чому він нічого не робить?..

Його обличчя несподівано схиляється ближче — губи майже торкаються губ, а на її щоках миттєво з’являється легкий рум’янець — звичка, яку вона так і не змогла подолати. Дихання стає все більш уривчастим, тіло дивно задерев’яніло, хоч вона і не намагається ворухнутися — він наче прикував її до землі одним тільки поглядом, у венах бушує адреналін… а може і щось геть інше. Вона вся перетворилася в очікування. Що? Що він задумав? Чому не вбиває?

Він розірвав це нестерпне очікування одним невловимим рухом — його сухі губи притиснулися до її.

Перлинні очі розширилися від подиву. Рука випустила кунай. По тілі пройшла хвиля якогось досі невідомого відчуття. Катани вже не було біля горла. Другу руку так само притиснули до землі.

Не відповідає. Не розуміє. Не може повірити. Не може зрозуміти, що відбувається. Світ вибухнув навколо мільярдом різнобарвних іскор.

Що він робить?..

Він не наполягає, наче дає їй час подумати, вирішити. Гучно калатає серце, шкіра просто горить від відчуття його тіла так близько. Всі почуття збунтувалися, закружляли в якомусь божевільному хороводі. А хіба ні? Хіба світ навколо не з’їхав з глузду? А якщо так, то…

Вона піддається. І будь що буде. Потім буде потім. А зараз є зараз…