Мегаполіс. Центральна траса. Година пік. Величезна кількість автомобілів, у тому числі й маршруток, які застрягли в заторі. Люди всі замучені, злі, не можуть дочекатися, коли нарешті рушать з місця хоч кудись. Маршрутки всі заповнені по саме не хочу - люди там сидять, стоять, лежать, займають ще багато різних дивних поз, мовчать, говорять, лаяться своїми та не своїми словами і витворяють узагалі дуже дивні речі. Давайте заглянемо до однієї з них. Там точно має бути цікаво... - Бля, йобана хуйня, скільки можна тут стриміти? Пиздець просто... - Юначе, ви не могли б висловлюватися більш культурно? Ви знаходитеся посеред людей... - Закрий рило, стара карга! Срати я хотів на людей... - Хідане, а тобі самому ще не набридло? Пані, ви не могли забрати свою руку з мого стегна? - Ні, не могла би. Мені б знати де застрягла моя друга рука. А про ноги взагалі мовчу... - А-а-а! Сакура так далеко від мене!! Я не переживу цього!!! *видих полегшення десь на задньому плані* - Чуєш, ти, хмир білобрисий! Забери свій зад з мого обличчя! - А ти забери своє обличчя з мого заду! - Гей, курко мальована, що ти... Мм! Мммм!!! - Нарешті ти перестанеш дихати на мене перегаром... - Стінгу! Негайно забери свою лапу з мого заду! - І куди покласти? На груди? Нема питань, зараз влаштуємо. - Що? Ах ти ж збоченюга останній! А ну не лізь туди!! Фу! Фу, я сказала!!! - Слухай, чувак, уже якщо сказав, то дотримуй своє слово. Клади їй. Я тут до чого? - За компанію. - Юначе, ви не могли забрати ногу з моєї голови? Мені трохи незручно... - А мені, по-вашому, зручно висіти догори ногами? - Данно, ви нічого не розумієте в мистецтві! Мистецтво - це вибух! А не вічність. - Ти можеш відчепитися від мене хоч тут? - Конан? Конан! Ти де? Ну якщо біля тебе хтось треться, то я йому руки повириваю і запхаю в... - Юначе, не при дітях же! - Конан просила передати, що вона зайнята. - Чим тут можна бути зайнятим?! - Продовженням роду з Ітачі. - СПРАВЖНІЙ ХЛОП ВИТЕРПИТЬ І НЕ ТАКЕ!!! - А щоб тобі повилазило, шмарок ти недотелепаний!!! *Бах!* Я тобі зараз повикрикаю на вухо старій поважній жінці!! *Бах! Бах!* У-у, бандюган! - Ух, йооо... Пані, не по нирках же... - Хлопче, навіщо ви скинули з себе сорочку? Надворі зима взагалі-то. - Во блін! Сорян. - Давай! Давай!! Ще!.. Ще раз!.. Ну?! Ще трошки!!.. Ще сильніше!.. Ще трішки!.. Ну!!!.. Та-а-а-ак!!!! Який кайф... - Так, а тепер я спробую витягнути твою ліву ногу... - Зараз блювану... - Тільки не на мене!!! - Чоджі, може, досить гризти кабана? Він своїм задом впирається мені в обличчя. А ще цей жир... - Шикамару, не ний. Просто витрись об його футболку. - Іно-Іно, і як тобі сидиться під стелею? - Прекрасно! Звідси чудово видно лишні кілограми Сакури! - Ах ти Свинино! Ну почекай, хай я до тебе доберуся! - Еммм... Ельзо, може, ти б не терлася так об мене? Я вже терплю з останніх сил. - Д-д-добре... - Гей, Леві, а на чому це стоїть твоя книжка? - Га? Що? А, на Гажилі. Його, здається, вивертає там унизу. - Хто засмердів весь салон рибою?!? - ХЕППІ?!? А ТИ ЩО ТУТ РОБИШ?!? - Ото добре живеться Макарову! Блаженствує собі в чужому декольте і горя не знає. - Хлопче, я розумію, що це ваша справа, але штани навіщо знімати? - Ах, милий Грею, які ж ви прекрасні! - От фанатка чокнута... Бах! - Ах ти збоченцю тупий!! Як ти посмів залізти мені під спідницю?!? - Так, давай ще, лялечко! Як я люблю гарячих жінок! - Вчителю Джирайе, на вас наслати пані Цунаде? - Та що вона мені зробить? Вона зараз п'яна в зюзю! *Бах! Ба-бах!* Ой, Цунадочко, люба, а я тебе й не помітив... Та я тут просто так, нічого такого не роблю... - Значить, поки я собі мирно бухаю, ти лізеш під чужі спідниці? Зараз я тобі покажу чужі спідниці... - Запам'ятайте мене молодим... - Ем, Саске... А що ти робиш? - Що саме? - Твої руки повзуть не в тому напрямку. Там мої груди, взагалі-то. - Справді? Тепер буду знати. - А чим там займаються Стінг з Люсі? - А тобі хіба не видно? Там уже глядачі ставки роблять і звіряються з Камасутрою. - Зійдіть з моєї ноги! Мені боляче! - Чуєш, гримзо, уйобен зе бітте з моєї! Я тобі, бля, не підпірка. - Нє, ну ви погляньте! Що за нагла молодь пішла? От за часів моєї молодості молоді люди вели себе геть інакше! Вони були чемні, тихі і не поводилися непристойно в громадських місцях! За Рядянського Союзу було набагато краще... - Завелася шарманка... - Хлопче, та ви хоча б труси залишіть!!! - Грей, сосульки шмат, негайно одягнися!!! Ти в людному місці, а не в компанії своїх дружків!! - Матері його... - Та скільки можна стояти?! Я тут зараз народжу!!! - ...а я завагітнію. - Бля, уйобок ти лисий, харе пиздіти по мобілі! Рули давай! Якщо я, сука, запізнюся на роботу, я виїбу тебе у всі діри! - Ну давай, любчику, чекатиму на тебе після роботи. - БЛЯ-А-А-АТЬ!!! - Ну будь ласка, коханий, ну пробач мене! Ну я не хотіла так! Ні, сонечко, ти просто не так усе зрозумів! Ну Жераре, ну будь ласка! Пробач! Я більше так не буду! Чесне слово! Ну будь ласка! Я... Ти що робиш? Віддай мобілку, гівнюк! - Слухай, чувак, пробач її вже, а то від її ниття у мене скоро вуха зів'януть. - Ах... Саске... Що роблять твої руки? Ох... Ні, що ти... *важке дихання і тихі стогони* - Руки? Не знаю, я не маю до них відношення. - Во, бля, малий Учіха дає! Дере дівку серед білого дня! Давай, відчпокай її гарненько! - Вибачте, але ваша дитина обслинила мені все волосся! Як я тепер на побачення піду? - Тю, Евергрін, а чого ти паришся? Тебе Ельфман любить і бомжихою. - Бухлоу, ти труп!!! - Чорт, Ельзо, я ж просив! Тепер я за себе не відповідаю! - Роугу, що ти... Мммм!!! Ммм... - Чуєш, ти, ексгібіціоністе недоморщений, ти б одягнувся краще і не лякав людей своїми блідими мощами. - Блін, і коли знову встиг? - Що, Темарі, потягнуло на збоченців? - Закрий пащу, Канкуро! А де Гаара? - А йому там якась дитина лице розмальовує. Одного ієрогліфа їй явно замало. - Зараз блювану... - Хінато, а куди це твої руки полізли? Ох, йо... - Настав час розплати! - Чому Ібікі там сам? - А біля нього стояти страшно. - А куди тоді Наніч запропастився? - А він там, де люди по головах лізуть. - О, який парфум! Неймовірний аромат! Хло-опці!!! - Відійдіть від мене!!! Чокнутий!!! - Яке щастя, що Ельза зараз зайнята і не бачить цього жахіття... *Маршрутку відчутно струсонуло* - О, в Лексуса знову хтось навушники спер! А Локі де? - Десь там між своїм гаремом. Дівчата наче ошаліли. Зараз бабки як заведуться... - Розпуста! Хіть! Збочення! - Ай-яй, за що? - Наруто знову сумкою по голові отримав. - Сакуро, ну за що? Чому ти така жорстока? - Відчепися, Наруто! Дістав уже! - Суперниця! Як милий Грей може цілуватися з цією блондинкою?! - Ах, я дістав тебе? Ну почекай... - Тоді Джубія помститься! Нехай милий Грей поревнує! Так, кого б це вибрати жертвою? Мабуть, цей блондин підійде... Гей, ти що ро... Ммммм! Мм... - Невже Наруто справді думає, що це змусить Сакуру ревнувати? Хоча ця синьоволоса нічого так... - Та біля Сакури вже в'ється ще якийсь блондин! Емм, тобто, вже не в'ється. Бідолаха... *Маршрутку ще раз струсонуло* - Ось тепер я бачу, що Лексус - істинний онук Макарова. Теж шукає втіхи у чиємусь декольте. - Мей, чому ти не скинеш із себе цього придурка? - А він мені не заважає... - Ой, там Нацу на чиєсь взуття наригав. Зараз буде битий. Еммм, а чому його б'ють стеком? І він підвішений до стелі за ланцюги з маскою на очах? А одяг навіщо знімати? А батіг для чого? Знаєте, я щось не хочу за тим спостерігати... - О, там Леон комусь у голову заїхав! - А це він так Джубію ревнує. - Нелогічні якісь ревнощі. Він за них уже огрібає. - Бо не треба було бити бабку. Її сумка виглядає так, наче туди цегли напхали. - Бля, гримзо, ти охуїла?! Харе на мене слину пускати!! Фу, бля! Какузу, допоможи мені викинути цю стару консерву у вікно!! Чим ти можеш бути зайнятий?!? Хрестиком вишиваєш, чи що?!? Ба-бах! Трісь! Лусь! Бом! - Ура, нарешті ця йобана тарантайка без коліс рушила з місця!! - Це все сила юності! Це вона нам допомогла!!! - Асумо, припини диміти, як паровіз!! Тут уже сокири можна вішати!!! - А Какаші знову читає свою пошлятину. - Мої витвори - не пошлятина!!! Це - геніальне інтелектуальне чтиво, яке доступне не кожному смертному!!! - А-а-а!!! Ти знову голий!!! - Зараз блювану... - Допоможіть!! Рятуйте!! Я не хочу... - І куди я потрапив?.. Нарешті маршрутка загальмувала на зупинці, і всі з превеликим полегшенням вивалилися на вулицю, тікаючи подалі від злощасної маршрутки. Під час даної поїздки утворилося близько десяти парочок, бабці відмовилися їздити громадським транспортом на пару з Хіданом, який, утікаючи від водія, матюкався та поклявся купити собі власний автомобіль і обходити всі маршрутки, а найбільше цю, десятими дорогами. | |
| |
: 309 | : 2 | |
: 2 | ||
|