menu
person

Ти ж бо моя дівчина, хіба ні?

- Та не знаю я його! Не знаю!! Він мені не потрібен!!! 

- Брешеш!! Ти його дівчина - зізнайся в цьому!!! 

- Ніяка я не його дівчина!!! Ви вже геть здуріли!!! 

І ось так кожного дня я мотаю крос від натовпу оскаженілих фанаток цього ідіота-блондина. Та він мені навіть не подобається! Один єдиний раз я випадково впала на нього, і він допоміг мені зібрати речі, що випали при цьому з сумки. І все! А тепер мене чомусь вважають його дівчиною. При чому, наша моделька ще не в курсі цього "незначного" факту. А я страждаю. 

Забігла у спортзал. Стадо покопотило за мною. Я пірнула десь під трибуни, не звертаючи уваги на здивовані погляди баскетбольної команди загалом і того ж Кісе окремо. Стадо побачило спітнілих самців і почало захоплено пищати, тут же забувши про мене. Чудово! Саме на це й був розрахунок. А тепер тихенько й непомітно треба повзти звідси, поки ці ненормальні зайняті скаканням біля нещасних баскетболістів. 

І в мене майже вийшло... Якби біля самого виходу перед моїм обличчям (а повзла я по-пластунськи) не з'явилися чиїсь кросівки, що загородили мені вихід. Підняла голову і хотіла нагородити цього дурня всіма відомими мені прокляттями аж до сьомого покоління, та коли побачила його обличчя, у мене відняло мову. Ні... Тільки не він... Хто завгодно, тільки не...

- О! Люсі! А що ти тут робиш? - поцікавився Кісе Рьота, місцева зірка й мій головний біль, тримаючи під пахвою баскетбольний м'яч і зацікавлено розглядаючи мою скромну особу на брудній підлозі спортзалу п'ятою точкою вверх. 

- Е-е-е... Гриби шукаю. А ти заважаєш. Топай звідси! - я поповзла в обхід кросівок, молячись усім відомим і невідомим богам, щоб ці кури нічого не побачили й не почули. А то мені буде...

- А-а-а!!! Люсі!! І ти ще смієш запевняти нас, що ти не його дівчина?!? Брехуха!!! Не буде тобі пощади!!! 

...кришка. Тупий Кісе! І треба було йому сюди припхатися?! Валю звідси!! 

*** 

Насилу втекла і сховалася в бібліотеці. Сюди ці макаки чомусь не заходять. Перевірено. Я притулилася до книжкової полиці і задумливо почала накручувати на палець світле пасмо. Ото, блін, називається, перевелася в нову школу. Щоб мене тероризували фанатки цього індика? Але як його позбутися? Це ще треба як слід обдумати. 

До мене нечутно підійшла моя однокласниця Ельза, яка, як і я, вчилася в одному класі з цим білобрисим. Звідти він і знає моє ім'я. Все-таки, я там  єдина блондинка. В хорошому сенсі! 

Поправивши високий хвіст зі свого червоного волосся, вона поцікавилася: 

- Люсь, ти що тут робиш? Зараз начебто обід. 

- Мені його вже зіпсували. - сердито фиркнула я. - А ти чого тут бродиш? 

- А на мене знову Жерар полювання відкрив. Переховуюся. 

А-а, знайома історія. Раз у місяць на нашого місцевого генія находить щось, і він з усіх сил та можливостей починає зізнаватися Ельзі в коханні, повсюди її переслідуючи. І це при тому, що вона зустрічається зі Стінгом - одним зі шкільних хуліганів. Та, вочевидь, Евкліф уже звик. А то б'єш Фернандеса, б'єш, а пуття - нуль. 

- Зрозуміло. А Стінг де? 

- У нього з'явилося кілька делікатних справ з Роугом та Кагамі. 

- Як цих двох ще Ріко не прибила за те, що постійно кудись тягають її хлопця... 

- А їй Леві з Куроко баки забивають. 

- Досі не можу повірити, що вона все ж змогла пробитися крізь його крижаний захист. 

- Як бачиш. - Скарлетт знизала плечима і поглянула на мініатюрний годинник на лівому зап'ясті. - Ой, мені час бігти. У нас з Аоміне та Момої певні плани. 

- Ага. - позіхнула я. - Передавай їм привіт, а ще Кані та Гажилу. 

- Як ти знаєш, що вони там будуть? - здивувалася червоноволоса.

 - А вони свої половинки ніколи не покидають. - пояснила я.

- Ну добре. - Ельза зникла з бібліотеки, залишивши мене думати як виживати далі. 

*** 

На наступний день я, радісно наспівуючи щось веселеньке собі під носа і розмахуючи в усі боки шкільною сумкою, підстрибувала в напрямку школи. Чому я така рада? Та тому, що більша частина фанаток сьогодні поїде на якусь там екскурсію, деталі якої я благополучно забула, а значить, мене не буде кому тероризувати! Ура! 

У коридорі я зустріла Нацу з Джубією. Парочка не звернула на мене уваги, дуже зайнята ранковим невербальним привітанням. Ех, як змінює людей кохання! А раніше цей рожевоволосий тип був першим шкільним хуліганом, а Стінг - його правою рукою. Поки в школу не перевелися ми з Джубією. І все. Хлопець. Пропав. В усіх сенсах. Вчителі були в шоці, коли перший шкільний та злісний порушник шкільних порядку, який плювати хотів на навчання з високої вежі жованою морквою, раптом почав ходити на уроки, виконувати домашнє завдання і просто ВЧИТИСЯ! Як це вся школа тоді інфаркт не дістала - я й досі не розумію. 

Задумавшись, я в когось врізалася. Впала. Потерла забитий копчик, паралельно зашипівши кілька ласкавих слів у адресу того, хто мене збив, і побачила простягнуту руку. Але чию... Знову цей Кісе! 

- Люсь, вставай і не плавай у хмарах. - радісно усміхнувся блондинчик. Тю! І чого скалиться? 

Я швиденько оглянулася, скануючи коридор на наявність його чокнутих фанаток, але таких, здається, не було. Та я все одно шустро скочила на ноги і втекла у клас. Ну його! 

Зате після уроку мене спіймали кілька недружньо налаштованих дівуль грізного вигляду і кудись рішуче потягнули. Все-таки, хтось тоді був у коридорі. Мабуть, їхні шістки. 

Завели в порожній коридор і почали звично погрожувати, притиснувши до стінки. Ні, ну хоч би щось новеньке вигадали, а то під цю нудятину я скоро засну, а на урок вони мене точно не розбудять, бяки такі... 

Бачачи, що погрози не справляють на мене ніякого враження, ці дівчиноподібні розлютилися ще більше і перейшли до реальних дій. З сумки однієї з них на світ білий було витягнуто водяного пістолета. Ой-йой... Може, не треба? Я сьогодні встала надто рано, щоб навести святковий марафет. Спеціально старалася, від радості, бодай їм!.. 

Вирватися і втекти - не змогла. І моє лице почали щедро поливати холодною водою. Кози драні! Вбити вас мало! А вони ще й узяли салфетки і почали малювати на моєму лиці страшні картини. Кури драні! Макаки! Ненавиджу!! 

Придумати ще щось гірше для мене кури, що дуже тішилися й радісно сміялися, не встигли - з-за повороту вийшли Кісе й Касамацу. 

- Що ви робите? - нахмурився брюнет. Кісе ж поглядав на це все зацікавлено. Телепень!

А дівчата від несподіванки розгубилися так, що не встигли сховати знаряддя злочину з-перед очей свідків. Мені ж хотілося провалитися крізь землю і вже в каналізації померти від ганьби. Уявляю, що зараз коїться у мене на обличчі. Всякі там Малевичі та Рембранти відпочивають. 

Касамацу почав вичитувати дівчат, а потім узагалі кудись їх потягнув, і далі читаючи нотації по дорозі. Кісе ж співчутливо поцокав язиком, а далі притягнув мене до себе і кудись потягнув, так, що моє обличчя ховалося в його футболці. Я офігіла. Збоку все це виглядало вельми двозначно. Все, мені кирдик. Такий хороший і якісний. 

- За що вони так з тобою? - спитав Рьота, коли ми йшли по коридорі, заповненому учнями, які дивилися на мене з величезною цікавістю. НАДТО великою. Щоб їм... 

- За тебе. - буркнула я, мимоволі переходячи в стадію ружі на щоках. Як же двозначно це виглядає! Наче ми пара яка. Та вирватися й утекти я не можу, тому що всі тоді побачать мою чарівну фізіономію, а цього я допустити жодним чином не могла. Вже краще так. - Вони думають, що у нас з тобою щось є. - вичавила з себе, коли той витріщився на мене з нерозумінням. 

- Ой, як цікаво! А у нас щось є? - по ходу, радостям білобрисого не було меж. 

Уб'ю. От чесно. Задушу власними руками. Ідіот. 

- Звісно ж, ні! І взагалі, тобі краще триматися від мене подалі, придурку! Мені не потрібні лишні неприємності! 

- У-у-у! - надувся блондин. - Така красива, і така бука! 

Підозрюю, я вже схожа на рака - така ж червона. 

Ми саме підійшли до жіночого туалету, тому я відскочила від цього недоморщеного принца-рятівника, буркнула щось схоже на "Дякую!" і зникла за дверима. Якщо це був комплімент, то найтупіший комплімент, який я тільки чула. 

*** 

Сьогодні я знову втікаю по всій школі від цих тупих курей. За все хороше, так би мовити. Включно з учорашнім. Ех, як цікаво жити... 

Коли вибігла на вулицю, мене хтось зловив. Почала вириватися і глянула хто це. Слів нема, одні мати, і ті подумки - серце впало у кросівки і здохло там у страшних муках. Знову він. Та цього блондина до мене магнітом тягне, чи що?! А разом з ним - купу неприємностей. 

- Відпусти мене негайно! Мені треба тікати! Вони ж мене зараз заклюють! - принизилася я до банального благання. 

Та мене тільки притиснули до себе і радісно завсміхалися. Все. Готуй труну, Люсько. Тобі каюк. 

Оскаженіле стадо вибігло з-за повороту і вражено зупинилося, коли побачило картину чорним по кольоровому - мене в обіймах їхнього ідола. Я вже змирилася з усім на світі. Видно, спокійно та нормально жити мені не дано... 

- Гей, красотулі, скажіть мені, чому ви переслідуєте Люсі? - ласкаво так спитав блондин, не випускаючи мене з обіймів. Міцних таких. Зразу видно, що є сила в руках. Ну так, баскетбол приносить свої плоди. Приємно знаходитися в таких обіймах... Так, і навіщо я про таке думаю? Ну його. Це все вина оцих макак з рожевими флюїдами, які розпарюють мозок. 

- Кісе... Але ж вона твоя дівчина, хіба ні? - протягнули так жалібно; хочуть почути що це неправда і продовжити своє полювання, сподіваючись на законну здобич у кінці. От мене завжди цікавило як вони збираються ділити його між собою. Четвертувати, а тоді по шматочку для кожної? Так, щось я стала надто кровожерливою. 

Рьота поглянув на мене начебто здивовано. Тоді широко усміхнувся (у мене засіпалося ліве око), повернув мене до себе обличчям і торкнувся моїх губ своїми. 

Добре, що він мене тримав. А то я би де стояла, там і впала. Фанатки почали ревіти і розходитися, не вірячи своїм очам разом зі мною. 

Це що ще таке було?! 

На мене ж глянули сяючим поглядом, поки я була десь в астралі, намагаючись скласти думки до купи і усвідомити, що в мене щойно забрали перший поцілунок. 

Але чекайте, фанатки пішли геть, значить, можна втекти! Дорога вільна! Вони від такого фінту ще довго не отямляться! І ні, дорогою я не буду обдумувати все, що щойно тут сталося. От зовсім не буду. Анітрохи. 

Та я забула про блондина. А він про мене - ні. Мене не відпустили. Зате притиснули до себе зовсім уже інтимно і прошепотіли на вухо, від чого на щоках сам по собі з'явився рум'янець: 

- І куди це ти зібралася? 

- П-подалі звідси. - і чого це я заїкаюся? Нічого ж такого не сталося. Він просто врятував мене від фанаток. Оригінальним таким способом урятував. От і все! 

- Як? Але ж ми не закінчили. - його дихання лоскоче мені волосся. Коліна чомусь тремтять, в горлі з'явився клубок, серце калатає, мов скажене... Все, я захворіла. Точно. Так і є. Я просто захворіла. А це - симптоми. Якісь такі дивні...

- Що не закінчили? - ой, щось мені геть погано. Хвороба прогресує... 

- Як що? - хитро-здивований погляд золотистих очей пропік мене наскрізь, навіть якщо я його не бачила. Зате ой як відчула. - Ти ж бо моя дівчина, хіба ні? - і моє обурення потонуло в іще одному поцілункові. На цей - справжньому. 

*** 

Всі наші парочки сиділи на березі моря і любувалися на захід сонця. Красиво як... Просто слів немає. Ще й феєрверки обіцяли з настанням темряви... А я сиділа окремо і надута, як вош на мороз, тому що незадовго перед цим заходом ми з Кісе посварилися. Бо він відноситься до мене, як до малої дитини, яку потрібно постійно опікати! А я не така! А він цього розуміти не хоче! От...

На інших дивитися не хотілося, тому що миттю ставало гірко. Нечесно. Все так красиво спланували, а дурна сварка все зіпсувала. От як я буду тут сидіти без нього? Жахливий день.

Несподівано ззаду мене обняли такі рідні руки, і улюблений голос сказав: 

- Пробачиш дурня? 

- Пробачу. - прошепотіла я, відкидаючи голову назад і зустрічаючись поглядом з його мерехтливими очима. - Якщо дурень пробачить мене...

На це мені усміхнулися такою рідною посмішкою та ніжно поцілували. 

А високо в небі почали вибухати мільярди різнобарвних феєрверків. Як і вибухає моє серце кожного разу, коли він поруч. 

Категорія: Kuroko no Basuke | Додав: Black_Symphony (11.03.2020) | Автор: Black_Symphony
Переглядів: 21 | Відгуки: 2 | Рейтинг: 4.5/2
Всього відгуків: 2
1   [Матеріал]
Даже незвичаний пейрінг, люблю таке smile

Коли я дивилася Баскетбол Куроко, мені завжди було цікаво, як там живуть фанатки Кісе. Тому що самого Кісе, крім баскетболу та його суперників, начебто нічого не цікавить. Зрозуміло, бо це аніме про спорт. І хоча мені більше подобається варіант Аоміне/Кісе (так, яойщик всередині мене ще не помер), та ця пара теж класна. Навіть ніколи не думала про поєднання цих фандомів.) 


0
2   [Матеріал]
Дякую за хороші слова. Мені дуже приємно їх читати.
І якщо у вас ще не вмер яойщик, то я затятий шиппер чи гетщик (не знаю точно як то треба казати), але тільки незвичайних пейрингів. І тут - це ще дрібниці. А от на моєму профілі у Фікбуці я поєдную такі пари, що багато хто мені пише, що я їх реально шокую цими поєднаннями. Мої найулюбленіші - Саске/Хіната, Грей/Люсі, Хібарі/Хару, Бакуго/Яойорозу і типу того.
А Куробас я просто потроху розбавляю гетом, а то слешу там багацько, а гету - трохи менше.

Додавати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]