Обсесія 3-4
Симптом 3. Нав’язливі роздуми

Якось Сану не прийшов на пари.
Юн Бум намагався не хвилюватись проте виходило погано
Може вирішив виспатись?
А раптом захворів?

Юн Бум знає номер телефону Сану, проте написати смс ні за що не наважиться.
Юн Бум знає, де живе Сану, проте завітати до нього додому тим паче не наважиться.
Все гарзд, він просто спить.
Юн Бум був злегка розсіяний, проте ніхто цього не помітив.
Бо всім на нього байдуже.
І все ж, може, написати?
Юн Бум не пропускає жодного дня в університеті, аби бачитись з Сану.
Сьогодні була англійська, і Юн Бум не хотів усвідомлювати, що сидітиме сам. Він надто звик, що Сану поруч на парі з іноземної мови.
Проте місце ліворуч було порожнім, коли викладач зайшов до аудиторії. Упродовж півтори години Юн Бум почував себе найсамотнішою людиною у світі.
Перший день, коли я не бачив Сану навіть мигцем.

А наступного разу було ще гірше: Сану сів з якоюсь дівчиною.
Вона радісно щебетала до нього і весь час спокусливо випинала груди.
Тупа лярва.
Годі тертися об мого Сану своїм вим’ям!

Дівчина кокетливо кліпала і при будь-якій нагоді торкалася Сану частинами свого тіла. Найчастіше це були груди та долоні.
А Сану посміхався і виглядав задоволеним.
Вони багато розмовляли і сиділи дуже близько один до одного.
– Хвойда потворна! Щоб ти здохла!
Юн Бум шепотів прокльони, не в силах відірвати погляду від них. Кусав губи і стискав до болю кулаки.
Заздрість і ревність.
Я ніколи не зможу бути з Сану. Розмовляти з ним так, як усі ці шльондри, торкатись його.
Я приречений бути в тіні.


А під кінець Сану обернувся до нього і підморгнув.
Юн Бум знітився і зарився в свій шарф носом.
За весь час він на неї жодного разу не глянув прямо.

Симптом 4. Нездатність тримати емоції під контролем

Біла смуга, здавалося, закінчилась. Сану тепер щоразу сідав з тією дівчиною – Чо Лін.
Стерво таке, не смій лапати Сану, інакше я...
А що, власне, Юн Бум може зробити?
Нічого.
Він не вб’є її. Він навіть не наважиться в обличчя щось їй сказати. Та і хто він такий, щоб вимагати право на часточку часу Сану?
Юн Бум не симпатична краля і навіть не симпатичний юнак – претендувати на Сану він може в останню чергу.
Краще б він не сідав тоді до мене.
Все, що у Юн Бума зосталось – це рідкісні погляди та підморгування від Сану.

– Гей, підійди сюди, потворо.
Юн Бум міцно стиснув тацю з їжею і проігнорував звернення. Краєм ока він помітив, що той, хто його кликав, сидить за одним столиком з Сану...
– Оглух, чи що?
В Юн Бума полетів шматочок яблука. А за ним і пуста пляшка з-під йогурту, залишки якого білими ляпками вкрили спину Юн Бума.
– Та підійди вже ти, спитати хочу!
Юн Бум скрипнув зубами. Розвернувшись, він підійшов до столику Сану.
Той, хто його, кликав вдоволено вишкірився.
– До мене тут дійшли чутки.
Юн Бум знав, що нічого хорошого не слід чекати, проте ігнорування могло для нього обернутись чимось не вельми приємним.
Він стиснув зуби, намагаючись не дивитись ні на кого.
– Ти втріскався в Сану.
Юн Бум мало не впустив тацю.
Здавалося в їдальні запанувала мертва тиша – чути було лише шалений стукіт серця Юн Бума. І ніби погляди усіх в приміщенні зосередились на ньому.
Засудження і огида.
Юн Бума пересмикнуло.
– Дивіться, як зблід! Ну точно втріскався! Ха, от педик тупий.
Перед очима Юн Бума потемніло. Смикнувшись, він різко розвернувся і пішов, відчуваючи на собі насмішливі погляди.
І погляд Сану
– Фу, як огидно.

Уже потім Юн Бум, закрившись у туалетній кабінці, подумав, що можна було зреагувати інакше.
Заперечити.
Обуритися на нібито наклеп.
Варіантів багато, але він вчинив саме так – боязливо втік підтвердивши тим самим їх слова.
Чому найкращі варіанти дій приходять вже тоді коли момент минув?!
Юн Бум зарився пальцями у волосся і з силою провів нігтями по шкірі – біль частково привів до тями.
Так буває завше.
Чорт забирай, чому саме перед англійською?!
Вилупки, наволочі, плюгаві покидьки, мерзотники!
Юн Бум тихо завивав і давився сльозами.
Сану через вас на мене навіть не гляне!
Він пхинькав упершись лобом в дверцята кабінки.
Щоб вам всім скисло.
: Killing Stalking | : milian_di (26.09.2017) | : milian_di
: 541 | : 2 | : 4.7/3
: 2
1   [Матеріал]
Привіт,
Почнемо з суржика.
"Злегка розсіяний"- "трохи розгублений". "Все ж"- краще було б "все-таки", а "все ж"- це від російського "всё же". "Почував себе" (теж російська форма)- "почувався".
На цьому помилки закінчуються.
Твір цікавий, оформлення по "симптомам" оригінальне. Ситуації не звичайні- не стандартні, взяті з десятка аніме, як це часто буває у фанфіках, а придумані самостійно.
Класно, так тримати. До жанру більше не придиратимуся- не маю права, зрештою, у вас на слеш талант.  thumb

2   [Матеріал]
дякую за коментар
мені цікаво, чи розуміють читачі, чому саме симптоми замість глав, адже навряд на цьому сайті хтось читав "убити сталкера". хоча хтозна
дуже приємно, що ви оцінили, хоч і слеш це не ваше. проте надалі будуть моменти у  фанфіку, які вам точно не сподобаються і будуть, мабуть, огидні вам (вже є 14 глав, просто лінуюсь їх викладати)
я намагаюсь не сильно відходити від канонних характерів та поведінки персонажів, тому чтиво виходить на любителя (або фаната манхви)


[ | ]