Кагура сиділа на дивані й дивилася телевізор, інколи косуючи оком у бік шафи, де вона зазвичай спала.

І коли ж він звідти забереться? Уже півдня пройшло, між іншим, а він усе дрихне. Давно би вже вигнала його з шафи, та от тільки… Клієнт він. З грошима. А гроші Йородзуї зараз ой як потрібні! Особливо після того, як Гін-тян спустив усі їхні зберігання невідомо на що (не зізнався навіть після того, як вони з Шимпачі як слід його відлупцювали). Напевно це була якась дурня типу казино, або цілої тони солодощів, особливо полуничного молока і парфе, або він зустрів Мадао, що вже віщує невезіння… або на нього напала Тае-тян, побила й відібрала всі гроші за посиденьки в хост-клубі та неоплачений Дон Періньйон.

Ято ще раз поглянула на шафу й зітхнула.

А почалося все зранку.

Кагура саме прокинулася, помилася, почистила зуби, дала копняка Гін-сану, щоб він нарешті підняв свою ліниву тушу з ліжка, почухала між вух Садахару, який широко позіхав, і пішла їсти.

Коли Гін-тян усе-таки зволив віддерти свої мощі від футону, одягтися і вийти в люди, колупаючись у вусі, прибіг захеканий Шимпачі і закричав, що біловолосого мудака з Йородзуї чекає Тае-тян.

Біловолосий мудак зблід і йти кудись відмовився. Та хто його буде питати? Ято дала копняка для пришвидшення обом, сподіваючись, що полетіли вони у вірному напрямку. А якщо ні, не біда — сталкер-горила дотягне. Йому не вперше.

Тільки дівчина закінчила зі сніданком, як у приміщення ввалився весь якийсь пом’ятий замголовнокомандуючого Шинсенгумі Хідзіката Тоширо. Кагура і йому хотіла копняка відсипати, думаючи, що сьогодні просто День Копняків якийсь, і що треба буде піти на вулицю і надавати копняків усім без черги — нехай радіють, та цей хмир (навіть без сигарети в роті, уявіть собі!) заявив, що сьогодні він клієнт і в нього є дуже важливе, а головне – грошове завдання для Йородзуї.

На слові «грошове» ято задумалась і вирішила все-таки вислухати цього типа, а потім уже роздавати копняки направо й наліво.

От і опинився цей майонезник у її шафі, сказавши, що вчора у Сого сталося загострення і він цілу ніч ганяв його, Хідзікату, по всьому місті, намагаючись убити. Тоширо сховався, але жахливо не виспався. Повертатися назад у Шинсенгумі він не збирався, бо там йому вже точно не дали би поспати, а поспати йому потрібно, тому що на наступну ніч починається нова дорама, яка виходить у нічний час, і яку він просто повинен подивитися.

До чого тут шафа, якщо Кагура з радістю віддала би цьому хмиреві ліжко Гін-тяна, якому все одно без різниці, — спитаєте ви?

Ну так хмир заявив, що якщо його буде шукати Сого — а він його точно буде шукати, — то він сховається в шафі. Так і зробив, а коли виявив там спальне місце Кагури, жахливо зрадів, і тут же відключився.

Ні, такого нахабства, як посягання на її ліжко, ято не пробачила би нікому, тут же віддала би цього ідіота в якості кісточки Садахару, і сама помстилася б страшно, але… Він клієнт, а клієнтам пробачається більшість. Крім того, він заплатив відразу ж. Власне, це й вирішило його долю.

А тепер дрихне вже півдня як. Добре хоч не хропить. А то вже заходив цей бісів садюга, який Сого Окіта, і запитував чи не бачила вона одного майонезного придурка в такому собі пом’ятому вигляді, наче його довго й нудно жували собаки, вирішуючи — чи то зжерти, чи то обісрати.

Кагура відповіла, що так, був такий, але його пожалів Садахару і все-таки зжер. Сого скрушно зацокав язиком, і сказав, що коли мила собачка відригне бяку (а це неодмінно станеться, тому що у декого надто багато майонезу на літр крові), то щоб ця бяка йшла здавати звіт Кондо-сану.

Посміхаючись, як маніячка, ято завірила що неодмінно так і зробить, і послала садюгу в піше еротичне все тим же копняком.

Точно День Копняків сьогодні…

Дівчина вже встигла накупити цілу гору смаколиків, разом з обожнюваним сукомбу, і зжерти це все, і вигуляти Садахару (тобто, вона сиділа на лавочці в парку під парасолею, і дивилася, як її улюбленець ганяється за людьми у спробі відкусити їхні голови), зробила якісь модні вправи, що показували по телевізору, і навіть спробувала прибирати, та їй швидко набридло це заняття.

І зараз вона витріщалася в телевізор, не бачачи там нічого, і їй було нудно, бо деякі мудаки все не поверталися, а один конкретний мудак все не вилізав із шафи.

Коротше, що тільки не робила Кагура, а весело не ставало, придурки не поверталися, хмир із шафи не вилізав, а на дворі ставало все темніше.

От уже й час сну настав, а разом з ним прилетів вісник від Шимпачі, в якому говорилося, що Гін-сан посмів зґвалтувати його сестру (щодо того, хто кого згвалтував Кагура дуже сильно сумнівалась, але й хрін з ним), і завтра вона потягне його під вінець, бо зараз ніч, і добра Тае-тян не хоче турбувати нікого із служителів храму через такі дурниці, тому зґвалтування продовжиться, але вже за її правилами, що Кондо-санові через цю звістку стало різко погано, і він загримів у лікарню з діагнозом «невдала спроба самовбитися» (горилою-сталкером більше, горилою-сталкером менше — яка різниця?), що всі шукають Хідзікату, а Сого Окіта заліз у бордель і відмовляється звідти вилізати, тому завтра Тае-тян чекає її на весіллі в якості дружки, і треба захопити якомога більше міцних мотузок і одного замголовнокомандуючого в якості дружби, бо такою була остання воля… тобто, передвесільне бажання нареченого.

Начхавши на всю цю хрінь, дівчина — вже переодіта в піжаму — стояла біля своєї шафи, вперши руки в боки, і похмуро дивилася на задоволену пику сплячого Хідзікати, який досі ще не прокинувся.

Думаєте, вона не намагалася його розбудити? Ще й як намагалась! Але всі спроби виявилися марними, і цей хмир ніяк не хотів прокидатися. Видно, славно його Окіта поганяв по місті.

Пообіцявши собі розібратися з придурком-садистом пізніше, Кагура вирішувала де їй спати. До футона Гін-тяна вона навіть наближатися не збиралася — мало що він там їв і чим насмердів. Краще спалити. На дивані холодно й незручно. Біля Садахару... Ні, ще випадково зжере її вночі.

Та й… Якого біса вона взагалі повинна думати де їй ночувати, якщо у неї є своє власне ліжко?! Ну і що, що там лежить один нахабний хмир! Посунеться! Або взагалі впаде — тут уже як поглянути. Славнозвісні копняки на допомогу.

Дівчина рішуче залізла в ліжко і спробувала виштовхати звідти нахабного майонезника. Але нахабний майонезник з теплого ліжка виштовхуватися рішуче відмовлявся. Більше того, він раптом схопив Кагуру і притягнув до себе під бік, спеленавши руками й ногами і вдоволено зітхнувши.

Офігівша ято якусь мить лежала тихо й не рухалася, намагаючись зрозуміти що це робиться і звідки у Хідзікати взялися запасні життя. Тому що головну вона зараз у нього відбере.

Але… Ворушитися раптом стало ліньки, її огорнули тепло й затишок, тихе сопіння хлопця поруч навіювало сонливість, і за мить дівчина заснула, подумавши, що вб’є хмиря завтра. Нікуди він не втече. А якщо втече, то вона наздожене і він усе одно огребе.

***

Хідзіката Тоширо прокинувся зранку від того, що було добре. Тобто, спалося добре, і зараз він неначе притискав до себе плюшевого ведмедика.

Тільки от, ведмедик цей якийсь великий… Та й не соплять ведмедики йому в шию… І немає у ведмедиків таких м’яких і приємних випуклостей, на яких зараз затишно лежить одна його рука… І ведмедики менше важать… Начебто…

А значить, щось тут не те. І треба дізнатися що саме.

Вирішивши так, замголовнокомандуючого Шинсенгумі розплющив очі і зрозумів, що або він іще спить, або тут точно щось не так. Тому що на ньому, згорнувшись затишним клубочком, і мирно посопуючи у дві дірки, лежала та китайка з Йородзуї, з якою постійно воював Сого. І блін, це погано, бо за останні роки вона нехило так витягнулася й округлилася в потрібних місцях, і зараз ці місця торкаються його тіла, а одна його рука взагалі лежить на її…

Твою наліво, краще б це все-таки був плюшевий ведмедик!!!

Так, треба терміново придумати як би тихенько вилізти звідси, не потривоживши сон цієї дівулі. А то він сумнівається, що залишиться цілим, коли вона розплющить очі. Ято, як-не-як.

Для початку Тоширо обережно забрав руку з грудей Кагури. Вона невдоволено завовтузилась, але не прокинулася. Фух! Вийшло!

Тоді спробував обережно зсунути її тіло зі свого на ліжко, так, щоб не потривожити. Ято у відповідь обняла його руками за шию, присунувшись ближче, так, що її губи торкалися його шиї з іншого боку, а груди притиснулись іще щільніше.

Твою наліво, дурепо, ти що робиш?!

Додумати не встиг, бо вії сплячої дівчини раптом затріпотіли, і за мить на нього дивилися два сонні вири. В яких спершу світилося нерозуміння, а тоді промайнуло впізнання. Очі звузились, а губи раптом присмокталися до його шиї. Намертво!

— Ідіотка! Відчепися!!!

Та екзекуція продовжувалася доти, поки на шкірі не з’явився засос.

— Це помста. — задоволено заявила дівчина і позіхнула.

— Та за що?! Як мені тепер з цим ходити?!

— Як це за що? А хто мене мацав посеред ночі?

— Як це я мацав тебе?!

— Як-як… Ось так. — ято взяла руку хлопця і поклала собі на груди. — Стисни їх. — хлопець так і зробив на автоматі, офігіваючи від того, що відбувається, і повільно заливаючись барвою. — Цією рукою ти мацав мої груди. А ось цією, — дівчина взяла іншу його руку, чомусь задоволено мружачись, і запхала собі між ніг, — ти мацав усе там. Не сперечаюся, було приємно, та це вже нахабство, за яке відриваються кінцівки.

Якусь мить вони лежали в такій двозначній позі. А тоді нарешті усвідомили що до чого, обоє закричали й випали з шафи.

— Ти збоченець! — заявила Кагура, гнівно дивлячись на помідорно-червоного Тоширо (хоча й сама була не краще).

— А сама яка? — обурився хлопець. — Чого полізла до мене? Та ще й показувала всілякі непристойності…

— До речі, про непристойності. — згадала раптом рудоволоса, задумливо погладжуючи Садахару. — Одягайся і ходімо на весілля!

— Я не збираюся на тобі одружуватися! Сама винна!! — загорлав оскаженілий Хідзіката.

— Мама казала, що заміж виходять тільки кохаючи, так що ти пролітаєш. — спокійно сказала Кагура, починаючи знімати з себе піжаму. — А весілля Гін-тяна і Тае-тян. Вони сказали, щоб ми обов’язково там були. До речі, потрібно знайти мотузку…

Брюнет почервонів і відвернувся, подумки лаючи цю китайку.

— Навіщо мені туди йти? Цей ідіот і без мене одружиться.

— Та хто тебе буде питати. Ходімо. — Кагура в красивому платті і з мотком мотузки на плечі, схопила його і закинула на Садахару. Сама заскочила вслід і скомандувала: — Вперед, Садахару! Потрібно з’явитися феєрично. Цікаво, Гін-тян там хоч стояти може? Чи прихопити ще й підпірки?

Хідзіката весь час намагався відвести погляд від красивої, як виявилося, фігури дівчини. Нарешті, обурився:

— Відпусти мене, китайко! У мене багато справ у Шинсенгумі!

— Фіга з два. Скажена горила-сталкер у лікарні, садюга в борделі, тож і ти відпочивай. Це ж така подія — Гін-тян одружується на босові! Треба буде заскочити в аптеку по заспокійливе. Потрійну дозу. До речі, я сьогодні прийду до тебе ночувати.

— Що? Ти здуріла? Тобі цієї ночі було мало? Сама мене збоченцем назвала!

— Зате я добре поспала біля тебе. І ти мене мацав, а я тебе ні. Це обов’язково потрібно виправити.

— Ти дурепа, так? — замголовнокомандуючого чудово розумів, що якщо Кагура прийде до нього сьогодні і зробить те, про що каже, то ночувати вони вже точно не будуть — знайдеться заняття куди цікавіше. — Я на тебе Сого спущу!

— Його я мацати не буду — він виродок і садюга — забагато честі.

— А я тебе не пущу!

— Та хто тебе питати буде…

***

Весілля…

— Чуєш, майонезнику, а що у тебе не шиї робить засос?

— Заткнися, джампівський ідіоте! Я ж не питаю, що ти робиш на весіллі.