Сьогодні Джубія повернулась із завдання дуже втомленою і змордованою. Не хотілося нічого, крім як лягти й заснути. Ні, спершу піти в душ, що й зробила, а тоді вже в затишне ліжечко.

Як тільки голова її торкнулася подушки, дівчина-вода тут же заснула.

Прокидалася важко й дуже неохоче, ніяк не могла розліпити очі й зрозуміти спить вона чи ні. Бо в ліжечку зараз було дуже тепло, таке ж тепле дихання лоскотало вухо, за талію обіймали сильні руки, а ноги… Стоп, що?!

Зрозумівши, що тут щось не так, Джубія підірвалася з ліжка, наче перелякана кішка, відстрибнувши вбік. Протерла очі, остаточно проганяючи рештки сну, і з подивом та шоком втупилася у своє ліжко, на якому лежав і нахабно дрихнув хтось незнайомий і сторонній.

Ну, як незнайомий… Скуйовджене рожеве волосся, одвічний клітчатий шарф на шиї, червоний знак хвостатої фейки на передпліччі та синій котяра збоку… Нацу Драгніл власною вогнедихаючою особою. Та його в усьому Фіорі кожна собака знає!

От тільки є одне маленьке питання… Якого фіга він робить тут і зараз, в її ліжку?!

Злюща Джубія підійшла до свого несподіваного сусіда по ліжку й спробувала розбудити.

Ага, фіг тобі. Драконоборець прокидатися відмовився начисто. Мало того, пробурчавши щось малозрозуміле собі під носа, хлопець раптом схопив дівчину за руку, притягнув до себе, спеленав руками-ногами й засопів задоволено.

Наче дракон повернув собі свій скарб!

Це збісило водяну чарівницю ще більше.

— НЕГАЙНО ЗАБИРАЙСЯ ГЕТЬ З МОГО ЛІЖКА!!! — дикий крик прогримів над усією Магнолією, після чого пролунав звук розбитого скла й відчайдушні чоловічі крики з котячим нявканням.

Все ще зла, але вже більш-менш задоволена Джубія Локсар зробила у вікні водяну плівку й спокійно пішла спати далі.

Завтра вона спитає у цього нахабного дракона що означав його нічний візит.

* * *

Завтра нахабний дракон поглянув на неї з подивом і сказав, що всю ніч проспав у себе в ліжку. І взагалі, він не дурень пхатися в жіночий гуртожиток — його ж там відразу каструють, і це буде найменше з усього зла.

— Джубія дивна. — видав на завершення Хеппі, й парочка пішла до дошки шукати собі завдання.

Маг води провела їх здивованим поглядом. Адже вночі в її ліжку точно знаходився саме Нацу! Там іще Хеппі збоку лежав. І їх вона потім водяним батогом з вікна викинула, бо нічого нахабніти. Але Нацу стверджує, наче всю ніч був у себе вдома.

Прямо питання на засипку: хто з них двох здурів?

Дівчина зітхнула й помасувала перенісся. Видно, це перевтома дається взнаки. Надто перенапряглася на завданні. Треба ще звіт майстрові здати що вони там з Греєм накоїли.

Ах, милий Грей!

І Джубія, відкинувши всі думки геть і зайнявшись сердечками, полетіла шукати свого коханого. А то, поки її немає, його ще загребуть собі всякі суперниці!

* * *

На наступну ніч все повторилося. Джубія заснула, а прокинулася від того, що було тепло, приємно, хтось її міцно обіймав і сопів на вухо. Повернувши голову, у дівчини засіпалося ліве око, бо це був Нацу. Який ще вдень стверджував, що нічого не знає про свої нічні вилазки і дивився на неї, як на чокнуту.

Довелося знову викинути його у вікно і спати далі. А зранку вона спитає у нього ще раз де він провів цю ніч.

* * *

Зранку Нацу дивився на Джубію ще більш дивним поглядом, коли вона причепилася до нього з учорашнім питанням.

— Але я й справді ночував удома. А що, власне, сталося? Чому ти це питаєш уже другий день поспіль?

Дівчина зітхнула, зрозумівши, що таким чином нічого не доб'ється, й нехотячи відповіла:

— Тому що вже другий день, вірніше, ніч поспіль, ти якимось чином опиняєшся в жіночому гуртожитку в моїй кімнаті в ліжку зі мною. Розбудити при цьому тебе неможливо. А зранку ти стверджуєш, що спав удома. Виходить, хтось із нас або бреше, або здурів.

Драгніл спантеличено почухав потилицю.

— Але я справді не пам'ятаю, щоб приходив до тебе ночувати. І я вже казав, що жіночий гуртожиток — це останнє місце, куди я піду ночувати взагалі. Ви ж мене лінчуєте, як тільки побачите!

— Це вірно… Але не відміняє того факту, що таке відбувається!

Дівчина з хлопцем задумалися.

— О! — вигукнув Саламандр. — А давай я сьогодні прив'яжу себе до ліжка! І тоді вже точно нікуди не зможу прийти. І ти зможеш нормально поспати. Так і зроблю! Гей, відморожений, а ну йди сюди! — з цими словами цей невгамовний чарівник помчав на гнівні крики свого одвічного суперника, навіть не вислухавши Джубію. Яка тільки зітхнула й вирішила поглянути, що з цього вийде.

* * *

Не вийшло нічого, бо рівно посеред ночі, як завжди, Нацу вже зручненько обіймав її і сопів у шию. На спроби розбудити не відреагував від слова никак. Вибратися з його залізної хватки не було просто неможливо. Сил кудись кидати його теж не було, бо Джубія просто хотіла нормально поспати. Тому завовтузилася, влаштовуючись зручніше в теплих обіймах, і провалилася в сон.

* * *

Наступного дня Нацу просив вибачення, тому що на ніч він дійсно прив'язав себе до ліжка. Йому навіть Грей допоміг, можеш спитати! Та зранку прокинувся на ліжку в обривках мотузки. Точніше, того, що від неї залишилося, бо мотузку, судячи з усього, просто спалили.

Сама дівчина нічого не могла сказати чи заявити, бо коли прокинулася, його вже не було.

— Давай так. — подумавши хвильку, сказала чарівниця води. — Сьогодні, так і бути, я спати не буду. Піду до тебе і подивлюся яким чином ти постійно опиняєшся в моєму ліжку посеред ночі. Може, тоді ми зрозуміємо, що з тобою відбувається і як з цим боротися. Згоден?

Діватися Нацу було нікуди, тому він погодився.

* * *

Все пішло не за планом. Але не зразу.

Спершу все було добре. Ввечері Джубія з Нацу прийшли до хатинки останнього. Поки дівчина роздивлялася житло, драконоборець разом зі своїм котом майже відразу ж завалилися дрихнути.

Водяна чарівниця знайшла в цьому мотлоху вільне крісло й сіла, приготувавшись чекати. Старалася не звертати уваги на безлад, що панував навколо. Хіба тільки похитала головою. Типовий Нацу. От у милого Грея, наприклад, удома точно ідеальний порядок. Ах, милий Грей!

Замріявшись про свого коханого, дівчина так і не зрозуміла, в яку мить її раптом схопили, притиснули до гарячого тіла й кудись цілеспрямовано потягнули.

Це знову був Нацу, і він… Спав прямо на ходу? Бо тягнув він її з заплющеними очима в напрямку жіночого гуртожитку Хвоста Феї. Ну і, як завжди — на спроби розбудити його не реагував, вирватися не дозволяв, тільки притискав до себе все міцніше, а коли вони опинилися в кімнаті Джубії, завалився разом з нею на ліжко, обвив руками-ногами і вдоволено зітхнув.

От тобі й раз. Нацу Драгніл, виявляється, лунатик.

* * *

А далі все повторилося. Та стало тільки гірше. Тобто, якщо раніше після штурхана у вікно Нацу забирався геть, то тепер, варто було Джубії заснути, він з'являвся знову і знову заважав їй спати. Правда, під ранок ішов геть, але легше від цього не ставало.

Тепер чарівниця води через постійний недосип стала нервовою, дратівливою і смиканою, а сам винуватець цього старався не потрапляти їй на очі. Хоча це було складно, адже обоє шукали інформацію як позбутися лунатизму, та поки що нічого не знаходили. А Леві, у якої можна було би попросити допомоги, як на зло, пішла на завдання і все ніяк не поверталася.

Через усі ці проблеми синєволоса чарівниця й не помітила, як вона рідше стала думати про свого милого Грея, а коли все ж помітила, то… Не відчула нічого. Крім того, що їй подобається засинати в сильних і теплих обіймах вогняного вбивці драконів. І що сам він несподівано відкрився їй з нового боку.

Нє-нє-нє, що за маячня? Треба просто викинути все це з голови й заспокоїтися. От повернеться Леві й усе стане на свої місця.

Але з голови нічого викидатися не хотілося, та й на думці про те, що все стане, як колись, ставало чомусь сумно. Вона що, звикла вже до цього? Та не може бути. Дурниці все це!

Так Джубія продовжувала переконувати себе, поки якось в черговий раз не прокинулася в знайомих і якихось навіть уже рідних обіймах. Та прокинулася не просто так, а від того, що руки деяких чомусь полізли туди, куди їм лізти було суворо заборонено. Права поповзла до грудей, а ліва… Ох ти ж, Свята Фейрі! Ось туди їй точно лізти не варто було!

Сам Нацу почав задоволено всміхатися крізь сон і запрацював руками ще спритніше.

Водяна чарівниця, яка ще не відійшла від подібного нахабства й не встигла забрати такі ж нахабні кінцівки і добряче врізати деяким драконоборцям без сорому й совісті, абсолютно несподівано застогнала. Адже чорт забери, це було приємно — відчувати на грудях та між ніг сильні чоловічі руки, а що виробляли ці пальці! Можна було з глузду з'їхати. І цим нахабним кінцівкам явно не заважала нічна сорочка дівчини, яка складалася з коротенької майки та трусиків, які просто недбало відсунули вбік.

І от коли все ще сплячий чарівник вогню завсміхався ще більш підленько, а Джубія от-от повинна була піднятися на небеса від насолоди, десь у гуртожитку пролунав вибух, а за ним — гнівні крики. Нацу раптом здригнувся, завмер і… прокинувся. А коли побачив де знаходяться його руки, почервонів, як буряка, і малодушно спробував утекти.

Та хто ж йому дасть? Незадовільнена, і від того розлючена синєволоса чарівниця миттю схопила розпусника й осідлала, щоб не втік. Вона важко дихала, нічна сорочка перекосилася, шкіра була неймовірно чутливою, а між ніг палала пожежа, яку так і не вдалося загасити, і це неймовірно бісило дівчину. Але треба було його висварити, а то ич узяв собі моду.

— Ти якого дідька робиш, Драгніле? Зовсім собі мозок випалив з цим безсонням?

Той раптом надувся, повернув голову вбік і пробубонів:

— Вибачатися не буду…

Синєволоса отетеріла.

— І чому це?

— Знаєш, скільки я вже про це мрію? Та наяву ти мене хіба що втопиш за таке, то хоч уві сні пофантазую. А тепер можеш бити.

Від такої відповіді Джубія закліпала очима. А тоді диявольськи посміхнулася й сказала:

— Хрін тобі. Ти давай краще закінчи свою фантазію, а то я сама тебе зараз зґвалтую.

Якусь мить ошелешений хлопець дивився на співрозмовницю круглими очима. Та коли зрозумів, що вона не жартує, очі його спалахнули яскравим вогнем, дівчина опинилася перекинута на спину, а він навис над нею і прошепотів:

— Ну дивися, ти сама напросилася…

* * *

Коли Леві нарешті повернулася з завдання, Джет і Дрой ледь не втопили її в океані сліз, а інші тільки схвильовано запитували через що вийшла така затримка, адже Макгарден повинна була повернутися ще декілька днів тому.

— Ой, та це все Гажил винен! — махнула та рукою, хіхікаючи. — У драконоборців зараз саме весняне загострення, от він і не відпускав мене з обіймів усі ці дні. Оберігав, як дракон свій скарб. Через це я й не могла нормально виконати своє завдання. І це добре, що я його дівчина, і весь час поруч, а то уявіть собі тих бідолах, до яких посеред ночі вриваються хлопці, пеленають і тягнуть до себе. А на ранок нічого з цього не пам'ятають.

— До речі про це… — задумливо промовила Кана, поки всі сміялися, уявляючи собі таку картину. — Наш Нацу останнім часом якось дивно себе поводив.

— Так, до речі, я бачила недавно, як його відчитує за щось Джубія. — пригадала Лісанна.

— А мене він узагалі на днях попросив прив'язати його на ніч до ліжка. — наморщив лоба Грей. — Тільки для чого це йому знадобилося — так і не пояснив.

— І Джубія теж почала себе дивно вести. — нахмурилась Ельза. — А з її кімнати вночі почали долинати незрозумілі звуки.

Леві якусь хвилину обдумала все це, а тоді широко всміхнулася.

— Спокійно, народ. Просто наш Саламандер знайшов собі половинку.

Спершу було тихо, а потім гільдія гримнула від сміху.