– А мені подобається ось так спонтанно щось придумати! Бац! – і ми вже всі дружненько сидимо в Люсі у приємній жіночій компанії. Разом з бухлом і смаколиками! Ну, бухло, звісно, важливіше, але…

– Кано, мені здається, тобі вже вистачить. До речі, хлопців ти попередила, щоб до нас не лізли?

– Ображаєш! Я гарно промила їм мізки! Якщо ми їх тут побачимо, то дістануть усі – і винні, й не дуже.

– Ох, сподіваюся, вони дослухалися поради.

– І ти у це віриш, Ліс? Це ж наші хлопці. В таких питаннях вони стають тупіші за дерево.

– Ну, в разі чого – їх попереджали.

Люсі Хартфілія тільки зітхнула й потерла перенісся. Вона якось зовсім не очікувала, що сьогодні ввечері, коли вона сиділа й спокійно писала роман, до неї раптом заявиться жіноча частина Хвоста Феї з криками про те, що вони вирішили влаштувати тут посиденьки. І її думки, як завжди, ніхто не спитав.

І тепер вони розмістилися хто де, поїдаючи смаколики, гортаючи журнали мод, роблячи манікюр/педикюр, порпаючись у її білизні (Ельза) і бухаючи (Кана).  

– Джу, не тряси ногою – я не зможу нормально зафарбувати цей палець. – сердито сказала Лісанна, лежачи на підлозі і від зосередження висолопивши язика.

– Ой, пробач. – миттю покаялася дівчина-вода. – Просто я ніяк не можу звикнути до того, що вже не сама, і що в мене є стільки друзів.

– Друзі – це добре. – відірвалася раптом від бочки з вином Кана. – Але! – вона з поважним виглядом підняла вгору вказівний палець. – Хлопець – це звучить набагато краще. Зізнавайся – в тебе є хлопець?

Джубія миттю почервоніла й замимрила, а всі інші дівчата засміялися.

– Кано, ну ти наче з неба звалилася. – весело сказала Леві, на мить відірвавшись від створення якоїсь дуже хитромудрої зачіски, про яку вона вичитала у якійсь своїй книзі, на голові Люсі. – Забула, за ким сохне вже стільки часу наша Джубія?

– Ох, водичка просто супер. – в кімнату зайшла Міражанна в одному рушнику, витираючи волосся. – Що обговорюєте? – Дияволиця сіла на ліжко Заклинательки, де вже лежала Евергрін і зі знудьгованим виглядом гортала якийсь журнал.

Власне, біля ліжка сиділа сама Люсі й терпіла знущання над своїм волоссям від Леві, неподалік Лісанна робила педикюр Джубії, Кана вилізла на стіл і мирно там бухала, а Ельза, здавалося, вирішила перебрати весь гардероб Хартфілії. Венді дівчата вирішили не брати з собою, Біска була на побаченні з Альзаком, а у всіх інших знайшлися свої справи.

– Хлопців. – відповіла їй одна з Громовержців.

– О, ви підняли дуже цікаву тему. І хто кому подобається? Зізнавайтеся!

Дівчата мученицьки переглянулися – Міражанна сіла на улюбленого коника і тепер з нього не злізе, поки все не з'ясує.

– Джубії подобається Грей. – завчено сказала Лісанна, не відриваючись від справи. – І про це знають усі.

– Але ж він її ігнорує стільки часу! – відірвалася від журналу Евергрін. – А Леон навпаки – жити без неї не може. І чим цей Леон поганий?

– Леон – не милий Грей! – запально почала доводити Джубія.

– А яка, до речі, різниця між Греєм та Леоном? – задумалася Кана і навіть відклала бочку. – Дивіться. Обидва маги льоду. Обидва сильні – і як маги, і як особистості. Обидва люблять роздягатися де бачать. Тільки обидва з різних гільдій, той блондин, а цей - брюнет, і Грей від Джубії бігає, як від чуми, а Леон готовий заради неї на все. То в чому різниця? – Кана уважно поглянула на Джубію, а за нею так зробили і всі інші дівчата.

Водяна чарівниця, здавалося, зависла, явно обдумуючи слова картярки.

– Так, продовжуємо далі. – потерла руки донька Гілдартса. – Ну, з Ельзою всім усе ясно – у них з Жераром кохання до гробу, тільки вони не бачать далі власного носа і соромляться зізнатися один одному.

– Це точно. – усміхнулася Міра, розчісуючи волосся. – Іноді мені хочеться просто самих їх взяти і зіткнути лобами, щоб вони нарешті промовили те, про що всім навколо вже давно відомо.

Пролунав гуркіт – це знепритомніла червона, як рак, Ельза.

– Ну хоч вилізла, нарешті, з моєї шафи… – полегшено пробурмотіла Люсі.

За вікном щось зашурхотіло, але ніхто не звернув на цей звук уваги.

– Люсько, а ну зізнавайся хто тобі подобається! Це точно хтось із твоїх напарників! Грей чи Нацу? Нацу? Це точно Нацу! – Кана зістрибнула зі столу і почала лоскотати Заклинательку. – Я знала, що він тобі подобається!

– Та дідька лисого це Нацу!! – загорлала Хартфілія, нарешті вириваючись з рук Альберони і відповзаючи куди подалі від неї. – Та Грей набагато кращий за цю вогнедихаючу ящірку!! З ним і поговорити спокійно можна, й пораду він дасть хорошу, і поводить себе нормально, особливо коли Нацу немає поруч! А те, що ексгібіціоніст, то це краще, ніж бездумно руйнувати все навколо і постійно вплутуватися навіть у найменшу бійку!!

За вікном щось упало, та ніхто цього не почув.

– Ха, Люсі зізналася, Люсі зізналася! – затанцювала Кана і знову присмокталася до бочки.

– Вся праця коту під хвіст… – пробурмотіла Леві, печально дивлячись на пташине гніздо на голові бурячкової Люсі. Яка закричала у відповідь:

– Я ні в чому не зізнавалась! Я просто порівняла і все! – зла дівчина схопила зі столу печенько і почала швидко його гризти.

– А що на це Джубія скаже? – поглянула Міра на водяну чарівницю. Але та усе ще висіла в астралі, намагаючись зрозуміти чим відрізняються Леон та Грей. – Так, з нею все ясно.

– Ой, я тоді заберу Нацу собі. – мовила Лісанна, підвівшись з підлоги й потягуючись. – Ми з ним усе одно начебто вважаємося одруженими, а досі я думала, що йому подобається Люсі, та якщо такі справи, то ми знову створимо нашу сім'ю, як колись.

За вікном пролунав підозрілий ляп, наче щось упало в воду, але всі проігнорували цей звук.

– Таж Нацу сам іще як дитина. – фиркнула Евергрін, розпаковуючи упаковку зі смаколиками. – Яка йому сім'я? Може, коли підросте й порозумнішає…

– А ти сама, розумна наша, на кого оком кинула? – Кана спорожнила бочку, викинула її і побачила біля себе булочки. Зраділа, схопила першу й відкусила великий шматок.

– Ні на кого. – зверхньо мовила королева фей. – Мені потрібен ідеал, а такими бувають тільки статуї. Вони досконалі, тому так мені й подобаються. А всі ці хлопи… Жахливі істоти.

– Тому вона вже місяць таємно зустрічається з головним хлопом нашої гільдії. – мило усміхнулася Міражанна й почала одягатися.

За вікном пролунало щось схоже на крик, але його начебто не почули. Евергрін же ледь не подавилася смаколиком, почервоніла й гнівно втупилася у Дияволицю. Решта теж дивилися на неї зацікавлено.

– Звідки ты дізналася? – з цікавістю спитала Леві, яка все-таки вирішила реанімувати зачіску Люсі.

– Так Ельфман і розповів. – знизала плечима Лісанна й почала тормосити Джубію. – Правда, попросив тримати все в таємниці, але як уже вийшло.

– Я наказувала йому мовчати. – ядуче зашипіла Евергрін, і її волосся заворушилося, наче змії. – Видно, доведеться поповнити мою колекцію статуй ще однією.

– Ти не посмієш цього зробити. – примружила очі Міражанна, саме закінчивши з перевдяганням.

– А хто мені завадить? Ти?

– Ой, Міро, а тобі самій хтось подобається? – швидко спитала Люсі, відволікаючи дівчат одна від одної, а то над ними вже темна аура висіла. Їй ще бійки не вистачало у власному домі.

Біловолоса задумалась, а місцева Медуза Горгона єхидно завсміхалася.

– Ну, власне, є той, хто мені подобається. та він про це не знає. – мило усміхнулася Штраус.

– І хто ж це? – зацікавилася Кана, перериваючи поїдання булочок. Тим паче отямилась Ельза і теж страшенно захотіла їсти.

– Ви всі його добре знаєте. У нього зелене волосся, він маг письмен і один із Громовержців.

За вікном пролунало підозріле скрипіння, Евергрін подавилася ще раз, а всі інші здивовано й радісно зашуміли.

– І коли ти зібралася йому про це сказати? – поцікавилася Лісанна. Джубія саме отямилась і зараз ошелешено кліпала очима, не розуміючи де вона і що відбувається.

– Ні, сказати буде надто просто. – усміхнулася улюблениця тижневика «Чарівник». – А от пополювати – інша річ. Адже нецікаво, коли здобич сама потрапляє тобі до рук. Азарт переслідування і боротьба за своє життя – це саме те.

Дівчата мовчки відповзли від ліжка куди подалі.

– В такі миті я чудово розумію чому тебе називають Дияволицею… – пробурмотіла Люсі.

– Гей, мала, твоя черга. – кинула в Леві пачкою соку Кана, щоб розрядити обстановку.

– Ніхто мені не подобається. – промовила та тихенько, вчепившись у сік.

– Дай угадаю. – насмішкувато сказала Евергрін. – Твій ніхто високий, чорноволосий, любить їсти метал, у нього чорний котяра, а сам він – убивця драконів. Знаєте такого? – звернулася вона до інших дівчат. – У нього ще ім'я на літеру «Г» починається.

За вікном щось наче тріснуло, Леві почервоніла і люто почала хитати головою, а інші дівчата – сміятися.

– О, я знаю такого! – підхопила гру Кана. – До цього він був у іншій гільдії і навіть напав на нашу, але потім перейшов до нас разом з Джубією. Джу, нагадай нам хто це?

– Та це ж Гажел! – вигукнула та, не зовсім розуміючи про що зараз мова.

Кімната вибухнула сміхом, Джубія розгублено дивилася на решту, а червона, як буряк, Леві закричала:

– І нічого він мені не подобається! Ви бачили який він величезний? Та я дрібна мошка в порівнянні з ним! Та він мене як дівчину і не сприймає!

– Так ти ж і не питала. – засміялася Лісанна й потягнулася до тарілки з печеньком.

– А тобі тоді хто подобається? – Леві обурено тицьнула пальцем у Кану.

Та припинила боротися за останню булочку з Ельзою і задумалась.

– Навіть не знаю… Макао й Вакаба надто старі для мене, з ними класно пити, але не спати. Бікслоу якийсь божевільний – ну його. Фрід уже зайнятий… Хто там ще залишився? О, Лексус! З ним я ще не спала.

За вікном гикнули, дівчата подавилися, а Кана задоволено потерла руки.

– Міро, полювання на Громовержців оголошую відкритим! А знаючи нашу цілеспрямованість, можу пообіцяти – довго вони не побігають.

– Думаю, так буде навіть цікавіше. – мило посміхнулася Міражанна.

Решту дівчат переглянулися між собою і заочно поспівчували Фрідові й Лексусові. Адже коли тебе за мішень вибрали головна сваха і головна п'яниця гільдії «Хвіст Феї», то добра не чекай.

– Добре, хлопців розібрали. – підняла руку вгору Лісанна. – Про що далі побалакаємо?

– Побалакаємо про те, хто ж весь цей час видавав за вікном ці дивні звуки. – гаркнула раптом Евергрін і різко розчахнула вікно.

За ним пролунав викрик і гуркіт. Дівчата спершу дружно заверещали, а тоді запідозрили недобре і всією бандою прилипли до вікна.

Там, як і очікувалося, сиділа, стояла, лежала компанія знайомих хлопців. Які миттю почали вдавати, наче просто повз проходили. Тобто, просто втікати. Он за рогом квапливо сховався власник світлого волосся, навушників і шуби в компанії хлопця з довгим зеленим волоссям. За ними швидко копотили брюнет та блондин в одних тільки трусах. В річці виднілися хтось із рожевим чубом і хтось з чорною кудлатою шевелюрою. Величезний біловолосий хлопець намагався прикинутися мертвим. За рогом сусіднього будинку ховався хтось синьоволосий з червоним татуюванням на правій щоці.

Жіноча частина «Хвоста Феї», забачивши таке, просто осатаніла.

– Ах ви гади!

– Ми вас попереджали!

– Стояти!

– Не втечете!

– Вам торба!

Коротше, дівчата не збиралися так просто пробачати хлопцям це нечуване нахабство, і, вискочивши з вікна й палаючи чорними аурами, помчали мстити.

Хвилин за десять, коли все вже стихло, з-за будинку виглянули Джет з Дроєм, з осторогою оглянулися на всі боки, видихнули від полегшення, коли нікого не побачили, й одночасно пробурмотіли:

– А я казав, що це була погана ідея…

***

Наступний день був дивний. Тому що половина хлопців у гільдії не з'явилася взагалі, а велика частина дівчат вели себе дуже дивно і незрозуміло.

Наприклад, Кана й Міра, коли дізналися, що Громовержці повним складом з самого ранку пішли на завдання (і Лексус з Фрідом були чомусь дуже блідими, а Евергрін чомусь увесь час єхидно підсміювалася), взяли завдання й собі і дуже швидко помчали в той же бік, куди пішла ця четвірка.

Лісанна зранку хвилювалася, що від учора ніде не бачила братика Елфі, а Кінана згадала, що рано зранку чула, як Евергрін раділа новій статуї у своїй колекції. Почувши це, біловолоса заспокоїлася, відкопала десь Нацу і потягнула того на завдання. Драгніл узагалі-то іти нікуди не хотів, упирався й виривався до останнього, навіть благав про допомогу, та його чомусь ніхто не спішив рятувати. Видно, тому, що в ту мить Лісанна посміхалася дуже милою посмішкою своєї сестри, коли та виходила на шлях убивства.

Біска принесла в гільдію новину про те, що Ельза з Жераром, здається, почали зустрічатися, тому що вона бачила їх разом, помідорно-червоних, які дивилися в різні боки, але вперто трималися за руки.

Всі пораділи цьому, а Люсі спитала:

– А де, до речі, Джубія?

Дівчата захіхікали і Лаки відповіла:

– Так її Леон викрав. Сказав, що поверне набагато пізніше, а, може, і взагалі не поверне – як уже вийде. При цьому обличчя в нього було дуже задоволеним, а в Джубії – задумливим. Підозрюю, ми її побачимо ще нескоро. Гажил, до речі, теж кудись потягнув Леві взагалі без якихось пояснень.

– Сьогодні всі хлопці взагалі якісь дивні й самі на себе не схожі. – підсумувала Кінана. – Я вже мовчу про дівчат.

«Таж після вчорашнього воно й не дивно…» – похмуро подумала Люсі.

Вона посиділа ще трішки, допила коктейль, подякувала Кінані й вирішила піти додому. В гільдії вона вже засвітилася, завдання брати поки не планувала, оскільки тільки недавно внесла оплату, так що краще піти й написати роман, бо тут висока ймовірність потрапляння на очі непотрібним людям типу її напарників. Щастя, що Нацу Лісанна забрала на завдання, а Грей сьогодні ще не приходив, а то Хартфілія померла б від сорому.

І взагалі, в усьому винні Міра й Кана! Перша – бо завела розмову про хлопців, а друга тому, що почала її лоскотати й питати дурниці. От Люсі й відповіла на емоціях.

Ну та що вже зараз гадати…

Тільки дівчина вийшла з гільдії, як хтось схопив її за руку, пришпилив до стіни й поцілував так, що мозок просто вилетів у трубу. Від шоку, несподіванки й… від того, що цілувався цей хтось просто запаморочливо.

Та тільки Заклиначка відійшла від шоку, розсмакувала й почала відповідати, як поцілунок перервали, і розгублена дівчина побачила перед собою того, кого вона, власне, хотіла уникати найближчим часом – Грея Фуллбастера.

З дуже самовдоволеним обличчям він сказав:

– Так, я з тобою згоден – я набагато кращий за Нацу. – після чого підморгнув і, наче нічого й не сталося, сховався в гільдії.

Люсі Хартфілія залишилася стояти в повному шоці, а в голові крутилася всього одна думка – що це щойно було?

Тут двері гільдії привідкрилися, звідти вилізла голова цього самого Фуллбастера, яка повідомила їй:

– До речі, ми ввечері йдемо на побачення, ти в курсі? – і вмить зникла, наче її тут щойно не було.

Люси гикнула, схопилася за почервонілі щоки й повільно сповзла вниз по стінці.

От і думай тепер – чи до добра те, що хлопці вчора підслухали, чи ні. Хай там як, якщо в неї ввечері побачення, то треба піти і пошукати якесь красиве плаття, а потім випитувати деяких про їхнє нахабне самоправління.

Блондинка встала й рішуче попрямувала додому.

Ми ще поглянемо хто кого, Грею Фуллбастере!