Знайшла, називається, соулмейта на свою голову

Яойорозу Момо не знайшла свого соулмейта. Тобто, все ще. Все ще не знайшла свого соулмейта.

Ні, вона намагалася, чесно. Зразу, щойно в кінці середньої школи на зап'ясті її правої руки з'явився наче мазок фарби світло-жовтого, навіть швидше піщаного кольору, який символізував колір волосся її душі. Дівчина саме збиралася поступати в ЮЕй, де будуть нові люди, і там точно знайдеться її половинка, тому що в середній її не було — Момо перевіряла.

Не сказати, що знайти таким чином свою половинку душі було важко, але й не сказати, що просто. Адже колір повинен ідеально співпадати. Момо навіть дещо заздрила тим своїм однокласникам, яким трапилися половинки з різнобарвною шевелюрою. Таких знайти простіше, ніж однотонних.

Але Яойорозу не втрачала надії. Адже це твій соулмейт! Твоя частинка! Твоя половинка душі, з якою ти обов'язково будеш щасливий! Чого дівчина дуже й дуже хотіла. Про це ж мріє кожна, хіба ні?

І вона шукала й шукала, шукала й шукала…

Поки в новій школі не зустріла Тодорокі Шото.

Так, він не її половинка, у нього волосся геть іншого кольору, але в ньому було все те, що так подобалося Момо в хлопчиках. І шукати вона стала все рідше й рідше поки остаточно не махнула рукою. Адже їй вистачало всього лише любуватися ним, а її соулмейт якось сам знайдеться.

А час потихеньки йшов собі і йшов. І от уже настав третій рік її старшої школи. І от уже майже всі її подружки-однокласниці знайшли свою половинку. Тодороки теж — його парою виявилася рожевоволоса Ашидо. Всі ще дивувалися, як це доля примудрилася звести разом двох таких різних людей — завжди веселу й легку на підйом Міну та спокійного й розумного Шото. Але потім, бачачи, як добре їм разом, махнули рукою, мовляв, протилежності притягуються.

Момо, звичайно, було сумно — хлопець, який їй так подобався, знайшов свою пару. Але що зробити? Така доля. І якщо не він твоя пара, то доведеться змиритися.

А подруги все частіше й частіше питали її чи шукає вона свою пару. Тому що як так — всі навколо вже були з парами, а вона так і залишилася сама. І це якось… Неправильно, чи що. Навіть пропонували свою допомогу, але чим вони могли допомогти, якщо мітку соулмейта міг бачити тільки ти і твоя половинка? І Яойорозу завчено говорила, що шукає, звичайно, але вона, половинка ця, все ніяк не знаходиться.

Іноді вона довго дивилася на своє зап'ястя і роздумувала не раз, і не два, кому міг би належати такий колір волосся. Прямо як у її однокласника Кацукі Бакуго. У нього, до речі, теж досі не було пари, але ніхто до нього з дурними питаннями не підходив — знаючи його вибуховий характер, жити хотілося всім. Але цей колір зустрічається досить часто — важко буде знайти свою половинку.

А до Яомомо підходили — особливо, до кінця третього курсу. І якщо спершу питання були більше здивованими й збентеженими, то потім стали відверто співчутливими, а погляди — все більш жалісливими. Наче в неї не соулмейта немає, а пари кінцівок.

І це гнітило. Давило. Змушувало відчувати себе якоюсь... не такою, як усі. Іншою. Інакше й не скажеш. Добре ще батьки не давили, мовляв, дивися, у всіх твоїх подружок уже є пара, а в тебе все ще ні. Завжди при цьому Момо низько схиляла голову над партою і думала, що невже у них немає інших справ, крім як обговорювати її та її неіснуючого соулмейта. Тремтіли губи, а руки міцно-міцно стискали тканину спідниці.

Попросити їх відстати від неї і не підходити більше з такими питаннями, не бити по хворому місцю, вона не могла — виховання не дозволяло.

А сьогодні Яойорозу все ж не витримала — по щоці скотилася перша сльозинка. Годі. Годі вже всього цього, вона більше не може, вона вже просто…

— А ну звалили від неї подалі! — над головою пролунав знайомий грубий голос. — Злетілися, як вороння на жертву! А ти, Хвостата, втерла шмарклі, підняла зад і пішла зі мною. Набридло…

Момо повільно підняла голову. Над нею вивищувався її однокласник Кацукі Бакуго. Дуже злий Бакуго. А її подиву не було меж. Чому? Навіщо раптом він підійшов? Навіщо вирішив її врятувати? Навіщо це йому? І ще…

— Йти? З тобою? Куди? Навіщо?

— Вбивати тебе буду, дурепу таку!!! — вибухнув Кацукі, через що всі навколо сахнулися подалі, а Яомомо втиснула голову в плечі. — Це кому з нас двох тут більше соулмейт потрібен — тобі чи мені?! Це ви, дівки, постійно про це мрієте, бігаєте й шукаєте свою половину, то якого дідька я повинен чекати, коли ти зволиш підняти свій зад і підійти до мене?! Якого лисого я повинен сам пертися до тебе?! Тому що Двопикий, який тобі подобався так, що ти й забула про пошуки свого соулмейта, знайшов свою пару, і тобі стало начхати на все?! Та ти бісова егоїстка, Хвостата! А про мене, матерій твоїй, ти подумала?! Три роки дивитися, як ти страждаєш фігнею і зітхаєш за Двопиким, замість того, щоб ввімкнути, нарешті, мізки, якими ти начебто славишся, і добряче подумати! От тому мені й хочеться тебе придушити, ідіотко!

Від його слів очі в Момо округлялися все більше й більше. Вона повинна була підійти до нього? Щоб він не йшов до неї? Вона егоїстка? І… Думати про нього? Він дивився на неї три роки? Що за?..

Яойорозу буквально схопилася за голову, яка, здавалося, от-от вибухне, хоча ніколи раніше не дозволяла собі такого прилюдно, але зараз не до цього. Стривайте… Стривайте-стривайте. Стоп. Це що ж виходить? Якщо зібрати в купку всі його слова, то виходить… Виходить…

Швиденько глянула на своє зап'ястя, тоді на його волосся, і тоді…

— Це… Це виходить… Ти мій соулмейт?

В класі стояла гробова тиша, а хлопець, судячи з його вигляду, явно бажав задушити її і прикопати десь у парку, але стиснув зуби і простягнув їй своє зап'ястя, на якому красувалася смужка чорного кольору. Точнісінького такого самого, як і волосся Момо.

— Але як?

Дівчина знала, що її соулмейт може бути не таким, яким вона його собі уявляла, але щоб він був її протилежністю, та ще й найпроблемнішим однокласником, якого вона в цьому плані навіть не розглядала? От тобі й почуття гумору Долі…

Бакуго ж це питання однозначно не сподобалося. Ліве око його нервово засмикалося, а кулаки стиснулися так міцно, що всі відійшли ще далі, адже виглядало так, наче він от-от застосує свою здібність і спопелить Яойорозо Момо до дідька лисого.

— Тобто, Двопикий тебе в якості соулмейта влаштовував, а я — ні? — Боже, яке щастя, що Тодорокі з Ашидо зараз не було в класі, а то було би дуже незручно перед ними. Та що там незручно! Просто-напросто соромно.

Момо зрозуміла, що сказала якусь маячню, і спробувала виправитися, хоча була настільки збитою з пантелику всім цим, що взагалі не розуміла, де вона знаходиться, що робить і що каже.

— Ні! Тобто так… Тобто я не це  мала на увазі! — дівчина вже сама заплуталась у своїх думках і словах. Просто це все так несподівано, як сніг на голову. їй би час подумати над усім цим, розставити все на свої полички, прийняти, зрештою, але, судячи з очей її соулмейта (звучить-то як дивно!), які різко потемніли від гніву, ніхто їй цього часу давати не збирався.

І вірно. Кацукі просто вихопив її, шоковану, з-за парти і звалив собі на плече. Повернувся до однокласників, що мовчали, і люто блиснув поглядом.

— Я в гуртожиток. Буду вчити цю ідіотку поважати свого соулмейта і приймати його таким, який він є. А ви, я чув, зараз усі дуже хочете дружно піти в кафе і просидіти там години зо дві. Правда ж? — Вибухокіллера зараз оточувала така темна аура, що заперечити йому посмів би хіба що камікадзе-самогубця. Тому всі дружненько закивали, мовляв, так, точно, ми якраз усі разом хотіли кудись там сходити після уроків, і поспівчували Яойорозу.

Сама ж брюнетка навіть не намагалася вирватися з міцної хватки Бакуго, тому що розуміла, що це марно, і що він у своєму праві, хоча голова все ще паморочилась від таких різких змін, тому, коли він вийшов з класу, тільки обережно уточнила:

— А як саме ти будеш мене вчити?

У відповідь на це її зад стиснули якось уже дуже інтимно, і обдарували таким багатозначним поглядом, що дівчина тут же спалахнула до кінчиків вух. Він же не хоче сказати, що…

— Ти вже повір, тобі сподобається.

Знайшла, називається, соулмейта на свою голову.

: Boku no Hero Akademia | Моя геройська академія | : Black_Symphony (05.06.2020) | : Black_Symphony
: 320 | : 3 | : 5.0/3
: 3
3   [Матеріал]
Я відчула стільки емоцій колиичитала цей фанфік.


happy happy happy

1   [Матеріал]
Пищу від улюблених персонажів... Думала, не знайдеться такої людини зі схожими вподобаннями в пейрінгах) Спасибі за таку гарну роботу, Ви потішили сердечко, яке чекає 5 сезону! tongue

1
2   [Матеріал]
А я реально думала, що ця робота нікого не зацікавить... Ви теж потішили моє серденько. Так що найближчим часом викладу сюди ще одну роботу на цей офігенний пейринг. Ну, і я тішуся, що знайшла однодумця...)))))


[ | ]