Таємниче зникнення
| Був весняний день, сонце тільки сходило із-за небосхилу, навкруги розливався спів пташок. Лукаш,хлопець 25 років, йшов стежиною до лісу, це було його звичним ритуалом зранку. Не завжди вдавалося йому знайти гриби, але подихати свіжим лісовим повітрям хлопцю подобалося… Минуло декілька годин, відколи Мавка зникла. Ви запитаєте,як? Тут варто вернутися на два роки назад, коли в селі з‘явилася нова сім’я. Лукаш та Мавка були на сьомому небі від щастя, відгуляли гучне весілля. А сьогодрі він не побачив її біля себе… ні записки,нічого. Пропала,як мара,беззвучно та швидко. Хлопець уявлення не мав,де її шукати,тому пішов до місця натхнення та відпочинку. Безліч різних думок крутилися в його голові, переважно негативних. Хоч як він не намагався відігнати їх, вони, як мухи залітали до нього. Село в 21 столітті - це вже,як маленьке місто. З’явилися вишукані будинки,навіть 5-ти поверхівки. Люди почало відкривати власні бізнеси,цим самим приваблюючи інших відвідувачів. У Лукаша теж було улюблене місце - затишна кав‘ярня «L’amour”. «Ох ці назви,як напридумають щось», спочатку казав він. Але зовсім скоро полюбив це місце, міг сидіти годинами та говорити з баристом,чоловіком років 20,про життя. Улюбленим напоєм було карамельне лате з надзвичааайно смачною пінкою. Смак кави надавав Лукашу сили на весь день. Він часто приходив з Мавкою, вони любили посидіти в затишку та трохи забути про хатню роботу. Тому сьогодні,коли хлопець прийшов до кав‘ярні, ніхто не здивувався. Барист так само лагідно привітався з ним,але побачив, що не все добре. - Що таке? - запитав він - Мавка кудись зникла… прокинувся зранку, а її немає… - Співчуваю, надіюсь, все буде добре… Тобі як завжди? - Певно,так. Ніколи не поміняю карамельне лате, - посміхнуся Лукаш Через дві хвилини він сидів за столиком та стискав у руках кружку з гарячим напоєм. Одні питання,на які не було відповіді… чому? коли? як? Телефона він не мав,вважав беззмістовним засобом. Але йому і не потрібно було, адже весь час хлопець сидів дома. «Невже все закінчено… я її любив,а вона…», думав він собі. Аромат кави сп‘яніло окутував його, манив випити вміст все швидше. Година минула швидко, Лукаш вирішив піти додому, подивіться, чи не з‘явилася раптом вона, чи немає раптом записки, чому ж вона зникла. Раптом у його двері постукали, він вже зрадів, але це був кур‘єр з коробкою в руках. Хвиля якоїсь невпевненості промайнула на його лиці. Він одразу відкрив її та побачив записку. «Вибач,що пішла без попередження. Дякую, що вже два роки ми разом. Я зникла,щоб зробити тобі сюрприз. Чекаю ввечері в нашому улюбленому ресторані. Твоя М.» «О Ні!!! - скрикнув Лукаш, - я зовсім забув про цю дату…» Але він видихнув з полегшенням, що все добре та почав готуватися до вечора. Тієї ночі Мавка була чарівна, Лукаш встиг підготувати романтичний подарунок. Вони переговорили про все, що можна, посміялися з сьогоднішньої пригоди. Сподіваюся, все в них буде добре та ще довго ці люди будуть разом | |
|
| |
| : 188 | : 1 | |
| : 1 | |
|
| |
0
