Пападанка в САО
| Ім'я: Анастасія. Друзі часто кличуть її Настею або Коньяком (Колись у школі крикнули "Коньяк!", і вона випадково відізвалась). Сім'я: мама, тато, сестра. Друзі: вона не сильно з кимось говорила, але мала найкращу подругу Поліну. Вік: 15 Вигляд: довге темно-русе волосся діставало їй до копчика. Очі були голубі. Груди другого розміру. Накачана, але в міру, має прес (теж у міру). Відносини в школі: всі любили, крім хуліганів (вони її боялися). Коли їй було 12, до неї підійшов пацан років 16 і почав забирати гроші. А вона його взяла і перекинула через себе. Тоді однокласники знатно офігіли і слух пішов по школі. Після цього випадку задири до неї не приставали. Хоббі: любила їсти шоколад. Займалася спортом (надивилася всяких "САО" і "Синя весна з механічною пушкою"). Вона мала тренерів по катані, мечу і пістолету (і на ближнє і на снайперку). Коньячок тренувалася дуже багато (щоб не гірше за своїх улюблених аніме персів мечом махати і кулі розрізати). Саме це вона робила зараз дома. Настя стояла під стіною. Навпроти неї стояла Софія (сестра). — Сооф... — Що? — Стріляй. — Не можу. Ти ж моя старша сестричка - як я в тебе стріляти буду? — По-перше, у нас різниця в пів року, по-друге, раніше ти гарно мене била, колись навіть зуб вибила, і по-третє, мені боляче не буде, тут кулі не справжні. — А віддачі не буде? — Не буде! Стріляй! Тут відкрилася вхідні двері і в квартиру зайшли мама з татом. — Мамусю! Татку! — Діти, привіт. Софіє, це точно ти? — Так, мамо, а звари їсти!! — Ти голодна? Я ж сказала Насті, щоб зварила тобі їсти, бо сьогодні будемо пізно! Анастасіє! — Що? — Ти своїй сестрі їсти не дала, яка з тебе мати буде?! — Тобто не дала? Я їй макарони зварила, а якщо була би сильно голодна, то я їй мівіну на стіл поклала! — Тобі сестру погодувати важко? Ти цілими днями нічого не робиш, могла би борщ зварити! — Мамо, я ходжу в школу, тренуюся з тренерами, тренуюся вдома, роблю домашку та знімаю на YouTube!!!!! — Чого ти добилась оцим?! Ніби тобі за це платять?! — А мені за це платять!!! Думала, просто так тренери гроші з тебе не беруть? — Аааааа... А я думала, що вони забули про оплату. — Не сваріться! Мамо, вона мене годувала, але я сильно хочу твого грибного супу! — Вибач, мене, доцю. — Та нічого, ма. — Ну гаразд, іди, роби що хочеш. — Дякую, ма, я в своїй кімнаті. Настя продовжила тренуватися, правда через те, що Софка пішла хавати, перейшла на рукопашку й меч. Е-е-ех, завтра вівторок, знову в школу, а так не хочеться. У кімнату вбігає Софа: — Вася, шухєр! — Шо? — У мене завтра контрольна з біології! — Класно. — Тобто класно? Попитай мене, будь ла-а-асочка. — Яка у вас там тема? — Повторення плодів. — Плоди поділяються на... — Соковиті та сухі. — Соковиті та сухі поділяються на... — Однонасінні й багатонасінні. — Правильно. Соковиті й однонасінні поділяються на... — Кістянка. — Все? — Так, там одна група. — Ну добре. Так вони й продовжили готуватися до контрольної. В 15:55. — Гуд бай, чілдрен, — сказав вчитель. — Вчитель з музики такий ржачний. — Ага, а йому вже під 80. Ну добре, що хоч раніше на 5 хвилин відпустив, бо я так хочу спати. От прийду додому й буду спати. — Не виспалась? Я, до речі, теж спати хочу. — Та я лягла під ранок. — А чого так пізно? — Я в ютубчику засиділися. А ти не можеш зранку вставати? — Ага. Якби можна було б хоч тро-ошки пізніше прокидатися. — Так вставай пізніше на хвилин п'ять десь. — Ти серйозно? Коли уроки о 9 були, я в 7:55 вставала, а тепер уроки о 8:30, і я встаю в той самий час. — А-ха-ха, серйозно? — Ага. Поль, а пам'ятаєш, ЧОГО він такий веселий? — А таке можна забути? Це була історія минулого семестру. Вчитель часто на уроках ходив до шафи, щось робив і повертався назад із пустими руками. Одного разу він пішов на перерві з класу, і тоді Поля вирішила відкрити ту шафу (why not?). Вона відкрила, і побачила.... Та-Дам. Пляшка горілки, чарка й надкушений помідор гарно стояли, хоч натюрморт малюй. Настя повертається додому й дивиться на цвіт саку... Ой... Кх-кх, вишні. Вона дивиться на чудові рожеві квіточки на деревах, на гарних пташок і чорну пляму. Стоп, що? Анастасія зрозуміла, що свідомість починає покидати її. Нащо-о! От нащо ти зомліла! Хочеш голову розбити? Чи може коліна захотіла розбити? Ти впадеш і фіг знає коли тебе знайдуть!Розвалилася тут, блін. Так, я прокинулася. Це вже дуже добре. Я чую гомін і багато різних криків. Це я що, на перерві? Та-а-ак, відкриваємо оченята і бачимо... Аніме рисовка? Я в світі 2D? Я-я-я-ясно. Залишилося тільки зрозуміти, що це за фандом. Тут висвітилося якесь вікно. Значить, САО. Що тут пишеться? «Вкажіть ваш нікнейм». Окей, вкажемо. Що би таке оригінальненьке придумати? О, чудово. Впишемо "Коньяк". Для початку було б добре знайти Кіріто і з ним подружитися, бо в цьому світі я сама не впораюся. Можна було б випередити Кляйна, але якщо вони не зустрінуться, то я можу багато пропустити. Можна ще піти туди, де ГГ розрубав вовка, поки біг. А що ми маємо? Стоп. Нічого ми не маємо. Де мої м'язи? Де те, що я так довго качала, га? Тяжко-о. Ну, що є, то є. А що з Кіріто робити? Я, напевно, другий варік виберу. Зараз іти до того місця, де він пробігав сенсу нема, бо потім нас усе одно перенесуть на головну площу. А що в нас по грошах? Ну, думаю, на меч вистачить. Так, меч і лук купила, бо не знаю, чим буду користуватись. Спробуємо махнути мечем... І-і-і, а де моя сила? Я ж гарно з мечем дружу. Я Ж ТАК БАГАТО ТРЕНЕРУВАЛАСЯ!!! А-А-А-А-А, БОМБИ-И-ТЬ. Гаразд, уже вечір, і скоро нас перенесуть. Я, напевно, піду та розпочну тренуватися, бо зараз тільки тринадцята година шість хвилин, а хотілось якби гг взяв у тім. Я пішла на поле шукати тих кабанчиків, з якими тренерувалася Кляйн. О, ідея! Я піду, потренуюся, а коли прийде Кіріто, то я з ним заговорю і постараюсь з ним подружитися. Так, робимо кабана. *** Я вже маю 4 рівень. А ось уже біжить чорна і червоно-рижа цяточка. Так, треба показатися крутою і в той же час трохи сором'язливою. РУБИМО КАБАНА. КРУТО РУБИМО КАБАНА. Так, вони підходять. — О, Кляйн, наше місце зайнято. Перепрошую, ми Вам не заважатимемо? — Звісно ні! — Чудово! Слухай, Кляйн, щоб попасти по цілі треба... Кіріто говорив так га-а-рно, аж задивилася.Він же помітить, що я на нього витріщаюсь! От він уже посміхнувся. — Ви щось хотіли? — все ж таки помітив. — Н-ні. — Вам допомогти? Який у Вас рівень? —ТА-АК, це чудово!!!Ну що, лови, фашист, гранату. — 4. — Ого. Це досить багато за такий короткий час. —Давайте на «ти», бо якось не зручно. Ми приблизно одного віку. — Добре, я Кіріто. —Я Коньячок. —М-м-м, оригінальненько. —А то! | |
|
| |
| : 277 | : 4 | |
| : 4 | ||||
| ||||
0
