Любовний трикутник
| и вже всі знаєте Марінет Дюпен-Чен. Дівчину, яка безмовно закохана в Адріана Агреста, сина відомого дизайнера одягу, популярну модель і просто красунчика, і ніяк не може зрозуміти почуття Луки Куффена, старшого брата її подруги, відмінного гітариста, який уже неодноразово показував свою щиру любов. Їй тільки 15 років, а вона вже безліч разів рятувала Париж в образі супер героїні і буде рятувати. Нажаль, вона застрягла в любовному трикутнику і, навіть, не підозрює про це. Трикутник є складним і запутаним, невідомо чи комусь вдасться його розплутати, адже Адріан також закоханий. І ні в кого іншого, як в привабливого синьоволосого гітариста, старшого за самого хлопця на пару років, веселого і життєрадісного-Луку Куффена. Ще з першого погляду він зрозумів, що це любов на все життя. Ці прекрасні голубі очі, які затягують і чарують неначе океан, ця зачіска, в якій кожна волосинка на своєму місці й завжди там залишається, навіть після довгого бігу. Чорні нігті та сережки, що виділяють хлопця і придають особливого шару. Прекрасне тіло й стиль одягу, який так подобався Адріану. А його характер? Добрий, ввічливий, готовий завжди допомогти, легко заводить друзів і знаходить спільну мову з людьми, освідчений у багатьох темах і може підтримати розмову-взагалом мрія кожної дівчини (і як виявилось не тільки дівчини). І останнє, те, що захопило сердце Адріана назавжди й ніколи не відпустить-приголомшлива гра на гітарі. Напевно, блондин ніколи не забуде ту чарівну гру, при якій сердце йде у пляс, а мозок відключається. Нажаль, скільки б Агрест не любив Куффена він знає, що той любить зовсім не його, а доволі красиву дівчину. Він, навіть міг зрозуміти чому. Марінет красива та розумна й також захоплюється мистецтвос, як і сам Лука. Адріан спостерігав за Лукою, його рухами і поглядом і вже давно це зрозумів. І через деякий час, навіть, змирився зі своєю нещасною долею. *** Перший день у школі - Привіт, Марінет!-привітався зі своєю подругою музикант. Він, як завжди, виділявся в натовпі, тому, дівчина вже помітила його й одразу ж підійшла - Привітики, Лука. Поки двоє друзів розмовляли, інший школяр не розумів, що відбувається. Це був Адріан, який надіявся розпрощатися зі своєю любов‘ю і вже почав меньше спілкуватись з Лукою. Хоча, нічого і не вийшло. Хлопець тільки більше почав думати про своє перше кохання, але, попри все, не здавався. І от він бачить об‘єкт майже всіх його думок за останні дні прямо в своїй школі! Невже він тепер буде вчитись тут? А може все-таки пощастить і Лука, як турботливий старший брат, просто зайшов до своєї сестри Джуліки? Адріан, нарешті, від шоку і зміг почути уривок розмови. - Справді?! Я так рада, що ти перевівся в нашу школу, Лука! Ми тепер зможемо проводити ще більше часу разом!-прокричала брюнетка, обіймаючи хлопця напроти і сяючи від щастя. - Ха-ха, я теж дуже радий, Марінет-відповіли їй. Дівчина трохи зніяковіла, тому розтулила свої обійми. До пари підходили однокласники і друзі, які теж помітили знайомого гітариста. Адріан, тим часом, стояв і не знав плакати чи стрибати від щастя. «Все-таки перевівся…»-думав він: «І що ж тепер робити? Кожен день бачитись і може навіть розмовляти. Так я його ніколи не забуду… ха-ха…» Але закінчити свої думки хлопцеві не дали. Щось налитіло на нього з шаленим криком «Адріааанчик!» і міцними обіймами. Звичайно це була найпопулярніша, найгламурніша й найкрасивіша дівчина школи (як вона себе називала)-Хлоя Буржуа. Коли Адріан зміг відірвати від себе настирну дівчину їх уже кликали, тому що дзвінок от-от має продзвеніти. Їм нічого не залишалось, як піти до школи. «Добре, подумаю про це пізніше»-подумки сказав сам собі Адріан і вирушив на уроки. *** Адріан, як старанний учень, відсидів усі уроки, записав всі лекції й домашні завдання та запам‘ятав цікавий матеріал. Надиво, акум сьогодні не спостерігалось, тому, він міг спокійно зосередитись на навчанні. Але не тут-то було. Взагалі, не зрозуміло, як Агрест зміг все це зробити, адже всі його думки були про симпатичного учня, який міг прямо зараз сидіти на уроці у сусідньому кабінеті. Але Адріан не здавався і вчився тільки старанніше. Здається, на деякий час він, навіть забувся про Луку, але це так виснажило його, що під кінець дня він вже не міг ні про що думати. - Агов! Адріану! Ти мене чуєш?!-хтось прокричав йому на вухо - А? Що?-спершу не зрозумів Агрест. Він повернув голову й побачив свого найкращого друга-Ніно. - Ти в порядку? Цілий день сьогодні, якийсь не свій-запиталися його - О, все добре, Ніно. Просто… задумався - Хм… дивно це якось, але, якщо ти кажеш, що все добре то окей. Доречі, мене попросили нагадати тобі про «День пісні». Ми, знову, хочемо зібратися усім класом у Куффенів і відзначити зі своїм власним концертом. То ти прийдеш, чи тебе не відпустять?.. - Я не знаю… але зроблю усе можливе. На цьому розмова закінчилась. Двоє друзів розпрощались й Адріан сів у лімузин, який уже ждав його, щоб відвести додому. *** По дорозі додому в Адріана були змішані думки. З одного боку йому було сумно, що він не зможе провести час із друзями і повеселитись на святі (а це він знав тому, що його батько точно його не відпустить), а з другого він радів, що не побачить Луку. І так, майже всі його старання, пішли коту на смарку. Він упевнений, що після декількох годин в компанії з Куффеном більше не захоче ігнорувати та не спілкуватися з ним. Але побачити Луку не просто в школі, а в компанії друзів під час веселого свята, провести час разом з ним, сміятись і говорити разом з ним спонукало зробити все можливе, щоб побути на гулянні хоча б 5 хвилин. *** З такими протиречивими думками Адріан прибув додому. Він настільки замріявся, що не звернув увагу на Наталі, яка вже декілька разів покликала його. Адріан отямився тільки тоді, коли його почали трясти за плече. - А? Що?.. - Адріане, з тобою все добре? Я тебе кликала, а ти не відповідав. Ми вже приїхали і тобі потрібно поспішити, якщо ти не хочеш запізнитись на урок китайської мови. - А, так. Вже йду-блондин вийшов з машини, але зробивши пару кроків зупинився. Він повернув голову, щоб бачити Наталі, але нічого не говорив. - Що сталось? Ти ще щось хотів?-спитала Наталі коли побачили дивне поводження Агреста. Тоді Адріан повернувся до неї повністю й простояв пару мить, опустивши голову. Через цей час він, нарешті, вирішив, різко підняв голову, подивився на секретарку і з надією спитав у неї: - Наталі… а ти можеш… попросити батька відпустити мене на свято через тиждень?.. Наталі здивувалась від питання й трохи розгубилась. Коли вона заспокоїлась, то подивилась на хлопця зі співчуттям і сказала: - Адріан… я спробую, але нічого не обіцяю. - Дякую тобі, Наталі!-обоє посміхнулись і вирушили до маєтку. *** | |
|
| |
| : 239 | : 2 | | |
| : 2 | |||||||
| |||||||
0
