Я пам'ятаю запах оцього вірша,
Я пам'ятаю, що чула його давно колись,
Я пам'ятаю шуми фантазій ковша,
Я пам'ятаю і натхнення удар блискавиць.
Я пам'ятаю свій перший творчий порив,
І намагання до думок доторкнутись своїх,
Я пам'ятаю безмежність замрії нив,
І незворотнє зникнення світів цих крихких.
Я пам'ятаю ледве помітну себе,
Полишену у колі сірих нудних реалій,
І того, хто розвіяв пітьму- тебе,
Того, хто знову повів у світ фантазій та марень.