Відьмак. Неспокійні коханці (Любисток x Читач)
| Огорнуті теплим світлом вогнища, що потріскує, компанія Йеннефер , Любистка, Геральта і юних сестер-принцес Цирі і Т\І зібралася на колодах у темній пустелі. — Відчуй енергію в собі, Цирі. Направ її навмисно, — порадила Йеннефер , не зводячи очей з юної принцеси. Цирі зосередилася на магічній енергії, що танцює на кінчиках її пальців. Тим часом з іншого боку вогню Любисток і Ви жваво сперечалися. — Чому ти завжди наполягаєш на тому, щоб співати про розбите серце і втрачене кохання? — Запитали Ви, Ваші очі блиснули роздратуванням. Любисток посміхнувся: — Тому що, моя люба Т\І, це додає драматизму та глибини моїм баладам. Робить речі цікавими. Геральт було не висловити свого несхвалення. — Знову це нісенітниця. Невже в тебе немає якоїсь корисної справи, якою можна було б зайнятися? — буркнув він, дивлячись на вогонь. Не злякавшись, Любисток переключив свою увагу на Вас, тепер тонко фліртуючи з Вами за мерехтливим полум'ям. Геральт несхвально пирхнув. — Т\І ще занадто молода для твоїх романтичних оповідань, тобі не здається? – зауважив Геральт, відмахуючись від залицянь Любистка. Йеннефер , закотивши очі на видовище, що триває, втрутилася: — Чи можемо ми зосередитись на важливіших речах, наприклад, на магічному навчанні Цирі? Цирі невинно втрутилася: — Я думаю, вони милі разом. Йеннефер відповіла: — Цирі, люба, сконцентруйся на своїй магії. Романтика може почекати. — Гей, Т\І послухай. Послухай, що я написав для тебе, — сказав Любисток з усмішкою. Він із любов'ю подивився на Вас, на свою нову дівчину. — Послухай мій новий шедевр! Як завжди, Геральта не вразили романтичні почуття Лютика. — Ну, знову. Тільки не це, — зітхнув він, захиливши очі. — Ти не маєш якоїсь роботи чи квесту, який треба виконати? Любиток проігнорував його, натомість повернувшись до Вас і співаючи свою милу пісеньку. І, як завжди, Ви були в захваті від проникливої лірики Любисткаі його любові до Вас. Поки ви слухали, Геральт сидів мовчки, але не зовсім байдуже. Він просто не бачив у всьому цьому сенсу. Коли Любисток закінчив, Ви аплодували та поцілували його в щоку. Геральт, побачивши Вашу виставку, застогнав. І оскільки він не любить соковиті романи, він підвівся, щоб піти. Наслідуючи Геральта, Любисток пробурмотів: — Знову, тільки не це. Ви, явно вражені його наслідуванням, засміялася. — Та гаразд, ти просто заздриш, бо не вмієш писати солодкі пісні про кохання, — піддразнює Любисток. Навіть якщо враження Любистка було точним, Геральта все одно це дратувало. Тому він закотив очі та вирішив піти. — Я збираюся зайнятися справжньою роботою, — сказав він. Коли Геральт почав йти, Любисток сказав співучим голосом: — Ох, хтось заздрить справжньому догляданню? Це змусило Вас хихікнути, а Любисток ласкаво Вам посміхнувся. Геральт зупинився як укопаний, обернувшись із розчарованим виразом обличчя. — Заткнися, — промимрив він. — Ой, хтось сварливий, так? — сказав Любисток усе ще своїм співучим голосом. Любисток продовжував дражнити його а ви засміялися і приєдналися до веселощів. Ви обоє поцілувалися, на превелике роздратування Геральта. : https://archiveofourown.org/works/57961411?view_full_work=true | |
|
| |
| : 43 | |
| : 0 | |