Совині хроніки (The Owl Chronicles)
| Совині хроніки: розповідь у листах Любий Северусе! Хороші новини! Міністерство щойно погодилось фінансувати виробничу практику, яку я хотів ввести з курсу маглознавста. Северусе, пакуй валізи. Цими вихідними ти їдеш в Лондон з учнями другого курсу! З любов’ю, Албус. Шановний Албусе! Та щоб я здох в ямі з м’ясоїдними слимаками, коли погоджусь на таке! Щиро твій, Северус. Любий Северусе! Чи міг би ти сьогодні по обіді заскочити до мого кабінету, коли закінчиш свої «зілля» з шостим курсом? Наперед дякую. З любов’ю, Албус. Дорогий Северусе! Я чула (без перебільшення, тебе чула вся школа) як ти сьогодні по полудні говорив з Албусом про виробничу практику. Прийми мої співчуття. Але мене також втягнули. Однак, ти замало репетував на Албуса. Він випадково тобі не сказав, з ким ти житимеш в кімнаті? Мабуть, ні. Ти мешкатимеш з Ґілдероєм Локартом. Бідолаха, постарайся його не забити. Я ж житиму зі Сивілою, тож мені також доведеться стримувати свій норов на вихідних. З повагою, Мінерва. Милий Северусе! Я обдумала твою пропозицію, але змушена тобі відмовити. Неважко здогадатись, якою буде реакція Мінерви на таку заміну. Так, ми всі професіонали та дорослі люди, але викладачі протилежної статі не повинні мешкати разом, якщо ми не дозволяємо цього нашим учням. Ми подамо поганий приклад, мій любий. Крім того я думаю, що він всіма своїми блискітками затьмарить моє внутрішнє око, хоча в нас і дещо схожі погляди на моду. До того ж цей поганець постійно теревенить про себе. Ні, я не хочу мінятись з тобою кімнатами. Побачимось вранці в автобусі. Сивіла. Шановний зловісний смердючий тролю, бодай ті шлячок ясненький трафив! Щиро тобі вдячний за те, що роздав усім дітям пакуночки з лимонним шербетом, щоб підняти їм настрій під час поїздки. Так, Албусе, ніщо не може покращити настрою, як високий показник цукру в крові, правда? І тепер я загнаний у тряську металеву коробку, з виходком розміром з труну і зі сорока маленькими поганцями, які через кілька годин без сумніву перетворяться на сорок роздратованих ґунцвотів, яких постійно нудитиме. Крім того, на холеру нам взагалі здався автобус? Чому ми не скористались летиключами, щоб добратись до Лондона і там зануритись у маґлівське життя? До слова про маґлівське життя. Лишень хочу зазначити, що я дуже, дуже сильно ненавиджу штани. Дев’ять годин у цьому проклятому автобусі!.. Кожного разу, коли я розправлятиму складки цупкої бавовни на своєму натертому ніжному місці, я думатиму про тебе, Албусе. Щиро твій, Северус. Дорогий Албусе! Знаю, що ти говорив, аби ми утримались від використання магії, якщо зможемо обійтись без неї. Мені направду жаль, але після семи годин в автобусі, ми були змушені прив’язати Северуса до сидіння зв’язувальним закляттям. Він направду поводився добре, стримуючи своє роздратування поведінкою студентів (маю на увазі, поводився добре як для Северуса), але прокинувся Ґілдерой і почав, так би мовити, нагнітати і так дуже напружену ситуацію. І дуже напруженого майстра зілля і настійок. На щастя, водій – маґл мав навушники і нічого не помітив, а Ґілдерою вдалось погасити своє волосся ще до того, як спрацювала протипожежна сигналізація. На даний момент він відмовляється виходити з туалету, що невимовно тішить Северуса. Тож жодних проблем. Дев’ять годин, Албусе. Я не знаю наскільки веселою тобі видається поїздка в автобусі, але дев’ять годин у цій проклятій тарадайці достатньо, щоб зірватись. З повагою, Мінерва. Шановний Албусе! Приїхали в Лондон. Дупи болять. Дітиска казяться. Поселимось в готель, а потім візьмемось за обід для маленьких ґавґанів. Щиро твій, Северус. ¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬ Северусе! Ти егоїстична жабо! Спускайся вниз! Розпакуєш свої валізи пізніше! Тут учні вже по стінах лазять! Вони вийшли з-під контролю! Лонгботом казиться від радості! Як ти думаєш, Северусе, навіщо Албус відправив тебе на цю дідькову виробничу практику? Тому що учні бояться тебе до гикавки. ТОЖ СПУСКАЙСЯ І БЕРИСЬ ДО РОБОТИ!!!!!! Сивіла. Шановний Албусе! Нам нарешті вдалось нагодувати учнів та розселити їх на ніч по кімнатах, хоча… - Ні, Локарте, я не «пам’ятаю», що брав зі собою щипці для завивки волосся. … судячи зі звуків, що гримлять через стіни моєї кімнати, мушу сказати, що надія на те, що учні скоро поснуть, тане на очах. На завтра плани… - Ні, Локарте, я цілком певен, що не брав щипців для завивки. Ні, не брав. Холєра ясна, я сказав, що ні! У мене завите волосся? А колись було? Бачиш, я намагаюся написати листа? Тож вступисі, нензо кучерява! … такі: ранок ми проведемо в торговому центрі, потім… - Звідки я знаю, Локарте? Спустись на рецепцію і запитай, чи вони змогли б тобі позичити. … ми обідаємо в ресторані, де учні зможуть продемонструвати свої знання з маглознавства, вибираючи страви на свій смак та самостійно розплатившись за них. Потім нас повезуть на «фільм» у «кіно». Ти ж знаєш, Албусе, що я ніколи не вивчав маглознавства. І ця подорож для мене – справжній тягар. І я дуже слабо орієнтуюсь в тому, що роблю. Фільм – це щось на зразок вистави? Слава Богу, що хоча б за гроші відповідає Мінерва. А чому власне… - Уже повернувся, Локарте? Йой, яке то щастя! Кажеш, спа салон закривається на ніч? Так, то жахлива трагедія. Слухай, я все ще намагаюсь дописати листа, тож стуль писка. … поїздкою не керує викладач маглознавства? Направду, та особа тиняється Гоґвортсом, наче якась фатальна жінка з поганенького дамського роману і, видається, що вона не знає як викладати… - Ні! Я не буду завивати твоє холєрське волосся, Локарте! Іди, нехай учні тобі допоможуть! Впевнений, що найменше половина з них з радістю вхопиться за можливість торкнутись твого волосся! … свій предмет. Аби то всьо дідько вхопив та на скелі заніс! Локарт продовжує мене відволікати. Про все інше я розповім тобі завтра. На добраніч, Албусе. Щиро твій, Северус. P. S. Я ще досі не вдусив Локарта. І що б не писала тобі Мінерва про поїздку в автобусі, я відношусь до нього з холодною стриманістю. Шановна Мінерво! Я знаю, що зараз друга ночі, і ти, скоріш за все, спиш, але чи можу я просити, благати, молити заночувати на підлозі у твоїй кімнаті? Я принесу своє покривало та подушку. Ти ж знаєш, що я б ніколи не просив, якби не було нагальної потреби. У відчаї, Северус. P. S. Я й досі не вдусив Локарта. Шановний Албусе! Зараз третя година ночі, і я пишу тобі з бару в готелі, бо Мінерва робиться, направду, безсердечною, якщо хтось потурбує її сон. Ти знав, що Локарт говорить уві сні? І якщо ти думаєш, що Локарт ненаситний егоманьяк, то я запевняю тебе, що він набагато гірший, коли спить. А все набирає відтінків, що їх розглядав дідусь Фрейд. Я навіть уявити не міг, що існують такі сексуальні фантазії. Я не зовсім знаю, як маю чинити. Якби я мав настійку для сну без сновидінь, то не виникло б жодних проблем. Однак, я її не маю, тож вибір у мене небагатий: або цілу ніч не спати (бо коли я чую лагідне рукоблудне воркування Локарта, у мене від жаху очі на лоб вилазять), або напитись в дупу і завтра страждати від похмілля. А ще вбивство. Це третій можливий варіант. Я ненавиджу тебе, Албусе, як свого батька. І я ніколи тобі не пробачу, як ти повівся зі мною. Щиро твій, Северус. Дорогий Албусе! Ми зараз снідаємо з дітьми в готельному ресторані. Северус приліг трішки відпочити, тому замість нього пишу тобі я. Гілдерой каже, що Северус з самісінького ранку почувався не дуже добре. Надіюсь, що йому стане краще, і він поїде разом з нами до торгового центру, бо нам і так важко доводиться – по десять дітей на одні руки. Ой, як добре, Северус якраз спустився сходами. Він справді виглядає поганенько, але говорить, що з ним усе гаразд. Поки чекаємо на автобус, що відвезе нас до торгового центру, він замовив філіжаночку чорної кави. Северус перейме у мене естафету, відсилаючи тобі, Албусе, останні новини. З повагою, Мінерва. Милий Северусе! Я є десь у торговому центрі. Тут є фонтан. Я розгубила половину своїх учнів, і до того ж я не знаю, де я. Думаю, що всі ці маґли засліпили моє внутрішнє око. Чи не міг би ти розшукати мене? Я почуваюся трошки не в своїй тарілці, бо, направду, не люблю натовпу. Сивіла. Любий Северусе! Не знаю, як сказати точніше, але я стою біля великого магазину, що торгує взуттям. Можеш хоч приблизно сказати, де я? Північне крило? Південне? Правда смішно, наскільки всі ці магазини схожі? Однак, у них торгують доволі милими черевичками. Дозволь попросити, якщо випадково побачиш когось з моїх учнів, візьми їх до своєї групи, добре? Дуже дякую. Щиро твій, Ґілдерой Локарт. Шановна Мінерво! Чи випадково Поттер, Візлі та Грейнджер не повинні бути у твоїй групі? Я щойно зустрів їх у місці, що зветься «Галерея гральних автоматів», де вони бавились і верещали, шарпаючи за величезний важіль, в той час, як дивний автомат блимав багатьма лампочками. Мої учні вважають, що це доволі захоплююча гра, тож я поки залишу їх у цій «галереї» (моя голова не витримує такого шуму, тож я сиджу під пластиковим деревом ззовні). Якщо випадково будеш проходити повз, то я передам «проблемну трійцю» у твої руки. Щиро твій, Северус. Дорогий Северусе! Так, ці троє відбились від мене. Дякую, що підібрав цих маленьких паскуд. А чи Креб, Ґойл та Мелфой не були з твоєю групою? Я щойно зустріла їх у тютюновій крамниці, де вони розглядали журнали невідповідного змісту. І дозволь сказати, що я висловила свою думку маґлу, що стояв за прилавком. Це просто обурливо ставити видання такого штибу настільки низько, щоб малі хлопчики могли їх дістати. Уже майже полудень, тож якщо я до того часу не знайду «галерею», зустрінемось у кафетерії за обідом у північному крилі торгового центру, як ми і домовлялись. З повагою, Мінерва. P.S. Якщо ти випадково будеш проходити повз кімнату охорони, то забери звідти Лонгботома, добре? Мабуть, ти знаєш, що він просив забрати їх звідти, але так і не додумались повідомити, де саме знаходиться кімната охорони. Шановний професоре Снейп! Я, професорка Трелоні та деякі наші учні, що загубились одразу ж, як ми увійшли в торговий центр, зараз знаходимось у кімнаті охорони. Професорка Трелоні була в жахливому стані, коли її сюди привели, але зараз, здається, трохи заспокоїлась. Їй дали паперову торбинку, щоб подихати. У всякому разі, зі слів Теодора Нота, що проходив повз нас кілька хвилин тому (він сказав, що не заблукав, тож не став затримуватись), ви досить близько до нас. Якщо ви підете вперед до пластмасового коника, що приводиться в рух монеткою, а потім звернете наліво, то побачите кімнату охорони. Чи були б Ви такі ласкаві прийти і забрати нас? Я вже трохи зголоднів. З повагою, Невіл Лонгботом. P.S. Одна з працівниць охорони щойно пішла по Пенсі Паркінсон, яка застрягла в кабінці жіночого туалету, і тепер репетує, наче недорізана. Тож нам слід зачекати і на неї. Любий Северусе! Я знайшов Ганну Ебот! Біднятко згубилася, але, на щастя, я був поруч і врятував її! Очевидно вона відбилася від групи Сивіли, коли розглядала вітрину з жуйками. Таке могло статись з кожним з нас. Мене також часто відволікають крамнички, що пропонують маленькі привабливі туфлі на високих підборах. Зараз ми стоїмо поблизу фонтану. Можеш підказати, де ми? Просто цікавлюсь. Щиро твій, Ґілдероя Локарт. Шановна Мінерво! Я знаходжусь у кафетерії і спромігся позбирати більшу частину учнів (включаючи Сивілу), хоча зранку мені доручили лише чверть групи. Де ти? Діти зголодніли, а у тебе всі гроші на обід. Щиро твій, Северус. Дорогий Северусе! Я буду скоро, як тільки зможу. У мене виникли деякі проблеми. Наразі я втягнута у розмову з доволі суворим охоронцем, яким намагався викинути Ґілдероя геть з торгового центру. За словами Ґілдероя, Ганна Ебот (єдина учениця, яку він водив за собою цього ранку) засмутилась через те, що відстала від групи на кілька годин. І щоб розвеселити її, вони подались до взуттєвого магазину і стали приміряти туфлі на високих підборах. Я не розумію, чому здійнявся такий галас. Очевидно у маґлівському світі чоловікам не прийнято носити такі туфлі (постараюсь не забути розповісти про це Албусу; він так ніжно любить свої пурпурові чобітки). Тим не менш, як тільки я переконаю цього дурнуватого маґла залишити Ґілдероя в спокої, ми одразу ж до тебе приєднаємось. До слова, Теодора Нота спіймали на крадіжці. Він також зі мною. Він потяг сигари з того самого тютюнового магазину, де я підібрала Креба, Ґойла та Мелфоя. Але, на щастя, продавець волів зам’яти справу, коли зрозумів, що йому знову доведеться мати справу зі мною. З повагою, Мінерва. Шановний Албусе! Ранок був направду катастрофічним. Спочатку Сивіла запанікувала, потім… - Містере Томас! Негайно витягніть з носа коктейльні соломинки! П’ять очок з Ґрифіндору! … загубився Ґілдерой, а потім «загубилися» три четверті учнів, однак їм усім вдалось зникнути підозріло близько до галереї гральних автоматів або біля кіоску з коміксами або ж біля однієї з трьох цукерень. Наразі ми… - Міс Патіл! Міс Паркінсон! Перестаньте кидатись галушками! П’ять очок з Ґрифіндору і п’ять очок зі Слизерину! І не треба на мене так дивитись, міс Паркінсон! Ми на людях. Проявіть справжнє слизеринське самовладання! Ні! І мені все одно як вона щойно вас обізвала! … недорахувались восьми учнів і були вимушені прости охорону прочесати торговий центр. Мінерва щойно… - Ні, Лонгботоме! Жодних зацукрованих яблук! У тобі й так вміст цукру уже зашкалює! Я наказав тобі купити здорової їжі на обід, тож вперед! … розподілила гроші на обід між учнями і вони в даний момент… - Буте! Якщо ти ще раз будеш скакати по упаковці кетчупу, я напишу твоїм батькам! П’ять очок з Рейвенклову! Тепер візьми паперові серветки і прибери тут! … купують собі щось на обід. Коли ми закінчимо, ми… - Сивіло, Лонгботом щойно підставив підніжку Ґрейнджер і штрикнув її паличкою від цукату, яку заховав від мене у кишені. Чи могла б ти підійти і розібратись з ними? Я не зовсім добре вмію поводитись із репетуючими дітиськами. … йдемо в кіно, і я щиро надіюсь, що там учні просто сядуть і будуть дивитися шоу. Ми йдемо на щось під назвою «Світ Вейна». Я не знаю, про що йтиме мова, але звучить повчально. Я щиро надіюся, що фільм… - О так, Філч-Флечлі, як смішно. Ви хотіли розважити своїх друзів великими зеленими бульбашками з носа і тепер шкодуєте про це. Хіба я винен, що ти запхав японський хрін у ніс? Нічим не можу допомогти, воно все одно пектиме. Йди в туалет і спробуй промити ніс. … буде з хорошою акторською грою та чорним гумором. Бо моїх юних блазнів мені вистачить до кінця року. Щиро твій… - Поттере! Візлі! Злізьте зі столу! Перестаньте кидати у Мелфоя картопляним пюре! По п’ять очок з Ґрифіндору за кожного з вас. … Северус. P.S. Я в пеклі, Албусе. Направду, в пеклі. Дорога Сивіло! Жінко, притягни свою кістляву дупу назад до кінотеатру! Якщо Северус, Ґілдерой та я повинні дивитися цю нечувану дурню, то ти – не виняток. Мінерва. Шановний Албусе! Закінчили переглядати фільм. Мене переслідує думка про самогубство. Учні безперестанку цитують діалоги. Северус. Дорогий Албусе! Ми повернулись до готелю і щойно повечеряли. Северус піднявся до своєї кімнати, щоб прилягти, ось чому я знову пишу тобі про останні новини. Що то був за жахливий фільм! Хто вибрав таке, Албусе? На жаль, діти в захопленні і тепер постійно наслідують двох головних героїв. Я зараз же це забороню заради здоров’я власного глузду. Після вечері ми дамо дітям трохи вільного часу, щоб вони могли поплавати або порозважатись. На щастя, ми їх достатньо вимучили, тож сподіваюсь, що вони спатимуть, а не гасатимуть коридорами до півночі. Я стомилась, як коняка, а Сивіла виглядає, наче її пропустили через жорна. Я підозрюю, що і Ґілдерой стомився, а він наймолодший з нас чотирьох. Він подався до спа салону на педикюр, і якщо я переконаю Сивілу приглянути за учнями в басейні, думаю, що доєднаюсь до нього. З повагою, Мінерва. Милий Северусе! Чи міг би ти спуститись на кілька хвилин до басейну? Я не зовсім можу змусити учнів не бігати по мокрій плитці, а тебе вони так добре слухаються. Сивіла. Дорогий Северусе! Ти отримав моє попереднє повідомлення? Тепер ті гавгани безперестанку дразнять Лонгботома, а Поттер та Візлі бігають за Мелфоєм довкола басейну, намагаючись стягнути з нього шорти. Будь такий ласкавий, прошу тебе, спустись на хвилинку. Тут робиться трішки шумно. Сивіла. Северусе! Будь ласка, зійди вниз. Тепер студенти бавляться у «гарматні ядра» і вони… (решта листа неможливо розібрати, бо пергамент намок). Северусе!!! Негайно спускайся! Тепер вони кинули в басейн диван з фойє і стрибають по ньому, щоб той потонув! Міс Паркінсон підвісили до пірнальної вишки за труси купальника! Мелфой, Поттер та Візлі бігають голі по плитці, лаючи один одного! Якась коричнева грудка плаває посеред басейну! Я лише хотіла тихого вечора біля води! Я ненавиджу їх! Я їх всіх ненавиджу! Я провидиця! І не заслуговую такого ставлення! Сивіла. Милий Северусе! Дякую, за те, що ти прийшов на допомогу і заспокоїв їх. Я не перестаю захоплюватись твоєю професіональною вправністю стосовно дітей. Я аж сама налякалася, як вони всі притихли, коли побачили як ти зупинився біля басейну і уважно подивився на них…, одягнений у… ці маленькі… зелені плавки. І вони розповзлись по кімнатах принишклі, наче миші. Доволі вражаюче. Ага, і дякую, що допоміг виловити диван з басейну і трохи видозмінити пам'ять портьє. Ти просто сонечко, Северусе. Сподівалось, ти гарно відпочив у басейні, Сивіла. P.S. Мені сподобалася змія, вишита на переді твоїх плавок. Шановний Локарте! Я знаю, що ви з Мінервою пропустили кілька скляночок після педикюру. Я знаю, що ви були не зовсім тверезі. Я розумію, що алкоголь міг попустити вам гальма і, так, в той момент я був одягнений лише у купальний костюм та сандалі. Я хочу щоб ви знали, що я – людина неупереджена і не тримаю на вас зла, але у мене нормальна орієнтація. Тож хочу зізнатися, що ваші пропозиції досить таки мене налякали. Запевняю вас, що я не хотів реагувати так бурхливо. Ми з тобою залишаємось в одній кімнаті ще на одну ніч, і, щоб запобігти подальшому непорозумінню та двозначних ситуацій, я змушений тебе просити більше ніколи не згадувати про інцидент, що стався на сходах. Вдаваймо, що нічого не трапилося. Більш того, на майбутнє тримай свої ґраби та баньки при собі, а писок – на замку. Зрозумів? Я зніму з дверей закляття тільки тоді, коли ти пропхнеш під них свою письмову згоду. Щиро твій, Северус. Шановна Сивіло! Я знаю, що зараз друга ночі, і ти скоріш за все спиш, але чи можу я просити, благати, молити поспати на підлозі у твоїй кімнаті? Я принесу своє покривало та подушку. Ти ж знаєш, що я б не просив, якби не було нагальної потреби. Локарт знову розмовляє уві сні і, давай скажемо так, я чую слово «плавки», яке він повторює у тривожному для мене контексті. У відчаї, Северус. Шановний Албусе! Моя печінка вкупі з моїм же похміллям ненавидять тебе. Клята язиката Сивіла. І тричі клятий Локарт. Тепер я точно спалю той купальний костюм, бо більше ніколи не зможу його одягти. Сьогодні ми ведемо дітисьок в якесь місце, що зветься «парком розваг» і де, здається, немає жодного дерева. Звучить трошки незвично. Я не можу уявити жодного парку «розваг», у якому можна було б по-справжньому розважитись. Я направду не знаю чого очікувати, тож відсилаю тобі листа зараз, а коли роздивлюсь довкола, відправлю тобі сову з останніми новинами. Згідно з планом, ми повинні провести там 8 годин. Думаю мені буде дуже, дуже нудно. Щиро твій, Северус. Албусе! То не маґли, то якісь вар’яти! Ти, цукрозалежна стара порхавко, збираєшся нас вбити? Албусе, ти знаєш, що таке парк розваг? Це натуральне самогубство! Тільки від одних рухів механізмів починає нудити! У них є клітка, яка піднімає тебе на висоту в сотні фунтів, а потім… просто… кидає вниз! У них є щось схоже на величезну каструлю, яка розкручується так швидко, що всіх, хто знаходиться всередині, просто розмазує по стінках! Механізм піднімає тебе в повітря, а потім розкручує у сотні напрямків на швидкості достатній, щоб зламати собі шию! Вони навіть мають щось дуже схоже на вагонетки у Ґрінґотсі, куди тебе запихають ґобліни, щоб доправити до сховку. І все це, Албусе, працює на маґлівській техніці! Воно у жодному разі не може бути безпечним! І як я, Албусе, можу заспокоїти свою совість, коли цілісінький день я змушений садити дітисьок на ці маґлівські машини смерті? Зараз я чую лише вереск! Як таке місце може бути розважальним? Щиро твій, Северус! Мила Мінерво! Чи можеш допомогти мені витягнути Ґілдероя з кімнати кривих дзеркал? У тому приміщенні всі поверхні вкриті свічадами, а той телепень уже майже досяг оргазму. Сивіла. Дорогий Северусе! Що б ти зараз не робив, не дозволяй учням купувати рожеві схожі на вату солодощі! Мої ніяк не злізуть з атракціонів, а ті ласощі виготовлені з чистого цукру! Це гірше, аніж лимонний шербет! З повагою, Мінерва. Шановний Албусе! Я падав на коліна перед Темним Лордом і благав змилосердитися наді мною. Я на власні очі бачив смерть, і сам заледве зміг уникнути гибелі. Мене катували закляттям «Круціатус», мене били аврори, а на мою душу зазіхали зажерливі дементори. Але ніщо з цього, абсолютно ніщо не може навіть близько зрівнятись з цим жахом у світі маґлів. Я щойно зліз з атракціону «Блискавка», на якому я мав нещастя ділити кабінку – щось більш схоже на оббиту поролоном клітку з ременям безпеки – з Невілом Лонґботомом. Ніколи в житті я навіть уявити собі не міг щось настільки жахливе, що змусило б мене вищати, наче недорізане порося і вчепитися у Невіла Лонґботома на цілих п'ятнадцять хвилин. Дякувати Богу, за півхвилини Лонґботом зомлів, інакше я б цього не пережив. І, слава Мерліну, я встиг заскочити до туалету перед Лонґботомом. Надіюсь, розумієш чому. Міс Ґрейнджер хотіла, щоб я пішов з нею на атракціон «Горняточка», бо інші маленькі ґавґани вважають його надто нудним. Заради порятунку власної гордості мені довелось піддатись на її умовляння. Хоча я ще й досі трохи тремчу від попереднього «катання». Щиро твій, Северус. Ґілдерою! Придуркуватий павичу, витягуй свою дурнувату дупу з кімнати кривих дзеркал! Це не чесно, що ти «повісив» на нас із Сивілою всіх своїх учнів! Не змушуй мене йти за тобою! Мінерва. Милий Албусе! Це просто ганьба для благородного мистецтва віщування! Як Міністерство магії могло дозволити маґлам таке вичворяти? У парку розваг є механізм, що містить пластмасову ляльку (мушу визнати, доволі пристойно одягнену), яка – це просто якесь жахіття – говорить якісь нісенітниці, що наче повинні віщувати майбутнє, якщо згодувати їй монетку! Албусе, що за жахливе шахрайство?! Проста машина не може віщувати майбутнє! Воно вимагає мислення! Навичок! Внутрішнього зору! Це просто образа для всіх віщунів! Я заявила, що хочу говорити з директором про це паскудство, але охоронці лише скоса дивилися на мене та глузливо курили цигарки. Думаю, мені слід спілкуватися з ними у більш суворій манері. Сивіла. Шановний Албусе! Усе гаразд. Атракціон «Горняточка» не такий вже й поганий. Не гірший, аніж подорож з допомогою порошку флу, тільки трохи довше. Але який хворий на голову інженер придумав «Автодром»? Тільки уяви: дорослого чоловіка запихають до мініатюрної копії маґлівської машини (разом з маленьким кермом, що дає їм оманливу ілюзію керування) і випускають на площадку, заповнену такими ж машинками. Їхні водії – маніяки не можуть придумати нічого розумнішого, аніж безтямно шкірячи зуби, стукати кожного, хто знаходиться близько від них. Хіба це смішно? І поки я живу, Албусе, я ніколи не зрозумію маґлів. А зараз мене вмовили піти на «Американські гірки», атракціон, що чимось нагадує вагонетки у Ґрінґотсі. Впевнений, гірше, аніж там, бути просто не може. Щиро твій, Северус. Шановний пане Філч! Я б хотіла, щоб ви додали до списку заборонених у Гоґвортсі речей «Надпотужний водяний пістолет». Це маґлівський винахід, до того ж просто страхітний. Я ледь не втонула! Хуліган Візлі досі пишається, що виграв його. З повагою, професор МакҐонеґел. Албусе! У Ґрінґотсі… тебе… не… перевертають… догори дриґом…!!!! Дідько!!!! Мертва петля на опорах, Албусе! Я ледь не заробив серцевий напад на цій чортовій штукенції, зо зветься «Американські гірки». Коли ми повернемось, я беру лікарняний, щоб підлікувати нерви. І думаю, мені доведеться пофарбувати волосся знову у чорний. Северус. Мила Мінерво! Уже пізня пора, але мої студенти, здається, зовсім не хочуть їсти. Тих, які злегка позеленіли, я ще можу зрозуміти. Але інші заявляють, що просто не голодні. Підозрюю, що в ті миті, коли я не пильнувала за ними, діти купували собі корн-доги та тістечка (а моє внутрішнє око засліплене усім цим світлом та голосною музикою, тож зараз я залежу лише від своїх двох зовнішніх очей). Думаєш, мені слід змусити їх з’їсти щось поживне? Скільки, на твою думку, поживних речовин містить торбинка сирних пластівців? Сивіла. Локарте! Негайно забирайся з кімнати кривих дзеркал, інакше я пришлю по тебе охоронців! І потім не говори, Локарте, що я тебе не попереджав. Це здоровенні суворі хлопці з чималенькими татуюваннями та пірсингом по всьому тілі. І тільки спробуй при них ляпнути слово «плавки»! Якщо я пошлю їх по тебе, то гарантую, що їхня компанія буде тобі не для насолоди! Тож забирайся звідти і поводять як належить вчителю, егоїстичний пустоголовий матолку! Северус. Дорогий Албусе! Перед від’їздом дітям якось вдалось вмовити Северуса ще раз прокататись на «Блискавці», тож я пишу замість нього, бо в нашого зіллєвара ще досі надто тремтять руки. Отже, я коротко підсумую сьогоднішній день: - Кількість загублених учнів – 12 (всіх знайшли); - Кількість загублених вихователів – 1 (також, падлюка, знайшовся); - Кількість виграних велетенських плюшевих тварин – 1; - Кількість виграних дешевих нікому не потрібних дрібничок – 22; - Кількість сутичок з охоронцями – 2 - Кількість з’їдених торбинок карамельок – 57 (зваж, що з нами тільки 40 учнів); - Кількість з’їдених корн-догів – 37; - Кількість з’їдених тістечок – 49; - Кількість з’їдених торбинок сирних пластівців – 41; - Кількість разів споживання здорової їжі – 0; - Кількість учнів, яких знудило – 24 (декотрих навіть по кілька разів); - Кількість вихователів, яких знудило – 2 (тепер ми почуваємось значно краще, дякую); - Кількість запаскуджених штанів – 4; - Сукупна кількість катань на атракціонах студентів та професорів Гоґвортсу впродовж дня – 972; - Кількість студентів, які спромоглись не заснути в автобусі під час повернення до готелю – 2 (тож не все так вже і погано). З повагою, Мінерва. Шановний Албусе! Доводжу до твого відома (на випадок якщо адміністрація готелю зважиться на рішучі дії), що ми з Мінервою та Сивілою забарикадувались у їхній кімнаті. У нас в запасі шість пляшок чудового червоного вина, хороші страви, та збірка фільмів, що нам змогла запропонувати служба готелю. Локарт, котрий нехтував своїми обов’язками протягом дня, доглядатиме за дітиськами сьогодні ввечері. До слова, здається, учні доволі ожили після короткого відпочинку в автобусі. Здається, це називається «друге дихання». Упевнений, Локарт зможе справитись і без нас. Сивіла, Мінерва та я не відкриваємо двері (хоча до нас гримали уже 8 разів) та не піднімаємо слухавку (ми відключили телефон після п’ятого дзвінка). Ми збираємось провести тихий спокійний вечір, дивитися фільми, їсти різні смаколики та гарненько напитися до приємного ступору. Добраніч, Албусе. Щиро твій, Северус. Любий Албусе! Доброго ранку. Не знаю чи тобі повідомляли, але Северус, Мінерва та Сивіла люб’язно дозволили мені минулого вечора доглядати за дітьми. Навіть страшно подумати, до чого могли б призвести петарди, кинуті під маґлівську льодову машину. Але на щастя я був поряд з вогнегасником. Однак цей хитромудрий маґлівський винахід настільки погано спроектовано, що його не можна вимкнути. Мене направду здивувала та нескінченна кількість піни, яку їм вдалось запхнути у ту штукенцію. Проте мені все ж вдалось погасити вогонь. Працівникам готелю якось вдалось переконати пожежників, що все гаразд, в той час як я був біля басейну, бо обидва дивани з фойє якимось чином опинились у воді. Мені було направду цікаво, що сталося з тією піною з вогнегасника, утім, коли пізно ввечері я виглянув з вікна, то побачив, що фонтан біля готелю переповнений нею! То були справжнісінькі пінні гори! Учні величезним колом стояли довкола фонтану і хихотіли, запихаючи голови в піну. Мені стало цікаво, чи то була та сама речовина що і у вогнегаснику, але я не міг спуститись і перевірити, бо в той час намагався витягти руку Лонґботома з цукеркового апарату. Працівники готелю трішки розсердились, коли побачили як Дін Томас та Шеймус Фініган намагалися підсмажити суфле на розігрітому камінні в сауні. Я думаю, що хлопцям суфле просто випадково випало з рук, і вони лише намагалися відшкрябати його, коли приміщення наповнилось димом. На щастя мені вдалось зам’яти справу трішки пофліртувавши з менеджером готелю. До слова, доволі симпатичний молодий чоловік. Пенсі Паркінсон позбулась однієї брови і тепер заявляє, що одна із сестер Патіл обмазала її кремом для депіляції. Проте видається, що це неправда, бо ще звечора мені довелось втрутитись у бійку між Драко Мелфоєм та сестрами Патіл (бідному Драко доволі – таки дісталося). Я відіслав близнючок до їхньої кімнати і не думаю, що котрась з них ризикнула б утекти та напасти на міс Паркінсон. Ага, і ще я піймав Теодора Нотта, який навчав Ґреґорі Ґойла та Вінсента Креба курити сигари. Але він сказав, що має твій офіційний дозвіл. То ж все в порядку, правда? Одним словом, Албусе, минула ніч була настільки чудова, що Северус, Мінерва та Сивіла довірили мені приглядати за дітьми під час повернення автобусом до Гоґвортсу. Усі троє зараз мирно сплять (хоча раніше трохи скаржились, що діти надто шуміли), знаючи, що я на сторожі! Їхня довіра дуже зворушлива, хоча, правди ніде подіти, виправдана. Щиро твій, Ґілдерой Локарт. Шановний Албусе! Локарт зараз у ванній, скімлить і відмовляється виходити. Мінерва надворі намагається вмовити водія повернутись назад до автобуса. Студенти як один вдають цілковиту безвинність. На жаль, нам так і не вдалося вияснити що трапилось. Я мирно спав, коли все пішло якось не влад. Нам уже час відправлятись додому, однак залишилось вмовити водія повернутись в автобус. Щиро твій, Северус. Шановний Албусе! Водій відмовився повертатись. Я все ще хочу вивідати що ж сталося, однак водій виявився доволі істеричним і сказав, що краще піде назад пішки, аніж знову сяде за кермо. Ці маленькі будзиґани і надалі нічого не говорять. Отже… Сивіла каже, що колись їздила на маґлівській машині. Це принаймні краще, ніж ми з Мінервою можемо сказати про себе. І я сам радше повертатимусь до Гоґвортсу пішки, аніж пущу Локарта за кермо. Сивіла зараз на водійському місці, згадує як кермувати. Побачимось за кілька годин, Албусе. Щиро твій, Северус. Шановний Албусе! Ми трошечки запізнимося. Наразі автобус в канаві, і ми зазнали трохи труднощів, витягуючи його звідти. Ніхто не постраждав, однак ми злегка пошкодили паркан фермера. Локарт продовжує нарікати в туалеті автобуса на те, що вода з унітаза поплямила його мантію. Щиро твій, Северус. Шановний Албусе! Ми нарешті витягли Локарта з туалету, щоб він допоміг нам з автобусом. Чотири чарівні палички – саме те, що потрібно, і ми знову на дорозі. Сивіла впевнена, що знає, в чому помилилась і переконує, що нам вдасться наздогнати втрачений в канаві час. Щиро твій, Северус. Шановний Албусе! Сивілу арештували. Будь ласка, зв’яжись з Міністерством магії нехай підготують летиключі, щоб ми змогли відправити дітисьок до Гоґвортсу. Я спробую поговорити з поліцаями і витягти Сивілу з буциґарні. Щиро твій, Северус. Дорогий Албусе! Северуса арештували. Він розмовляв з поліцаями у своїй звичній різкій та саркастичній манері, тож його забрали, щоб провести якийсь «алкогольний тест». Міс Ґрейнджер постійно торочить, що це якось пов’язано зі свіжим подихом. Її батьки – стоматологи, тож я думаю, вона знає, про що говорить. Беручи до уваги стан Северусових зубів, мені жаль того офіцера, що матиме з ним справу (але я цього тобі не говорила). Мушу закінчувати, Албусе, бо з кімнати, куди повели Северуса, лине страшенний галас, тож необхідно дізнатися в чому страва. З повагою, Мінерва. Шановний Албусе! Організуй летиключі; зв’яжися з відділом боротьби з надуживання чарами та повідом Міністерство, що мало місце серйозне, проте необхідне, порушення Статуту про секретність Міжнародної конфедерації чаклунів. Ах, здається, ми прибудемо до Гоґвортсу трохи раніше, аніж планували. Албусе, чи ти пам’ятаєш ту справу, що трапилась на початку навчального року з малим Візлі та Поттером? Той випадок… з летючою машиною? Отже, дозволь лиш сказати, що ми дозволили Візлі сісти за кермо. Принаймні у нього є хоч якийсь досвід. Однак він скаржиться, що автобусом не так легко керувати як Фордом Англія. Щиро твій, Северус. Дорогий професоре Снейп! З радістю повідомляємо Вас, що спеціалісти з відділу скасування випадкових чарів уже закінчили видозмінювати пам'ять маґлівських поліцейських. Зважаючи на сильну хмарність та пізню годину доби, здається, ніхто з маґлів не бачив літаючого автобуса. Беручи до уваги кількість дітей під Вашою опікою та скрутне становище, у якому Ви опинилися, використання заклинання «Кажанячі шмарки» перед маґлами та зачаровування маґлівського транспортного засобу, виправдали. На Вас не покладуть дисциплінарного стягнення. З найкращими побажаннями, Щиро Ваша Мафальда Гопкірк, Відділ боротьби з надуживання чарами. Міністерство магії. Любі Северусе, Мінерво, Сивіло та Ґілдерою! Вітаю з поверненням до Гоґвортсу. І дозвольте мені бути першим, але не останнім, хто б хотів подякувати за вашу важку працю та відданість, з якою ви працювали кілька останніх днів. Разом з листом, відсилаю численні записки та листи від усіх сорока учнів та їхніх батьків з подякою та захопленням вдалою виробничою практикою з маґлознавства. На їхню думку, діти чудово провели час, набули цінного досвіду та нарешті вподобали собі предмет маґлознавство. Сподіваюсь, що гордість просто розпирає ваші груди за те, що ви надали цим практичним заняттям такого безумовного успіху! Ще раз дякую за вашу працю та зацікавленість. З любов’ю, Албус. P.S. Чи скоро ви зможете приступити до виконання своїх учительських обов’язків? Можливо, день-два відпочинку принесе вам свіжі сили? Повідомте мене про ваші рішення. P.P.S. До слова, нам зараз дуже не вистачає вчителів. КІНЕЦЬ : https://www.fanfiction.net/s/2768884/1/The-Owl-Chronicles | |
|
| |
| : 464 | |
| : 0 | |