Затишшя перед бурею
Затишшя перед бурею.
Дзвінкий голос струни Піднявся вверх; бандурою Розсік хмари згори. Та раптом стало тихо-тихо... І тільки той акорд Донісся вверх до ангелів І вклався в рядки нот. Заграли янголи той звук. Веселка ніжна засіяла, Кольо́рами на всю заграла І в ноти тії стрімко впала. Ті пальці ковзали, мов пір'я, І крила тихо тріпотіли, А та бандура срібнострунна Лишилась вверх собі летіти. О, то не янголи були - То бандуристи білочубі Сиділи тужно нагорі, Тримали тії кобзи любі. | |
|
| |
| : 259 | | |
| : 0 | |