Starry-eyed
| Марк справді розгнівався. А коли він був у такому стані, то не контролював себе, і, як результат, інтер'єр кімнати поповнився розбитим дзеркалом та розкиданими по всіх кутках речами. Марк завжди намагався контролювати свій гнів, але він просто не міг стриматись, не сьогодні... не коли він був повний розчарування Стівеном, який врешті дізнався, що відбувалося весь цей час і не після втручання Лайли. Він не раз намагався залити алкоголем біль, розчарування, але він завжди закінчував на підлозі з пляшкою в руці. І він був неначе у гарячці у цей час, повітря не вистачало, було боляче. Біль був таким, що він заривався пальцями у волосся, вириваючи його з коренями. «Марку, все в порядку, ти в порядку, ти не один», — несподівано пролунав голос Стівена, такий знайомий, як і зорі в очах чоловіка, який несподівано з'явився просто перед ним. Важко дихаючи, Марк зробив черговий ковток з пляшки: — Залиш мене одного. «Ш-ш-ш, Марку, це нормально, просто зроби глибокий вдих...» Було нелегко тримати себе під контролем, і за мить Марк помінявся тілом із Стівеном. Той стогнав від відчуття алкогольного сп'яніння, бо ж Стівен... Ну, з його вигляду навряд чи можна було сказати, що він часто п'є. «Чому... чому ти зробив це?» Стівен, похитуючись, піднявся на ноги і нерозбірливо мовив: — Все в порядку, Марку... Перестань боротися зі мною, ми в порядку. «Я не борюся з тобою», — пробурмотів Марк. — Це нормально. «Я знаю, що це нормально», - відказав Марк, витріщаючись на Стівена. — «Я не хотів віддавати контроль, дозволь мені повернутися назад у тіло». — Не хвилюйся, як тільки я приберу цей безлад, ми зможемо лягти, чудово виспатися і прокинутися повними сил. «Або з похміллям», - мовив Марк, заплющивши очі на секунду, поки Стівен спіткнувся, намагаючись не розбити пляшку або не впасти, наводячи лад у квартирі, перш ніж схопити Тиленол і запити його водою. — Ми в порядку, — переривчасто дихаючи сказав Стівен, зі стуком опускаючи склянку на барну стійку. «Стівене, зупинися, дозволь мені—» —Я сказав, ми в порядку, — з нотками агресії відказав Стівен. — Просто заспокойся, Марку, я тут, я нікуди не збираюсь йти. «Так, я знаю, але ти ось-ось щось зламаєш, якщо продовжиш в такому ж—» Стівен скрикнув, зашпортавшись у розкиданому одязі і впавши обличчям на ліжко. М'яка ковдра пом'якшила його приземлення, і він відпружнив від матрацу, вмощуючись зручніше: — Ми в порядку, Марку, заспокойся! «Я спокійний!» Стівен перевернувся на спину і зітхнув, дивлячись на стелю. — Чому ти так любиш пити, це жахливо. «Я не п'ю, щоб розважитися», — роздратовано відказав Марк, трясучи головою. — «Ти вже знаєш причину, тому давай, впусти мене в тіло, Стівене». — Ммм ... Я так не думаю, — відповів Стівен, притискаючи подушку до грудей. — Це забагато для мене, і, відповідно, для тебе теж. Це нормально, окей, просто слухай мій голос і повір мені. Марк хотів придушити Стівена, якщо він і далі продовжить повторювати ці тупі слова. — «Стоп. Гаразд, я втомився від цього Стівена, ти не маєш ніякого уявлення про що ти говориш». — Ш-ш-ш, — відповів Стівен із заплющеними очима, — все нормально. Я тут, все гаразд, просто глибоко вдихни і все буде добре. Як це можливо? Після всього, що сталося, чому Стівен поводиться так, ніби здатен якось виправити щось? Чому він був такий спокійним? Чому піклувався про нього? Чому він дбав про щось, окрім власного життя, зруйнованого Марком? — Ми в порядку, — м'яко сказав Стівен. Його голос наповнив Марка, що застиг у голові, спокій без алкоголю розслабив його плечі, навіть як він змушений був затримати дихання. Це було не так як раніше, це не завдавало болю, і це, безумовно, не було стресовим. — Все в порядку, — крізь сон пробурмотів Марк, поки спокій огортав його після того, як Стівен відмовився від контролю. Він не міг точно сказати, як довго це продовжувалось, можливо навіть кілька годин, але, все ж достатньо, щоб Марк зміг заснути без тиску в грудях, принти боротися з цим і, можливо, він зможе прокинутися вранці без цього відчуття. Можливо, все було інакшим, бо зараз Стівен був тут... | |
|
| |
| : 130 | |
| : 0 | |