Перехрестя світів
1. Порятунок, проблеми

- Терпіти не можу четвер - задихаючись промовив він. Бігти було складно, а всьому виною була незручна форма, швидкий біг від солдатів і безбожна стрілянина в нього.

- Не панікуй, команда уже на кораблі, а значить і нам саме час давати драпака - промовив Хан.

Вони бігли дуже швидко по ворожому кораблі. Чоловіки щойно врятували всю команду Хана Соло, а самі вирішили відволікти солдатів Ентерпрайз, щоб команда змогла покинути це місце. Постріли не стихали і ось один влучив прямо в плече Артура, але це його не зупинило. Він продовжував свій шлях.

- В різні сторони - коротко наказав капітан Хан. Погоня і адреналін не дав йому зрозуміти, що його помічника було поранено. Тому коли він вже звернув в коридор, зміг на короткий час оглянутися. Відразу же шкодуючи про це, тому що він помітив кров і це йому не сподобалося. Серце і розум залило гнівом.

Незабаром Хан опинився в відсіку де зберігалася зброя. Посміхнувшись він підійшов до найближчого столу де лежали пістолети. Взявши відразу декілька, Хан почав стріляти по ворогам, почулися крики поранених. Капітан Хан Синг озброївшись вирушив до трюму, де знаходилися космічні кораблі.
В цей час помічник "загрози галактики" біг своїм шляхом, на ходу дістаючи таблетки, що повинні були призупинити крововтрату та знизити больові відчуття. Почувши крики людей в голові виникла одна лише думка "знову він добрався до зброї" Звернувши ще в один коридор Артур посміхнувся, табличка на дверях повідомляла що за нею центральна рубка. " О_о - подумалося йому - піти познайомитися? можливо на чай запросять?" Посміхаючись Філіп швидко ввів код доступу і зайшовши всередину заблокував їх ( добре що всі коди та карту галактичної тюрми він завчасно викрав ). Вся команда що знаходилася тут обернулася і подивилася на незваного гостя.

- Йо-хо-хо і пляшка рому - проспівав злочинець і направивши зброю на комп'ютери натиснув на курок. Все спалахнуло, програми почали давати збої, команда злякавшись лягла на підлогу, а червоне світло залило кімнату. І вже через хвилину тюрма наповнилася самими різними звуками. Із-за неполадок (а точніше пострілів які були їх причиною) всі злочинці вирвалися із своїх цепів і зараз творили хаос в будівлі.
Добре що в рубці знаходилися не воєнні, тому Артуру не знадобилося завдавати їм шкоди. Сам він завжди намагався зменшити, або звести жертви до мінімуму, хоч і був злочинцем.

- Я знайшов корабель залишай справи і біжи до виходу. Я буду чекати на тебе. Хороша робота - почув він голос свого капітана з годинника, який був геть не годинником, а високотехнологічним пристроєм зв'язку.

- Ну що ж, був радий з вами поспілкуватися, але на превеликий жаль мені час йти. Наступного разу підготуйте чай і печиво, все ж такі гості на порозі - і не чекаючи поки ці дурні повстають відкрив двері і заховався за ними.

Коли в рубку вбігли солдати він тихо прослизнув в коридор і знову заблокував їх. Потім почався божевільний марафон, він біг до сходів що вели на поверхню до люків, в космічний простір. Нарешті він зупинився і хитро поглянув на переслідувачів. На панелі управління натиснувши на декілька кнопок він відчинив величезний прозорий люк, через космічне тяжіння всіх хто був в приміщені вирвало на зовні. А оскільки костюм був лише на ньому, всім іншим загрожувала небезпека, але він не хвилювався, все ж ці істоти отримали по заслугам. Торпеди ввімкнулися і Артур полетів прямо до корабля що в мить опинився поруч. Відкрилися двері і він опинився в середині.

- Скоріше, за нами вже вислали космічну поліцію, вони вже наближаються. Ти берись за управління кораблем, а я займуся відволіканням цих телепнів.

- Все ж четвер не мій день. Тим паче, судячи з прибору, ми в самій д@пі всесвіту - в мікрофоні почувся сміх. Хан обожнював коли його товариш в таких ситуаціях залишався абсолютно спокійним і міг відмочити такий жарт.

- З тобою все гаразд? Я бачив кров на тобі. Ти поранений, рана серйозна? - питання сипалися горою, але Філіп перервав їх потік.

- Потім, це потерпить - сказав він. Це був умовний сигнал, що значив що все не так погано, і що з ним все в порядку. Зараз потрібно було брати ноги в руки і мчатися на всіх парах подалі.

Прибор на панелі управління неприємно запищав. Хан глянув на нього... і вилаявся. Його друг з захопленням прослухавши весь монолог, подумав, що, самому потрібно почати цікавитися космічною літературою, тому що не кожен міг 10 хвилин висловлювати свою думку і жодного разу не повторитися.
Космічний човен різко повернувся, а потім почав витворяти щось неймовірне. Артур, що керував кораблем, легко і віртуозно ухилявся від пострілів майже 50-ти противників. А Хан стріляв в них. Він давно звик, що його помічник носиться по космічному просторі як божевільний, тому зараз так влучно збив ще три ворога. Але їх було надто багато.

- Досить! я дав команді інструкції, тому наша задача відвести поліцію подалі, і зникнуть самим, Скоріше тікаймо.

- Вас зрозумів капітан - почулася відповідь - є ідея - Філіп посміхнувся. Знаючи характер цього божевільного з його тарганами Гроза галактики напружився, і не даремно. Човен спалахнув вогнями сповіщаючи всіх про стрибок через простір.

Побачивши це, багато поліцейських одразу вирішило теж стрибати за ними. Але Артур не виправдав би свій статус, якщо б все було б так просто. Після першого стрибка він обернувся, і його капітан почав стріляти в машини що прибували. Ще один стрибок, потім ще і ще. Більше пошкоджень у ворогів і деякі в них самих. Милий жіночий голосок почав сповіщати про проблеми і ввімкнулася сирена. Аварійна посадка ... Сама близька організована планета з розумними істотами, опинилася в секторі ZZ9 Множина Z Альфа. Артур почувши це аж підскочив, та мимоволі промовив " Лондон " в цей момент Хан крикнув " лікар ". І ось, за мить, вони вже летіли на великий швидкості до цієї планети. Синг перемістився до Артура і насупився. Рана знову відкрилася і почала кровоточити. Але ж знову таки, зараз це не важливо, важливо те що вони НА ВЕЛИКІЙ ШВИДКОСТІ НАБЛИЖАЮТЬСЯ ДО ЯКОЇСЬ ПЛАНЕТИ, ВХОДЯЧИ В ЇЇ АТМОСФЕРУ, І ЗАГРОЗА РОЗБИТИСЯ НА ШМАТОЧКИ НАДТО ВЕЛИКА!!!!!
Капітан сів за другий штурвал, натиснувши декілька клавіш, приготувався до посадки. Кров дзвеніла в вухах, адреналін гнав її ніби батогами. А думки розмилися. Хан глянув на свого штурмана, обіцяючи собі, якщо вони переживуть цей день то він припинить сумніватися і все ж почне діяти...
Вдача одного, або і обох, була сьогодні, на їхньому боці. Автоматично ввімкнулася система маскування і їх човен зник з усіх радарів і приладів. Через декілька хвилин відчувся удар і все навколо стало темним.

- Добре що я поцупив хорошу машину. Не тільки сховала нас, але й пригальмувала падіння. А вода стала хорошою подушкою - Хан оглянувся і направив човен до берега.

Він допоміг встати Філіпу і вони обоє вибралися із цієї посудини. Хан на наручному приборі клацнув на кнопку і машина замкнувшись пішла під воду. Ще декілька кнопок засвітилися і карта до найближчого лікаря висвітилася. Добре що час, був пізній ( третя година ночі), а то б жителі планети не зрозуміли б їх.

- Зможеш йти - захвилювався гроза галактики.

- Так - промовив постраждалий. І чоловіки попрямували на пошуки лікаря.

2. Зустріч, двійник

Лікар відкрив, не самі привітні в такий час, очі та оглянувся. Хтось дуже наполегливо натискав на дзвінок загрожуючи розбудити пів міста. Воєнна підготовка дала про себе знати і вже за мить він стояв у дверей, сховавши зброю. Відчинив двері та так і завмер. На порозі стояв... Шерлок, лише не такий. Цей " Шерлок " був коротко підстрижений, тільки чубчик спадав на очі, мав дивний одяг, а його очі були темнішими. І поруч із собою він тримав, уявіть лише, його, тобто чоловіка який був дуже схожий на нього, лише колір волосся був світло рудий, з натяком на сивину. Судячи з усього, чоловіку було погано.

- Мені потрібен лікар - несправжній Шерлок, перший прийшов в себе. Рана друга була першочерговою проблемою.

- Заходьте - військовий лікар, говорив сам за себе. Ніякого впадання в глибокий ступор, ніякої істерики та запитань. Якщо людина була поранена, і не важливо що вона собою представляє, його обов'язок був допомогти.

- Йдіть за мною і не шуміть - короткі команди, ясні і зрозумілі. Джон довів їх до кухні, де, лише вчора, все ж змусив детектива прибрати на столі, тому там було чисто. Наказавши посадити потерпілого на стілець, сам кинувся до ванни, потім до своєї кімнати, і прийшов з двома маленькими ящиками.

Потім наказав здоровому чоловіку допомогти, скинути верхній одяг з пораненого (він не розрізався, як би того не хотів лікар), і почав оперувати, відіславши іншого в вітальню. Оперувати в дома Джон уже звик. Також у нього малася дуже хороша аптечка, яка частенько поповнювалася, та не раз виручала. Тому що один його знайомий детектив полюбляв вляпатися в історії, наслідки яких лікар сам виліковував.
В вітальню зайшов заспаний детектив. Відразу ж нахмурився, коли застав в кріслі свого друга не відомого чоловіка, який нагадував його самого. Шерлок проаналізував свого опонента поглядом...

- Не з землі, не людина, неймовірне здоров'я і сила, Прибув щойно, привів пораненого, свого... друга, який був поранений пострілом в плече. Обоє щойно билися з кимось, точніше стріляли. Машину на якій прибули, сховали в парку, неподалік. Можна сказати в озері, яке використовується для прогулянок на човнах.

- Досить Шерлок, прошу не відволікай мене від роботи - крикнув Джон, якому було дуже цікаво, як про це все дізнався його друг.

- Який шанс, того, що інший чоловік схожий на Джона?

- 99%, можеш поглянути, але не заважай.

- Джон, навіть якщо я, зараз вирішу постріляти в стіну, знаючи тебе, ти навіть не здригнешся.

- Це не важливо - лікар трішки почервонів, чути приховану похвалу від детектива... це, звичайно, приємно - до речі, що з ногою?

- О, ви помітили? - спитав поранений.

- Він - хороший лікар - почулося із вітальні, Джон знову почав червоніти.

- А що з ногою? - не зрозумів Хан.

- Ви не помітили поранення? - Шерлок, почав веселитися. Його копія програвала йому.

Гроза галактики підірвався, та вбіг на кухню. Він зупинився в дверях спостерігаючи наступну картину. Його товариш, Артур, зараз сидів на стільці в одній сорочки, яку не зрозуміло де взяв. І в нижній білизні. Це трішки спантеличило його, Але побачивши ще одну рану, він рикнув.

- Знищу кожного.

Шерлок, який стояв за спиною Синга, подивився на лікаря. В такі моменти, той ставав, схожий на музиканта. Його руки, ніби грали на інструменті, на тілі людини. Точні, зважені рухи рук, очі, які бачили кожний вену, кожне поранення, навіть те що побачити не можна. Руки лікаря відрізняються, від рук інших людей. Вони лікують, зцілюють, рятують. Тому Шерлок, так полюбляв дивитися за тим, як працює Джон. А Ватсон, тим часом, продовжував свою роботу. не відволікаючись ні нащо. Якоїсь миті, чоловіки, навіть подумали про те що військовий-лікар повністю відсторонився від всього навкруги, і навіть не чує їх.
Артур же, помітивши ці обличчя, весело посміхнувся та поклав руку, на голову чоловіка. Той, навіть не звернув на неї уваги, продовжуючи накладати шви. Рана на нозі, була трішки меншою як на плечі. Через кілька хвилин, він нарешті зашив рану і наклавши пов'язку, нарешті звернув увагу на присутніх. Артур убрав руку.

- Що? - він подивився на них. А потім відкинувши всі питання, мовив - йому потрібен відпочинок, відведіть його в мою кімнату, я зараз зміню білизну. Думаю до готелю ви не доберетесь сьогодні, тому залишайтесь. Місця мало, але що поробиш?

- Джон, а де будеш спати ти?

- Ну, на дивані.

- А цей? до речі, як вас звати?

- Хан Нуньєн Синг, а це - капітан вказав на свого помічника - мій друг, Артур Філіп Дент.

- Радий знайомству - Джон, по дорозі, потиснувши руку Хану - а це знаменитий детектив-консультант Шерлок Холмс, поліція звертається до нього, коли не може справитися самі. Щодо вашого розміщення, хм... навіть не знаю, хоча в нас є ще одна кімната, яку ми не використовуємо. Там чисто, і є розкладне крісло.

- Думаю мені підійде.

Коли все, вже було готово, гості лягли спати. Відпочинок, був їм необхідний. Джон з жалістю визирнув в вікно. День почався непомітно. Спати вже не хотілося, а тому він одягнувся і пішов на роботу.

3. Злочин, знайомство

Чим ближче до закінчення роботи, тим більше відчуття небезпеки. Щось трапиться - подумав він. Коли ж, робота закінчилася, він зібрався і вийшов на двір. Через годину лікар вже находився на Бейкер-Стрит. По дорозі, також зайшов в магазин. І вже з продуктами зайшов в квартиру. Тут же почулися голоси. Троє чоловіків про щось сперечалися. Джон лише тяжко зітхнув. Піднявшись на другий поверх, він побачив всю картину. Шерлок сидів в своєму кріслі, і люто лаявся з Ханом, який, в свою чергу, кричав на нього. А на дивані пили чай Артур і місіс Хатсон. Чому він чув трьох чоловіків, лікар не зрозумів.

- Що...? - ніхто не дав йому договорити. Чоловіки, як вияснилося сварилися, уже більш 15-ти хвилин. Джон поглянув на місіс Хатсон і зрозумів, що вечеря зараз допоможе як ні що інше. Тому поставивши пакети на стіл, він швидко піднявся у свою кімнату, переодягнувся і повернувшись почав готувати вечерю. В цьому нелегкому питанні, добра господарка дому, вирішила допомогти. Через кілька хвилин до них підійшов Філіп і сів за стіл.

- Тобі краще? - лікар є лікар, навіть коли готує вечерю.

- Вони посварились за твоє крісло, а мені, так мені краще.

- Крісло? - не зрозумів Джон.

- Шерлок сказав, що сьогодні було багато не цікавих справ. Але клієнти все ж приходили, І останній час прийому Хан сидів в твоєму кріслі. Шерлок же просив його відвалити, але йому воно дуже сподобалося. Я спустився недавно, рани ще болять, але я швидко йду на поправку. Все завдяки крові Хана.

- В якому розумінні?

- Ну... він не людина, тому і кров має інший склад. Але вона підходить майже всім істотам з різними захворюваннями, або пораненнями.

- Якщо вона така хороша, чому ви не скористалися нею? - не зрозумів Ватсон.

- Я не захотів.

- Чому? - військовий вирішив дізнатися правду.

- Тому що, він, щось на подобі, надлюдини. А я, звичайна людина, хоча вже й обійшов пів галактики й бачив таке, що не зміг би побачити жоден фантаст в фантазії.

Він понурив ніс, Джон вирішив більше нічого не питати, мабуть побачивши те, що й він сам приховував.

- Ти теж був на війні - чомусь це питання було більше схоже на твердження.

- Не зовсім - відповіли йому - але я служив в поліції, міжгалактичній, довго, там і познайомився з Ханом, спочатку він хотів вбити мене. Потім використовував як заручника, а потім я став його помічником. Після цього моє життя перетворилося в цирк божевільного - погоні, постріли, небезпека, поліція, яка опинилася геть не такою, як я думав про неї. А далі, ми стали командою. Тепер ми легко розуміємо один одного, і нам не потрібні, навіть, слова, щоб розмовляти - він з таким захватом говорив, що в якісь момент, місіс Хатсон весело посміхнулася. А потім почала розказувати гостю, як живуть її хлопчата.

- Досить - зупинив жінку Джон. Доводити всім і кожному, що він не гей, було марним, невдячним ділом. А тому він лише тяжко зітхнув, і пішов кликати до вечері забіяк.

Коли всі сіли за стіл, Хан почав обережно куштувати все, а коли зрозумів що це краще, ніж їжа на борту, почав їсти з таким апетитом. Що Джон розплився в задоволеній посмішці, а Артур лише покосився на нього. Шерлок, який ніби дивився на все з сторони, не зміг не відмітити, що вечеря на подив, сьогодні, дуже смачна. Але, не злитися на те що, Джон дивиться не на нього, він не міг. А тому всю вечерю сидів похмурий.
Коли вечеря закінчилася, Артур пішов наверх, рани почали нагадувати про себе. Шерлок взяв чашку смачного чаю сів сів в своє крісло, а сусідка пішла до себе. Джон прийнявся мити посуд, і був дуже здивований коли Хан запропонував свою допомогу. Спочатку, лікар, розгубився, але вже за мить непотрібних умовлянь, здався. І ось, вони двоє прибирають стіл, а детектив лише зубами скрегоче. Все ж, дуже близько, цей чоловік знаходиться біля ЙОГО блогера.
Ранок почався несподівано, точніше так він почався для необережного детектива, який вирішив розбудити свого друга, потрусиивши за плече. Для лікаря, цей ранок теж настиг зненацька. А точніше, він прокинувся тоді коли його сусід, щось хрипів під ним, з заломленою за спиною рукою, а обличчя ввіткнуте в подушку.

- Це я Джон - хрипів детектив - відбій солдат.

Ватсон нарешті відпустив свого друга, і попросивши вибачення, швидко сховався в ванній кімнаті.

- Нічого собі рефлекси - не зміг промовчати Хан, який вже сидів у кріслі одного із господарів.

- А тобі чого не спиться? - пробурчав геній, потираючи плече.

- Чай - більше нічого не сказав він.

- У нас справа - опонент презирливо глянув на чоловіка.

- Я не заважаю - Хан сам розумів почуття свого ворога, але поки вирішив не розкривати всіх карт.

- Діло... яке? - на горизонті з'явився Джон.

- Два вбивства, одна ніч, різні частини міста, чоловік, жінка... О, це буде весело. Так вперед, в гру.

- Чай - це добро і святе - здивував детектива, лікар, і прийнявся гриміти на кухні чайником. Через кілька хвилин, на кухні сиділо троє чоловіків ( Артур, теж, вирішив приєднатися, як тільки прокинувся ), а геній дедукції тільки, нетерпляче підганяв свого друга.

Але, уже через 20 хвилин, обоє були на місці пригоди. Спочатку, вирішили, поїхати до жінки. На місці, їх зустрів Лейстред, і коротко описав ситуацію:

- Жінка, жила одна, знімала квартиру. Їй перерізали горло.

Шерлок, навіть не звернув уваги на слова чоловіка. Навіщо, якщо зараз він почує інформацію в повній мірі, а що не почує, то сам побачить.

- Джон... - Холмс поглянув на друга.

Вірний блогер, який скромно стояв в стороні підійшов до тіла, і сів на одне коліно, почав розглядати жінку. За мить він мовив :

- Почнемо з того, що її спочатку вдарили по голові, точніше по потилиці, далі, коли вона впала, то намагалася перевернутися на живіт. Її схопили за руку, чоловік, і почав душити. Щоб приховати сліди удушення, взяв ніж, і встромив його в горло. Мабуть, намагався підставити все, як самогубство ( Лейстред сказав, що ніж найшли, але відбитки ще потрібно перевірити ), інші поранення скоріше зроблені, щоб повністю сховати розміри рук.

Всі слухали, і до закінчення висновків, майже весь Скотланд-Ярд, збирали щелепи по підлозі. Щоб, якийсь лікар, терапевт, повністю розгромив весь склад судмедекспертів. Шерлок тільки вдоволено посміхнувся. ну звичайно, зазвичай, це він, той хто робить з них дурнів, а тепер і його друг відчув смак перемоги.

- Як? - інспектору, з ранку, явно погано думалося, тож лікар вирішив пояснити.

- На потилиці жінки, велика ґуля, її вдарили зі спини. Подивиться на кров, її занадто мало, тіло почало охолоджуватися перш ніж зробили розрізи. Судячи з очей та температури тіла, та навколишнього середовища, жінка померла близько 12-ти годин назад. А про руки... ця людина, скоріше всього, теж лікар. Але не хірург, дуже не точно попав в сонну артерію. Але з роботою знайомий, думаю, санітар, зазвичай, на таку роботу, беруть сильних чоловіків. І ще, я впевнений, якщо зшити рани косметичним способом, ми побачимо синяки від великих рук. Вона навіть задушена, не професіонально, тобто помирала нещасна близько семи хвилин.

- Джон - крикнув Холмс - це чудово. Скоро я зможу відпускати тебе самого на місце злочину, і чекати тебе вдома.

- Та ну - смутився Джон - ти ж знову в стіни стріляти будеш, а вислуховувати всі нарікання, святої жіночки, мені прийдеться - на цих словах детектив посміхнувся. Йому то нічого, а Джону приходилося задобрювати їхню господиню.

- Що ж, тепер моя черга. Подивимося, що зможу побачити я. Жертві 25-30 років, багато фотографій, зареєстрована на багатьох соціальних мережах, активна, знімає квартиру пів року, про що свідчить одяг. З батьками не спілкується. Вбивця коханець із мережі. Як і сказав Джон, спочатку задушена, потім порізана. Зраджувала, слідкує за зовнішньою красою. Напередодні була в барі, з іншим чоловіком, але не переодягалася, погана господиня, їжа з ресторану, пов... - тут, він закашлявся, згадуючи про те, що лікар терпіти не міг, коли потерпілих ображали, навіть якщо вони справді виходили за рамки пристойності.

- Вона була повією? - обережно запитав Ватсон.

- Добровільною, радий що ти мене правильно зрозумів. Нам більше немає, чого тут робити. Наступний клієнт, нас уже, чекає.

- Парфуми ... Дуже багато запахів, один заважає іншому, щоб замаскувати сліди іншого чоловіка - дуже тихо про себе промовив Ватсон. Але, детектив-інспектор лише окинув його важким поглядом. Відмічаючи, що можливо, жити поблизу генія - корисно. Може розуму більше стане, хтозна.

Холмс же, світився, мов новорічна ялина. Тепер і його сусід показав поліції, що значить користуватися мозком.

- І ще, Шерлок - звернувся лікар до сусіда - без мене вбивцю не переслідуй. Якщо, я правильно піймав суть, у цього чоловіка великі проблеми з психікою. Сліди такі, ніби він хотів голими руками відірвати жінці голову. Він дуже небезпечний та агресивний.

Джон, лише зітхнув, що поробиш, ця дитина дійсно гіперактивна. Тому, вийшовши із будівлі, вони піймали таксі та відправились за наступною адресою. Прибули на місце, розрахувались і ввійшли в квартиру.

- Знов цей чудак - зло дивлячись на детектива пробурчала Донован.

- Він нам потрібен - косо поглянув на жінку Лейстред, який приїхав на службовій машині, вслід за чоловіками. Донован же на ці слова, тільки фиркнула.

- І так, що ми маємо. Чоловік 35-ти років, розведений, живе один, частенько міняє жінок. Слідкує за собою і своїм здоров'ям, але по п'ятницям випиває в кругу друзів. Працює, звичайним, офісним робітником, не курить. Нещодавно отримав підвищення. Вбитий, біля, 6-ти годин тому. Смерть наступила в наслідок удару в висок, гострим предметом, Скоріше за все, рукояткою ножа. Ім'я - Арон Боявін Дейлі.

- О... Дуже не погано Джон - Шерлок був вражений, звичайно дещо він вже сам побачив, але як про це все дізнався лікар, він так і не міг зрозуміти - як ти дізнався?

- Це ж очевидно, друже мій - Ватсон перейшов на сарказм, що не часто собі дозволяв, на місці злочину. А потім підморгнув своєму другові. Той лише ширше всміхнувся.

- Він був твоїм пацієнтом - і обоє почати хихикати - і приходив перевіряти саме...

- Так Шерлоку, він перевіряв своє, так би мовити, статеве здоров'я. До речі вбитий точно так же як і жінка, тільки час - 6 - 7 годин назад.

- Що ж, у нас дві жертви, коли ми розгадаємо це діло, я вам повідомлю.

- Ми? - не зрозумів детектив-інспектор.

- Я і Джон. Ви ж не думали, що я буду співпрацювати з людьми, чиє IQ у два рази менше, ніж у примата із зоопарку. до побачення - сказавши це, чоловік побіг ловити машину, щоб відправитися додому. Йому потрібно було подумати.

- Як ти це зробив Джон? - запитав Грег.

- Що саме? - не відразу зрозумів його лікар.

- Він сказав, що моя команда люди, плюс до того, він попрощався.

- А - зрозумів його військовий, і всміхнувся, поклав руку інспектору на плече, мовив, гордо піднявши носа - моя робота. - І більше нічого не пояснивши, побіг за сусідом, який вже чекав у машині.

Приїхавши додому, Джон прийнявся оглядати свого пацієнта, а детектив - за ноутбук Джона. На що, інший ніяк не відреагував, звик вже мабуть. Хан, як виявилося, одягнувся в непримітний одяг, пішов шукати деталі до корабля. І вернеться пізно. День пройшов непомітно. А ввечері лікар почав збиратися на нічне чергування. Шерлок довго відмовляв сусіда в роботі в лікарні, але Джон був впертий. І він не міг, цілими днями сидіти в чотирьох стінах.
Чергування проходило дуже важко. По-перше привезли дітей, вони отруїлися, далі, п'яний чоловік - зламав руку. Потім старенька бабця, що думала, що помирає. Клієнт, пацієнт, хворий, постраждалий - чергування весела штука, тільки якщо, ти не лікар і не на чергуванні. А якщо згадати, що вчорашня ніч, теж була весела... Ватсон поглянув на годинник, його зміна закінчилася.
Коли він вийшов на вулицю, перше що він побачив, це чоловік, який дуже нагадував його сусіда.

- Хан - питання, чи ні.

- О. Джон, ви тут працюєте? - питання.

- Так, а ви...

- Я шукав частини. Зібрав достатньо, сьогодні піду ремонтувати човен.

- Ви цілу ніч потратили на збирання мотлоху? - лікар був здивований - чаю?

- З радістю.

А в цей час, на Бейкер-Стрит Артур намагався нагодувати детектива, і був дуже здивований, тим, що Хана, ніколи не потрібно було вмовляти. На що Холмс тільки поморщився. " Джон би теж, був би радий, якщо йому дістався покірний друг. який інколи їв " - подумав детектив - " добре, що є цей чоловік, який трішки схожий на МОГО Джона. Тому що не будь його, мені б довелося стати вбивцею, і думаю мене не спіймали " - додумав він.
В цей час в кафе :

- Як ви познайомилися? це ваша справжня зовнішність? як там, в космосі? В нас нема таких технологій. Там є робота, тобто яка кількість професій, які вони? - все ж Джон був дуже допитливий. Хан, навіть, здивувався такій кількості запитань. Але почати вирішив з простого.

- Я і Артур - різні речі - лікар замовк, даючи знайомому розповісти все, що він може, хоче розповісти. - Ми з ним познайомилися 5 світових років тому. Тоді, ми були, ворогами. Зустрілися, на місії. Він повинен був, заарештувати мене. А я, що я? я, шукав свою команду. Я надлюдина, але в мене була команда, таких як я. Звичайно ми різні - ніби прочитав думки лікаря Хан. - А зустріч відбулася на мало дослідженій планеті. Там розбилися наші кораблі. З його команди вижив тільки він. А я і так, був довгий час один. І ось, залишилися ми на цій планеті. Спочатку я навів на нього зброю, але він лише покосився на мене. Потім оглянувся і не звертаючи на мене уваги пішов, щось, шукати. Ну я пішов з ним. Мені стало цікаво, чому Артур не став стріляти, хоча зброя в нього була, і була заряджена. Ми пробирались через ліс, раптом він повернувся до мене лицем і навів на мене пістолет, я б не встиг захиститися, і коли він зробив постріл, я вже думав що мені кінець. Але ні. Ззаду щось рикнуло і упало. Я обертаюсь, і бачу дивного звіра. А він говорить : " лодаки - небезпечні, отруйні звірі, одинокі, і дуже агресивні при захисті гнізда. Але нам повезло, він лише полював ". Я довго не міг повірити, та й дізнатися, чому він врятував моє життя. І лише через два роки він зізнався, що я зацікавив його, так же як і він мене. Я ж міг його вбити, але не зробив цього. Навіть коли він повернувся до мене спиною. Отож, провели ми на цій планеті тиждень, може більше. І під кінець цього строку, він встиг декілька разів врятувати мені життя. А потім я його викрав. Ну як викрав, він почав голосувати і нас підібрали. Знаєш навіщо він із собою носить сумку?

Джон негативно помахав головою.

- Там, він зберігає рушник та книгу " подорожі по галактиці ". Спочатку я хотів викинути це, але після того як він навів на мене зброю і сказав не чіпати, я вирішив, що вони для нього дуже важливі. Хоче нехай носить. В нього ще є халат зеленого кольору, капці червоно-коричневі, і піжама, рушник. Уяви, і вони завжди з ним. В галактиці є дуже хороший прес. Тобто технологія, щоб зменшити одяг і мати можливість завжди носити її з собою. Ось, якраз, коли я його викрав, трапилося те що його поранили. Я думав він не виживе. Тоді я скористався своєю кров'ю. Це був єдиний раз, коли він дозволив мені так зробити. Ну, правду кажучи, він тоді був на краю життя та смерті, тому вибору у нього не було. Після того, ми стали друзями, а точніше, друзями ми стали, коли виявилося, що організація на яку він працював, спеціально відправила його, щоб вбити тих, хто був їм не угодний. Дізнавшись про це, він вирішив не мстити. Нічого, що загинула його команда, він був капітаном, нічого що сам він майже помер, його оголосили зрадником. Відразу після катастрофи. Це нічого, він не образився. Він всього на всього, запустив вірус, який знищив всі їх програми включно з резервами. І нацькував на них вогонів. А, ось, вони, вже здирали з них, все, що тільки могли. Ох, ці бюрократи, ніхто не знає, що у них в головах. - І обоє чоловіків почали весело сміятися.

- О - раптом вигукнув Джон - потрібно розповісти Шерлоку, ото він стане потішатися над братом. Його брат працює у Британському уряді. - лікар захихикав. - До речі, ну я розумію про кров, але, якщо вона така чудесна, чому Дент відмовився скористатися нею?

- Я не знаю. Мені б самому хотілося знати відповідь.

Так, в теплій, дружній компанії, вони посиділи, щось біля години. А потім, все ж відправилися до квартири.
У квартирі було тихо. Артур сидів у кріслі Джона, читаючи книгу, а Шерлок "гуляв" в палатах розуму.

- Дуже довго, ти сидів в кафе, мені потрібна була допомога.

- Яка? - лікар байдуже поглянув на свого сусіда, після чергування і другої ночі без сну, він був дуже втомлений.

- Я просив подати теку зі справою.

- О. Ясно. Зараз - Джон підійшов до Артура і почав оглядати його. Спочатку, він переконався, що, пацієнт в безпеці, і його життю нічого не загрожує. - Як ти себе почуваєш?

- Все добре, мені значно краще, дякую за допомогу.

Детектив весь, цей час, сидів дуже похмурий. Коли ж, лікар закінчив огляд, він підійшов до столу, взяв теку, та простягнув її генію. Холмс взяв теку в руки, покрутив її, а потім схвативши ноутбук Джона став щось набирати на екрані. Лікар, лише тяжко зітхнув " добре, що я не зберігаю інформацію на ньому, про мої почуття " - тільки й подумав чоловік. І відправився в ванну кімнату. Ніч була довга. А значить, трішки спокою він заслужив.
Хан і Філіп, відправилися до човна, щоб зайнятися ремонтом.
День пройшов спокійно. Ватсон прокинувся ближче до 6-ї години. І зійшовши з третього поверху, оглянув вітальню. В мозку з'явився список, по якому він тут же пробігся очима. І кімнату, на наявність сторонніх предметів, чи відсутність інших. Провівши ревізію, військовий залишився задоволеним. " кімната - 1шт., килим - 1шт., диван - 1, череп - 1, крісло - 2-а, детектив - 1. Схоже все на місці."

- Чаю

- Чорний, дві цукру.

- А чарівне слово? - вирішив пожартувати Джон.

- Не зрозумів.

- Не підходить, намагайтеся ще, рано чи пізно, і в вас точно все вийде.

Джон потішався над детективом. В низу відкрилися двері, гості повернулися.
Через годину, коли всі поїли та випили чаю, Шерлок підхопився. Швидко переодягнувшись, він кликнув лікаря.
І ось вже двоє чоловіків покидають вулицю на таксі.

- Ти щось вирішив?

- Ти сумніваєшся?

- Їдьмо. - Відповідь Джона, сподобалася генію, всю наступну поїздку вони мовчали.

Перша адреса. Таксі зупинилося, чоловіки вийшли на вулицю. Холмс наказав, щоб, таксі чекало на них. А сам попрямував до входу в будівлю. За кілька хвилин, вони вже знаходилися біля дверей першого підозрюваного. Постукали в двері, відчинив не молодий чоловік. На вигляд 30 - 40 років. " руки маленькі, ріст теж, на вигляд хворіє хронічним бронхітом, ліки мало що допомагають. Руки не побиті, працює, скоріш за все, в офісі, сидячій спосіб життя, надмірна, хоча і невелика, вага. Робить людину слабкою. Що ж, думаю це не він, хоча потрібно послухати, що скаже Шерлок. " - такі думки були в Джона, поки його друг, сам, щось обдумував.

- Все дуже погано із здоров'ям, не розумію, як Анна ( потерпіла. Назвав її ім'я, лише для того, щоб побачити реакцію підозрюваного ) могла зустрічатися з вами.

- А... ви її коханець, чи чоловік... - промовив чоловік, і оглянув двох чоловіків почав злитися.

- Не я. Він - детектив вказав на товариша, який не встиг навіть рота розкрити, коли на нього кинувся підозрюваний. Ватсон не розгубився, один рух. І ось мужик лежить носом в підлогу, а рука його знаходиться в надійному захваті. Лікар здивовано поглянув на сусіда.

- І що це було?

- Чарівне слово. Тим паче, ти сам хоті переконатися, що це не він. Це не вбивця. Ти ж сам поглянь на його вигляд. Він не то що вбити не може, він навіть сходи на другий поверх важко долає.

- Шерлок, в нього хронічний бронхіт, проблеми із печінкою, про що свідчать очі і язик. А також погане здоров'я. І ти маєш рацію, але не потрібно було його нацьковувати на мене. Я не кожного разу добрий.

Чоловіки поглянули, вже, на потерпілого. Потім Джон коротко пояснив ситуацію та й на цьому розійшлися.
Наступний підозрюваний виявився не краще, проте заможнішим. Але й тут нічого не вийшло. Справа в тому, що постраждала ( а точніше труп ) спілкувалася та зустрічалася із людьми із соціальних мереж, але жоден із них, не виявився вбивцею. На те щоб побачити всіх, потрібно було змарнувати багато часу. Тому вони, тільки під ранок повернулися на квартиру. Джон знову зібрався на роботу, а Шерлок знову занурився в палац розуму.
Добре, подумав Джон, що він натренований (лікар, солдат ) . І йому зовсім нещодавно вдалося поспати ( теж плюс, хоча і сумнівний ).

Хоча він ще міг встигнути випити чаю. Тому, взявшись за чайник, почав гриміти на кухні. Хан спустився із кімнати, відразу йдучи до кухні. Детектив відкрив очі, коли почув як два чоловіка говорили про космічні кораблі. А Джон з захватом дивився на космічного гостя. Ввійшовши на кухню, він взяв протягнуту лікарем кружку, й почав тихо скрипіти зубами. Кидаючи роздратовані погляди на прибульця. Які Хан дуже вдало ігнорував, що викликало, ще більше роздратування. Ватсон пішов на роботу.
Артур покинув квартиру, ближче до обіду. В квартирі залишилися Хан і детектив. Зрозумівши це, Шерлок, раптово захотів повернутися, ще на кілька годин в палац розуму. Але не зміг. Гість підійшов і сівши в крісло Джона мовив:

- Потрібно щось зробити.

- Що?

- Я не знаю, але залишати свого друга на цій планеті, я не збираюсь.

- А він хоче залишитися?

- Він сказав, що на кілька днів - так.

- А ти проти?

- Уяви, що я забрав лікаря.

Детектив нахмурився.

- Я його тобі не віддам. Лише спробуй, думаю навіть твоє тіло не витримає того що я зроблю з тобою.
Хан лиш розплився в посмішці.

- Для мене Артур, те ж саме, що для тебе Джон. Але я багато часу не зізнавався собі, в своїх почуттях, а потім боявся відмови. Зараз боюся втрати. Тому й хочу прив'язати до себе. Твій лікар, навіть якщо покине тебе, то залишиться на Землі. За мною же, бігає пів галактики. Я життя віддам, але не покину його. І не дозволю зробити боляче.

Шерлок слухав цю річ, і в перше в житті розумів, що йому потрібна допомога. Він теж не хоче нікому віддавати свого друга. " Я що, даремно псував його побачення "- подумав чоловік, і поглянувши на свого " брата по нещастю " мовив:

- Що пропонуєш?

4. Вбивця, вбивця, план

Зміна, як і раніше, була була тяжка. Але цього разу не настільки - подумав про себе лікар, йдучи додому. По дорозі він зустрів Артура. Говорити не хотілося нікому, а тому, йшли в тиші. Лише декілька питань пролунали, але отримавши відповіді, замовкали чоловіки. Філіп повертався після ремонту, Джон після роботи, рани затягувалися, спати хотілося. Повернувшись на 221В, обоє лише побажали один одному добрих снів, пішли спати.
Ранок, що може бути краще, що може бути гірше. Особливо, коли тебе з ліжка ( дивана ) виштовхує жахливий шум. Тільки опинившись на полу, військовий тут же, кинувся до джерела шуму, по дорозі його зустрів Артур і вони обоє завмерли на порозі кухні. Почувся клац. Артур зробив фотографію. Тому що не міг повірити своїм очам. Джон нахмурився і закатав рукава. В кухні стояли двоє чоловіків, вони були повністю брудні. Але вони дивилися на двох, щойно прокинувшихся своїх друзів, загроза галактики непомітно зробив фото. Ті були в піжамах, а їх волосся стирчало в усі боки. Вони були дуже милі. Але ось лікар відійшов від шоку.

Обмазані мукою, перелякані, і якщо Хан ще був стресостійким, то Шерлок відчув кожною клітиною, що саме час тікати. Подалі. Бажано на кілька днів. А може і тижнів. Прибігла місіс Хадстон, оцінила обстановку і зникла. Яйця в мікрохвильовій печі неприємно пахли, горілі тости хотілося викинути разом з тостером, розбита улюблена банка з джемом лікаря. Воєнний-лікар-помічник Шерлока - загартований чоловік, не витримав. Він взяв до рук тапинок, поглянув на шкідників, а потім кинувся на детектива. Його двійник, вже через мить зігнувся навпіл від сміху. А Хан з генієм вилетіли з кімнати і зараз ховалися в ванній.

- Я зробив фото - похвалився Артур. Джон же тільки опустив руку, та заспокоївся.

- Мені скинь, я потім обріжу і Грегу пошлю.

- Добре. Тобі допомогти?

- Якщо хочеш, це ще не найстрашніше, що траплялося.

Поки люди прибирали кухню, шкідники обговорювали інший план.

- Ми йдемо сьогодні ловити вбивцю - повідомив детектив - потрібно діяти швидше.

- В нас день. Космічний човен готовий.

- В такому разі, вперед.

В двері постукали, Джон і Артур переглянулися і коли Холмс мовив " Майкрофт " Хан, що стояв ближче до лікаря, і до кімнати Шерлока, схопив того, і ввійшов в кімнату. Артур зрозумівши підставу, дістав рушник з сумки. Й обмотав голову, прикривши трішки руді волоси. Сів в крісло. Халат доповнив картину.
Брат Шерлока ввійшов в вітальню, Артур лише кинув на нього погляд і привітався. Жодна дрібниця не викликала підозри.

- Навіщо ти прийшов?

- Мені в руки попали дивні фото. Я хочу щоб ти поглянув. - не справжній Джон запропонував чаю гостю, й пішов в кухню.

Зустріч зайняла 15 хвилин. Детектива смішило, що брат підозріло коситься на " Джона ", а той, в свою чергу, показував всім, що він той за кого себе видає. Справжній лікар і загроза галактики, сиділи в кімнаті, слідкуючи за тим що відбувається. Мфйкрофт пішов, а Холмс - молодший ввійшов в свою кімнату. І одразу нахмурився, чоловіки були дуже близько один до одного.

- Джон в нас діло, поспіши. Я нарешті зрозумів хто вбивця, але мені потрібна допомога. Учора я роздрукував список - чоловік передав другу лист, з іменами підозрюваних - судячи з всього жертви були зв'язані. Чоловік користувався послугами жінки.

Поглянувши весь список, лікар раптом вигукнув:

- Бути того не може.

- Що таке?

- Ім'я цього чоловіка мені відомо. Це санітар однієї лікарні, я бачив його коли був на конференції. Його лікарня знаходиться неподалік від квартири першої жертви, і його ж ім'я в списку жителів квартири. Я взяв його у власника будівлі, думав що ти опитаєш сусідів.

- Що ти можеш сказати про санітара.

- Чоловік років 35 - 40, високий, міцний, сильний. Ходить в церкву, богобоязливий, але агресивним стає, якщо бачить несправедливість. Не випиває, не має жінки, в азартні ігри не грає. Замкнутий, тихий.

- В такому разі він перший.

Джон кинувся до кімнати одягатися. Шерлок повернувся до співучасника.

- Тепер бачу.

- Що?

- Погляди різні - Холмс більше нічого не сказав.

За пару хвилин Шерлок і Джон були уже готові, і не втрачаючи часу вийшли ловити таксі.
Хан підійшов до Артура.

- Вони...

- Я помітив.

- Що?

- Найкращі друзі - безтурботно сказав Філіп. В Грози галактики недобрим світлом блиснули очі. " ну що ж, план так план " - подумав він.

Цілісінький день детектив і його помічник бігали по всьому Лондоні, шукаючи вбивцю. Дзвонив Лейстред, ще одна жертва, як виявилося ще один клієнт. Тому, часу подумати над виконанням плану, не було. Пробігавши цілісінький день, Шерлок наказав своєму другові йти додому і чекати на нього там. Годинник показав шосту вечора. А на екрані мобільного, висвітилося повідомлення. Детектив глянув на прилад, й поспішив до союзника.
Вже за кілька хвилин він знаходився поруч з двійником і слухав його.

- Він вже годину тут сидить і його не хочуть відпускати.

Шерлок поглянув на скло бару і нахмурився. Джон також мав не зрозумілу ауру яка притягувала до нього всіх людей що знаходилися поруч. Інколи, це навіть допомагало слідству. Лікар фліртував із жертвою чи підозрюваною, а геній слухаючи їх діалог міг скласти картину злочину.
Але тут інша справа. План полягав не в цьому.

- Що ж, Я думаю ми повинні втрутитися - мовив Холмс.

- Я розумію, що ти хочеш зробити. Але, думаєш у нас щось вийде? Змагатися з ним у привабливості і шармі, достатньо складно. Йому навіть в галактичних барах пропонували роботу з клієнтами. Тому що він притягує до себе стільки уваги, що багато хто залишається там тільки заради його. І де Джон?

- Ватсон вдома. - Сухо відповів чоловік. - А ми повинні виграти, потрібно забрати в нього публіку, коли інтерес до нього втратиться, він буде змушений піти. Тоді ми його і перехопимо.

- Вперед.

Чоловіки поправили на собі одяг, ввійшли в бар і зайняли місце за одним із столиків. Увагу вони привернули одразу. Звичайно високі, сильні, чудові риси обличчя, очі, волосся і манери. Вони поводили себе як аристократи, що не могло не привабити жінок. І вже за 30 хвилин вся публіка розділилися на два фронти. Одні не покидали Артура, а інші безбожно фліртували з Ханом і Шерлоком. Спочатку Філіп був дуже здивований, адже його друг ніколи не виявляв зацікавленості в інших людях. Та й детектив не схожий був на казанову. Але, те як вони поводили себе зараз, ніби хотіли в один вечір забрати всіх цих людей собі, трішки спантеличило його. І засмутило, все ж він сам тільки спілкувався з людьми. А вони могли робити все що забажають. Це засмучувало.
На телефон Холмса прийшла смс на яку він відповів, не відриваючись від публіки.

І вже за десять хвилин двері нещасного бару розчинилися навстіж, а чоловік що ввійшов, був підозріло схожий на одну сторону фронту.

Джон, ввалився в бар думаючи що його не помітять, але те що він там побачив шокувало його. Перша хвилина пройшла для всіх в гробовій тиші. Першим як завжди спохватився військовий. Він чітким кроком пройшов до двох дуже схожих чоловіків, і вставши перед ними, заговорив:

- Чоловіки були вбиті майже в однаковий час, коли його зміна закінчилася. І два будинки находилися поруч. Якщо тобі цікаво, то ходімо. Але, якщо хочеш залишитися, я не проти - сталь яка почулася в голосі, здавалося мирного чоловіка. Розлилася ніби рідкий азот. Всі відвідувачі раптом зрозуміли, що з цим чоловіком, краще не сперечатися. Шерлок же поглянув на Хана. Той йому підморгнувши посміхнувся, ніби говорячи " нічого собі друг, навіть я б пішов за ним. І боронь боже, ослухався ".

Холмс вилетів з стільця на якому змагався в чарівності, й кинувся за другом. Хан, якому наскучило, попрощався з публікою і вийшов. Помітивши, що його друга вже й слід охолонув. Він глянув на небо, і застив. Ентерпрайз. Він кинувся на пошук друга.

Детектив і лікар стояли біля однієї з дверей, але почувши підозрілий шум за нею. Кинулися стукати в двері. Коли, їм ніхто не відповів, а шум зріс, Джон одним лише рухом, виломив двері, з м'ясом і петлями. Шерлок ринувся вперед, його настиг удар. Потім ще один. Він зігнувся пополам, а вбивця кинувся на вихід. Джон не встиг його зупинити, але швидко зрозумівши, що з обома людьми все гаразд. Він кинувся за ним. Холмс побіг слідом.
Погоня продовжувалася ось уже десять хвилин, вбивця біг як божевільний, але воєнний-лікар не відставав. В цей момент, він був схожий на вовкодава, який переслідує свою жертву. І можливо він би програв, якщо б із-за іншого боку не вибігло два чоловіка, що були дуже схожі на тих, хто його переслідував. Коштувало чоловіку трішки забаритися, як тяжкий кулак наздогнав його, попавши прямо в щелепу. Від цього руху, в очах потемніло. Наступний удар прийшовся по колінному суглобі, що змусило чоловіка впасти на коліна. Останній удар прийшовся коліном в ніс. Хан й Артур дивилися на нього з подивом. Звичайно вони знали що лікар був солдатом, але щоб на стільки хорошим. Ніхто не міг повірити. Геній тільки хмикнув.

- Хороший удар - Ватсон уже зв'язував чоловіка, його власним ременем.

- Котрий?

- Всі.

Чоловіки поглянули один на одного.

- А від чого ви тікали? - лікар дуже добре знав цей погляд.

Хан спохватився, а потім помітивши двері, схопив свого друга і ринувся туди. Джон і Шерлок з подивом поглянули на майже зачинені двері. З а мить, вони побачили двох дивних чоловіків.

- Стійте на місці - наказав один із них.

Ватсон нахмурився, його погляд став холодним, колючим і небезпечним. У детектива гордовитий і зневажливий, ніби перед ним появилися дві істоти які не навіть інтерес не могли викликати.

- Ви хто? - подав голос військовий. Хоча обоє чоловіків уже здогадалися. Холмс тільки окинув чоловіків поглядом, набрав в легені побільше повітря.

- Поліція, але не Земна. Прилетіли кілька годин тому, і вже побували у відділку поліції. Порушили кілька своїх правил, і законів Лондона і Британії. Переслідують чоловіків схожих на нас. Але не успішно. Тобто, повний провал. Один затятий бабій, а інший думає як калькулятор. Порахувати може, але зрозуміти пораховане не в змозі. Бабій полюбляє ще й випити, а калькулятор просто машина. Хм... Не цікаво. Але можу додати, що вони їдять на кораблі, якусь не зрозумілу бурду, не приємну на смак, вигляд та запах. Бабій запиває алкоголем, калькулятор не розуміє смаку, тому не переживає по цьому поводу.

Противники слухали і раптом зрозуміли, що люди напроти них не Хан і Артур. Прилад, що знаходився у одного з них, підтвердив підозри.

Лікар ледве стримував сміх, але на останньому факті, почав тихо хихикати, за що отримав запотиличник і весело-образливо глянув на друга. Бабій же, теж не зміг стримати посмішки. Числом своїх подружок на ніч, він гордився, їжа дійсно була жахлива, їх спіймали на переході дороги в забороненому місці, з відділку вони втекли, за втечу їх переслідують, а його помічник - калькулятор. Все ж не витримавши чоловіки засміялися обоє. Джон і Джеймс, вже витирали очі від сліз. А Спок і Шерлок свердлили один одного поглядами.

- Хто ви? - капітан зрозумів що це не ті хто їм потрібен.

- Я - Джон Ватсон, лікар, а це - він вказав на чоловіка поряд - геніальний детектив - Шерлок Холмс. А ким будете ви?

- Я підлеглий генерала Ентерпрайз, капітан корабля Джеймс Кірк, а цей калькулятор, мій помічник - Спок.

- І що ви тут робите, інопланетяни?

- Ми не інопланетяни, формально ми... - договорити йому не дав Джеймс.

- Як ви стільки дізналися? -він не боявся, ні, йому було цікаво.

А цей час, за дверима, Хан притискав свого друга до себе. Боячись відпустити його, навіть на мить. Ніби той від цього міг просто розчинитися, зникнути. Він не міг цього допустити. І зараз перед ним стояв складний вибір - відпустити свого друга додому, чи тягнути й далі, за собою. Рани, він згадував про них. Йти з ним - небезпечно, але залишити Артура не можливо. Він просто не може розімкнути рук.

- Важко дихати - Хан тільки ближче притягнув Філіпа до себе.

- Я не хочу тебе відпускати. Ти занадто важливий для мене.

- Хан? Ти про що? - чоловік став похмурий.

- Ти сказав, що хочеш залишитися, але я, нам, мені потрібно тікати, від них - він вказав на чоловіків за дверима.

- Чому ти вирішив, що я залишу тебе?

- Тому що... - гроза галактики не знав що відповісти.

- Хан - Артур повернувся до капітана лицем і заглянув в очі - Я не залишу тебе. Я піду з тобою до кінця, до самої безодні, до десятого кругу пекла. Розумієш? - і він поглянув на лице свого друга.

- Я не можу... я хочу сказати... я ніколи не сумнівався, але зараз боюся - чоловік зробив глибокий подих. І глянувши у вічі більше ніж другу, впевнено промовив. Відкинувши всі сумніви і страхи, на мить згадав про команду і сім'ю. Мовив:
- Я кохаю тебе. - Дуже тихо, і гучніше будь чого. З завмиранням серця почав чекати відповідь.

- Я... Я...

- Ти можеш не відповідати, я не змушую.

- Ні, тобто так, тобто я теж... я теж кохаю тебе. Просто я розгубився - Артур здавався розгубленим - Просто я подумав, що це не можливо, адже хто ти, а хто я.

- І хто ти? - капітан не розумів.

- Ну... Я звичайнісінька людина, а ти... надлюдина. Я в житті не зустрічав нікого краще за тебе. - Хан розплився в задоволеній посмішці. А потім накрив губи чоловіка своїми. "Нарешті. І до біса план, все вийшло і так як найкраще "- пронеслося у Хана в голові, поки він не відривався від СВОГО коханого.

Обоє поглянули на вулицю.

- Що робитимемо?

- Ми можемо затриматися тут ще на тиждень.

- Я відправлю наш корабель як приманку, і він прилетить тільки за тиждень. Коли повністю приховає наші шляхи. Все завдяки нашому ремонту.

- Але я думав ти хочеш до сім'ї, ну до команди.

- Це наша сім'я. І ти дуже важлива її частина.

- Тоді, вперед.

І Хан клацнувши на декілька кнопок, запустив автопілот. Космічний човен піднявся дуже швидко, і ввімкнувши режим маскування з величезною швидкістю зник в небесах.

Джон і Шерлок тільки роти повідкривали, в справжньому подиві. Прилад Спока і Джеймса сказав пару фраз, і тут геть близько почувся звук сирен поліції. Космічні гості, щось сказали на своїй мові. І на всіх парах почали тікати. Лікар так і стояв, тримаючи вбивцю, а детектив блиснув очима, з якої швидко появилися чоловіки. І теж кинулися втикати.
За хвилину до ним підійшов збентежений Лейстред. Холмс відмовився давати показання, а тому детектив інспектор взяв в "заручники" Ватсона, потягнув його з собою у відділок. Військовий не сперечався, а геній роздратований, що його план повністю провалився, пішов додому.
: Шерлок BBC | : Dariy96 (19.10.2018) | : Dariy96
: 503 | : 1 | : 0.0/0
: 1
0
1   [Матеріал]
Доброго часу доби!
Робота непогана, однак зверніть увагу на пунктуаційні помилки - коми у вас не всюди, де це потрібно. Велике прохання перечитати роботу і виправити помилки. 
Всього найкращого.


[ | ]