Полум’яна правда. Розділ 2.
Таємниці янголів

[/r]Секрети, секрети, секрети…
Зібрані в нитку днів,
Чи не станете ви тенетами
В павутинні таємних слів?
Чим обернетесь ви для того,
Хто не зміг вас чомусь зберегти?
Чи не затягнете небо смогом
Тим, хто «просто хотів … вберегти»?

Доступно тільки для користувачів***
- Привіт! Думаю, це належить тобі, - прозвучало в стінах напівпорожньої лікарняної кімнати, де налякана останніми подіями жінка з втратою пам’яті очікувала на прибуття Пейдж, котра, ще у відділку, обіцяючи допомогти, все-таки не забула про це і невдовзі мала б прибути на зустріч.
- Хто Ви? – обертаючись на фразу, що пролунала за спиною, насторожено спитала пацієнтка.
Поряд тут же побачила постать у балахоні із діадемою в руках. Завдяки такому вбранню не видно було ні обличчя, ні статури відвідувачки, але голос її явно не належав міс Метьюс. Цей факт змусив нервово відступити кілька кроків назад. Ніби й не помітивши цього, замість відповіді, незнайомка відкинула каптур, відкриваючи обличчя, і зі щирою посмішкою повідомила:
- Просто візьми її.
Як заворожена, співрозмовниця підійшла ближче, протягнула руку до прикраси і, на мить задумавшись, таки забрала її з рук особи в балахоні, після чого відразу одягла: обережно, повільно, спостерігаючи уважним поглядом за своєю благодійницею, ніби чекаючи від тієї якоїсь підстави через цей аксесуар. Однак, як тільки розвіявся вихор м’якого світла, яким супроводжувався момент, коли діадема зайняла своє місце на голові власниці, очі Леї засвітилися знайомими іскорками, а в голосі відчулась притаманна їй зверхність.
- Пруденс, ти?.. Не очікувала…
- Чого не очікувала, Леє? Що я віддячу за допомогу?
- Щось не пригадую, щоб я допомагала тобі, - відповіла щойно врятована.
- Нещодавно ти зробила для мене більше, ніж будь-хто. І я вчинила так, як вважала за необхідне. Хоч з мого боку це і порушення правил, та я не могла не оцінити твою жертву, - намагалася переконати співрозмовницю у своїй лояльності колишня чародійка.
- Я робила це не заради тебе, - з холодною посмішкою зауважила та.
- Знаю, - погодилась Прю. – І все-таки це було…
За мить від недавньої розгубленості і зневіри синьоокої красуні не лишилося й сліду: по-діловому складаючи руки, зайнявши своє місце за столом, Лея проникливим поглядом вчитувалась в обличчя співрозмовниці і вже за лічені секунди, без жодної нотки вдячності в голосі, заявила тоном прокурора:
- Дуже сміливо: як для нинішньої невдахи. І надто нерозсудливо: як для колишньої супервідьми.
- Ця «невдаха» щойно тебе виручила, з почуттям власної гідності нагадала та. – А щодо нерозсудливості – то… Хто б говорив? Чи не так, Леє?
- Ну і навіщо це тобі? – продовжувала свердлити поглядом свою рятівницю «потерпіла», явно не бажаючи визнавати очевидне.
- Скажімо так, - блискуче витримуючи гру «очі в очі» відповіла колишня чародійка, водночас займаючи місце за столом напроти суперниці і складаючи руки в аналогічному жесті, - там, де не здатні допомогти друзі, згодяться і вороги.
- Що ж ти задумала, Пруденс Галівел? – прозвучало швидше як думка вголос, аніж справжня зацікавленість, але співрозмовниця відреагувала і на цю репліку.
- Ми можемо допомогти одна одній, тому пропоную зарити наші томагавки і зосередитися на ділі. Доки ще нема бажаючих нам завадити.
- Знову хочеш врятувати сестричок?! Всупереч наказу не втручатися?! – не приховуючи сарказму, спитала Лея.
- Не менше, ніж ти – врятувати Коула, – відповіла колишня відьма, скопіювавши при цьому і тон, і жести співрозмовниці. – Тож нам по дорозі.

На якусь мить у кімнаті запанувала тиша: обидві продовжували вивчати одна одну і зважувати щойно сказане. Кожна з них сумнівалась у перспективності такого союзу, досі продовжувала подумки зважувати всі «за» і «проти», перебувала зараз в очікуванні можливої атаки суперниці (навіть готова була відбити такий несподіваний удар), але всупереч таким нюансам розуміла, що розраховувати більше нема на кого…

У цьому царстві неабиякої витримки і впертості зовсім несподівано першою відвела погляд саме власниця діадеми:
- Це неможливо. Навіть якщо ми об’єднаємось – нам не вистояти в цій боротьбі самотужки. А союзників, повір моєму досвіду, знайти так же нереально, як і непомітно порушити правила.
- Тобі це вдалося, - зауважила Прю. – Навіть зовсім нещодавно.
- Але непомітним це діяння не лишилося, - гірко усміхнулася Лея. – Як і розплата за це «хуліганство».
- Перестань, це просто випадковість. Не могли ж там вирішити навмисне підіслати когось, - поглядом вказуючи вгору, почала, було, співрозмовниця…
- Ти справді в це віриш?! – Інтонація, з якою цей вигук прозвучав, не давала жодного приводу для сумнівів, але з властивою обом впертістю Прю продовжувала:
- Хай навіть так. Я ж це виправила…
- І скоро за це розплатишся, - задумано відповіла Лея.
- Але якщо ми діятимемо разом…

Вона говорила переконливо і логічно: було помітно, що план продумано не раз, а ледь не всі можливі відхилення від основного сценарію враховано. У будь-якому іншому випадку перемога була б за ними, але молодша з майбутніх союзниць навіть не уявляла, з чим має справу. Зате це добре розуміла старша.
- Тобі ще вчитися й вчитися, Пруденс Галівел, - зітхнула вона. – Ти не усвідомлюєш рівня могутності противника. Здолати таку силу - це тобі не природними магічними рефлексами скористатися чи віршик для сили трьох прочитати, паралельно кидаючи в суперника те, що ваше покоління чомусь гордо іменує зіллям для знищення. Ти збираєшся протидіяти доволі древній магії, а тому звичні методи не подіють.
- Через це я й пропоную об’єднати зусилля, - з ентузіазмом продовжувала стояти на своєму колишня чародійка.
- Я зрозуміла хід твоїх думок, - все ще не поділяла такого оптимістичного настрою синьоока красуня. – В чомусь навіть погоджуюсь. Але втручатись ми все ж таки не будемо. Принаймні, поки що.
- Але коли?! Титани ось-ось прокинуться!
- Знаю, - кивнула на знак згоди співрозмовниця, - але протидіяти їм ми не зможемо: ні разом, ні поодинці. Сама подумай, Прю: ти навіть усіх своїх можливостей ще не знаєш, силами не керуєш, а в деяких аспектах навіть ніякого практичного досвіду застосування нових знань не маєш… Ти досі недоучка, а тому заслабка, щоб діяти. Крім того, щойно оклигавши від ... – явно підбираючи правильні слова, Лея на якусь мить задумалась, але все ж знайшла більш лояльну по відношенню до майбутньої союзниці фразу, чим відразу скористалась. - Останніх, м’яко кажучи, неприємностей, ще не відновилась повністю, - а це все одно, що йти в бій голіруч проти танка…
- Я роблю висновки зі своїх помилок, - заявила колишня відьма. – І вмію швидко вчитися. Тим паче, якщо тепер є стимул і, сподіваюсь, соратниця, яка навчить і підкаже…
- Рада за тебе. От тільки ні вчителя, ні помічника з мене не вийде: я також зараз у жалюгідній формі.
- Та невже?! – не хотіла втрачати надію Галівел. – Та ти зробила таке, на що ніхто не наважився! Таке, в успіх чого ніхто не вірив!
- Саме про це я й кажу, Прю: мені ще довго треба буде відновлювати власні сили після свого візиту в Межисвіття, адже на момент перенесення туди я була вже покарана, а тому володіла тільки вродженими здібностями. Завдяки діадемі була змога пробитися у Лімбо, але не було жодних шансів повернутися… Саме Коул повернув сюди нас обох… Я на той момент могла скористатися хіба що нехитрими рештками особистих чарів з надією на поступове відновлення… Але тепер, після викрадення діадеми, коли дійшло аж до цілковитої втрати пам’яті… по крихтах відновлювати власну магію доведеться дуже довго.
- Як же так? Діадема ж накопичує магію?.. Це мало б допомогти…
- Не тоді, коли ресурси майже вичерпані: зараз тут, - звертаючи жестом її увагу на прикрасу, запевнила Лея, - тільки знання, та й ними я не можу ще скористатись сповна. Почуй мене нарешті, Прю Галівел: поки що протистояти титанам не вдасться.
- Але ж… Я не хочу їх втратити… Не можу… Як я після цього… - прошепотіла майже беззвучно колишня чародійка.
І те, що побачила в ту мить в її очах співрозмовниця, не лишило її байдужою: чи то смертність так почала на неї впливати, чи то справді в екс-суперниці вбачала тепер союзницю, - та Лею раптом огорнула хвиля співчуття. Десь там, на задвірках свідомості, поворухнулось навіть бажання дати надію тій, котра, сама того не знаючи, ще зовсім недавно, своєю необачністю, цієї самої надії позбавила її, Лею… Хіба поставила б вона на карту все, аби мала тоді хоча б крихту надії?! Звісно, ні. Знайшла б варіант безпечніший, хоч і не такий швидкий… І вроджена магія лишилась би при ній у повному своєму розквіті… Та тепер це не мало значення: вона зробила свою ставку, а що з цього вийде – покаже час. Зараз же, всупереч так і не втихомиреним сумнівам, рука колишньої небожительки накриє руку колишньої смертної в знак підтримки, і обидві розтануть у м’якому магічному світлі після підсумкових слів старшої:
- Потрібно очікувати і робити ставку на майбутнє, бо, аж так ризикнувши, можемо ні тих, заради кого це робимо, не врятувати, і майбутнім поколінням нашкодити. Нам обом варто навчитись терпінню…

[hide]***
- Думаю, це буде надійний сховок для тебе, та й кращого місця для таємних зустрічей не знайти, - гордо представила новоспеченій союзниці свій «штаб» Прю.

Сталося це невдовзі після того, як вона успішно забрала Лею з лікарні, надійно замівши сліди. Обидві знали, що Пейдж, котра підходила до дверей саме в мить їхнього перенесення, не могла не помітити світловий ефект, яким усе це супроводжувалось, тому колишня чародійка відчутно хвилювалася з приводу того, настільки успішно провела цю операцію. Звісно, синьоока красуня ці сумніви помітила і поспішила розвіяти:

- Не думала, що колись це скажу, але як на невдаху – ти молодець. Все зроблено бездоганно: жодних слідів і логічність пояснень для твоїх сестер.
- Гадаєш, цього досить? Пейдж прийшла в останню мить: навряд чи те, що вона побачила в лікарняній кімнаті, не викличе у неї додаткових підозр. Боюсь, що вона почне шукати тебе…
- Не почне.
- Думаєш?
- Оскільки ми намагаємось бути союзницями, просто повір моєму досвіду, Прю. Метьюс справді так швидко не заспокоїться. Зате зітхне з полегшенням, коли Моріс представить їй офіційну версію допомоги загадковій жінці, і точно повірить у неї під тиском аргументів старійшин. Щоправда, продовжуватиме бачити сни-предвісники нападу титанів. Довго мовчатиме про них, бо вважатиме, що це совість мучить, адже відвернулась від людини, котра постраждала через якийсь давньогрецький артефакт. І тільки тоді, коли титани проявлять себе, з головою кинеться у вир подій, аби не помилитись знову…
- І все скінчиться, - ледь чутно прошепотіла співрозмовниця. – А ми нічого не зможемо вдіяти.
- А може, це не кінець – а тільки початок? Звісно, якщо навчимося співпрацювати і не потрапляти при цьому на очі начальству, - задумавшись, додала Лея. – Багато залежатиме від того, настільки довго наша таємниця залишатиметься тільки між нами.
- Так. Важко буде не втручатися і тримати наші приготування в секреті, - погодилась Прю. – Але тепер, після всього, що сталося останнім часом, я як ніколи розумію: треба опанувати і себе, і свою нову магію…
- Правильно думаєш, - громом пролунав явно невдоволений голос, розкочуючись коридорами печери, а вже потім проявилась і знайома обом висока постать у балахоні. – От тільки… невже ви думали, що зможете щось приховати від мене?!
Новоспечені союзниці навіть перезирнутись не встигли, - а вже відчули, як потужний вихор чужої магії відкидає їх до стінки, як цей політ несподівано припиняється і тіло завмирає, сковане кригою, хоч свідомість при цьому залишається, тому нічого не заважало зараз добре розуміти слова, які продовжували звучати несподіваним вироком:
- Що ж, ангели мої, ви хотіли об’єднатися, щоб врятувати тих, хто дорогий вам, - і я таку можливість забезпечу. Щоправда, з деякими поправками: ваші сили будуть сковані цими льодовими оболонками (котрі, до речі, щороку товщатимуть на кілька дюймів, аж доки ви не зможете знайти спосіб звільнитися); проте, вам буде доступна вроджена і ще не пробуджена магія – тому одна з вас зможе відновити по крихті розтрачені сили, інша – опанувати те, на що не спромоглася досі… Ось вам і можливість засвоїти урок практичного боку співпраці… адже від успіху цієї затії залежатиме результат. Готовими до подібних битв ви будете лише тоді, коли пройдете таке випробування до кінця. І не сподівайтеся почерпнути магію з діадеми – її сили в льодовій оболонці також сковані. Я ж не відбираю її зараз тільки тому, що ти сама себе покарала, Леє: викравши і одягнувши її раз, ти назавжди стала залежною від неї. Тому завжди пам’ятай про небезпеку 48 годин… Офіційний же вирок щодо цього вчинку ще не винесено: його обговоримо, коли остаточно отямишся. Що ж до тебе, Пруденс, - про свій вирок за неправомірне втручання в справу Леї ти вже здогадалась: жодної можливості спостереження за сестрами у тебе віднині не буде, адже ніщо не повинно впливати на твою роботу з підопічними, відповідальність за яку, до речі, з тебе не знімається. – Постать у балахоні ще мить помовчала, а потім, розкриваючи долоню протягненої до полонених руки, дмухнула на неї, посилаючи золотий пил на дві заморожені постаті. Всередині крижаних скульптур засяяли яскраві вогники – і бранки отримали хай обмежену, але таку необхідну можливість рухатися і розмовляти всередині крижаного кокона.

«Ваша маленька таємниця щойно стала нашою спільною. Я дала ключ – зумійте скористатися ним, і … не розчаруйте мене, ангели мої», - пролунали прощальні слова від постаті, що маревом розтанула у повітрі. А за нею, здавалось, зникав і той чималий відрізок напівжиття, який – тепер уже знала це точно – був безповоротно втраченим. Вдивляючись зараз у страшні своєю правдивістю обриси цієї несподіваної льодової в’язниці, Пруденс Галівел все-таки стояла тепер на ногах більш впевнено. Не лише тому, що поруч – більш досвідчена Лея, а й тому, що знала: все-таки з часом навчиться сприймати все легше, спокійніше. Перший крок вона для цього сьогодні зробила. І хай там попереду – цілі роки боротьби з собою і власними сумнівами, вона мусить нарешті прийняти свою долю. А нагородою за це буде можливість захистити сестер там, де ніхто не зможе цього зробити, - те, чого вона прагнула завжди…
: Charmed | Усі жінки — відьми | : SniKo (17.06.2020)
: 211 | : 2 | : сила трьох, чародійки | : 4.5/2
: 2
2   [Матеріал]
Цілком поділяю Вашу думку. Було б логічніше, якби під назвою "Charmed" з’явилася версія, присвячена нащадкам чародійок, а не те, що нам видали під знайомим соусом, паралельно накидавши "всього звідусіль", майже до кінця знищивши ту лінію традиційних сімейних цінностей, яку представляли чародійки. І це була ще 1 причина появи ідеї створення фанфіка, де б усе це не відступало під натиском моди на цінності протилежні.
Дякую, що уважно читаєте, критикуєте і коментуєте!

0
1   [Матеріал]
Чергова справа - наче чергова переглянута мною серія. Неперевершених "Відьом" не зможе замінити ніщо (це я про те жахіття, яке відзняли минулого року і видали як нових Чародійок, хоча їм до сестер Галівел - як до неба рачки). Чекаю на продовження. 
Мимо - повз, робити вигляд - вдавати, ні в якому разі - в жодному разі, задумано - задумливо, зосередитися на ділі - на справі, з приводу того - стосовно, щодо того, льодової - крижаної.


[ | ]