«Матері твоїй ковінька!» — подумав Блез Забіні, перш ніж програти. Навколо радісно сміялася решта слизеринських хлопців. Особливо весело шкірився Мелфой, багатозначно поглядаючи на нього. — Та-а-ак, — протягнув колишній (а, може, й теперішній) слизеринський принц, — ото вже не думав, що випадеш ти, Блез. Це прямо доля, брате. — Пішов ти. — похмуро кинув Забіні, роздумуючи чому йому так не щастить. — Нє-а, Блезі, підеш як раз таки ти. — вишкірився блондин. — У Кімнату На Вимогу. Давай-давай, воруши голоблями. — А якщо я не хочу? — поцікавився брюнет. — Картярський борг — справа свята. — поважно мовив Теодор Нот. — Тому давай іди по-хорошому, поки не стало по-поганому. — Чорт, але чому саме вона? — застогнав Забіні, піднімаючись на ноги. — Не могли вибрати когось іншого? Це ж якщо її дружки дізнаються, будуть неприємності. — У тебе. А ми ні до чого. — Покидьки. — кинув Блез і спробував утекти. Як і думав, у нього нічого не вийшло. Отримав по голові і відключився. * * * Відгриміла Друга Магічна Війна, Гаррі Поттер переміг Волдеморта, його друзі йому допомагали і стали національними героями. Магічна Британія все ще приходила до тями після тиранії Темного Лорда і смертежерів, але вже потроху оговтувалась і відновлювалась. Зокрема, відновила роботу Гоґвортська школа чарів та чаклунства, і хоча Албуса Дамблдора вже не повернути, його з успіхом замінила Мінерва Макґонеґел на посту директора, і дала добро тим учням, хто під час смути не зміг чи не захотів закінчити останній курс навчання. Більшість — такі, як національні герої Гаррі Поттер, Рон Візлі й Герміона Ґрейнджер та їхні друзі — з радістю повернулися в рідну школу. Деякі — такі, як більшість слизеринців, сім’ї котрих підтримували Волдеморта на війні — не змогли чи не захотіли повернутися. Адже майже всі їхні сім’ї опинилися в Азкабані, а їхні діти… Ну, хто де. Вибір був. Кожен вирішував сам за себе. І от Блез Забіні і ще деякі його друзі-слизеринці вирішили повернутися в Гоґвортс довчитися. Звісно, тепер до них ставилися насторожено або просто ігнорували, але не травили, і на тому спасибі. Добре, що його мати не приймала участі в підтримці Темного Лорда — для неї турбота про себе кохану і свій комфорт завжди була на першому місці, а в той час вона саме зваблювала чергового кандидата в батьки Блеза, і просто не звертала уваги на все, що коїться навколо. Тому тепер вони живуть, як жили до того, а до нього трошки інше ставлення, ніж до решти слизеринців. Жертви війни пам’ятають усе дуже добре. Так думав Блез, приходячи до тями в якомусь приміщенні. Хоча, чому в якомусь? Приміщення може й незнайоме (у вигляді затишно обставленої вітальні зі зручним диваном, на котрому він лежав, і великим каміном з вогнем, що потріскував у ньому), але це точно Кімната На Вимогу. А значить, скоро повинна прийти жертва. Тут хлопець відчув, як у животі потеплішало, його член налився кров’ю і почав підніматися. Йопересете, що ці покидьки йому підмішали? Наче у відповідь на своє питання, намагаючись влаштуватися зручніше, він намацав біля себе записку. Квапливо розкрив (тому що збудження навалювалось якось підозріло швидко, і член от-от порве штани) і прочитав:
«За спробу втечі ти покараний кінською дозою амортенції. Спеціальної такої амортенції. Поки не зробиш те, про що ми говорили — борг не пробачимо і з кімнати не вийдеш. Насолоджуйся! Драко й Ко.»
— Козли. — пробурмотів Блез, зіжмакав записку і викинув через плече. Час було зайнятися насущними справами — зняти напруження і зрозуміти наскільки він влип. Хлопець зрозумів, що влип міцно, коли через декілька разів майже безперервної дрочки збудження нікуди не ділося, а двері відкрилися і в кімнату буквально ввалилася Герміона Ґрейнджер. Почувся регіт знайомими голосами, і двері закрилася. Чарівниця швидко піднялася на ноги і спробувала відкрити двері. Та скільки б заклинань вона не використовувала (та ще й без палички), двері відкриватися не хотіли ні сяк, ні так. — Вони не відчиняться — можеш не пихтіти даремно. — повідомив їй Блез, що весь цей час дивився на неї з величезною цікавістю, але й не припиняв свого заняття. Тупий Мелфой! — Забіні! Ти що тут… — дівчина різко повернулася до нього і скрикнула, побачивши, чим він займається. — І тобі привіт, Ґрейнджер. І ні, це не те, чим я зазвичай займаюся на дозвіллі. Найкраща учениця Гоґвортсу дивилася на нього, відкривши рота. Та після його слів дуже швидко його закрила. Щоб запитати: — Тоді навіщо ти цим займаєшся, та ще й тут? — А в мене немає вибору. — хлопець знизав плечима. — Мене змусили. Втім, як і тебе. Ох… От чорт… — він застогнав, а з голівки його члена вистрелив струмінь сперми. Герміона почервоніла і відвернулась, а Блез гучно вилаявся. — Ну то що ти тут робиш? — продовжив він за хвилину, коли трохи віддихався і знову взявся за справу. Дівчина знову повернулася до нього, але все ще рожева від збентеження, і хлопець засміявся. — Ох, наша грізна Ґрейнджер, виявляється, та ще скромниця! — Яка різниця?! — спалахнула шатенка. — Я йшла в бібліотеку, як мене раптом схопили твої слизеринські дружки і потягнули сюди, спочатку обеззброївши. Сказали, паличку віддадуть потім, коли ти виконаєш свою обіцянку. Ну і що ти їм наобіцяв, Забіні? — Нє-нє-нє, я взагалі білий і пухнастий. Я всього лиш програв у карти, а паскудну умову придумали ці злі дядьки. — Ну і що то за умова? Коли я зможу звідси вийти? — Коли зробиш мені мінет. — чесно відповіли їй. — ЩО?! — заревіла Герміона. — То. Ти краще за мене повинна знати цю кімнату. Поки не виконана умова — звідси не вийти. Взагалі-то… — почав хлопець, але повинен був перерватися на черговий фонтан зі сперми, після чого продовжив: — Це були карти на бажання. І я пропонував інші кандидатури. Мовляв, навіщо зв’язуватися з цією ґрифіндоркою, за неї стануть її друзі, навіщо нам проблеми, і все таке інше, але мене не слухали. Вперлися — «Подавай нам Ґрейнджер!» і все тут. Ну, а я не захотів виконувати умову програшу, вони образилися і обпоїли мене чимось, через що я тут сиджу і робою «виверження вулкану», що мені вже набридло. І якщо ти зробиш мені мінет, то щасливі будемо обидва — я нарешті припиню це безглузде заняття і піду вбивати Мелфоя, а ти будеш вільна і з паличкою. Ну як? — Ото ще! — фиркнула Ґрейнджер. — Не буду я тобі нічого робити! Якщо вже на те пішло, я краще почекаю своїх друзів — вони все одно побачать, що мене немає надто довго, і підуть на пошуки. — з цими словами вона обійшла диван з Забіні на ньому, стараючись не дивитися на нього, і влаштувалася в кріслі біля каміну. — Це твої проблеми — тобі їх і вирішувати. — Ну так, чого ще можна було чекати від благородної ґрифіндорки? — закотив очі брюнет і знову продовжив своє заняття. Запанувала тиша, в якій вони сиділи ще довго. Герміона прикликала собі декілька книжок, а Блез продовжив своє вже обридле йому заняття. Крім того, він уже втомився безперервно мастурбувати, втомилися його руки і його бідний член, котрий уже просто болів від постійних рухів, але зупинитися хлопець не міг, тому що тоді член уже болів без них. Ще й ця ґрифіндорка відмовляється допомогти… Ні туди, ні сюди. Пройшов ще час, і Герміона занервувала, відклала книжку і почала ходити по кімнаті, нервово вдивляючись у двері. Тобто, в те місце, де вони повинні бути, тому що як тільки Мелфой з дружками закинули її сюди, двері зникли, підтверджуючи слова Забіні — поки вона не виконає умову, вони звідси не підуть. Але вона не хоче! Це гидко! І взагалі, повинен бути інший вихід! Але Гаррі й Рона немає й досі, як і в неї палички, і що робити далі — вона просто не уявляє. Давненько з нею такого не було. Блез раптом відняв руку від свого члена (вона чесно намагалася не дивитись) і відкинувся на подушки. — Що? Невже все пройшло? — радісно стрепенулась шатенка, але брюнет заперечливо похитав головою: — Ні, я просто жахливо втомився. У мене вже болить усе, і навіть те, що боліти не може в принципі. Я вже не витримую, тому, Ґрейнджер, давай баш на баш: ти мені послугу, а я тобі інформацію, котра точно тебе зацікавить. Дівчина дивилася на хлопця перед собою і збиралася рішуче відмовитися, але зрозуміла, що він не жартував щодо втоми й болю — вигляд був ще той. Вона навіть на мить уявила себе на його місці — весь час провести в одному положенні і безперервно робити одну й ту ж справу. Та тут будь-хто загнеться й завиє, не те, що він. На дуже жорстокий жарт прирекли його друзі. Та й якщо чесно зізнатися самій собі, вона давно хотіла спробувати це зробити, але соромно, а зараз і практика буде, і вона потім приємно здивує Рона. Але… — Звідки мені знати, що ти не брешеш? — недовірливо примружилася чарівниця. — Від тітки, Ґрейнджер. А по мені хіба не видно, що я дуже й дуже хочу, щоб цей жах нарешті закінчився, і я піду собі спокійненько вбивати Мелфоя та інших ідіотів? І якщо тобі цікаво, інформація буде про твого коханого рудого. — Що саме? — насторожилася дівчина. — Ага, так я тобі і сказав, щоб ти мені потім показала язика і втекла, не виконавши обіцянку. Чорт, знову… — крізь зуби проговорив Блез і знову почав дрочити. Буквально за хвилину тугий струмінь вирвався з голівки, а брюнет простогнав: — Мерліне, як мені це набридло! Я вже мрію стати привидом, тільки щоб покинути тіло і не відчувати, як усе болить та ниє! Та я після сьогоднішнього місяць до члена не торкнуся, хіба що губкою в душі. А Мелфоя чекають всі найгірші кари Пекла, хай тільки я до нього доберуся. Мабуть, то були жалощі, — вирішує потім Герміона. Саме вони змушують найкращу ученицю Гоґвортсу кивнути і опуститися на коліна перед здивованим Забіні, котрий думав, що цю бісову відмінницю доведеться вламувати йому допомогти ще годину. Саме вони змушують побороти гидливість та сором і лизнути, а потім і взяти в рота голівку члена, змусивши Забіні вражено видихнути, а тоді почати смоктати, допомагаючи собі руками — одна ковзає вгору-вниз, а інша теребить яєчка, змушуючи брюнета стогнати на всю кімнату. Герміона Ґрейнджер — розумна чарівниця. Вона читає багато книг. Дуже багато книг. Зокрема, таких, де детально описано як принести задоволення чоловікові. Але читати — це одне, а от відчувати насправді — зовсім інше. Наприклад, який на дотик член, і який він на смак, і яке сприйняття. І що це зовсім не противно, а навіть приємно, особливо дивитися на обличчя свого партнера під час цього, і читати всі його емоції та насолоджуватися ними. А от Блез Забіні завжди вважав, що мінет — це краще, ніж рука, тому що відчувати на своєму найчутливішому органі ніжний дівочий язичок і мліти від того, що він витворяє, а потім побачити перед очима феєрверки і потрапити в рай, це… Блін, та це навіть словами описати неможливо! Як і зараз. А в Ґрейнджер явно талант. Коли в рот їй починає бити фонтаном сперма, дівчина швидко відсувається і встає з колін, думаючи, що все пройшло непогано і в неї вже є практика, значить, у майбутньому не схибить, і чим би витерти рота. Спустошений Забіні трупом лежить на дивані і навіть не рухається; член його лежав м’який і зморщений, а червонющий — очі ріже. — Ти не знаєш якогось заклинання зцілення? — в’яло запитує через якийсь час. — А то в мене там усе болить, свербить, ниє і чухається. — він обмацав мантію і витягнув чарівну паличку. — Тримай. — простягнув дівчині. — Ти весь цей час мав при собі паличку? — витріщилася вона на нього. — І мовчав? — А чим би це допомогло? — хмикнув Блез. — Та й мені було не до того, якщо пригадаєш. Давай чаруй, а то я звідси навіть відповзти не зможу, а мені треба вбити Мелфоя. Це тобі не якісь дурнички. Дівчина мовчки змахнула паличкою — і член Забіні став нормальним, а сам хлопець навіть застогнав від полегшення. Після чого задумливо подивився на своє хазяйство і вирік: — Ні, тиждень. — Ти про що? — не зрозуміла Герміона. — Місяць без сексу — це занадто, а от тиждень — саме те. — пояснив їй брюнет і почав одягатися. Шатенка закотила очі і сказала: — Ти обіцяв інформацію. Розкажеш — і вільний. Тим паче, двері вже з’явилися. — кивнула вона на раніше порожню стіну, в котрій зараз і справді знаходилися важкі металеві двері. — То що ти там знаєш про Рона? — Тільки те, що він зраджує тобі. Герміону наче хтось по голові огрів; стало важко дихати, а вуха наче заклало. — Цього не може бути… — прошепотіла вона, опускаючись на підлогу і вчепившись у чарівну паличку Забіні, як у рятівне коло. — Ти брешеш! Ти це щойно вигадав! Блез, котрий критично оглядав себе і свій вигляд, хмикнув і сказав: — Хотів би я забути, як тиждень тому ввечері повертався в клас історії магії, тому що забув там підручник, а без нього не міг повторити заклинання, яке нам задали, і побачив там твого рудого, на котрому скакала якась дівуля. Ні, спочатку я не повірив, що це він, ну мало там рудих у школі, та й як би він посмів зраджувати самій Герміоні Ґрейнджер – у вас там така любов, але потім зрозумів, що це все-таки Рон Візлі, а на ньому скаче ця, як там її… Ну, така кучерява, з довгим волоссям… Однокласниця ваша! Ніби, ім’я ще на "Л" починається… — Лаванда Браун. — мертвим голосом підказала Герміона. — О, вона! — зрадів Забіні, нарешті визнавши свій вигляд нормальним. — Він мацає її цицьки, а вона ледь стогони стримує. Дивно, що вони двері не зачарували, коли йшли на побачення – не один я міг їх спіймати на гарячому… Ну так от, стогнуть вони там, стогнуть, нарешті кінчили дружненько, а тоді ця дівуля запитує твого Рона коли він нарешті кине тебе і буде тільки її коханим Бон-Боном. На що Бон-Бон відповідає, що йому це не вигідно, мовляв, він зараз у пошані, зустрічається з самою Герміоною Ґрейнджер і дружить з самим великим Гаррі Поттером, у нього купа прихильників, усі його люблять й так і норовлять йому в рот заглянути — що може бути краще? А ти, мовляв, не переживай, Лавандусечко чи Лавандулечко (не пам’ятаю точно, як він її назвав, але це було смішно), ти у мене єдина кохана дівчина. Вона прямо розцвіла від радощів. А далі вже було нецікаво, тому що вони почали цілуватися, а потім він її в дупу трахав, і я пішов без підручника. У Мелфоя довелося позичити. Так що віддавай паличку, Ґрейнджер, і розійдемося. Хоча ні, тобі ще треба свою забрати, але це вже не мої проблеми. Ну? Та Герміона мовчала, відчужено дивлячись кудись вдалину і нічого не бачачи; паличку вона стискала так міцно, наче її руки приросли до неї. Саме тому Блез попросив віддати, а не забрав силою. Все же новина так ударила… — Трахни мене. — пролунало раптом тихе. Хлопець спочатку не зрозумів або подумав, що почув не те. — Що-що? — перепитав. — Забіні, трахни мене. Будь ласка… Я не винесу цього. — І ти навіть не відправишся перевіряти чи правдива моя інформація? — здивувався він. — Я давно вже підозрювала про його зради. — безжиттєвим голосом відповіла чарівниця і встала. — Ти це просто довів. Так що трахни мене. — Не хочу. Ти забула — тиждень без сексу? У відповідь на це Герміона змахнула паличкою, і на Забіні накотили знайомі відчуття — по тілу пробігла гаряча хвиля, котра зосередилася внизу живота, а член повільно, але впевнено почав підніматися. — А бодай тобі, Ґрейнджер, я вб’ю тебе! — прокричав оскаженілий слизеринець. — Вбивай. Та спершу трахни. — після цих слів вона почала швидко роздягатися. По тому, як загострилися соски і як вона переступала ногами, хлопець зрозумів, що чарівниця наклала це заклинання і на себе. «Чудово. Обійдемося без прелюдій». — пробурчав Блез, повалив уже голу дівчину на диван і різко у неї ввійшов. Шатенка пронизливо закричала, а хлопець зрозумів чому в ній так вузько і що це була за перешкода. — Мерліне, Ґрейнджер, ти дурепа, чи що?! — закричав брюнет. — Ти чому не попередила що ще незайманка? — А яка різниця? — прошепотіла дівчина, кривлячись від болю. — Це мої справи. — Свята міс зубрилка, бачу, вірить, що до шлюбу ні-ні, так? Тепер я розумію, чому твій рудий скаче по гречках. — Заткнися! Не пхай свого носа до чужого проса! Та жар у тілах не дозволив розмові продовжитися, і Забіні почав рухатися. Спершу повільно, щоб вона звикла, а потім усе швидше і швидше, не забуваючи облизувати і посмоктувати правий сосок, теребити лівий і гратися з клітором. Біль, видно, пройшов, тому що Герміона почала рухатися йому назустріч, через що знесло дах, і він почав входити ще швидше, вона заскімлила під ним, він загарчав, і світ навколо вибухнув, піднімаючи їх на небо. Вже потім вони швиденько зібралися, не обговорюючи те, що сталося, Герміона повернула Блезу його паличку і парочка вийшла з Кімнати На Вимогу. На підлозі біля дверей валялася чарівна паличка, котру підняла вражена ґрифіндорка. — Твоя? — хмикнув Забіні. — Який милий Мелфой — повернув. Вирішив усе ж не нариватися на неприємності. Слухай, Ґрейнджер, ми це обов’язково повторимо, щоб закріпити, а зараз я йду вбивати цього противного тхорика. Не хочеш приєднатися? — Що? — спалахнувши, зашипіла шатенка. — Ніяких «повторимо», Забіні! Це було просто… Просто я… Це все сталося випадково, так що не забувайся! — Випадковості не випадкові. — з мудрим виглядом оголосив хлопець. — Слабувато у тебе виходить, Ґрейнджер, скажу тобі відверто. Не можна тебе на люди випускати таку ненавчену. Соромно буде. Так що я тепер твій особистий учитель. Не хвилюйся, пояснюю я вельми дохідливо — зрозумієш з першого разу. Зустрічаємося завтра тут же в цей же час. — І не мрій, що я прийду, Забіні! — задихнулася від такого нахабства дівчина. — А в мене є інформація про твого дружка Поттера. — невинно так мовив брюнет, розглядаючи стелю. — Дуже цікава інформація. Про те, про що він навіть не здогадується, і що робиться в нього під носом. Тож до завтра, Ґрейнджер. Не забудь одягти стрінги! — підморгнувши, Блез Забіні спокійно розвернувся і пішов. Герміона Ґрейнджер стояла посеред порожнього коридору в повному шоці. | |
| |
: 417 | : 2 | |
: 2 | |
|