Український Фанфікшн
Головна » Статті » Книги » Гаррі Поттер

Погляд смерті
- ДЖИННІ! – Гаррі кинувся до тіла мертвої дівчинки.
- Ти спізнився, Поттере. – мовив Редл. Він повернувся до статуї Салазара і покликав Василіска парсемовою. – Йди сюди і зжери цього хлопчину!
Стало чутно як з надр підземелля вилазить величезна змія.
Привид Редла покривався темними зеленими прожилками. Вони пульсували, по ним рухалася людська кров. Його образ дедалі більше ставав чітким та реальним.
- О, так! – заверепенив він. – Тепер я отримав тіло!
Труп Джинні танув на очах. Гаррі більше не відчував її холодних долонь. Він дедалі гірше бачив обриси милого обличчя.
- Тепер вона буде примарою, що житиме у стінах цього нікчемного замку. – презирливо мовив Редл. Він отримав плоть і його обличчя мало переможний вигляд.
Рот статуї відчинився і з нього поступово виринала голова Василіска. Жахливе шипіння гучно пролунало величезною залою. Гаррі миттєво зажмурив очі і наосліп побіг за статую, щоб сховатися. Він поглянув на місце, де колись лежала Джинні – тіло повністю розчинилося. Скажена ненависть охопила його:
- Ти заплатиш за це, виродку! – проревів він.
- Можливо. – зареготав Редл. – Та поки настав час твоєї розплати, шмаркачу.
Василіск повністю витягнув своє тіло із темного лігва. Скрутившись у кільця та піднявши верхню третину тулуба він очікував наказу:
- Я с-служу лорду Волдеморту. – змій прошипів парселмовою.
Редл підійшов до змія і промовив:
- Вбий Поттера!
Зіниці Василіска розширилися від здивування. Він підповз до Редла, огоронув його кінцем хвоста та підняв до своїх очей.
- Що ти робиш?! Ти взяв не того! Ні!!! – Редл зойкнув і обм’як мертвим від жахливого погляду змії. Василіск швиргонув труп на вологу кам’яну підлогу:
- Ошуканець-сс! – люто зашипів він. – Як ти посмів розмовляти цією священною мовою! Я відчуваю в тобі плоть м’якодушного грифіндорця. Як ти посмів наказувати мені, королю всіх змій? Я підкорююся лише істинному спадкоємцю Салазара Слизерина - лорду Волдеморту.
Гаррі вийшов з-за статуї і спостерігав за цією картиною.
- Отже вони помінялися своїми тілами буквально. – подумав він.
Василіск його помітив та повернув голову. Гаррі знову зажмурив очі. Змій мовив:
- Хазяїне, не треба боятися. Мої очі на тебе не діють.
Хлопець перелякано поглянув на нього:
- Ч-чому ти називаєш мене хазяїном? – напружено випалив він парселмовою.
- Бо у тобі тече кров лорда Волдеморта, спадкоємця Салазара Слизерина. Я це відчуваю.
Категорія: Гаррі Поттер | Додав: l_fmnk (06.07.2018) | Автор: Ліза Фоменко
Переглядів: 66 | Коментарі: 2 | Теги: Гаррі Поттер | Рейтинг: 2.5/2
Всього коментарів: 2
1  
Таке... Невеликий нарис, у якому не проглядається сюжету. Наче вирізали шматок з книжки

2  
Дякую! Я не помітила структуру роману, коли писала. Більше потрібно було схилятися до оповідання.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]