Всеохопна місія. Розділ 20
Два дні по трагічних подіях. Осідок Хокаґе. Хірудзен Сарутобі втомлено відкинувся на спинку крісла. Це був напружений час. Так, стільки всього зробити, владнати, заспокоїти кланових очільників, відкупні Учіхам надати, показувати турботу о постраждалих… Третій дуже хоче зараз усе кинути й піти на місії… рангу D! О так, ніяких інтриг, убивств, лицемірства – просто сапати грядки. І чого ґеніни так бідкаються на ці завдання?! Це ж рай!
Але найбільше головного болю завдав джінчюрікі, як самим фактом заступництва… та й тим, як усе збіглося. А те, як збіглося, Хірудзен пречудово бачить. Ні, ну треба ж було їм усім невдало зіткнутися в гаю? Так і ти фактом, що той вирішив пофонтанувати чакрою Лиса! Знав би він, як тяжко було його прикрити, щоби цього ніхто не помітив!
Хірудзен здригнувся всім тілом, на мить уявивши, що було б, якби хтось, окрім удячних Учіхів помітив це. Так, яку ж бучу влаштували б очільники кланів, він навіть осягнути неспроможний. Але це вже стало предметом його жахів на добрі два дні! Зате вимоги своїх старих друзів, нині старійшин, він цілком собі уявляє. І це йому не подобається.
Як і той факт, що хтось посилено допомагав йому прикривати Нарута, при тому залишаючись непоміченим. І тільки оглядаючи всю картину в цілому, Хірудзен міг помітити, що його службовці ОПТУ працювали з кимось ледве не пліч-о-пліч. Утім, він знає одну таку особистість.

***
У той же час під землею...
Дандзо дуже втомився. Він буквально мріє про дві речі: здоровий десятигодинний сон і вирушити на місію, де можна розслабитися… О так, на місію рангу D! Гм, здається, метод розслаблення Другого Хокаґе глибоко засів у душі його учня, як і той розрив шаблону, коли всі розуміли, чим саме займається Тобірама. Дандзо навіть на мить уявив, як очільники кланів бачать його на місії з сапання грядок.
Тихий сміх наповнив усидок. Так, це був би чудовий жарт. щоправда, останній, бо після такого вчинку його точно спровадили б на вислугу, як старого маразматика.
А ще Дандзо дуже хотів придушити одного джінчюрікі… Ніжно так, люб’язно, але придушити! Ох, скільки ж цей рудий диявол завдав їм клопотів! І навіть не стільки самим фактом облому пречудового пляну з підриву моці Учіхів, подальшої відправи залишків клану в борги. Так, випробувальний вплив на Ітачі не виправдав себе, зате ефект вийшов у межах очікувань. У нього дійсно посунулась клепка: він кинувся вирізати клан. І десь на середині цього дійства з’явились би його, Дандза, люди, і спасли б залишки клану, ставлячи тих у положення боржників. Та ні, спочатку джінчюрікі по-крупному псує його бездоганний плян. А потім іще якийсь одноокий навіжений остаточно змішує його плян із чорноземом, з’явившись із тієї сторони, де знаходився загін порятунку. Спочатку перебив їх, опісля влаштував різню.
З цим іще можна змиритися, можна запустити інші комбінації в діло. Тільки-от довелося направляти співпрацівників на приховування і затирання слідів чакри Дев’ятихвостого… в осерді Селища. Ні, Дандза навіть трохи тішить, що зброя селища вже в такому віці здатна орудувати чакрою Лиса. Цінність хлопчика зросла багаторазово! І останній Удзумакі начебто навіть лишався в розсудливому стані в тому режимі – пречудово. Але як же це було невчасно! Скільки головного болю завдало Дандзові. Втім, Шімуру забавляє ще й той факт, що разом із ним, з якихось міркувань усе намагався прикрити і Хірудзен. І вони двоє знають, що суперник усе знає, але з мовчазної згоди не порушували цієї проблеми. Не зараз.
Та й дії цієї Цуру… Ні, славно, що тепер у тієї з’явився якір у вигляді дитини, а значить, і важіль тиску. Але зарубати своїх сутрудівників, та й узагалі виставити Дандза злодієм? Це було неприємно, хоч і не паденно, особливо для слави самого Шімури – його й так вічно видають за злодія. Жалюгідні недоумки! Ну чому майже ніхто не хоче осягнути, що він усе, цілковито все робить на благо свого селища?! Недалекоглядні недоумки.
Дандзо втомлено потер скроні. І все-таки, може, взяти місію рангу D, тільки подалі від селища? Хоч якась зміна діяльности.
Та ще й Учіхи відзначилися. У момент, коли на них зосередили увагу всі, кому не лінь, привселюдно «загравати з джінчюрікі». Хех, напевно в Іноїчі і Шікаку зараз пики тріскаються від такого фінту червонооких.
Словом о червонооких – відсоток вияву шярінґану в клані вперше за тривалий час досяг заледве не ста! Оце дійсно посилення Селища. Позбутися сміття, лишити тільки бойову складову клану. Хоч більшість у найкращому випадку має всього одне томое, і може так до кінця життя з ним проходити, але в випадку нападу на Селище свій внесок вони зроблять, чималий.

***
Трохи пізніше поза політичними інтригами…
То значить, «Силач» першого ступеня збільшує швидкість прокачки Сили на десять відсотків, а «Витривалий» першого ступеня робить те саме з Витривалістю, до того ж зменшує її витрати. Лепсько.
А що там у нас із Хітомі? Тільки зараз дістався тієї Події перед брамою клану Учіха.
Гм, бонус до репутації і прийняття її такою, якою є? Ну, я це так не назвав би. Радше проста пересторога і пристойна частка дяки з мого боку. Але «пробудження родинних почуттів» з її боку того варте. Щоправда, мені здається, що це «пробудження» сталося вже давно. Чи до цього вона се не усвідомлювала? Чи просто вдавала? Ні, так удавати було просто нереально, тож радше там у неї відбулись усвідомлення і розподіл пріоритетів. Чи можу я тепер довіряти їй? Ех, як хочеться сказати «так», хто б знав. Дуже-бо мало в цім світі людей, яким я дійсно можу довіритись. Кіба і Шікамару. З їхнім рівнем репутації зі мною, та й усе, начебто. Начебто Саске з Ітачі після недавніх подій. Але останній, засранець такий, звалив із Селища.
Трохи сильніше здригнувшись, я викликав невдоволене бурмотіння з обох сторін. Зиркнув на Саю і Аю – понуро зітхнув. Як отак вийшло?
Ні, нічого такого, просто їхня мати мусить дуже напружено займатися розбором паперів і «польотів» у домі очільника. Родичам своїм дівчатка не довіряють, залишатися з клановими няньками в одній хаті не бажають – занадто глибоко закарбувався в їхніх спогадах образ кузена, нападаючого на них. Зате до мене – залюбки. Тож зараз обидві особи просто сплять на моєму ліжку, затиснувши мене з двох боків. А ліжко-то таке широке. Але ні, самі ж уві сні підповзли. Ну, зате закрилася та сама десятивідсоткова Подія, що відділяла мене від здобуття третього серця в обох. Еге ж, красивий зняток ліжка «горішній вигляд» на додаток. Почуваю себе дакімакурою.
Праві, аби трошки відволіктись, я вирішив попорпатись у Системі.
Хех, а моє руде вбрання Хітомі заштопала-таки. Еге ж, саме руде… Коли побачив його на вітрині крамниці одежі, я зрозумів, це вона – любов із першого погляду! І чого його так не цінує люд? Міцне, зручне, надійне, в нім не холодно і не спекотно, а головним чином – руде.

[+150 репутації з Дев’ятихвостим Демоном-Лисом]

…Раптово. Ще б цей килимок із хутром сам відгукнувся. А то з тих пір він себе взагалі не проявляє. А я не знаю, як до нього потрапити. Тож на цім полі тиша.
Та й добре, саме собою складеться. Мені й так діл вистачає. На цій думці я якось непомітно… заснув.



Джерело: https://dijanicz.blogspot.com/2020/05/hlobalna-misija-rozdil-20.html
Категорія: Naruto | Додав: Дайджанич (26.05.2020)
Переглядів: 32 | Теги: Всеохопна місія | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]