— Ги-ги-ги, мені цікаво як наш дурник буде виплутуватися з такої ситуації. — сміявся Кіба, наливаючи в прозорий флакон блідо-рожеву рідину.

— Як на мене, це ідіотська ідея. — широко позіхнув Шикамару, заклавши руки за голову.

— А мені цікаво буде побачити результат. — відгукнувся з кутка Чоджі, де він сидів і поїдав чіпси.

— Головне — не потрапити йому на очі. — з виглядом мудреця заявив Інузука, закручуючи кришку і знімаючи з обличчя захисну маску. — Тому що всім відомо, що буде далі.

— Ну так, цього разу вийшло на диво міцно. — нервово хіхікнула Іно, що стояла біля вікна і виглядала їхнього піддослідного.

— Цього разу? — підозріло звузила очі Сакура, котра досі чистила свої знамениті напіврукавиці. — Що це ти маєш на увазі, га, Свинино?

— Помовч, Товстолоба! — сердито мовила блондинка, накручуючи на палець світле пасмо. — З чого, думаєш, у мене основний заробіток? З квітів, чи що?

— А де інші, до речі? — байдуже запитав Саске, що сидів поруч з генієм клану Нара. Не те, щоб він дуже хотів тут бути, але від полум’яного ентузіазму собачника, котрий може бути не гірше, ніж у цього недоморщеного Хокаге, далеко не втечеш.

— Всі погнали на місії, крім Неджі, котрий відмовився брати участь в такому підлому експерименті, але пообіцяв, що нічого не скаже Наруто, а Тен-Тен ми не знайшли. Знаємо тільки, що вона недавно повернулася з місії, і будемо сподіватися, що не попадеться йому на очі.

Збори проходили в маєтку Учіхи, котрий цьому факту був не дуже то й радий, але його думки ніхто не запитував. Крім того, так на них упаде менше підозр.

Саме тоді, коли всі обговорювали як краще підсунути Узумакі ці парфуми, двері легенько скрипнули і в кімнату просочилася як завжди рожева Хіната.

— Привіт… — мовила вона і почервоніла, коли погляди всіх, хто зібрався в кімнаті, втупилися в неї. — М-мені братик сказав, що у вас тут якісь збори проходять…

— О! — палець Кіби театрально вперся в дівчину, від чого вона ледь не підскочила від страху. — Ідеально! Саме ти це і зробиш!

Всі подивилися на шатена, як на божевільного.

— А ти впевнений, що вона потягне і не знепритомніє? — запитала Сакура, вперши руки в боки і пильно оглядаючи принцесу клану Хьюго, від чого тій стало не по собі.

Іно так же багатозначно закивала. Шикамару позіхнув. Чоджі зашурхотів черговою пачкою чіпсів. Саске так і не змінив пози. Хіната вперлася плечима в стіну і явно нічого не розуміла.

— Тоді хай Саске піде з нею для страховки. — відмахнувся Інузука від питання, як від набридливої мухи, любовно поглядаючи на прозорий флакон з блідо-рожевою рідиною всередині.

— А я тут до чого? — флегматично поцікавився Учіха, думаючи, розчленувати нахабного собачника зараз чи потім.

— До того, що від тебе він такого точно не буде чекати. А якщо що, то скажеш, що Хокаге вам з Хіною дала спільну місію, от ви і йшли разом. А тобі, Хінаточко, — Кіба стрибнув до дверей і схопив Хьюгу, котра під шумок хотіла зникнути з цього явно ненормального товариства, за рукав, — ми доручаємо дуже відповідальне завдання: подарувати Наруто ці чудові парфуми. — і він урочисто вручив дівчині згаданий вище флакон.

Хіната від шоку ледь не знепритомніла. Як?! Вона? Повинна? Подарувати? Ці парфуми? Її коханому Наруто?!? О, Велика Камі, допоможи…

Всі дивилися на неї очікувально, наче чекали, поки вона втратить свідомість.

— Так, народ, треба вже виступати. — мовила раптом Іно, пильно вдивляючись у вікно. — Генма сигналить, що Наруто нарешті виліз зі свого барлогу і прямує до Ічираку.

— Хінато, Саске — вперед! — Кіба впхнув у тремтячу руку принцеси клану Хьюго невеликий флакон і виштовхав обох брюнетів з будинку.

— Сподіваюся, вже за кілька хвилин вас тут не буде. — лихим поглядом глянув на чесну компанію Саске. — А то мені саме нема на кому випробувати своє нове генджитсу.

Всі здригнулися і зникли з кварталу Учіх ще швидше, ніж говорив Саске. Генджитсу, звісно, дурня, всі знають як з ним боротися. Але генджитсу Учіхи, здобрене ще й Мангекю Шарінганом і ще якою фірмовою хрінню від Учих… Ні, дякую, не треба.

— Пішли. — буркнув брюнет переляканій Хінаті і, запхнувши руки в кишені, повільно попрямував до Ічираку, подумки проклинаючи цих ідіотів та їхній не менш ідіотський план пожартувати над Наруто.

Узумакі вони зустріли за квартал від його улюбленого раменного ресторанчику. Блондин ішов по вулиці, заклавши руки за голову, і весело щось муркотів. Видно, настрій у нього був пречудовий.

Хіната, коли побачила свого обоже, почервоніла ще гірше, ніж завжди. Руки затремтіли, і вона ледь не випустила на землю дорогоцінний флакон. Саске тільки зітхнув. Знайшли, придурки, кого відправляти.

— О, Саске! Хінато! Ви чого тут? — побачивши друзів, світловолосий, безтямно вимахуючи руками, підбіг до них.

— Хокаге послала на спільну місію. — процідив Саске, котрого все це починало бісити. Скоріше б позбутися цієї дурні і можна буде піти спокійно потренуватися.

— Ух-ти! Клас! Молодці! — Наруто заусміхався і почухав потилицю.

Брюнет непомітно тицьнув Хінату в бік, мовляв, даруй давай, а то вона досі продовжувала зачаровано і засоромлено дивитися на цього білобрисого бовдура.

Дівчина закліпала очима і — жахливо соромлячись — протягнула герою Конохи флакон; руки її тремтіли досі.

— Н-наруто… — сказала, запинаючись і червоніючи ще сильніше. — От… Це т-тобі від усіх нас у п-подарунок…

Саске закотив очі.

Узумакі спочатку нічого не зрозумів, а просто стояв і кліпав очима. А тоді його обличчя розпливлося в дуже широкій посмішці, котрій позаздрив би і Чеширський Кіт.

— Парфуми! Ура! Саме те, що треба! Дякую! — і не встиг ніхто отямитися, як шустрий блондин уже розкрутив кришку і щедро обприскав рідиною себе і оточуючих, тобто і Саске з Хінатою теж.

Спадкоємиця клану Хьюго стояла і розгублено кліпала очима, не розуміючи, що щойно сталося. Наруто цвів від радості. А Саске, котрий миттю усвідомив що накоїла ця блондинка чоловічої статі, схопив Хінату за руку і помчав куди подалі звідси, відчайдушно благаючи Велику Камі, щоб усе обійшлося, щоб на них не подіяло, не зачепило…

Зупинилися вони в якомусь глухому та вузькому провулку. Обидва важко дихали від довгого забігу. Брюнет благав усіх богів, щоб обійшлося. Інакше… Навіть уявити собі страшно, що станеться потім. Ні, уявити-то якраз можна, от тільки не хочеться якось. І навіть не "якось", а от зовсім не хочеться. Тупий білобрисий ідіот.

— Саске… — мовила Хіната, віддихавшись. — А чому ми втекли від Наруто? — її прекрасні перлинні очі були повні нерозуміння.

— Ідіоти, яких ти мала нещастя бачити, вирішили пожартувати над ним і підлили замість парфумів афродізіак. — коротко відповів хлопець, а тоді втупився у неї. — Сподіваюся, ти знаєш, що це таке?

Сріблясті очі спадкоємиці клану Хьюго розширилися від подиву і розуміння, вона закрила рота долонями. Але… Як так? За що? Наруто ж ні в чому не винен.

Але зараз треба думати про те, чи подіяв концентрат. Якщо не подіяв — то все чудово, і Наруто нічого не загрожує, а якщо ж подіяв… Тоді це буде дуже і дуже погано.

— От і чудово. Бувай. — буркнув Саске, бачачи її помідорні щоки, і розвернувся, щоб піти, але…

Хвиля жару раптом обдала його з ніг до голови, хлопець навіть похитнувся і схопився однією рукою за стіну, щоб не впасти від несподіванки. Серце застукало вдвічі сильніше, розганяючи кров… ні, обпікаючу лаву по тілу, шкіра стала набагато чутливішою, ніж завжди, а штани, здавалося, от-от тріснуть по швах. Чорноволосий змок і судомно задихав, подумки проклинаючи цього тупого бовдура і решту кретинів за їхню ідіотську ідею, і себе, за те, що погодився взяти участь, хоча що вже тепер зробити?

Хотілося тут же запхати руки в штани і отримати полегшення, але, по-перше, він розумів, що одними руками цю проблему не вирішиш, а по-друге…

Учиха миттю обернувся і його ледь не скрутило, кров загуркотіла ще швидше, коли він побачив Хінату, а його достоїнство боляче занило, змусивши хлопця лайнутися крізь міцно стиснуті зуби.

Дівчина стояла посеред провулку, тремтіла і важко дихала, топчучись на місці, щоб загасити полум’я між ніг. Руками вона несвідомо стискала і мнула свої груди, котрі стали неймовірно чутливими, а соски затверділи. В животі пурхала ціла сотня метеликів, а обличчя вкрилося краплями поту. Дівчина і розуміла, і не розуміла що з нею коїться.

Від такого видовища Саске ледь з глузду не з’їхав. Треба… Треба щось робити, поки його знаменита витримка не розкололася на дрібні шматочки. Але це ж Хіната… Вона кохає Наруто, а Хіаші його вб’є, якщо він так зробить, та й вона його ніколи не цікавила… І ще велика кількість різних нюансів…

Але…

Тілом пробіг ще один спазм, між ніг все уже просто горіло, і брюнет ледь зумів стримати стогін, що рвався з рота, а руки так і норовили або залізти в штани і зайнятися нарешті вирішенням цієї ідіотської проблеми, або зайнятися Хінатою, котра так не вчасно попалася йому під руку. І друге було більш жадане.

А Хіната застогнала так злочинно голосно і непристойно (на його думку), що у бідного хлопця ледь дах не поїхав. Дівчина — зовсім червона від сорому — опустилася на коліна, але й не думала прикривати рота рукою, тому що обидві її кінцівки були зайняті: одна вже повністю усвідомлено, розстібнувши замок куртки, мнула груди, а друга хазяйнувала між ніг, бажаючи принести таке бажане полегшення.

Соромно. Як же соромно… Та ще й на очах у хлопця… Але зробити вона нічого не могла. Це було сильніше за неї.

Брюнет ковтнув, розуміючи, що його витримка котиться до біса.

Все. Тепер думати пізно.

Насилу переставляючи ноги, Саске, перед очима котрого плавала якась пелена, а в голові було майже порожньо, сповз по стінці і сяк-так подибав до Хінати — так його скрутило от бажання.

— Чорт… Не хотів я так швидко відроджувати клан, та, вочевидь, доведеться… Тут уже нікуди не дінешся і нічого не зробиш… Пробач, Хьюго… — дівчина його навіть не слухала, продовжуючи своє заняття і вже не стримуючи стогонів.

В голові вже геть порожньо, коли він впивається в її губи пристрасним поцілунком, а вона негайно відповідає йому не менш жагуче, і треться об нього так, що на все інше стає начхати, тільки промайнула крихітна думка, що ідіотів він уб’є потім і з особливою жорстокістю.

За мить у провулку розвівався сірий дим. Пара зникла.

***

Наруто бадьоро крокував на тренувальний майданчик і думав чому від нього розбігаються всі друзі. Спочатку втекли Саске з Хінатою, і він навіть не встиг як слід віддячити за парфуми. Тоді Кіба, котрого він зустрів пізніше, а за ним і всі інші, кого він бачив по дорозі. Дивно якось…

Майданчик, на щастя, був порожній. А навіть якщо б там і був хтось, то це було би ще краще — вийшло б хороше тренування.

Не встиг хлопець витягнути кунай, як зашурхотіли кущі і на світ вилізла Тен-Тен, що позіхала на все горло.

Хлопець привітно їй махнув.

— Привіт, Тен-Тен! Чого позіхаєш?

— Привіт, Наруто. — шатенка позіхнула ще раз, тоді задумливо оглянула все навколо, а тоді сперлася об найближче дерево. — Була на місії, тепер ніяк не можу виспатися. А ти чому тут сам? Де інші?

— Не знаю. — знизав плечима блондин, вганяючи кунай в стовбур сусіднього з Тен дерева. — Вони всі від мене чомусь розбігаються, як тільки побачать. Може, від мене смердить, а я цього не знаю? Але тільки зранку приймав душ. Не розумію…

В глибині свідомості насмішкувато заржав Курама.

Наруто не звернув на нього уваги.

А жаль…

Дівчина відліпилася від дерева і підійшла ближче. Нахилилася до самого обличчя хлопця і зробила глибокий вдих. Хвилину подумала, а тоді сказала:

— Та ні, цілком нормальний запах, нічого такого. — після чого знову зайняла позицію біля дерева.

— Дивні вони… — пробурмотів Наруто, чухаючи потилицю. А за мить засяяв сонечком: — Тен-Тен, а давай потренуємося?

— Та я не проти, може, скину сонливість, — задумливо відповіла майстер-зброяр, — от тільки, щоб ти потім не жалівся.

— Ображаєш, Тен! — обурився Наруто, витягуючи кунай з дерева. — Коли це я останній раз на щось жалівся?

— Минулого тижня, коли Сакура відправила тебе в лікарню за чергове прохання про побачення. — меланхолійна відповідь — і на світ з’явився кунай дівчини.

— Нічого! Я все одно свого доб’юся.

— Так-так, звісно... Починаємо?

— Давай!

Друзі стали в стійки і приготувалися до нападу. Спокійне обличчя Такахаші і радісний вишкір Узумакі. В повітрі явно запахло напругою, але…

«На тебе не діє, тому що я цього не дозволяю, і на неї теж. А якщо випустити частину… Хм, на це буде цікаво подивитися… Так і зроблю.»

«Ти що надумав, Курамо?» — стривожився Наруто, забувши на мить про товариша. І міг би отримати хорошу прочуханку, якщо б…

Тен-Тен раптом впала на коліна і судомно видихнула надто гаряче повітря. Кунай випав з руки, на щоках Такахаші з’явився невластивий їй рум’янець, внизу живота сильно затягнуло, груди набухли і затверділи соски. Серце ганяло кров зі скаженою швидкістю. І гаряче… Як же гаряче…

З нею коїлося щось дивне. Але що?

«Ти що наробив, бісів Лисе?!» — Наруто з тривогою дивився на шатенку, не знаючи, що йому робити — в основному, це залежало від Курами.

«Я? Абсолютно нічого. Це твої дружки постаралися — їм і будеш дякувати. Потім.»

«Це чому ще потім?!»

«Тому що зараз тобі буде не до того…» — і хрипкий сміх Дев’ятихвостого Демона-Лиса.

Тен-Тен не розуміла. Не розуміла, що з нею відбувається. Адже щойно все було нормально, а тут… Наче вона нанюхалася якогось афродізіаку, інакше чого б це раптом? Та ні, маячня, де б вона могла?

Але думки пливуть слабко, свідомість наче огортає туман, і б’ється тільки єдина думка — як зняти напруження. Хіба що відповзти в якісь кущі, тому що робити це перед Наруто вона не збирається…

Наруто? Наруто… На-ру-то…

Ні, ідея дуже погана. Треба якось перетерпіти. Просто стиснути зуби і перетерпіти, потихеньку відповзаючи в найближчі кущі…

— Тен-Тен, ти як? — підійшов і присів біля неї вищезгаданий блондин. — З тобою все гаразд? Може, віднести тебе у шпиталь? — поцікавився співчутливо, намагаючись заглянути в очі.

Від одного його голосу дівчину скрутило так, що вона ледь зуміла стримати гучний стогін і не накинутися на хлопця перед нею, адже між ногами все просто у вогні горіло. Ага, відповзе в кущі, аякже…

— Не п-підходь… — насилу вичавила з себе. — Наруто… — по скроні скотилася велика крапля поту і впала на стоптану потріскану землю. — Краще йди…

Чорт, нехай забирається звідси, поки дівчина ще може себе контролювати. Інакше за свої дії стосовно нього вона не відповідає.

— Е ні, я краще віднесу тебе до шпиталю і Сакура огляне тебе. — рішуче заперечив блондин. — А раптом це щось небезпечне? — з цими словами він звалив Такахаші собі на плече і хотів уже було тягнути ту до шпиталю.

Але не встиг.

Тому що Тен-Тен раптом мовила дивним сипким голосом:

— Пробач, Наруто, але я більше не можу терпіти… — звалила його на землю і осідлала. Впилася божевільним поцілунком в губи геть ошелешеного Узумакі і почала вовтузитися по його достоїнству, тремтячими руками шукаючи застібку на оранжевій куртці.

Наруто встиг віддалено подумати, що сьогодні дійсно дуже дивний день.

А в його свідомості ржав-заходився покидьок Курама.

***

— Цікаво, чому в мене таке погане передчуття? — думав Кіба, лежачи на широкій гілці і задумливо вивчаючи зелену крону над собою. — Прикол над Наруто повинен був вийти на всі сто, всіх попередили, всі втікали, все вийшло, як і планувалося… Але чому мені здається, наче мене будуть дуже сильно бити? Причому, ногами?..