Саске Учіха сидів на лавочці дитячого майданчика, обхопивши голову руками, дивився бездумно в землю і думав. Неподалік від нього, в компанії інших дітей, які шуміли, сміялися та грали, розважався його син. Синові було п'ять років і звали його Тай. Тай весь пішов у славну династію Учіх - таке ж чорне розтріпане волосся, чорні пронизливі очі, які поки що такими не були, але ще не час, як то кажуть, і той же зневажливо-зарозумілий характер, який, утім, проявлявся вкрай рідко. Зараз хлопчина, наприклад, щасливо сміявся разом з компанією чужих дітей та придумував нову цікаву гру. І навіть не підозрював про те, які проблеми звалилися на батькову голову.

Які? Та такі, що одного далеко не чудового дня його законна й кохана дружина кинула його і втекла з невідомим козлом, якого Саске ненавидів уже за сам факт існування. А Саске Учіха - це не просто Саске Учіха, а дуже й дуже зайнята людина, бізнесмен, на плечах якого тримається дуже й дуже багато чого: компанія, підприємства, заводи-фабрики, мережа готелів, величезна кількість людей, ділових партнерів, суперників-ворогів, які бажають підставити йому свиню потлустіше, а він цього не може допустити ніяк, і ще багато чого. Всього і не згадаєш. 

Який зв'язок має втеча його дружини до всього вище переліченого? А прямий. Адже якщо раніше Тай благополучно сидів удома з мамою, а Саске благополучно вирішував робочі питання, не переймаючись нічим іншим, то тепер Тая раз не було з ким залишити, і благополучність виконання робочих питань опинилася під загрозою, як, утім, і сама робота. Не братиме ж він дитину з собою до компанії?! 

Няньки? Пробував наймати, і спершу все було начебто нормально, поки ті няньки не починали вішатися на нього, багатозначно натякаючи на приємне проведення часу в ліжку. Стосовно ліжка він ніколи не був проти, але хто ж тоді буде за дитиною дивитися? А няньок більше цікавив чомусь саме Учіха-старший, а не молодший. 

І тепер сидить він у діловому костюмі, як біла ворона, посеред дитячого майданчика, і геть не знає, як йому бути. Сина він любить, кинути напризволяще не може, не хоче й не буде, тому залишається хіба вовком вити від безвиході. 

Підняв погляд і приречено глянув на сина. Обстановка змінилася. Зараз на майданчику поруч з дітьми знаходилася з довгим чорним волоссям та м'якою материнською посмішкою, і щось захоплено їм розповідала. Всі діти, і його Тай теж, скупчилися довкола неї і слухали з превеликим задоволенням. Судячи з усього - розповідати вона вміла, як і зацікавити дітей. Он як довірливо дивляться на неї, аж роти пороззявляли від цікавості. А коли розповідь закінчилася, всі радісно кинулися обніматися, і брюнетка щасливо сміялася разом з усіма дітьми. 

Саске ще ніколи не бачив свого сина таким радісним. От кого було б добре взяти за няньку, - подумав він. Дітей любить, вони їй відповідають взаємністю, а головне - Таю вона явно сподобалась. Та й йому самому чомусь здається, що ця в ліжко скакати не буде. Нема в неї такого нахабного чи безневинного вигляду, як у попередніх няньок. Вона була би чудовим варіантом для Тая...

Учіха втупився поглядом у незнайомку, яка саме прощалася з дітьми, що обступили її з усіх боків і явно не збиралися відпускати. А чому, власне, було б добре? Він Учіха? Учіха! А Учіхи завжди отримують те, що хочуть. А Саске зараз хотів саме цю дівчину на няньку для свого сина. Значить, вона буде нянькою. І її думка щодо цього його не цікавить. 

Нехороша посмішка промайнула на красивому обличчі і майже одразу зникла, змінившись дружньою. І якби хтось з його партнерів по бізнесу побачив би зараз Учіху, то був би в шоці, бо цією посмішкою брюнет користався суто тоді, коли йому щось було дуже й дуже потрібне, а для цього треба було переступати через трупи. Та й Учіха і дружелюбність - речі несумісні й з області фантастики. Це вам скаже будь-хто. Жорстокий та жорсткий розрахунок, егоїзм, холодність, зарозумілість, байдужість до вас та ваших проблем, розчавить слабких і тих, хто проти нього, піде на все заради бажаного - це основні характеристики цієї людини. 

Чоловік підвівся з лавки і пішов до сина, не зводячи погляду з незнайомки. 

Нарешті він знайшов вирішення своєї проблеми. 

* * * 

Хіната Хьюго отямилася тому, що сонячні зайчики стрибали по її обличчі. Потягнулася, позіхнула, розплющила очі і не змогла зрозуміти де вона знаходиться і що з нею. Лежить на чужому дивані в чужій незнайомій кімнаті і якийсь незнайомий тип безцеремонно її розглядає. Що це за?..

Дівчина потрясла головою, намагаючись струсити рештки сну. Адже це явно сон, хіба ж ні? Насправді ж вона, як завжди, йшла після роботи додому, зайшла до знайомих дітей на дитячий майданчик, пограла з ними, розповіла нову цікаву історію, вони, як завжди, не хотіли її від себе відпускати, тоді перед нею виник раптом якийсь високий чоловік у діловому костюмі і... Все. Темрява. 

Брюнетка нахмурилася і вирішила з'ясувати що тут і до чого, адже є в кого. 

- Вибачте, але де я і хто ви такий? 

- Питання тут ставлю я. - хмикнув цей тип - чорноокий брюнет з творчим шухером на голові та знайомим таким обличчям. Дуже знайомим обличчям, яке вона буквально на днях бачила по телевізору. Та ні, це ж не може бути Саске Учіха... 

Дівчина ковтнула, в душу закрався страх. Всі в їхньому місті знали цього типа, якому краще не переходити дорогу і лишній раз не потрапляти на очі. Цілішим будеш. Навіщо ж такій людині така дрібна сошка, як вона, Хіната Хьюго, проста вихователька в дитячому садку? 

- Бачу, впізнала. - дивлячись у розширені очі дивного, але красивого сріблясто-перлинного кольору, задоволено мовив Саске. - Не хвилюйся, нічого я тобі не зроблю. Ти мені потрібна. 

Брюнетка від такої заяви забилася в самий куточок дивана і вже звідти перелякано спитала: 

- На-навіщо я вам? 

- Мені потрібна няня для мого сина. В мене немає часу сидіти з ним, а всі попередні няньки думали тільки, як затягнути мене в ліжко. Я, звісно, не проти, але на сина вони тоді не звертали уваги, вигадуючи все нові способи звабити мене і одружити на собі, а таке мене не влаштовувало. Ти, сподіваюся, не з тієї когорти? - Хінату наче на шпагу нанизав гостро-пронизливий погляд холодних очей Учіхи. - Бо якщо з тієї, то... Хм, я тобі не позаздрю. - брюнетка судомно затрясла головою, заперечуючи свою причетність до ряду звабниць, і вже не з переляком, а зі справжнісіньким жахом дивлячись на цю страшну та небезпечну людину, яка не розкидалася словами. - От і чудово. З роботи тебе вже звільнили, з квартири - виселили, а твої речі чекають на тебе у твоїй новій кімнаті. - з кожним його словом очі переляканої ледь не на смерть Хінати збільшувалися все більше; вона відмовлялася вірити в почуте, тоді як брюнетові явно було нудно. - Ти житимеш ту же на другому поверсі біля кімнати Тая. Так звати мого сина. Йому п'ять років. В твої обов'язки входить зайняти його чимось до мого приїзду. Будь-чим, тільки щоб дитина і будинок були цілими. Твоя робота закінчується, коли я приїжджаю додому. Кожного вечора я питатиму в сина про тебе й твою поведінку, тому не думай про всякі дурниці типу втечі і викрадення мого сина з метою викупу. В останньому випадку від тебе залишаться лиш ріжки та ніжки. - очі його погрозливо блиснули, а голос на останньому реченні став крижаним. - Платити я буду відповідно - зможеш потім купити собі кращу квартиру, ніж твоя попередня халупа. Коли мені більше не знадобляться твої послуги - я повідомлю окремо. Думаю, ми з тобою домовилися. - і вигляд у нього був такий, що не погодився б хіба камікадзе-самогубця, тому чорноволоса швиденько закивала, щоб не накликати на себе ще більше неприємностей крім тих, у які вона вже потрапила. - Чудово. Я їду на роботу. І так півдня котові під хвіст... Тай зараз спить. Познайомишся з ним, коли прокинеться - раніше не смій будити. Виконуй усе, що він тобі скаже, і проблем у нас з тобою не буде. А тепер іди до себе. П'ята кімната зліва на другому поверсі. - чоловік недбало махнув рукою на вихід, сам сів за стіл і почав щось шукати в шухлядах. - А, і ще дещо. - в очах його блиснула сталь. - Ім'я матері Тая та будь-яка згадка про неї - табу. Дзявкнеш щось не те - будеш суворо покарана. Все, топай звідси. 

Бліда, мов смерть, Хіната злізла з дивана і тихенько пішла до дверей, стараючись не дивитися на цього жахливого типа. 

Не пам'ятала, як знайшла сходи на другий поверх, як піднялася, як потрапила до своєї кімнати, нічого при цьому не наплутавши. В голові був туман, думати не хотілося або й не моглося, а на очі набігали сльози, і вона стримувалася з останніх сил.

Забагато шоку та потрясінь за один день. Завеликий прес з боку Учіхи Саске. Завелике відчуття жаху та безвиході. 

А в голові крутилася тільки одна-єдина думка - за що?! Чому саме вона?!

Кинувшись на ліжко, дівчина гірко розридалася. 

За один день її життя кардинально змінилося. Та вона геть не хотіла тих змін.