Няня чи доля? Несподіванка

Де тільки не побували сьогодні Хіната з Таєм! У планетарії, в зоопарку, в Ботанічному саду, в Луна-парку, в Дитячому світі, де й пообідали. В кінці хотіли піти ще і в кіно на мультфільм, однак до тої пори хлопчик уже просто спав, і дівчина — не менш утомлена — доручила понести його одному з охоронців. Так, їх супроводжувала ціла купа чоловіків у чорних ділових костюмах, в темних окулярах, з суворими виразами обличь, так що виглядало це так, наче вони належать до королівської сім'ї. Брюнетку перший час це напружувало, але Тай не звертав на такі дурниці, як охорона, уваги, і радів кожен раз більше.

Коли вони приїхали до маєтку, Учіхи Саске ще не було, тому Хіната обережно забрала хлопчика з рук охоронця, віднесла його на гору і поклала спати. Уві сні він виглядав мило, наче янголя.

Якусь мить дівчина любувалася ним, мріючи, що в майбутньому і в неї будуть такі ж хороші й милі діти, як Тай, а тоді вирішила піти в душ і спати. Останнього хотілося зі страшною силою, однак не ляже вона в ліжко брудна й пітна. Швидко сполоснеться і переміститься під приємну прохолоду ковдри. Брюнетка навіть замружилася, уявивши собі цю картину.

Та в душі її чекала неприємна несподіванка — не було гарячої води. От холодна лилася собі спокійно, а гарячої не було і все тут. Шукати когось, щоб поглянув у чому справа Хіната навіть не думала — в такий час усі слуги вже роз'їхалися по домівках.

На першому поверсі ванна чомусь була зачинена. В кімнату Тая вона заходити не хотіла, щоб не будити хлопчика. Гостьові кімнати теж були зачинені. І залишалась хіба… кімната Учіхи Саске.

Е, ні. Дівчина рішуче похитала головою. Ні за які бублики вона туди не піде. Господар дому може приїхати будь-якої миті, а вона там... Ні. Краще піде спати так, а в душ піде завтра зранку - він тоді точно буде працювати.

Та коли Хіната у своїй кімнаті підійшла до ліжка, то їй захотілося заплакати від відчаю. Поки вони були відсутні, покоївка поміняла постільну білизну, і тепер ковдра й подушки аж сяяли свіжістю та чистотою. Лягати в таке ліжко липкою від поту й брудною від пилу було б найсправжнісіньким блюзнірством. Звісно, можна було б швидко сполоснутися під холодним душем, але Хьюго з дитинства не любила холод, що вже казати про холодну воду.

Якусь мить дівчина нависала над власним ліжком, обдумуючи всі можливі варіанти даної ситуації, а тоді все ж наважилася.

Схопила рушника та інші необхідні для душу речі й тінню метнулася в кімнату старшого Учіхи. Вона швидко-швидко. Він і не помітить, що вона там була.

***

Саске приїхав додому дуже втомлений і дуже пізно. Знову купа роботи і купа народу чіплялася до нього з дурними питаннями. Ні, він усе ж звільнить їх усіх до бісової матері, і заспокоїться.

Роздягаючись по дорозі на другий поверх, чоловік широко позіхав і мріяв про дві речі — швидко прийняти душ і завалитися спати. Ну її, цю роботу. Приїде туди завтра після обіду. Хоч трохи виспиться, а то скоро з глузду з'їде від такого режиму.

Зайшовши в кімнату в одних тільки боксерах, він знову позіхнув і подумав, що треба взяти відпустку. Поїде з Таєм кудись на море, позасмагає, відпочине від усіх і вся, забуде про цю бісову…

Додумати ці приємні думки далі не дав шум з ванни. Наче там уже хтось приймав душ. Сонливість на мить відступила. Брюнет підняв брову. О-па, цікаво. В будинку завелися барабашки? Якщо так, то треба їх вигнати. Хай приймають душ в іншому місці, у нього зараз немає часу з ними бавитися.

З такими думками він відкрив двері й зайшов до середини. І на мить навіть остовпів.

Хоча скло в душовій кабіні було прозорим і запотілим, крізь нього добре проглядалася довга чорна шевелюра його няньки. Ну, і неясні риси офігенної фігури.

Дуже цікаво. Що ж вона тут забула? Невже він у ній помилився і вона така ж, як і всі попередні няньки, які тільки й мріяли як би швидше затягнути його в ліжко? Це було би дуже... печально.

Чорноокий демон притулився до одвірка дверей, склавши руки на грудях, з наміром дочекатися відповідей на свої питання.

Ну, і заодно суто з чоловічої точки зору оцінити її фігуру.

Довго чекати не довелося.

Буквально за декілька хвилин дверцята душової кабінки роз'їхалися, випустивши в кімнату велику кількість пару, який огорнув усе навколо, ховаючи від нього власницю шикарної, як він устиг відмітити, фігури. Було чути, як вона наспівувала собі під ніс якусь веселу мелодію, а значить, поки що його не помітила. Ну-ну… Він почекає. Хоча чекати зазвичай не любив, вирішуючи всі свої проблеми тут і зараз, але сьогодні було просто цікаво.

Нарешті пара розсіялася, і няня з'явилася перед ним закутаною в дуже короткий рушник, який ледь прикривав її п'яту точку. А він іще пам'ятає, яка вона апетитна, ця її точка. 

Зрозумівши, що під рушником зараз немає нічого, крім, власне, самої Хінати та її розкішного тіла, думки його полетіли кудись явно не в тому напрямку. Що, мовляв, треба зірвати з неї зараз цей непотрібний рушник і як слід вивчити усе там під ним, та й не тільки вивчити, а й...

Саске розсердився сам на себе. Знову? Знову повторилося це затьмарення, що було й тоді в кабінеті? А ну пішло звідси! Зараз не місце й не час.

А тоді Хіната помітила його, залилася барвою з ніг до голови, пискнула від несподіванки і спробувала десь заховатися або чимось прикритися. Ни те, ні інше не вийшло. Халат її стояв за спиною власника ванної, і дівчина завмерла перед ним, наче кролик перед удавом.

— Можна поцікавитися, — спитав Учіха незворушно, не відриваючись від дверного одвірка, — чому саме моя? Інші ванни вибухом рознесло? Чи вони всі раптом дружно зламалися, крім моєї? Мені просто цікаво.

— Н-ні, просто. Я… — промимрила чорноволоса, опустивши голову. — У мене чомусь не було гарячої води, Тая я не хотіла будити, всі інші були замкнені, залишилася тільки ваша. Я думала, що встигну… Прошу вибачення… Я не хотіла… І… можна я піду? — спитала з великою надією, піднявши на нього благальний погляд, хоча в очах зачаївся неабиякий страх.

Саске знову підняв брову. О-па, яке цікаве кіно виходить. Та вона сама боїться, щоб він не приставав до не, а не, як він подумав, навпаки. Чудово. Те, що вона все ж не така, як інші. Але… Такий страх. Просто так не буває. Видно, колись з нею щось сталося, що залишило свій відбиток і досі.

Але це не його проблеми і йому немає до цього справи. Крім того, втома навалилася просто з жахливою силою, і роздумувати над усім цим не було ніякого бажання. Було тільки одне велике бажання — піти нарешті спати. І начхати на всіх разом з їхніми проблемами.

— Іди. — кивнув на двері, і дівчина, встигнувши прихопити свої речі, зникла перш, ніж він договорив.

Уже стоячи під прохолодними струменями води в душі, Саске усміхнувся сам до себе: і все-таки треба було стягнути того рушника. 

 

 

Наступного дня Саске прокинувся рівно в обід, тому, коли спустився вниз, застав Тая з Хінатою на кухні за поглинанням усеможливих смаколиків, які їм підпихав турботливий Енріке.

Син миттю — як тільки побачив тата — почав розповідати йому як класно вони вчора з Хінатою погуляли.

Брюнет кивав йому, щось перепитував, сміявся і при цьому слідкував, щоб потрапити ложкою до рота, а не в ніс чи вухо.

А от у брюнетки чомусь щоки відсвічували рожевим і вона вперто не відривала очей від своєї тарілки. Невже вчорашнє згадала? Хм… А коли доїла, то зірвалася й ракетою помчала нагору.

Тай похитав головою:

— Тату, ти не-вип-рав-ний. От.

— Це чому ж? — зацікавився Саске, відсовуючи від себе порожню тарілку і роблячи ковток води зі склянки, що стояла поруч.

— Поглянь на себе. — фиркнув син і підстрибом теж побіг нагору.

Ну, він і поглянув. А тоді довго сміявся. Адже за старою звичкою він і далі вийшов у одних тільки трусах. Так, тут Тай підмітив точно — він невиправний.

Коли відсміявся, то хмикнув і сказав:

— Тепер ми квити, міс Хьюго. 1:1… Чи навіть 2:2 — тут уже як подивитися.

Якусь мить чорноволосий диявол і далі продовжував задоволено усміхатися, а тоді нахмурився і задумався. Було щось знайоме в цьому наче й простому на перший погляд прізвищу.

— Хьюго… Хьюго-Хьюго-Хьюго. Де ж я міг чути це прізвище раніше?

Щоб не мучитися роздумами, чоловік схопив планшет, що валявся неподалік, і ввів у пошуковик це коротке прізвище. Спершу вибило купу всеможливих дурниць, типу значення прізвища та схоже, а тоді…

Він відкинувся назад у кріслі і від душі розсміявся. От кретин! Ну і бовдур! Вони всього лишень змінили назву, а він уже й забув про них. Коротка ж у нього пам'ять. Зате теперь зрозуміло, кого йому нагадує його нова нянька. Очі — чиста його копія.

— А вона у нас, виявляється, не така проста, як здавалося. Нянька з сюрпризом, їй-богу. Втім, це не моя справа. Якщо вона досі нічого не зробила, значить, їй цього не треба.

***

Коли Саске Учіха поїхав на роботу після обіда, Тай з Хінатою занудьгували. Крім того, хлопчик нагадав, що треба робити татові якусь капость, щоб Хінату вигнали. Дівчина й сама це розуміла і тоскно згадувала ті щасливі часи, коли вона була простою вихователькою в дитсадку.

Точно! Можна ж відвідати її колишнє місце роботи! І до Тен-Тен піти! Яка хороша ідея прийшла їй у голову.

Вона запропонувала такий план Таю, і хлопчик з радістю погодився, сказавши, що якщо вони підуть самі й без охорони, то це неймовірно збісить тата і він точно вижене її.

Хіната дещо засумнівалася стосовно цього, мовляв, щоб не було більших неприємностей, ніж він прогнозує, але малий тільки легковажно махнув рукою, мовляв, не турбуйся, все пройде супер.

— А тепер пішли. Я хочу познайомитися з іншими дітьми і пограти з ними.

 

 

Від охорони вдалося втекти. В дитсадку всі були просто неймовірно раді приходу Хінати. Діти обступили її з усіх боків, сміялися, плакали, кричали від радості - було видно, як вони скучили за нею. Тай навіть приревнував і почав відпихати всіх від брюнетки, яка від такого тільки весело сміялася. Та незабаром хлопчик і не помітив, як уже грав з рештою дітей якусь дуже цікаву і захоплюючу гру. А з Хінатою розмовляла директорка дитсадка і знайомі виховательки, питали як їй живеться, чому так різко й несподівано покинула їх, чому не заглядає, чи подобається їй нинішня робота і все таке інше. Дівчина відповідала так чесно, як могла, звісно, не розголошуючи деталей того, як саме вона була «запрошена» на цю роботу.

Після дитсадка, звідки вдалося вирватися насилу, оскільки відпускати їх не хотіли, Тай з Хінатою забігли перекусити в найближче кафе, тому що обидвоє були голодні — страх.

Після того, як угамували голод, і дівчина вислухала всі радощі свого підопічного стосовно ігор з дітьми з дитсадка, вони попрямували до квартири Хінати, яку сама Хьюго не збиралася вносити в категорію «колишня», і куди збиралася повернутися як тільки позбудеться Учіхи Саске. Про те, що тоді доведеться розлучитися і з Таєм, до якого за цей час устигла щиро прив'язатися, а то й навіть полюбити як рідного сина, вона старалася не думати. Ще не час.

На щастя, Тен-Тен була вдома разом з Наруто, який, обнявши дівчину, миттю забрав малого під комп'ютер показувати нові класні ігри, даючи можливість двом подругам досхочу наобніматися, наплакатися, наговоритися під чашку кави та шоколадний тортик, який обожнювали як шатенка, так і брюнетка.

— А тепер, — мовила Тен-Тен, акуратно відставляючи свою чашку в бік, — розповідай що сталося насправді. — і втупилася на подругу пильним поглядом карих очей.

Хіната зітхнула, опустивши голову. Могла здогадатися, що Тенні зрозуміє, що тут щось не те. У Такахаші завжди була хороша інтуїція, яка рідко коли підводила свою власницю. І от. Тепер дівчина просто не знала, казати їй правду чи ні.

— Я не знаю, Тен, чесно. Все сталося так несподівано. — і запинаючись, брюнетка розповіла подрузі як вона стала нянею Тая.

Тен-Тен була просто шокована і обурена.

— Ах він гад! — зірвалася вона зі стільця, гримнувши кулаками об стіл, від чого підстрибнули чашки з кавою, і гнівно поглянувши на Хінату. — Та як він сміє буквально викрадати людей серед білого дня, залякувати їх і змушувати працювати на себе?! Та будь він хоч сто разів багатий ідіот, він не мав такого права! Та я йому за таке голову відірву, будь він Учіха чи ні!

— Тенні, не гарячкуй! — замахала руками перелякана Хината, бо знала, що подруга так і побіжить робити, тобто, відривати голову. — Не треба! Не зв'язуйся з цією людиною — він тебе знищить і оком не кліпне! Мені не потрібні неприємності, та й я не хочу хвилюватися за тебе! Все буде добре! — дівчина насилу посадила подругу, що кипіла від обурення, назад на стілець. — Ми з Таєм усе продумали — йому теж не подобаються методи батька, тому ми вирішили вивести його з себе, щоб він вигнав мене і забув раз і назавжди! Я розумію, що ти обурена такою несправедливістю та підлістю, але я не хочу, щоб ти чи я мали неприємності з такою людиною, як Саске Учіха. Ми дві чудово знаємо яка жахлива це людина, і що він легко піде по трупах, якщо йому знадобиться, чи позбудеться когось за одним помахом руки, тому найкращим варіантом буде розійтися миром без усяких претензій. Розумієш?

Шатенка з двома шишечками на голові якусь мить усе ще кип'ятилася, а тоді глибоко вдихнула, заплющивши очі. Якийсь час так і сидела, а тоді гучно видихнула і розплющила очі.

— Все, я заспокоїлася. — схопила чашку й зробила великий ковток. — Твоя правда. Нам краще не лізти у справи сильних світу цього, щоб не стало тільки гірше. Для нас.

— От і я про те. — з полегшенням мовила Хіната, взявши і свою чашку з уже охололою кавою. — Не хвилюйся. У мене все буде добре. Давай краще поговоримо про щось більш приємне.

— Давай. — кивнула шатенка, і балаканина продовжилася. Правда, через якийсь час її перервала поява Наруто і Тая, які одночасно гучно закричали на всю квартиру: «Жінки! Ми їсти хочемо»! Після чого Хіната, з веселою посмішкою на обличчі, закрила очі Таю, який нічого не зрозумів, тому що розлючена Тен-Тен сильно зарядила своєму хлопцю кулаком у живіт, від чого той аж зігнувся навпіл, хапнувши ротом повітря. Хьюго не витримала і засміялася, відпустивши Тая, який миттю кинувся до Наруто, питаючи де болить і кого за це треба побити. В офігівшої від такої заяви Тен-Тен дуже високо піднялися брови, а у Хінати від сміху потекли сльози. Наруто ж реготав, як божевільний, хоча й кривився від болю, тримаючись за живіт. А Тай Учіха з подивом кліпав очима, не розуміючи з чого це всі сміються.

Хіната ж була просто щаслива. Ось це - її справжній дім. 

*** 

Повернувшись додому, Хіната Хьюго зрозуміла, що буде біда, адже в темній вітальні їх чекав Саске Учіха. Він сидів у кріслі, одітий у діловий костюм, наче був не вечір, а він щойно повернувся з роботи, склавши руки пірамідою і сперши на них підборіддя. Обличчя спокійне, але в очах бушував такий ураган люті, що брюнетка навіть відсахнулася назад, а весела посмішка Тая зав'яла і він учепився в руку своєї няні.

— Де ви були? — холодним… ні, крижаним голосом спитав чорноволосий, піднявши на них погляд. Такий погляд, що хотілося втекти подалі, зникнути, випаруватися, провалитися крізь землю і ніколи більше не з'являтися перед цією людиною.

Хіната перелякано ковтнула. Тай сховався за неї; видно було, що він уперше бачить тата таким, і це його лякає.

— Ми… — заїкнулась було вона, хоча відповідати було страшно, але її перелякане бурмотіння, здавалося, не чули.

— Мої люди прочесали все місто, ми підняли на ноги всіх, кого можна було… але вас не знайшли. Де ви були, я питаю?! — останню фразу чоловік прокричав, зірвавшись з крісла і опинившись перед Хінатою, від чого дівчина здригнулась від жаху, тому що зараз він більше нагадував їй демона в людській подобі. — Ти розумієш, що я подумав, коли охорона доклала мені, що ви зникли і вас ніде не можуть знайти?! Що мій син зник? Я думав, що з глузду з'їду! Я шукав, але його ніде не було! Ніде! На мить я подумав, що втратив його! Втратив назавжди!! А хто я без сина? Я без сина ніхто! Без сина об мене можна ноги витирати, без сина я ніхто і звати мене ніяк! Син — моє життя! Яке ти в мене ледь не забрала, коли повела його гуляти без супроводу! — він нависав усе більше над бідною Хінатою, яка вже просто тремтіла від дикого страху й жаху. — Ти думаєш, що я просто так приставляю до вас охорону? Тоді ти дурепа і нічого не розумієш! Якби мого сина викрали, якби його забрали в мене, якби я знав, що йому роблять боляче… Я би вбив тебе на місці!!! — з цими словами він несподівано вліпив чорноволосій гучного ляпаса. Дівчина схопилася за щоку і з болем, нерозумінням та жахом поглянула на чоловіка перед собою. З перлинних очей скотилася перша сльоза.

Можливо, в запалі люті Учіха вдарив би і ще, але перед ним стрілою вискочив Тай, з усіх своїх дитячих сил відштовхнув батька і гнівно крикнув:

— Не смій бити Хінату!! Це я винен, чуєш?! — і став перед дівчиною, широко розвівши в боки руки й ноги. Очі в нього теж були мокрі, але хлопчик зчепив зуби і рішуче дивився на тата. — Це я запропонував їй піти на її колишню роботу, а тоді на квартиру до друзів, відмовившись від охорони! Тому не смій її ні в чому винити й бити! Чуєш?! Ти ж ніколи не піднімав руку на жінок, ніколи не бив маму, то чому на Хінаті зриваєшся?! Що вона тобі зробила?!

Якусь мить Саске Учіха стояв непорушно, наче закам'яніла статуя. Видно, не чекав він такого від власного сина. Очі його були наче як мертві.

Хіната тремтіла, так і не відриваючи руки від щоки і не відводячи переляканого погляду від господаря дому. Тай стояв, усе так само рішуче відгороджуючи свою няню від свого тата, показуючи, що він справжній Учіха, значить, не буде плакати і здаватися, і доведе татові, що він неправий і даремно образив його улюблену Хінату.

А тоді чоловік розвернувся і пішов. Мовчки. Не сказавши ні слова.

Хьюго мовчала. Тай важко дихав, опустивши руки.

Такого повороту подій не чекав ніхто.

Молодший Учіха трохи постояв так, а тоді розвернувся до Хінати. В очах його вже не було сліз. Зате там палала недитяча рішучість.

— Пробач мене, Хінато. Я не думав, що все закінчиться саме так. Тато ніколи не дозволяв собі бити жінок, і я не знаю що на нього зараз найшло. Я дуже люблю свого тата, але… Сьогодні він зайшов надто далеко. Він зробив боляче тобі. Щоб він отямився, доведеться зробити боляче йому.

Категорія: Naruto | Додав: Black_Symphony (01.06.2020) | Автор: Black_Symphony
Переглядів: 34 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]