- НАРУТО!!! КУДИ ЗНОВУ ЗНИКЛА ТЕМАРІ?!?!? 

Ну скільки можна? Такий сон... Ну зник цей демон у спідниці, та й добре. Чого викрикати відразу? Так ні ж, П'ятій обов'язково треба, щоб вони жили разом. Та він її ледь витримує! Як Шикамару може з нею зустрічатися - це питання. 

- Де, де... - хлопець позіхнув на все горло і врешті розплющив очі, щоб побачити над собою дуже злющу Сакуру, що нависала над ним караючою сокирою. - Там, де й завжди. У Шикамару. 

- То йди і приведи її назад! 

- Я що, схожий на самогубцю? 

- Вибирай: або тебе вбиваю я, або Темарі. - Сакура всміхнулася настільки солодко, що в бідного Наруто занили зуби і він звалився з ліжка. 

Ні, ну що за ранок? Ні поспати не дали, ні поїсти. Сакура ледь не копняками виперла його з квартири і сказала, щоб без Темарі він сюди не повертався. Здалася йому та стерва. Час, що вони жили разом, став найгіршим у його житті. Вже краще пережити Четверту Війну Шинобі, всіх Мадар, Зецу, Тобі та Триоких ще раз, аніж прожити ще хоч один день з цією скандальною блондинкою. 

Так роздумував Герой Конохи, повільно плентаючись залитою сонцем вулицею. 

А що вона влаштувала по приїзді? Наруто здригнувся. 

Її приніс Канкуро. Зв'язаною і з кляпом у роті. Віяла при ній не було. Кан сказав, що принесе його потім для "для твоєї ж безпеки". Кинув дівчину на ліжко і зник у невідомому напрямку. Блондинка злісно блимнула очима на білобрисого. Той почухав потилицю, явно не знаючи що робити з таким "чудовим подаруночком". Вона йому була потрібна, як позаторішній сніг. Ну, і для початку він вирішив звільнити піщану куноїчі. 

Наруто, звісно, чув, що всі вважають його дурником. Але після того, як Темарі натовкла його гарненько, скрутила і прив'язала до ліжка, переконався в цьому остаточно. Канкуро, коли приніс йому віяло, довго не міг заспокоїтися від сміху. 

Темарі, звісно ж, уже не було. Коли його нарешті звільнили, Наруто зітхнув з полегкістю: звалила, і прекрасно. Йому ж легше. 

Наївний.

Вже ввечері злюща Сакура притягнула Темарі ледь не на власному горбі в супроводі какофонії криків про те, що віднині за ним будуть наглядати, і хай тільки Собаку но спробує втекти. Коли Сакура пішла, Темарі влаштувала скандал з биттям посуду і всього, що під руку трапилося, заявивши, що не збирається жити "в цій дірі разом з цим білобрисим придурком і підкорятись якійсь розмальованій ляльці з великими цицьками". Скандалу Наруто не витримав і тихо звалив з дому. Камі з нею, з квартирою, а от нерви і здоров'я треба берегти. 

Коли він повернувся додому пізно ввечері, її вже не було. 

Ось так тепер і живуть. Ввечері приводять, а зранку її вже немає. І що в цьому не подобається бабусі Цунаде? Так набагато краще. А то живеш, мов на бомбі - в будь-яку мить може вибухнути з невідомими, але точно фатальними наслідками. 

Зараз блондин позіхав на всю горлянку, підповзаючи до свого улюбленого "Ічираку-рамен". Треба ж поснідати врешті-решт. Криками Сакури ситий не будеш. 

Там уже сидів, як завжди, пофігістичний Шикамару і теж снідав. 

- Як ти там? - пробурмотів Узумакі, беручи до рук палички. 

- Ще живий, як бачиш. - позіхнув той. - Темарі спить, якщо тобі цікаво. Вона сказала, що єдине хороше в цій Коносі те, що тут хоча б можна нормально виспатися. 

- Здалась вона мені. - байдуже знизав плечима блондин, отримуючи нарешті свою порцію рамену. - Крім того, якби з нею щось сталося, я б дізнався про це першим. 

- Ну так. - погодився Шика, відсуваючи порожню тарілку вбік. - Вона мені стільки всього про цей ваш зв'язок наговорила... Причому, не найкращими словами. 

- Уявляю. 

Зв'язок. Він мовчав. Не ставалося нічого надзвичайного, їм обом заборонили ходити на місії, поки не розберуться з цією технікою, і щоб вони не ускладнювали ситуацію. Час від часу проривалися спалахи агресії Темарі, але таке бувало не часто. 

- Не розумію, як ти можеш її терпіти. - обізвався Наруто за якийсь час. - Вона ж скажена. 

- Не завжди. Залежно з ким. Та й мені байдуже. - Нара широко позіхнув. - Це ясно, що вона проблематична жінка, але звикаєш до всього. Ти теж звикнеш. 

- Ага, вже. Потрібна вона мені. 

- В такій ситуації тобі вибирати не доводиться. 

- На превеликий жаль. - Наруто похмуро втупився у порожню тарілку від рамену. - Як я ненавиджу того ідіота, який прокляв нас цією тупою технікою. Ще більше ненавиджу себе. За те, що кинувся рятувати цю тупу блондинку. А більш за все ненавиджу її. За те, що поперлася з нами на цю трикляту місію. 

- Співчуваю. Та що вже... Зробленого не повернеш. 

Наруто дивився прямо перед собою, не помічаючи нічого навколо. Шикамару тільки співчутливо зітхнув, дивлячись на це. 

- Піду я тренуватися. - озвався за мить блондин, встаючи на ноги і дякуючи за рамен. - А то геть форму втрачу. 

- Тільки не заганяй себе, а то знову перепаде від Темарі. 

- Та ну її. І без того забрали всі радощі життя. 

* * * 

Ну і відтягнувся він на славу на тренуванні! Щасливий і задоволений Наруто, заклавши руки за голову, йшов центральною вулицею додому, усміхаючись від вуха до вуха. Немає нічого кращого за хороше тренування! А потім прийшли іще друзі, і вони гарно віддубасили один одного. Про Темарі Наруто думав менш за все, хоча відчував її злість, але скоро просто припинив звертати на це увагу. 

Перекусивши в Ічираку, хлопець погнав до своєї квартири з намірами добряче виспатися з цією блондинкою чи без неї. Без різниці. Сну це не завадить. 

Лягаючи в ліжко і вже похитуючись на хвилях сну, блондин раптом відчув щось таке, від чого звалився на підлогу. Йому здалося, наче він цілується з Шикамару. Тьху, що за чорт? 

За мить усе повторилося, плюс з'явилися ще відчуття - адреналін, збудження, радість, пристрасть. Наруто ледь не вивернуло, але він миттю збагнув, хто винен у його "чудових" відчуттях. Тупа блондинка! Зараз вона в нього отримає на горіхи! Ич, що надумала! 

Скочивши з підлоги, Узумакі в одних трусах погнав до будинку Нари, дорогою стараючись хоч якось прикритися від усього цього жахіття, яким зараз насолоджувалася ця піщана негідниця. Ну точно вирішила помститися за тренування! 

- ТЕМАРІ!!! - з диким ревінням Наруто ввірвався в дім Шикамару, ледь не ригаючи по дорозі, оскільки пара вже підготувалася до основної страви. Так він і застав їх у дуже недвозначній позі майже голими. 

- Чорт, тупий ідіот... - пробурмотів Шикамару, зіскакуючи з Темарі. - Гарненько ж вона мені голову замакітрила. 

Швидко одягнувся, схопив цигарки і затягнувся, меланхолійно спостерігаючи за тим, що відбувається. 

Сама ж блондинка - розвалившись на ліжку в одній білизні - навіть не думала одягатися, а тільки самовдоволено усміхалася, пронизуючи осатанілого Наруто насмішкувато-зневажливим поглядом. 

- Ой, я, здається, геть забула про цей проклятий зв'язок! - театрально забідкалася вона, хоча розкаяння в голосі не було на на йоту, а погляд залишався все таким же холодним. - Яка біда! Ну геть немає особистого життя з цим дурнуватим зв'язком! 

Фиркаючи, мов розлючений бик (хіба що дим з ніздрів не валив), Наруто схопив Темарі за руку і потягнув до виходу. Шикамару задумливо провів їх поглядом і затягнувся ще більше. Час від часу не легше. 

Схоже, таке не входило в плани Піщаної Принцеси, тому що вона почала пручатися, вириватися і брикатися, викрикаючи на всю вулицю: 

- Ти куди мене тягнеш?! Відпусти негайно, ідіота шматок!! Я з тебе зараз лапшу наріжу, дай тільки до віяла доберуся!!! 

- Ти хоч розумієш, що робиш?! - кричав у відповідь Узумакі, так само цілеспрямовано тягнучи злощасну блондинку у свою квартиру. Перехожі зупинялися і здивовано дивилися їм услід, перешіптуючись, а дехто навіть пальцями тицяв. Ще б пак! Не кожного вечора у Коносі можна побачити парочку в одній нижній білизні, котра лається так, що віконні шибки тремтять, і не звертає ні на кого уваги. На лице сімейна сварка, от чесно! - Мені, по твоєму, було дуже приємно цілувати свого друга і відчувати збудження до нього?! Ти думаєш хоч трохи своїми курячими мізками, чи блондинкам це в принципі не дано?! 

За це старша Собаку но - не припиняючи вириватися - облила його такими словесними помиями, що можна було заслухатися, але Наруто й вухом не повів. 

Нарешті вони - не припиняючи лайки - підійшли до квартири героя Конохи. Цей самий герой з ноги відкрив двері, потягнув свою здобич у спальню і повалив її на ліжко, придавивши зверху собою. У дівчини розширилися очі від подиву. 

- Ти... Ти що задумав? Ти ідіот? Помститися таким чином хочеш, так? Не дамся! - куноїчі почала вириватися вдвічі активніше, змусивши Наруто прикувати її руки до ліжка, а ноги - придавити своїми. 

- Та пішла ти! В страшному сні я бачив тебе біля себе! Ще раз таке зробиш - я церемонитися не стану! Сьогодні ти спиш тут зі мною, щоб я був певний, що ти знову не втечеш до Шики за поцілунками чи ще чимось огиднішим! - голос хлопця несподівано став твердим та холодним. - Такого жаху, як цей, я більше не збираюся переживати. Тобі зрозуміло? 

Темарі хотіла було послати цього тупого кретина у своєму стилі, але завмерла, коли побачила, що на неї дивляться більше не блакитні, а червоні і геть не людські очі зі звуженими зіницями. Якою б крутою не була, все ж дівчина виросла поруч з Гаарою, тому чудово знала на що здатні носії Хвостатих у люті, і що краще робити, щоб зберегти своє життя, яке вони можуть забрати в тебе буквально за мить, так, що ти нічого й не зрозумієш. 

 - Я питаю - ти зрозуміла? - в його голосі з'явилися геть не людські гаркітливі нотки; Собаку но зовсім не легенько потрясли. 

Оскільки жити хотілося, а така безглузда смерть не входила в її плани, Темарі швидко сказала: 

- Так, я зрозуміла, більше такого не повториться. Обіцяю. 

Якусь мить хлопець пильно вивчав її; очі все ще були червоні. А тоді перекинувся на спину, притягуючи і міцно притискаючи дівчину до себе, щоб та, не дай Камі, не втекла. Темарі невдоволено притихла. Гаразд, нехай цей раунд буде за ним. І то тільки через наявність у нього такого козиря, як Дев'ятихвостий Демон-Лис. Але вона йому цього не забуде. Настане і її час. 

- Звалилася ж ти на мою голову... - пробурчав тихо блондин. 

Дівчина тільки зневажливо фиркнула і відвернулася. 

Непомітно обох у свої обійми забрав сон. 

* * * 

Зранку їх розбудив здивований вигук знайомим голосом: 

- Ти глянь яка мирна картина в ліжку! А на людях так і чубитеся! Ай-яй-яй! Як вам не соромно! 

Парочка й справді виглядала незвично: розвалившись посеред ліжка, Наруто притискав до себе Темарі, яка спала головою на його плечі, рукою обнімала за талію, а ноги їхні переплелися, мов у пристрасних коханців. 

Канкуро - а це був саме він - заткнули дві мітко запущені подушки. Одна від Темарі, інша - від Наруто. Які, побачивши як саме вони прокинулися, миттю відповзи один від одного подалі. 

- Твій брат часто такий набридливий? - широко позіхнув блондин, потягуючись. 

- Завжди. - пробурчала світловолоса, мимоволі проводжаючи поглядом кожен рух чітко окреслених м'язів та накачаний і загартований у незліченних боях торс Узумакі. Що не кажи, а таке видовище було вельми приємним для дівочого погляду зранку. Хоч не хоч, а визнай.  

На Канкуро, що вилізав з ванної і лаявся останніми словами на двох ідіотів без почуття гумору, ніхто не звертав уваги. Наруто потягався, намагаючись збадьоритися і прогнати сон, а Темарі склала руки на грудях і похмуро за цим спостерігала.

- Співчуваю. - ще раз позіхнув Наруто і поплівся в душ. 

Однак піщана куноїчі миттю допетрала, куди Узумакі намилив ласти, і пролетіла повз нього, викинула з цієї такої необхідної для неї зараз кімнати свого брата (бідолаха здійснив екстремальний виліз з вікна) і закрила двері перед носом блондина. 

Той аж прокинувся остаточно від такого нахабства. 

- Гей, блондинко! - гучно застукав він у двері, хмурячись. - А ну вилізав звідти! Я в душ хочу! І в туалет! І зуби почистити! Це що таке?! 

- Обійдешся, лисяро! Хто запізнився, той не встиг! 

- Якого дідька ти не пішла до Шикамару?! 

- А чого це я повинна йти до Шикамару, якщо ванна всього у кількох кроках від мене? Не облізеш за п'ять хвилин! 

- Ти віриш у те, що кажеш? Та тобі й години не вистачить! 

- Заткнися, Узумакі, й чеши до Нари! Він у нас хлопчик добрий, обов'язково дасть покористуватися своєю ванною! 

- Але я не хочу до чужої ванної! Я хочу до своєї! 

- Нічого не знаю, пустоголовий! І впускати сюди я тебе не збираюся! А спробуєш сам сюди залізти - отримаєш на все наступне життя! І Дев'ятихвостий не допоможе! Все, заткайся, ти мені набрид! - і оглушливо зашуміла вода. 

Наруто ще кілька разів постукав у двері, а тоді безсило опустив плечі. 

- Як ви її терпите? Це ж демон у спідниці і катастрофа ходяча. - пробурчав він, не повертаючи голови. Зараз блондин думав куди можна сходити в туалет, і то терміново. 

Канкуро, що стояв біля вікна і витирав штани, і до якого, власне, й зверталися, криво усміхнувся і сказав: 

- Як терпимо? З останніх сил. - він розігнувся і єхидно глянув на Узумакі. - Коли її переселили сюди, у нас удома настало свято: нарешті нас з Гаарою ніхто не третирував, не лупцював за найменшу дурницю, і не займав ванну по кілька годин. Благодать! 

- Як я вас розумію тепер... А чого ти сюди приперся? - блондин уже почав нетерпляче переступати з ноги на ногу, тому що в туалет хотілося все сильніше, а куди сходити - ідей не було. 

- Та от, дорогий братик послав поглянути чи стоїть ще Коноха на місці, і чи ти ще живий. Бачу, у вас тут усе в ажурі. 

- Зніми рожеві окуляри, ти погано бачиш. - Наруто уже почав стрибати на місці і ледь не скавуліти під смішки старшого Собаку но - так стиснув його сечовий міхур. А тоді розсердився. З якої це радості він повинен тут терпіти, поки ця нахабна блондинка буде плюскатися там у своє задоволення? Це його квартира! Його ванна! Він тут повний господар! Значить, він піде в туалет до себе у ванну, а не буде займати чужу через примхи цієї мегери. 

А далі Канкуро мав задоволення спостерігати за вельми потішною картиною. 

Наруто з вельми рішучим виразом обличчя гримнув по дверях ногою, і вони зірвалися із завіс. Темарі заволала щось гнівне, а блондин спокійно зайшов усередину. 

Шатен же сидів на підвіконні, ловив обличчям сонячні промені, підморгував красивим дівчатам, які проходили повз гуртожиток шинобі, і насолоджувався наступним діалогом з ванної: 

- Ти що тут забув, придурку?! Вали звідси, поки кістки не перерахувала!! Ти що робиш? Це гидко!!! ФУ!!! Бридота яка!!! Ти просто тварина!!! 

- О-о-о, яке полегшення... А тебе ніхто не змушував дивитися. 

- А тебе ніхто не змушував вриватися сюди! Геть звідси, тварюко!!! 

- Це моя ванна, міс "у-мене-пожиттєво-ПМС". Що хочу, те й роблю. Посунься... 

- Збоченець бісів!! Ти куди лізеш?!? Геть сором утратив!! Та я тебе зараз!!... 

- Та посунься ти! Тут ще є місце. А ти мені потрібна, як позаторішнє гниле листя. І взагалі, це хто ще збоченець. На відміну від декого, я на твої сумнівні принади не витріщаюся. 

- Це в мене сумнівні принади?! Та ти!.. Ти!.. Гей, не притуляйся до мене, ідіоте!! 

- Ну то відвернися. Точно уже все розгледіла... Дай мочалку. Спинку мені не потреш? 

- Ти на що це натякаєш, баранюко тупий?! А ну звали звідси!! Дай мені нормально прийняти душ!!! 

- Гей, Темарі, не штовхайся. Місця вистачить для двох. А я не збираюся йти до Шикамару. І взагалі, рухайся давай, а то скоро гаряча вода закінчиться. І я не заважаю тобі приймати душ. Це ти чомусь стала, не рухаєшся й репетуєш. 

- Ідіот. Який же ти ідіот... 

- А ти мегера. То що, не потреш спинку? 

- Дебіл!!! А... Що це там мені в стегно впирається? Забери його, а то відірву до біса!!! 

- Я ж казав тобі відвернутися. І це звичайна ранкова реакція чоловічого тіла. Живучи з Шикамару, ти б мала це знати. О, а давай я тобі спинку потру! 

Пролунав звук удару, від якого Канкуро, що й так уже корчився від сміху, вже просто заридав і звалився на підлогу, стукаючи по ній кулаком і не маючи сил припинити сміх. Він навіть не помітив, як повз нього вихором промчала його дорогоцінна сестричка в одному рушнику і хряснула вхідними дверима. А з ванної долинули бадьорі співи героя Конохи. 

2:1 для Наруто.