Задоволено зітхнувши, Наруто завалився в ліжко і розслаблено потягнувся.

Ну і деньок сьогодні видався! Гаара тягав його буквально по всій Суні, показуючи як тут усе змінилося після війни. Все відбудували, роботу відновили, шинобі та прості люди приходили до тями — Країна Вітру поверталася до життя. Чому Наруто — як Хокаге дружньої Країни Вогню — щиро радів.

Закутавшись у ковдру по самий ніс, Узумакі вже відпливав у країну снів, коли раптом його слух прорізало дике ревіння, точніше, жіночий крик. Блондин підірвався в ліжку, зачуміло оглядаючись в усі боки, не розуміючи, що сталося, а коридором протупали чиїсь дуже швидкі кроки, двері його кімнати розчахнулися і всередину ввірвалася скуйовджена блондинка, яка з місця в кар’єр застрибнула до нього в ліжко, ледь не придушивши самого хлопця, і закрилася ковдрою з головою.

Наруто широко позіхнув, почухав потилицю і спитав:

— Темарі? Ти чого?

— Заткнися. — пролунало з-під ковдри.

— Ще чого. — навіть образився блондин, невдоволено косуючи на горбик по сусідству. — Ти ввірвалася до мене посеред ночі, розбудила, зайняла ліжко і наказуєш заткнутися. Чи не занадто нахабно?

Мовчання.

— І чого ти горлала, мов різана? На тебе напали, чи що?

Мовчання.

— Ну і як хочеш. — хлопець здер зі своєї несподіваної сусідки свою ковдру, закутався в неї по шию, розвернувся в інший бік і спробував заснути знову.

— І тобі байдуже, що з тобою в одному ліжку лежить геть стороння людина? — пролунало за якийсь час недовірливе.

Наруто, який знову майже заснув, пробурмотів невдоволено:

— Ненормальних фанаток у мене вистачає. — знову розбудила.

— Я не твоя фанатка!!! — від обурено-розлюченого крику ліжко заходило ходором і затремтіли стіни.

— Тоді йди до себе і не заважай спати.

Тиша. Тоді тиха відповідь:

— Не можу.

Хлопець зітхнув. Схоже, поспати йому сьогодні не дадуть.

— Чому?

Тиша. Поки чекав на відповідь, встиг знову задрімати.

— У мене завелися миші. — тиха-тиха, ледь чутна відповідь.

— Що?! — перепитав зі сну. — Миші? Ти що, їх боїшся?

Наруто повернувся до своєї сусідки по ліжку, яка швидко відвернулась, але він устиг помітити її червоні щоки. Блондин хмикнув, упав на подушку, заклав руки за голову и сказав:

— А я думав, що ти нічого не боїшся. І взагалі, чому до мене прибігла, а не до Канкуро чи Гаари?

— Ти що, дурень?! — миттю нависло над ним розлючене обличчя блондинки. — І що б про мене подумали? Особливо цей ідіот Канкуро. Краще цю ніч у тебе перебуду.

— А моя думка тебе цікавить? — запитально підняв брову Сьомий.

— Ні. — фиркнула нахабна блондинка, схопила ковдру і потягнула на себе. — Я спати. — повернулася вона спиною до нього.

Опинившись без ковдри, джинчурікі Дев’ятихвостого знову ж таки хмикнув, подумав, що день сьогодні й справді довгий і насичений подіями, розвернувся на інший бік і заснув.

***

На наступний день Гаара продовжив свою екскурсію. Канкуро відчалив на місію. Темарі Наруто не бачив. Зранку, коли він прокинувся, сусідки поруч уже не було. Він сподівався, що більше й не побачить — спати все ж хотілося.

Але не так сталося, як гадалося.

Ввечері Наруто не встиг з душу вийти та підготувати ліжко до сну, як двері відчинилися, в кімнату ввійшла Темарі в майці та шортах, і, тримаючи в руках ковдру й подушку, попрямувала до ліжка, вляглася на неї, накрилася ковдрою і відвернулася до стіни.

— Мишей ще не вивели. — пролунав глухий голос з-під ковдри.

— Я бачу. — хмикнув Узумакі.

Абсолютно не соромлячись, він скинув рушника, пірнув під ковдру і блаженно потягнувся.

— Ото збоченець. Голяка спить. — пробурчала дівчина.

— Так літо ж. Спекотно… — промуркотів Наруто, а тоді солодко позіхнув. — Тебе тут ніхто не тримає.

— Це мій дім! — спалахнула піщана куноїчі.

— А кімната зараз моя… — пробурмотів хлопець, відпливаючи кудись далеко.

Що вона відповіла, Наруто не чув — він уже міцно спав.

Зранку Темарі прокинулася від того, що в спину їй було дуже гаряче, на талії лежало щось важке, а в зад тицялося щось тверде.

Декілька хвилин дівчина намагалася допетрати, що це робиться і де вона взагалі знаходиться. А от коли зрозуміла… то Наруто з криками звалився з ліжка.

— Ах ти гад збочений!! Ти до кого лапи тягнеш?! Хочеш їх відкинути раз і назавжди?!

Наруто сидів на підлозі, чухав потилицю й ображено дивився на блондинку, яка вивищувалася над ним розлюченою фурією.

— За що, Темарі? Що я тобі зробив? Такий сон перервала…

— Ідіот!! — гаркнула дівчина і кулею вилетіла з кімнати.

Блондин поглянув їй услід.

— Правду казав Шикамару. Жінки — дивні та проблематичні істоти.

***

Наступні декілька ночей картина повторювалася. Тільки тепер Наруто притискав до себе Темарі як улюблену іграшку, хоча засинали вони окремо, але кожного разу все повторювалося, і піщана принцеса дуже від цього бісилася. Вирватися вона не могла, як не намагалася — все-таки Наруто, як не хотілося цього визнавати, сильніший за неї.

Сьогодні весь день йшов дощ, було дуже похмуро, сиро й холодно. Вночі ситуація не покращилася. Темарі закуталася ковдрою ледь чи не по самі очі, та все одно тремтіла від холоду. Невже ковдра така тонка?

Але тут несподівано сильні руки притягнули її до гарячого тіла, обняли й ошелешена дівчина почула знайомий голос:

— Спи давай, а то від твого тремтіння ліжко ходором ходить.

Блондинка хотіла вже вбити цього нахабного типа на місці, та тоді вона опиниться знову в холоді, а в його обіймах так тепло й затишно, а його тіло просто палає, і вона вже починає відігріватися, а вбивство можна відкласти й на завтра…

На цих думках дівчина, зігрівшись, заснула.

Зранку було тепло. Навіть дуже. Звична важкість чужої руки на талії. І звичний стояк біля її задніх 90. Так уже все звично…

З теплих, ніжних, зручних, затишних та м’яких обіймів вилізати категорично не хотілося. Чуже дихання приємно лоскотало шкіру на шиї. А у вікна світило сонце. Так добре…

Цікаво, відколи це вона так розніжилася, стала м’якою та ніжною панянкою? Видно, відтоді, як тут з’явився цей галасливий бовдур Наруто. Хоча він уже геть не той, що колись. Зникли всі ті його вічні дурощі, замість цього з’явилася серйозність, відповідальність, усвідомлення своїх вчинків… Краса. Ну так, вона й без того знала, що він красень і в нього армія прихильниць. Навіть тут, у Суні, за ним оглядаються дівчата. Теж мені, ловелас місцевого розливу.

А їй що? А їй просто добре тут лежати. Спокійно. Затишно. Як давно вже не було. Ніде. І ні з ким.

— Якась ти сильно задумлива… — голос пролунав, мов грім серед ясного неба. Тьху, дурень!

Повертатися не хотілося. Та її розвернули і без її згоди. Обличчя блондина було хитро-задумливим.

— Я ходив до твоєї кімнати. — пронизливий погляд блакитних очей оглянув дівчину з ніг до голови. — Мишей там уже немає.

Темарі порожевіла й відвела погляд. Ну не скажеш йому все те, що вона надумала. Що їй тут краще. Що вона… Ні-ні, дурня це все.

— О, яка радість. Я піду тоді… — і спробувала втекти. Спроба провалилась. Дівчину прикували до ліжка і нависли зверху.

Її войовнича натура бісилася всередині, пропонуючи вбити цього нахабу на місці. А його всерозуміючий погляд наче прикував до ліжка.

— А хто сказав, що я тебе відпущу? — насмішкуватий голос уже не Наруто, а неначе Дев’ятихвостого Демона-Лиса, який спіймав свою здобич і тепер ні з ким не збирається ділитися своєю власністю.

І перш ніж блондинка встигла мовити щось заперечливе, її вже цілували, з таким запалом, з такою пристрастю зминали її губи, що голова йшла обертом, у вухах дзвеніло, і вона вже не бачила, що запустила руки в його світлу шевелюру, а його руки пустилися блукати її тілом.

Двері різко розчахнулися і пролунав урочистий крик:

— АГА!!! Попались! А я все розповім… — договорити Канкуро не дали дві мітко запущені подушки, які буквально вимели шатена з кімнати і вдавили в стінку.

***

— Стій, негіднику!! Нахабний Лис!! Уб’ю!!!

Наруто, регочучи, як божевільний, нісся по Суні, розмахуючи чорним мереживним ліфчиком в усі боки, щоб усі добряче роздивилися його скарб.

Всім було цікаво, але всі розступалися, щоб не затоптали.

За ним — як найжахливіший демон пустелі — неслася Темарі з моторошною аурою за плечима, від якої всі втікали куди подалі. Життя дорожче. Канкуро он уже в госпіталі лежить, коли спробував позубоскалити.

Наруто завернув за ріг і зник з очей блондинки. Цього вона допустити не могла і помчала за ним.

Але за цим самим рогом її спіймали в такі рідні обійми і притиснули до добре знайомого тіла. Дівчина, звичайно, почала вириватися, адже вбити цього дурня хотілося більше, ніж поцілувати, але…

Хто її буде питати?

Взяли й поцілували. Та так, що всі образи, злість та обурення миттю вилетіли з голови. Як і завжди поруч з ним.

Наруто цілував свою принцесу, обнімаючи і все так само тримаючи в руці злощасний ліфчик. Він, нарешті, знайшов своє щастя.

А Гаара, дивлячись на цю парочку з даху резиденції, подумки прикидав дату весілля.