Королева серця та країни Вітру 4
Юна королева не кваплячись йшла зі своєю сестрою в королівському саду. Вони мило розмовляли про заміжжя Ханабі. За ними слідували двоє стражника. Варта особливо уважно стежила за безпекою королеви і її сестри.
До Хінати і Ханабі наближалася Кара. Ставши навпроти своєї пані, вона зробила низький уклін.
- Ваша Високосте Королево, я виконала ваші вказівки.
- Добре, Каро, тепер іди й перевір підготовку до вечері, у нас будуть два гостя.
- Слухаюсь, - служниця знову вклонилася і пішла виконувати наказ, минаючи кущ троянд.
- Стражо !
- Так, Королево !- він смиренно прихилив голову.
- Іди попередь всю палацову варту про гостей.
- Слухаюсь, Ваша Високосте,- механічно сказав чоловік звичні для нього слова.
Хіната знову обернулась до сестри.
- Ханабі, сьогодні на вечерю ти приїжджаєш з бароном Конохамару,- дівчина остаточно підтвердила те, що вони із принцесою запланували.
- Так, але навіщо так квапитись ?- намагалась зрозуміти молодша сестра.
- Скоро можуть настати неспокійні дні,- пояснила королева.
- Чому ти так гадаєш ? Ти маєш якісь відомості ?
- Ні, лишень передчуття,- таємничо усміхнулась Хіната.
Ханабі ж більше нічого не хотіла питати: вона почала хвилюватись через слова темноволосої. Що це означає? Невже дійсно щось погане трапиться?
Ханабі не була боягузкою, просто вона довіряла Хінаті. З самого дитинства старша сестра була для неї прикладом для наслідування. І Ханабі дуже захвилювалася, коли характер Хінати різко змінився. Вона була свідком наполегливої праці над собою старшої Х’юги. А коли та зійшла на престол, сестра дуже злилася на тих, хто говорили, що країна впаде від влади нової королеви. Через рік вона пишалася, адже життя в країні помітно покращилася завдяки мудрій політиці Хінати. Тому зараз вона задумалася про слова Її Величності.
- Ханабі, не хвилюйся. Я з усім впораюся, - після цих слів на шатенку нахлинули спогади.

Flashback.

На небо накинули чорне покривало - настала ніч. Маленька Х’юга Ханабі спала, мило сопучи в ліжечку. Несподівано вона закричала, чим розбудила сестру, яка спала в іншій постелі навпроти неї. Маленька Ханабі почала плакати, а сонна Хіната, зрозумівши в чому справа, пішла до неї, щоб заспокоїти. Вона поклала свою маленьку долоню на щоку Ханабі, мило посміхаючись.
- Ханабі, не бійся, не плач. Твоя сестра тебе буде від усього захищати.
- Правда?- великі заплакані очі крихітки дивились на Хінату.
- Так, ти ж моя сестра. - Після цих слів у кімнату вбігла нянечка дівчаток і стурбовано подивилася на них.
The end Flashback.

- Ханабі?!- на володарку каштанового волосся схвильовано дивилась Хіната.- Все гаразд ?
- Так, дякую. Я, напевно, поїду додому, мені потрібно підготуватися до вечері.
- Звісно. Зараз тобі запряжуть кінний екіпаж
Хината кинула рогляд на вартового, що стояв осторонь і чекав наказу. Вона дала йому знак рукою, і він пішов виконувати німе доручення королеви.
Тим часом Наруто стояв і дивився як його старий знайомий порпається в землі.
- Ітачі, дякую, що допоміг втекти чотири роки тому. Я перед тобою в боргу.
- Нема за що, все одно ти тепер тут, служиш Королеві. А що ти зробив такого, що довелося втекти? Чесно!
- Нічого, просто стало нудно в замку днями сидіти.
- А по веселій мармизі й не скажеш, що ти не радий прислуговувати.
- Ну, цікаво прибути в замок після стількох років; багато що змінилося.
- Особливо Її Високість, чи не так ?- багатозначно усміхнувся садівник, встаючи із землі.
- Так, особливо Її Величність.
- Гаразд, поквапся, скоро обід,- Ітачі підбадьорливо штурхнув Наруто.
- Слухаюсь, вельмишановний садівник, - засміявся Наруто, виструнчившись, наче рядовий солдат перед командиром.
- Не смійся, тепер я твій учитель, і ти зобов’язаний мене шанувати.
- Наче я колись когось слухався!
- Не слухав. Але зараз ти не в тому становищі. - Після цих слів Ітачі подивився в сторону: до них з-за кущів прямувала групка озброєної охорони. Підійшовши до них на відстань близько п’яти метрів, сторожа зупинилась.
- Схоже, за тобою встановили спостереження, - прошепотів темноволосий садівник.
- Скоріше, якусь важливу особу бережуть.
Через декілька хвилин і справді дві поважні особи проходили повз двох службовців, при цьому не звертаючи ніякої уваги на них.
- Леді Ханабі, карета готова.
- Добре. Ваша Величносте, я з вашого дозволу піду?
- Звісно. Йди,- після цих слів Ханабі вклонилась й покрокувала геть.
Королева також обернулася і , притримуючи поділ сукні, пішла до палацу. За всім цим краєм ока спостерігав Наруто. Він слухняно допомагав садівнику, або імітував допомогу. Тим часом Хіната обмірковувала подальші дії. Її роздуми обірвала Кара.
- Обід готовий. Підготовка до вечора просувається дуже добре.
- Кара, я буду трапезувати у себе в кабінеті, - казала Хіната, входячи в замок, - немає жодних звісток?
- Тільки, що до палацу прибув гонець від генерала Неджі Х’юга.
- Добре, гонця до мене.
- Слухаюсь, - покірно відповіла Кара і, з повагою поклонившись, пішла геть.
Хіната швидко добралася до своїх покоїв. Мають відбутися важливі справи і перевороти в країні, потрібно бути до всього готовими.

Джерело: https://naruhina.ru/fanfic/1308/4/
Категорія: Naruto | Додав: Лінтябуйка (02.04.2020) | Автор: Яни хюго
Переглядів: 43 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]