Королева серця та країни Вітру 2
Зала для з’їздів. Хіната Х’юга прямувала саме туди. Слуги відчинили масивні двері перед своєю королевою. Дівчина зайшла в приміщення, осяяна падаючим на неї промінням з вікон протилежної стіни. Усі присутні вклонились.
Здавалось, правителька не помітила цього і цілком спокійно підійшла до трону в середині залу. Сівши на своє законне місце, вона оглянула всіх присутніх.
- Де барон Узіші Корон ? – запитала королева.
Один із дворян, що стояв у натовпі, зробив декілька кроків уперед і знову вклонився.
- Пробачте, Ваша Високосте, Узіші Корон дуже шкодує, що не може бути присутнім на цій раді. У нього виникли невідкладні справи. Він просить вашої милості й надіється, що ви не гніватиметесь на вашого слугу, - сглотнув, стурбовано майже вигукнув дворянин.
- Невже його справи були такі невідкладні й, що головніше, вагоміші за наше королівство ? Відповідай, Тоіші Мінакура !
- Ні, ні, Ваша Високосте. Та це справа благополуччя багатьох людей.
- Що ж, передай йому, що цього разу Узіші прощений. А зараз, почнемо раду ! – впевнено мовила Хіната.
- Дякую, Ваша Високосте ! – мовив Тоіші.
Усе пішло згідно звичного регламенту. Вона прослухала доповідь про загальний стан державної скарбниці, а також відзначила основні напрямки витрат на найближчий час, зокрема на побудову й забезпечення шкіл.
- Гаразд. Писар, пиши наказ генералу Х’юга Неджі: «Я, Королева Країни Вітру, Х’юга Хіната, владою, наданою мені моїм батьком, повеліваю військовому флоту Країни Вітру відступити з північно-східного кордону. Згідно мирних домовленостей з Королем Какаші, Країна Вогню не має змоги й причин розпочинати бойові дії. Із інформації, наданої ними, зрозуміло, що Король врахував нашу воєнну підготовку. І я клянусь, що зрадники, які бажають пролиття крові в битвах із Країною Вогню, будуть знайдені й страчені. Генералу Х’юга Неджі». Записав?
- Так, Ваша Високосте, залишилось лиш поставити Вашу печатку.
Хіната підійшла до столу, який стояв трохи віддаля її трону. На цупкому папері розплавлений віск. Королева тільки притиснула печатку-перстень до воску і підняла погляд на усіх присутніх.
- Це були всі справи, що потребували обговорення.
Вона випросталась і попрямувала до виходу, шарудячи поділом сукні. А дворяни лишень поклонились. За дверима молоду правительку очікувала Кара.
- Чи не бажаєте сніданку, Ваша Високосте ?
- Так, тепер я не відмовлюсь.
- Миттю, - Кара дала знак рукою іншому прислужнику, що кваплячись побіг виконувати розпорядження.
Вони рушили в іншу залу, в якій королева трапезувала. Як і вчора посередині кімнати стояв дубовий стіл, він був вкритий блакитною скатертиною, що додавало приміщенню світлості й чистоти. Дівчина попрямувала до столу. На її обличчі застигло здивування.
- Де Наруто? – запитала повелителька.
- В темниці, моя Королево.
- Я це знаю, чому він не робить свою роботу ? Приведіть його. Нехай виконує свої обов’язки,- строго мовила Хіната.
- Так, я його зараз же приведу, - сказала Кара, вклонилась і пішла.
Через декілька хвилин, після того як всі тарілки і блюда були до кінця розставлені, в залу зайшов Наруто. Дивно, але він бадьоро усміхався. Юнак сидів в крихітній, брудній підвальній кімнатці й нічого не їв із вчорашнього дня. Звідки у нього енергія ?
- Вітаю. Я так зголоднів, що зараз з’їм тебе, Хіната. Жарт.
- Бачу, тебе ця ніч нічого так і не навчила.
- О, я не пригадую, що між цієї ночі щось було…
«О, ні! Королева зараз накаже стратити його», — подумала Кара.
- Наруто, страви отруєні ? — спокійно задала питання дівчина.
Наруто спробував все і широко усміхнувся.
- Я вже не голодний. Відчуваю себе краще, дякую за їжу.
Хіната стиснула кулаки, а потом взяла ніж, виделку і почала їсти.
- Хіната, а ти пам’ятаєш нашу останню зустріч ? - запитав блондин.
Королева вирішила не звертати увагу на набридливого слугу.
- Кара, покажи Наруто лазню для прислуги, а потім покажи кімнату, де він спатиме. А ще дай настанови садівнику – нехай Наруто йому допомагає.
- Ти, нарешті, почала хвилюватись за мене ?
- Кара, ти зрозуміла мене?
- Так, Ваша Високосте, - служниця поклонилась, - Наруто, ходімо.
- Хіната, ми ще поговорим про те, що трапилось чотири роки тому, будь певна.
- Замовчи, — прошепотіла вона, а Наруто, почувши, тільки усміхнувся.
Після сніданку вона повернулась у свою кімнату. Залишившись на самоті, дівчина глибоко зітхнула. «Необхідно позбутися його. Я не хочу згадувати те, що було. Не бажаю думати про Наруто - це велика проблема. Ах.. і навіщо..» Раптом згадала слова Наруто, які він промовив чотири роки тому : «Пробач, моя принцеса, за те, що зробив на озері». Хіната повільно сіла на свою постель, заплющила очі. Через декілька хвилин суцільної тиші, вона різко звелась і попрямувала до дверей.
Тем часом Наруто і Кара шли по довгому коридорі. В кінці ного було просторе приміщення, звідки доносились різні голоси. Наруто і Кара зайшли всередину. Хлопець помітив, як швидко змінився вираз її обличчя. Тепер вона не виглядала так строго.
- Кара хто це з тобою? – промовив чийсь голос.
- Це Наруто. Наш новий друг.
- Наруто, Наруто… ти смерті шукаєш ?

Джерело: https://naruhina.ru/fanfic/1308/1/
Категорія: Naruto | Додав: Лінтябуйка (29.02.2020) | Автор: Яни хюго
Переглядів: 44 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]