Всеохопна місія. Розділ 1
Ліниво лежачи у своєму ліжку, я глядів у стелю. Робити було нічого, до того ж виходити зі своєї квартири дуже не хочеться: заварної локшини вистачить надовго, а жителів Селища моїм виглядом краще передчасно не дратувати.
Авжеж, «Селища»… Хто б мені сказав, що я потраплю в аніме «Наруто», того прибив би. Та доля з мене пожартувала, і от я тут. Потраплянцем я став вельми тривіяльно: вертаюсь з універу, зайшов до себе у парадну, де якийсь придурок розбив лампочку, і не помітив силуети, що вже там стояли… Взагалі мене просто прирізали. З іншого боку, а за що? Чому? Якщо то були наркомани, то просто обчистили кишені трупа, та й узяли готівки на нову дозу. От і вся ціна мого життя – жалюгідні триста гривень, що я мав тоді в кишенях штанів. Зважаючи на ставлення нашої доблесної поліції до злочинів, цих падлюк, якщо вони просто там, біля мого тіла лишились до прибуття «сил правопорядку», так і не пов’яжуть. Можуть узагалі написати, що я сам упав на ніж… Ага, шість разів. Ну, а коли ніж після цього дівся, звідкіля він був у мене – то вже не їхні турботи, лиш би справу закрити.
Опісля того я розплющив очі вже як новонароджений Наруто Удзумакі. Краса та й годі. Щоправда, перші миті, відверто кажучи, навіть години, розібрати щось у мішанині звуків, які звалилися на мене, запахів і картинок, що поставляли очі, мені не вдалося. Може, сенсорний шок від переродження або перебування у тілі немовляти. А може, так має бути? І в перші години після народження в усіх новонароджених увесь світ так «залипає»? Відповіді я не отримав, сприйняв це як належне.
А ось потім мені довелося сильно здивуватись, ба більше, аж занадто. Колись чи то в пологовому будинку, чи то ще десь, наді мною промайнули доволі знайомі обличчя Цунаде, за ним Третього, а після й Дандза. Відразу стало цікаво про що вони говорили і що казала Цунаде, схилившись над дитиною, цебто мною. Зважаючи на те що натепер мови я не розумію, тільки декілька слів цієї, віддалено схожої на японську, говірки я не вирозумів. Що ж удіяти, я звичної японської знав «на трієчку, і те зі словником», а вже лише схожа на неї мова була для мене на відсотків 80-90 нісенітницею. Та й розуміючи, що вони кажуть, усе одно не почув би, адже тієї миті усвідомлення всієї тієї сраки, в яку я втрапив, не давало остаточно прийти до тями і повністю затьмарило все довкола.
Згодом я взнав, що Лис був-таки запечатаний у мені, тут відмінностей від канону нема ніяких. Так само, як потрапляння у дитячий будинок. Ось у ньому я поводив себе мирно, старався зайвий раз не світитись. Усе ж це тільки в книгах і мультиках буває, що головний герой одразу сильний і крутий: по суті, в мене й сили не було, цебто фізичної, і кістки хлипкуваті, і ще багато обмежень. Беручи до уваги нелюбов жителів Селища стосовно мене, що аж дуже помітна і з роками посилювалась, я вирішив не йти шляхом канонічного Нарута і не привертати до себе увагу. Отак тихо-мирно дожив до шести років і був викинутий у доросле життя: в цю осельку.
Ну гаразд, не все так гладко. Фактично з шести років приймають до училища. Інша справа, що між моїм Днем народження і прийняттям до училища майбутніх убивць шпара у два місяці. Ах, так, іще така дрібничка – того дня мені здалося, виразно так здалося, що вихователі у дитбудинку за щось сильно не злюбили одного тихого і скритного хлопчика. Інакше чому мене в терміновому порядку виселили відразу ж, як мені грюкнуло шість? Ага, просто на День народження або, правильніше сказати, у роковини нападу Дев’ятихвостого на Листву.
Ох, переміщення ворожою територією можна було б описати у тритомнику, подібному до «Війни і миру» одного російського клясика. Особливо на це натякали численні сповіщення.
А, так, забув уточнити. Чи я вже сказав, що на мій День народження відбулося декілька подій? Так ось, по-перше – це початок вільного життя, по-друге – пробудження Системи. А почалось усе з одного цікавого сповіщення:

[Ваш персонах досяг віку, з якого починається його славна путь Світом Шінобі. Система «Гравець» вітає Вас!]

[Ім’я: Наруто Удзумакі
ОЗ: 440
ОЧ: 90
Контроль чакри: -250
Рівень: 1
ОД: 0/100
Клас: (відсутній)]

[Показники:
Сила: 7
Спритність: 2
Витривалість: 12
Чакра: 4
Кмітливість: 1
Вільні очки показників: 0]

[Особливості: Демон | Джінчюрікі | Удзумакі | Сирота]

[Пасивні вміння: Скритність Рв.50]

От яка краса. Доволі швидко вдалося вияснити, що інтерфейс піддається розумових наказам – заразом і передивився сповіщення. Там поки що нічого цікавого немає, а ось своїм Особливостям я приділив окремої уваги.

[«Демон»
Особливість здобута через ефект особливости «Джінчюрікі». Також «Демон» – Ваше прізвисько серед мешканців Селища, Прихованого Листвою.
Ефект: -2000 Репутації із фракцією «Жителі Селища, Прихованого Листвою».]

[Вікно Репутації доступне.]

Могло б бути гірше… Либонь. І я навіть думати не хочу, яка репутація була в канонічного Нарута! Але «себе з канону» мені вже було просто по-людськи жаль.

[«Джінчюрікі»
У Вашому тілі запечатаний Дев’ятихвостий Лис.
Ефект: Здобуття особливости Демон | Контроль чакри: -150 | Репутація (фракція «Жителі Селища, Прихованого Листвою»): -1500 | Сила: +5 | ОЗ: ×2 | Чакра: ×2 | Відновлення чакри: ×2 | Відкриває гілку розвитку «Друг Біджю» | Відкриває гілку розвитку «Чудовисько».]

Із Контролем, звісно, кепсько, та ще як, за голову хапайся. Але ж у каноні Наруто щось міг, тож не все так погано… На перший погляд. А ось плюшки від Статусу чутні.

[«Удзумакі»
Ви напівкровний Удзумакі. У зв’язку з малим віком і слабким розвитком чакри ефект майже не помітний, але через роки два Ваш запас чакри до переляку вражатиме навіть чюнінів.
Ефект: Витривалість: +10 | ОЗ: +100 | Запас чакри: +50 | +5 ОЗ із кожним Рівнем | +1 ОЧ із кожним Рівнем | Стрімкість прокачки Витривалости: +20% | Контроль чакри: -100 | Надлишок чакри | Схильність до хизни запечатування (мала).]

Отож, я ж-то гадав, як із таким ставленням жителів Нарута не прибили в дитинстві, а тут ось де собака зарита. Гени Удзумакі бездоганно накладаються на Ефекти від особливости «Джінчюрікі», і врешті… Ну не знаю, скільки там ґеніни мають ОЗ, але мені здається, що на їх рівень я вже зараз виходжу. Що із цього випливає? Що вбити Нарута справді важко. Тільки-от і я сам можу заледве не від усіх отримати на горіхи.

[Кмітливість підвищено на 1.]

Атож, усе одно непокоїть. Правильно розмірковувати – і будуть плюси до Кмітливости. Легко припустити, що за тренування розтяжки дадуть Спритність, а силові, відповідно, Силу, та й Витривалість, якщо добре вкладатися. Приємно, але відчуваю, що якоїсь миті показники стануть повзти повільніше.

[Кмітливість підвищено на 1.]

А якщо так, то ліпше відразу обрати гілку розвитку. Хапатися за Кмітливість і Мудрість безглуздо. Тут мені все одно годі кого перештовхати. Справді, якщо я правильно зрозумів, то без Ефектів од «Удзумакі» і Лиса, що в мені, мав би інші показники також по одиниці. Ага, тобто моя Кмітливість тільки-но їх обігнала б. Якщо ж у мене такі плюси зі Статусів, то будемо цим користуватися. Тоді тільки одне питання, що турбує мене у кожній онлайновій грі: танк чи ДД?
Гаразд, поки відкладемо це питання й додивимося Статуси.

[«Сирота»
Батьки померли у день Вашого народження, Ви виросли без чийогось нагляду.
Ефект: Репутація (фракція «Жителі Селища, Прихованого Листвою»): -500 | Доступ до відкриття навички «Інтуїція» | Опір отруєнню: +2% | Дворові (і не тільки) пси сприймають Вас за свого → дружба із фракцією «клан Інудзука» | Орієнтування на місцевости (хороше) | Відкриття навички «Скритність».]

Краса. Ні, без жартів. Не найгірший Статус. Ну, а мінусову репутацію з обивателями і неклановими шінобі я вже якось переживу. Принаймні, мені хотілося б у це вірити. Зате плюс репутації із собачниками корисний. Щонайменше, не зачіпатимуть. А по-доброму, може, якщо зовсім і годі прибитися до цього клану (ага, ніби інтригани цього селища таке проковтнуть), то хоча б матиму союзників. Можна буде комусь і спину довірити. В цьому пляні вони не найгірший варіянт. У них більше глузду, аніж в Учіх.
Залишилась тільки «Скритність». Подивимось, чого мені надає єдина моя здібність, хоч і пасивна, і чого вона має такий високий Рівень.

[Скритність Рв.50
Завдяки Вашому небажанню траплятися на очі і діям, направленим на втілення цього бажання в життя, Ви навчилися ховатися ще в зовсім юному віці.
Дозволяє більш ефективно ховатися.
Імовірність бути поміченим: -54% | Імовірність бути поміченим у затінку: -110%.]

Га? Сто десять? Тобто зайшов у тінь дерева – і навіть Хокаґе не помітить? Ну хоча б один рояль на мене звалився. Оце однозначно покладна здібність. А то всі інші начебто плюси дають, але й на мінуси дивишся – і розумієш, що ті врівноважують їхні сильні сторони дуже добре, якщо не переважують!
Але хто б міг подумати, що відчуження й уникання всіх у притулку піде мені на користь. Так, це не навичка Кунґ-Фу, яку я міг би здобути, постійно з кимось з’ясовуючи стосунки. Не витривалість із силою рівня сильного ґеніна. Хоч на витривалість намовляти безглуздо, але якби я був більш активним, усе було б іще краще.
Гаразд, із цим розібрались. А тепер що там із фракціями?

[Відносини з фракціями
Жителі Селища, Прихованого Листвою: -4000
Клан Інудзука: 1700

※Примітка: для відкриття фракцій Ви маєте зустрітися хоча б з одним представником.]

[Стосунки з персонажами
(відсутні)
※«Старі зв’язки обрублені, як зачинені ворота притулку за Вашою спиною.»]

Ага, життя з чистого аркуша. Чудово! От би ще репутацію у фракцій так само понулило. Так, а що там за «Завдання блимають»? Завдання:

[«Новий дім»
Протягом трьох годин доберіться до Вашого нового дому.
Часу лишилося: 2:47:32
Винагорода: 100 ОД | Можливість пережити цю ніч | Квартира | Двері, що зачиняються.
Штраф у разі невиконання: Цієї ночі Ви лишитеся сам-на-сам із жителями, які святкують перемогу над Демоном-Лисом | варіятивно → смертельно (імовірність: висока)/]

[«Сорок три дні пекла»
Ви тільки-но покинули затишне гніздечко, тепер мусите постаратися вижити в місці, де нікому не потрібні і нічого не маєте. Протримайтеся до вступу в Училище шінобі, жага до життя й знань прославить Вас (на тому світі).
Умови виконання: прожити 43 дні
Часу лишилося: 42:18:28:42
Винагорода: 1000 ОД
Штраф у разі провалу/відмови: смерть.]

[«Спокусити Каґую»
Якщо Ви зможете своїми діями порушити хід подій цього світу, і богиня-кролиця явиться в цей світ, у Вас лишиться тільки один варіянт дій.
Винагорода: Жона-богиня | Життя (варіятивно)
Штраф у разі провалу/відмови: загибель Світу Шінобі → рестарт Гравця із самого початку.]

Еге ж, одне завдання веселіше від іншого! Я просто відчуваю Дихання Смерти навіть не в потилицю, а, інтимно, на вушко.

***

Вертаючись до дійсности, можу сказати, що своєї квартири в пустому гуртожитку я дістався-таки в зрік. І здобув Рівень. Добре, звісно, але загальну похмурість, що панує в мене на душі, це не розвіяло. Радше тільки нагнітає. Особливо на мене тисне те, що або я повинен хоч вужем вивернутись, та не дати-таки Каґуї відродитися, або відкрити в собі бабія сотого Рівня… або ж який тут найбільший? А то спокусити першу-ліпшу панянку, будучи її ворогом, та ще й хутко, поки вона вас усіх не справила до пращурів – це нездійсниме завдання. І навіть якщо припустити, що я піду цією гілкою розвитку, яку незрозуміло як здобути, тоді в мене не лишається ні часу, ні сил, ні можливости піти першою. І може, я й стану бабієм, але от можливість усе закінчити до пробудження Каґуї я полишу. Та й шінобі тоді з мене вийде далеко не найсильніший, адже тренуватиму я не зовсім те. Точніше зовсім не те! Вже ліпше б мені відразу вбудували систему побачень, а не стандартну систему Гравця. Обнадіює тільки те, що я маю необмежене число спроб… І це лякає. Як уявлю, що мені доведеться ще бодай раз почати життя за Нарута з самого початку – відразу ж вкриваюсь холодним потом.
Чого ж мені так непоталанило переродитись у такім неприємному становищі?



Джерело: https://dijanicz.blogspot.com/2020/03/hlobalna-misija-rozdil-1_11.html
Категорія: Naruto | Додав: Дайджанич (15.02.2020)
Переглядів: 57 | Теги: влогограйне слово, переклад, оповідь від першої особи, Всеохопна місія, гумор, дружба, Стьоб | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]