Аоміне Дайкі як завжди дрімав на даху школи, коли відчув, що йому начебто щось заважає. Спробував відмахнутися й дрімати далі, але почув тихе бурчання:

— Ну і де ж вона? Казала, що буде тут…

Найкращий гравець баскетбольної команди академії Тоуо продер очі, позіхнув і почав шукати порушника свого спокою. Та й голос начебто знайомий…

О, точно. Це ж тренер баскетбольної команди школи Сейрін Айда Ріко. У неї ще цицьок нормальних немає. І як так можна жити? А, до речі, що вона тут робить?

— Гей, плоскодонко, ти що тут забула?

Побачив, як дівчина міцно стиснула кулаки, але швидко взяла себе в руки і майже нормальним голосом сказала:

— Момої шукаю. Вона казала, що йде тебе будити. Ти її не бачив? — русявка підійшла ближче, склала руки на грудях і суворо поглянула на хлопця.

Синьоволосий, який досі не встав, не змінив позу і навіть не ворухнувся, зацікавлено підняв брову від вигляду, який йому відкрився під коротенькою спідничкою грізного тренера Сейрін.

— Навіть якщо вона тут і була, то не змогла мене розбудити… От вигляд знизу непоганий, трусики милі. Ще б цицьки були більшими — взагалі був би шик. Ось як тут. — і він кинув ошелешеній дівчині свій улюблений журнал.

Та мимоволі глянула на нього, спалахнула, міцно стиснула це обурливе видання в руках і з криком:

— Ах ти збоченцю останній!!! — почала з усіх сил лупцювати Аоміне по чому бачила. Правда, той від цього тільки сміявся, закриваючись однією рукою.

Далі вона відкинула геть помнутий журнал і, пихкаючи, мов розлючений їжак, буквально злетіла з даху, і далі палаючи помідорними щоками.

Дайкі знову розвалився на даху і тихо розсміявся. Журнал, звісно, жаль, але злість та збентеження цієї мегери виявилися несподівано приємними.

А тепер можна далі йти спати.

***

Ріко саме виходила зі спортзалу, коли несподівано помітила смагляву синьоволосу фігуру, яка неквапом наближалася до неї.

Аоміне Дайкі? А він тут що робить? Тим паче, бачити його нахабну пику після інциденту минулого тижня абсолютно не хотілося. Сацукі вибачилася за свого друга дитинства, сказавши, що лінь та великі цицьки у нього ледь не від народження, і все одно було неприємно. Подумаєш, великі! У неї абсолютно нормальний розмір. І взагалі, вона не про те думає!

Тренер Сейрін рішуче наблизилася до важкого форварда команди Тоуо і спитала:

— Чого ти сюди приперся?

Аоміне байдуже поглянув на неї, позіхнув і сказав:

— Кагамі запросив на тренування. До речі, де він? А Куроко?

— Вони зайняті. — процідила крізь зуби русявка, невдоволено дивлячись на аса Тоуо. І пообіцяла собі додати ще декілька кіл пекла Кагамі, а потім прибити його з особливою жорстокістю за те, що вчасно правду не каже. — А ти йди звідси.

— Жаль. — відверто позіхнув хлопець, запускаючи руки в кишені. — Ну тоді скажи йому, щоб він прийшов сьогодні ввечері на баскетбольний майданчик. Він знає де. А то мені геть нудно.

— Ти б хоч раз прийшов на тренування власної команди, а не вештався чужими! — гаркнула розлючена його поведінкою Ріко. Кожну хвилину їй усе більше хотілося вбити цього нахабного типа. Причому, з особливою жорстокістю. — Зникни звідси нарешті!

Погляд синьоволосого, що блукав де завгодно, крім тренера Сейрін, нарешті зосередився на Ріко.

— О! Сьогодні майка. Слухай, а так їх видно набагато краще.

У дівчини почала сіпатися ліва брова.

— Кого «їх»?

— Ну, твої цицьки. Хоча, це, звісно, лиш пародія на них, але хоч щось та й стирчить.

Навколо русявки почала скраплюватися зловісна темна аура.

— Ти б вітаміни які приймала, чи що — а раптом виростуть? Хоча, навряд чи. В твоєму випадку це безнадійно. Ну, я пішов. Куроко привіт. — ще раз позіхнувши, найкращий гравець Тоуо, не підозрюючи про те, що жити йому залишилося дуже й дуже мало, розвернувся й попрямував до виходу.

— АОМІНЕ ДАЙКІ!!! ТИ ТРУП!!!

***

«Ну і куди ж могли зникнути ці двоє? Знайду — і вони у мене отримають на горіхи».

Так думала Ріко, бігаючи коридорами спорткомплексу і намагаючись знайти своїх двох найкращих гравців у вигляді Тайги Кагамі і Тецуї Куроко, які в перерві між чвертями примудрилися кудись зникнути.

У Сацукі — з командою якої вони, власне, і зійшлися в матчі — своя біда. Вона шукає Аоміне, який пограв перші дві чверті, а тепер теж кудись зник. Дівчата домовилися одна з одною, що якщо вони побачать когось із хлопців — байдуже свого чи чужого — то негайно відганяють його на майданчик. Адже третя чверть от-от почнеться!

А їх десь носить. Змовилися вони, чи що?

Всередині вже все оглянула. Ніде нікого немає. Ніхто їх не бачив. Дива!

Дівчина вибігла на вулицю. Там уже на всю світило яскраве сонце, яке на мить засліпило Ріко. Та цієї миті виявилося досить, щоб вона об щось перечепилась і кудись полетіла.

Приречено подумала, що у неї зараз важливий матч, а вона тут упасти й побитися примудрилася.

Не побилася. Бо впала на щось м’яке. Це саме «м’яке» пробурчало щось незадоволено сонним голосом і… обняло її просто таки ведмедячими обіймами, а руки… Руки полізли туди, куди їм геть не слід лізти!!!

— Аоміне Дайкі, забери свої клешні від мого тіла, поки я їх тобі не переламала!!

— А, це ти… О, я щось намацав. Прогрес.

— Ти що робиш?!

— Як це що? Проводжу дослідження. Слухай, а вони в моїх долонях поміщаються. Круто. З великим розміром так не зробиш… Ух!!!

А це Аоміне отримав коліном у пах, бо не хотів залишати свої «дослідження».

— Та ти!.. Та ти!.. Та щоб у тебе там усе відсохло, ідіоте сексуально-стурбований!!! — крикнула розтріпана й червона дівчина, яка зараз менш за все нагадувала грізного тренера Сейрін.

Розлючено поглядаючи на аса Тоуо, який вальяжно розвалився на лавочці під спорткомплексом і поглядав на Ріко поглядом лінивого кота, що обжерся вершків, русявка заліпила йому ляпаса й кинулася назад до своєї команди.

Їй от зовсім не хотілося зізнаватися навіть самій собі, що відчувати сильні впевнені руки на своєму тілі було дуже навіть приємно.

***

В магазині було багато народу. Ріко насилу пропхалася до стенда з журналами. Сьогодні повинні були поступити нові журнали про баскетбол, яких вона так довго чекала.

Але біля самого стенду вона завмерла на місці — там стояв і гортав журнал з черговими голими дівчатами найогидніший тип на світі — Аоміне Дайкі.

Хотіла вже розвернутися й тихо піти, але пізно — її вже помітили.

— О, це ти. Що купляєш?

Тренер Сейрін роздратовано зітхнула, але відповіла:

— Журнали про баскетбол. Мені вони потрібні для тренувань. Пробач, але я повинна йти. — схопивши перші-ліпші журнали, які бачила, дівчина попрямувала до продавця.

Вийшла з магазину і зітхнула. Знав хто трапитися на очі. Цей збочений тип, любитель подрихнути й великих грудей. Та він просто…

Пффф! Ото ще! Знайшла про кого думати.

Зручніше перехопила важкі сумки, бо перед тим заходила в супермаркет за продуктами, і хотіла вже було йти, але тут відчула, що важкість з рук кудись зникла.

Перевела розгублений погляд униз і не побачила сумок. Зате десь над головою пролунав знайомий голос:

— Я сьогодні на диво добрий, тому користуйся випадком поексплуатувати одного з Покоління Чудес.

— Та потрібен ти мені! — миттю спалахнула русявка. — Віддай сумки!

— Не бурчи. Краще показуй куди іти, а то моя доброта не вічна.

Півшляху Ріко відчитувала Дайкі, а він активно з цим не погоджувався. Перехожі оглядалися їм услід і посміхалися, вважаючи дуже милою парою.

Ах, якби, якби…

— Ні, ну серйозно, — продовжив розмову хлопець, не помічаючи, що на його слова давно вже не відповідають, і дівчина поруч іде з опущеною головою, — у тебе більше звички хлопчачі, ніж дівочі. Любиш баскетбол, піклуєшся про команду здорових хлопців і сама ж серед них своя в дошку, не малюєшся, не пліткуєш про хлопців і шмотки, не одягаєшся так, щоб підкреслити свої форми, не цікавишся усім тем, чим зазвичай цікавляться дівчата… ну, і все таке інше. Та й цицьки у тебе геть ніякі.

Вони саме підійшли до будинку Рико. Вона все так само мовчки, не піднімаючи голови, забрала сумки з рук Аоміне і пішла, так нічого і не сказавши.

Синьоволосий почухав потилицю.

— Образилась, чи що?

Тоді знизав плечима, запхав руки в кишені й відправився додому подрімати.

А про те, що душу чомусь наче кішки дерли, і думати не хотілося.

На наступний день, коли Айда Ріко в не надто хорошому настрої поверталася додому (думаю, не варто говорити, що тренування для Сейрін сьогодні були просто пекельними), на неї напали й затягнули в якийсь кут, де притиснули до стіни, почали цілувати й пестити руками там, де можна, і там, де не можна, так, що не вистачало повітря й перед очима стрибали зірки, а весь світ зосередився тільки на його губах на її шиї, та руках, які зараз дорвалися до її грудей, про які на днях було сказано стільки всього поганого, але зараз… Зараз їй було на все начхати.

А хороший настрій повільно повертався на своє місце.

***

Тренування Сейрін було в самому розпалі. Сьогодні тренер перебувала в хорошому настрої, тому не ганяла свою команду до семи потів, чому всі були несказано раді, особливо після вчорашнього.

Сама ж Ріко стояла і з легкою посмішкою спостерігала за своєю командою.

Тут двері відчинилися і в спортзал ввійшов не хто інший, як Аоміне Дайкі. Кагамі з Куроко тут же підійшли до нього, але він на них навіть не поглянув і попрямував просто до тренера Сейрін, яка завмерла на місці й не знала, що їй робити.

Дайкі, не виймаючи рук з кишень, підійшов майже впритул, не помічаючи здивованих поглядів команди, оглянув дівчину з ніг до голови, а тоді заявив:

— Допустимо, я дещо помилився щодо великих цицьок, але хто ж знав, що маленькі так класно поміщаються в долонях? Особливо твої. — після цих слів він голосно ляснув її по дупі, розвернувся і не поспішаючи пішов до виходу, тоді як по спортзалі пролунав оглушливий звук падіння щелеп.

Як тільки масивна фігура важкого форварда Тоуо зникла з виду і всі отямилися, хлопці миттю накинулися на Ріко з криками:

— Що це все означає??!

Біля дівчини миттю почала збиратися жахлива темна аура.

Команда відсахнулася куди подалі. Декому навіть стало жаль цього смертника-камікадзе, адже всі знали, що ця аура не віщує нічого хорошого.

Гучний крик сколихнув спортзал і долетів до вух синьоволосого хлопця, який на це тільки усміхнувся:

— АОМІНЕ ДАЙКІ!!!! ЦЬОГО РАЗУ ТИ ТОЧНО ТРУП!!!!