Переговори тривали вже так довго, що ніхто й не пам’ятав з чого все почалося і якого дідька всі тут зібралися. Але запарилися всі дружно і хотіли тільки одного – якомога швидше закінчити і звалити.

На нерви діяв Ламбо. Підліток постійно нив, що він утомився і хоче додому пограти у відеоігри. Його всі ігнорували, хоча бісив він цим неймовірно. П’ятнадцятирічного хлопця, звісно ж, не взяли б на переговори, але він був одним із Хранителів, а переговори були дійсно важливі, тому доводилося терпіти.

Першим, у кого здали нерви від цього ниття, став Гокудера. Хранитель Урагану Вонголи й так не відрізнявся великим терпінням, а тут він просто не витримав і вибухнув гнівною тирадою:

– Закрийся, тупа корово! Йди краще вбийся об стінку і припини всіх нервувати! Всі ми тут утомилися й хочемо відпочити, та ніхто, крім тебе, не ниє про це! – і кинув у підлітка Урі.

Кішка спершу роздряпала обличчя Бовіно, а потім повернулася зі схожою помстою до господаря.

Переговори радісно припинили з причини балагану, який ніхто й не збирався зупиняти.

– Тільки… спокій... – пробурмотів подряпаний Ламбо, а тоді раптом заревів і поліз у свою бурхливу шевелюру.

Всі напружилися, очікуючи від малого чого завгодно, і справді – на світ показалася печально відома базука десятиліття. Яку Хранитель Грози кинув у Гокудеру.

А далі почалися дивовижі, бо замість того, щоб упасти на підлогу й лежати там собі спокійно, після того, як проковтнула Хаято, базука раптом немов здуріла й почала стрибати по всій кімнаті, нападаючи на всіх, хто мав нещастя знаходитися поруч.

Народ, бачачи таку справу, хотів звалити, та хто ж їм дозволить?

Незабаром замість величезної кімнати була тільки величезна кількість рожевого диму, крізь який нічого не було видно, лиш долинали звідти якісь абсолютно дивні й незрозумілі звуки…

Через деякий час дим розвіявся. У кімнаті панував хаос і абсолютна нерозбериха. Всі були розгублені й шоковані.

Раптом залунали кроки і гримнули двері – це втекла Лар Мілч. Всі інші дівчата то тряслися, то непритомніли, то оглядалися панічно, то шепотіли щось на кшталт «Не може бути… Це неможливо…» і взагалі поводили себе відверто дивно. Чоловіча частина виглядала не менш здивовано, розгублено й шоковано, ніж жіноча, але, принаймні, не непритомніла, а деякі типи так узагалі поглядали на деяких дівчат дуже незрозумілими й підозрілими поглядами.

– Я екстримально не зрозумів, що тут сталося!!! – загорлав раптом Рехей, висловлюючи загальну думку.

І всіх наче прорвало – присутні заговорили всі одночасно, перебиваючи один одного.

– Якого біса?!

– Ламбо, що з твоєю ідіотською базукою?! Вона несправна!!!

– Та ти… Ти хоч знаєш, що вона накоїла?!?

– Ши-ши-ши, принц буде гратися з тобою дуже й дуже довго…

– Мені кінець, мені кінець, мені кінець…

– Цього просто не може бути!! Мукуро, це все твої ілюзії, так?!

– Оя-оя, як жорстоко. Хоча ні, для тебе якраз.

– А-а-а!! Це все неправда! Неправда!!!

– ВРООЙ!!! Заткніться, виродки!!!! Й так ні фіга не ясно, ще й ви репетуєте!!!

В тиші, яка наступила відразу після цих слів, пролунав знайомий байдужий голос:

– Я знаю, що відбулося. За окрему платню можу показати відео.

Всі заціпеніли і втупилися у Мармона.

– Сміття… Показуй відео і не зли мене ще більше.  – голос боса Варії пролунав тихо, але чітко.

– Боже мій, знову змушують працювати за так. – колишній аркобалено Туману зітхнув, і без особливого ентузіазму ввімкнув запис.

І те, що там побачили, шокувало всіх.

Парочка пристрасно цілується на кріслі. Знайомому такому кріслі – на ньому зазвичай любить протирати свій зад бос Варії. Втім, це він і є – цілує і тримає за талію рожевоволосу дівчину, яка сидить до всіх спиною. Але раптом вона відкидає голову назад і гучно стогне. Це ж Бьянкі! І ох… Здається, вони на тому кріслі не тільки цілуються…

Дівчина раптом загарчала, схопила свого партнера обома руками за голову і різко притягнула до себе, щоб почати цілувати ще більш нестямно. Блиснула золотом дорога обручка на тонкому пальчику…

Дівчата позомлівали, деякі хлопці підленько усміхають, а сама героїня відео злісно загарчала:

– Я?! З ним?! Та ні за що на світі!!! Помри!!!! – кинула в бік Занзаса отруєним тортом і буквально вилетіла за двері.

Бос Варії від торта ухилився і задоволено посміхнувся. Недовго про щось подумав, а тоді підняв свій царський зад з крісла і неквапливо відправився в бік дверей. Вочевидь, за своєю майбутньою дружиною.

– Мати в родичах Занзаса… – прохрипів блідий Гокудера Хаято. – Краще одразу вмерти…

А відео продовжувалося…

На підлогу звалився світловолосий чоловік. Він важко дихав і тримався за бік, на якому наливалася кров’ю величезна кривава рана. Одяг його був потріпаний, подертий і закривавлений, але карамельні очі горіли все тією ж рішучістю, як і оранжеве полум’я посмертної волі на лобі.

Біля нього метушилася дівчина – довге синє волосся з кумедним чубчиком на потилиці, чорна пов’язка на правому оці, сама невисока й тендітна.

– Я можу накласти ілюзію, але довго ти все одно не протримаєшся. Треба зцілити тебе і якомога швидше. – тут вона завмерла, наче до чогось прислуховуючись, і раптом повернула голову в бік ошелешеного Рехея Сасагави.

– Рехею! Боса поранено – швидше зціли його, а то стече кров’ю! Ну ж бо!

Хранитель Сонця Вонголи ще декілька хвилин стояв і кліпав очима на свого дорослого боса, та потім отямився і кинувся до парочки, витягуючи на ходу коробочку.

– Хроме, не хвилюйся ти так. Все гаразд. Я не помру просто так. Хто ж тоді буде керувати Вонголою? – підморгнув дорослий Савада Цунайоші схвильованій дівчині, поки Сасагава зцілював його. – Навряд чи моя дружина потягне це. Дякую тобі, Рехею. – коли зцілення закінчилося, бос тепло посміхнувся своєму підлеглому з минулого. – Цього наші вороги точно не будуть очікувати…

Теперішній Савада Цунайоші сидів з витріщеними очима й відкритим ротом, наче викинута на сушу риба. Хранителі, які не були в шоці, кинулися втішати свого дорогоцінного боса. Варія знущально реготала. Майбутня половинка начальства сиділа вся червона, як помідор, і так судомно стискала свій тризуб, що було дивно, як він ще не зламався. Хтось шепотівся, хтось сміявся, хтось співчутливо дивився на парочку.

– Я не переживу підколів Мукуро… – вбито прошепотів раптом Цуна.

А відео все продовжувало йти…

Чорноволоса тендітна дівчина лежала на ліжку у довгій лікарняній піжамі, стискала величезний живіт і судомно й важко дихала. Навколо неї метушився чоловік з попелястим волоссям та зеленими очима, в яких вирували страх, паніка, відчай та рішучість.

Роздивившись обстановку навколо, він оскаженів і почав шукати когось очима. Побачив Ламбо під столом і кинувся до нього. Схопив і витягнув на світло, добряче його струсонувши.

– Ти!!!! Тупа корово!!! Ти що наробив?!? Ти не міг використати свою ідіотську базуку не сьогодні?!? Ти не бачиш, що в моєї дружини почалися пологи?!? Якщо через тебе щось піде не так… Якщо ти…

Договорити він не встиг, бо на ліжку дівчина судомно закричала:

– Хаято!!!! От-от почнеться!!!! Потім приб’єш Ламбо... – і чоловік тут же кинувся до коханої:

– І-пін!!! Спокійно!!! Все добре, я поруч…

Тепер шкірилися з абсолютно офігілого Гокудери. І-Пін тільки перед тим отямилася, а коли побачила останні кадри, то знову звалилася непритомна. Хлопці зацікавлено гомоніли, дівчата хапалися за голови і з осторогою поглядали на екран.

– Хто б міг подумати… – зацікавлено протягнув Реборн, погладжуючи підборіддя.

Та це був ще не кінець…

Пара, що стояла посеред кімнати, сварилася так, що тремтіло скло у вікнах.

– ВРООЙ, жінко, якого біса ти так сюсюкалася з цим сміттям?!

– Звичайного! Він мій друг, а не сміття! Був, є і завжди ним буде, навіть не зважаючи на деяких ревнивців!

– Та ні фіга я не ревнував!

– Ага, і ні фіга не ти полетів викликати його на поєдинок! За ніщо!

– ВРООЙ, як це за ніщо?! Він повинен запам’ятати, що ти – тільки моя! І взагалі, ми одружені, а він…

Дівчина з синім волоссям та характерним шрамом у вигляді полум’я на правій щоці раптом охнула і схопилася за живіт. Намацала очима крісло і важко сіла, не відпускаючи живота. Чоловік з довгим білим волоссям і поглядом хижої акули миттю замовк і похмуро глянув на дружину.

– Щось сталося? – спитав грубо, але в голосі чулося хвилювання.

– Мені не можна хвилюватися... – прошепотіла Лар Мілч, глибоко дихаючи.

– Це чого раптом?

– Тому що у нас скоро буде дитина. Та якщо тобі більше цікаві ревнощі й сварки, то краще я поїду народжувати куди подалі.

Скуало неначе завис, переварюючи щойно почуту інформацію. Тоді брудно вилаявся, після чого схилився до своєї дружини, гаркнув:

– ВРООЙ, та хто тобі дозволить?! Мій син виросте найкращим мечником в усьому світі! – і впився поцілунком у жіночі губи.

– ВРООЙ, та що за маячня тут робиться?! – збісився мечник Варії, якого на силу стримували Ямамото і Леві. – Я і ця баба?! Та мені начхати на неї з високої дзвіниці, а їй узагалі подобається той блондин-аркобалено!!! Де це тупе теля?!? Я його на смужки поріжу!!!! ВРООЙ!!!!!

– Боже мій, як же пощастило босу й командирові на жінок! – поплив від милоти Луссурія, аж плеснувши у долоні. – Самі вершки! І головне, не хтось чужий, а все своє, перевірене! Ах, я в захопленні!

Зате тепер, принаймні, стало зрозуміло, чому так швидко втекла Лар Мілч.

А відео й не думало закінчуватися…

Наступна пара взагалі з’явилася оголеною. Тобто, жінка, яка шатенка з карими очима, явно щойно вийшла з душу і витирала рушником волосся, а всім дуже знайомий чорноволосий чоловік з розкосими сірими очима та аурою вбивці був тільки у штанах і розстебнутій сорочці.

– А-а-а-а! – закричала дівчина, як тільки зрозуміла, що на неї голу витріщається купа чоловіків, і спробувала хоч щось прикрити. – Якого дідька?! Хібарі, це знову все Ламбо!! Я скоро вб’ю його разом з його ідіотською базукою!!

Чоловік швидко замотав жінку у свою сорочку, і в його руках мов нізвідки з’явилися тонфа.

– Травоїдні… – процідив він крижаним голосом. – Ви посміли поглянути на мою дружину без одягу. Заб’ю до смерті!

І почалася бійка.

– І-і-і… Чому це не Цуна? Чому це той страшний чоловік? І взагалі, ви бачили мене голою?! Боже мій, я не переживу цього… Це ганьба… І зі мною більше ніхто не одружиться!! – Хару хапалася за голову і ледь чи не вила з відчаю.

– Ши-ши-ши, а по-моєму, всі чудово бачили хто з тобою одружиться і буде пильнувати твою честь. – зашишикав єхидно Бельфегор.

– Помовч, маніяк. – різко кинув Хібарі й підвівся. Підійшов до Міури, яка й досі бідкалася, схопив за руку і кудись потягнув.

– Ге? Ви що робите? Негайно відпустіть мене!

– Ні. Якщо нам судилося бути разом, то віднині ти житимеш зі мною і будеш звикати. Відмови не приймаються.

Деякі Хранителі були в шоці, дехто хитав головою, хтось підсміювався, а відео продовжувалося…

– Ти ідіот бейсбольний!! Телепень пустоголовий!! Та ти… Ти… Та в мене просто слів немає!!!! – бушувала сердита чорноволоса жінка.

– Ха-ха, та все гаразд, Хано! Нічого страшного не сталося! – сміявся високий коротко стрижений брюнет з невеликим шрамом справа на підборідді.

– Що означає не сталося?!? Та ти міг загинути!! Розумієш ти це, чи ні?!? – у жінки вже просто тряслися губи, а з очей скотилася перша сльозинка. – Якби Рехей не прикрив тебе, ти був би мертвий!! І я залишилася б сама!! Без тебе, Такеші… Ти розумієш, що я б цього не пережила?

Брюнет швидко підійшов і обняв свою пару. Та зарилася обличчям у його сорочку й почала плакати.

– Ну-ну, Хано, не плач. Заспокойся. Все гаразд. Я живий і здоровий. Інші мене теж гарненько висварили, і я зрозумів, що дещо погарячкував і перегнув палицю. Більше так ризикувати не буду. Тільки не треба плакати через мене. Добре? Адже тобі більше личить посмішка. – чоловік обережно й ніжно підняв підборіддя жінки, так, щоб дивитися їй в очі. – Посміхнися для мене, і я більше ніколи в житті не буду так ризикувати.

Невпевнена посмішка з’явилася на обличчі Хани, після чого Ямамото схилився до неї і поцілував.

Мабуть, уперше в житті Хранителі бачили геть офігівшого Ямамото. Варійці реготали, аж за животи хапалися, особливо вирізнявся Скуало. Вонгола була такою ж ошелешеною, як і Хранитель Дощу. Реборн сидів і щось дуже швидко строчив у блокноті. У Хани ж нервово сіпалося ліве око.

– Якого дідька?! – гаркнула врешті вона. – Я тільки недавно припинила жаліти, що опинилася у цій вашій мафії, а ви тут знову за своє?! Ідіоти!!! – розлючена Курокава кинула в Ямамото чашку чаю і оскаженіло потупотіла до виходу.

А відео все йшло і йшло…

– …згадую нашу зустріч. – говорила красива дівчина з довгим медовим волоссям. – Мені довелося тоді якийсь час пожити у вас. А ти весь час мене залякував. – Кіоко тихенько засміялася.

– А ти не дуже-то й хотіла лякатися. – задоволено сказав її світловолосий супутник, що лежав у неї на колінах; його довга гривка повністю закривала очі, а посмішка виглядала скоріше як вишкір. – Чим мене і зачепила.

– Бо ти досі думаєш, що вся така грізна і страшна тільки Варія, а у Вонголі самі тільки невинні овечки. – фиркнула дівчина, продовжуючи перебирати волосся свого хлопця. – А я, між іншим, такого надивилася, перш ніж тебе зустріти, в такому брала участь… А ти мені не віриш. А я ображаюся. От. – Кіоко вдавано нахмурилася, хоча в очах її стрибали смішинки.

– Ши-ши-ши, Принцеса образилася на Принца? – прийняв гру Бельфегор. – Невже Принцу доведеться просити вибачення у своєї Принцеси?

– Саме так! Інакше Принц буде ночувати на дивані у вітальні. – Сасагава (точніше, колишня Сасагава, якщо судити з обручки на пальці) уже ледь стримувала сміх.

– Ши-ши-ши, Принц не бажає ночувати на дивані – не царське це ложе. Принц буде ночувати біля своєї Принцеси! – оголосив Бельфегор, притягнув голову Кіоко до себе й вимогливо поцілував.

Першим почав кричати Рехей, а не бліда, як смерть, Кіоко:

– Щоооооо?!? Моя сестра і цей маніяк?! Та ні за що на світі!!! Не дозволю!!! Тільки через мій труп!!! – оскаженілого Хранителя Сонця намагалися вгамувати інші, а Бельфегор тільки радісно зашишикав:

– Ши-ши-ши, принц із задоволенням це організує. Однак, хто б міг подумати… – і з дивною посмішкою втупився в Кіоко. Бідолашка затремтіла і спробувала сховатися. Та за худенькою Хроме особливо не сховаєшся, інші дівчата або втекли, або їх забрали майбутні кавалери, а І-Пін все ще не отямилася.

На цьому відео закінчилося. В кімнаті був галас, але якийсь в’ялий, наче всі вже звикли (або просто половина з присутніх розбіглася) і тепер просто обговорювали між собою побачене.

Переговори були остаточно забуті.

– Як же все це цікаво… – протягнув Реборн із загадковою посмішкою на обличчі.

Цуна, побачивши цю посмішечку, став білішим за стіну й прошепотів:

– Це дуже погано… Ця посмішка не віщує нічого хорошого. Для нас.

І, здається, вгадав.

Тому що Реборн раптом гаркнув:

– Так, переговори закінчені, всі на вихід. Зі мною залишаються тільки Цуна й Скуало. Будеш замість свого боса як більш адекватний. Заберіть у Ламбо базуку. Її потрібно буде потім оглянути. Можете навіть доручити це Верді – таке має його зацікавити. І гарненько подумайте про сьогоднішнє. Адже майбутнє дуже мінливе… А в мене тут важлива нарада. Так що рахую до п’яти і починаю стріляти. Один…

Кімната спорожніла за лічені секунди. Реборн задоволено посміхнувся і повернувся до переляканого Цунайоші та Скуало, який шкірив зуби.

– Ну що, хлопці, почнемо? І не забувайте – це все заради майбутнього Вонголи та сім‘ї.