Не віддавайте своє ліжко у користування нахабним типам

Кагура сиділа на дивані і дивилася телевізор, іноді косуючи оком в бік шафи, де вона зазвичай спала.

І коли ж він звідти забереться? Вже півдня пройшло, між іншим, а він усе дрихне. Давно б уже вигнала його з шафи, та от тільки… Клієнт він. З грошима. А гроші Йородзуї зараз ой як потрібні! Особливо після того, як Гін-тян спустив усі їхні збереження невідомо на що (не зізнався навіть після того, як вони з Шимпачі як слід його відлупцювали). Мабуть, це була якась дурня на кшталт казино, або цілої тони солодощів, особливо полуничного молока і парфе, або він зустрів Мадао, що вже не віщує нічого хорошого… або його зустріла Тае-тян, побила і відібрала всі гроші за посиденьки в хост-клубі та неоплачений Дон Періньйон.

Ято ще раз подивилася на шафу і зітхнула.

А все почалося зранку.

Кагура саме прокинулася, помилася, почистила зуби, дала копняка Гін-сану, щоб він нарешті підняв свою ліниву тушу з ліжка, почухала між вух Садахару, що позіхав, і пішла їсти.

Коли Гін-тян все ж зволив відірвати свої мощі від футону, одягнутися і вийти в люди, копирсаючись у вусі, прибіг захеканий Шимпачи і зарепетував, що біловолосого мудака з Йородзуї чекає Тае-тян.

Біловолосий мудак зблід і йти кудись відмовився. Та хто його буде питати? Ято дала копняка для прискорення обом, сподіваючись, що полетіли вони в вірному напрямку. А якщо ні, не біда — сталкер-горила дотягне. Йому не вперше.

Тільки дівчина закінчила зі сніданком, як у приміщення ввалився весь якийсь помнутий замголовнокомандуючого Шинсенгумі Хідзіката Тоширо. Кагура і йому хотіла копняка всипати, думаючи, що сьогодні просто День Копняків якийсь, і що треба буде піти на вулицю й надавати копняків усім без черги — хай радіють, але цей хмир (навіть без сигарети в роті, уявіть собі!) заявив, що сьогодні він клієнт і в нього є дуже важливе, а головне – грошове завдання для Йородзуї.

На слові «грошове» ято задумалась і вирішила все ж вислухати цього типа, а потім уже роздавати копняки направо й наліво.

От і опинився цей майонезник в її шафі, сказавши, що вчора у Сого сталося загострення і він цілу ніч ганяв його, Хідзікату, по всьому місту, намагаючись убити. Тоширо сховався, але жахливо не виспався. Повертатися назад в Шинсенгумі він не збирався, тому що там йому вже точно не дали б поспати, а поспати йому треба, тому що на наступну ніч починається нова дорама, котра виходить в нічний час, і котру він просто зобов’язаний подивитися.

До чого тут шафа, якщо Кагура з радістю віддала би цьому хмиреві ліжко Гін-тяна, котрому все одно байдуже, — запитаєте ви?

Ну так хмир заявив, що якщо його буде шукати Сого — а той його точно буде шукати, — то він сховається в шафі. Так і зробив, а коли виявив там спальне місце Кагури, жахливо зрадів і тут же відключився.

Ні, такого нахабства, як посягання на її ліжко, ято не пробачила б нікому, тут же віддала б цього ідіота в якості кісточки Садахару, і сама помстилася страшно, але… Він клієнт, а клієнтам пробачається більшість. Крім того, він заплатив одразу ж. Власне, це і вирішило його долю.

А тепер дрихне вже півдня як. Добре хоч не хропить. А то вже заходив цей тупий садюга, котрий Сого Окіта, і запитував чи не бачила вона одного майонезного придурка в такому собі помнутому вигляді, наче його довго і нудно жували собаки, вирішуючи — чи то зжерти, чи то обісрати.

Кагура відповіла, що так, був такий, та його пожалів Садахару і все ж зжер. Сого скрушно зацокав язиком, і сказав, що коли мила собачка відригне бяку (а це неодмінно станеться, бо в декого надто багато майонезу на літр крові), то щоб ця бяка йшла здавати звіт Кондо-сану.

Усміхаючись, як маніячка, ято завірила що неодмінно так і зробить, і послала садюгу в піше еротичне все тим же копняком.

Точно День Копняків сьогодні…

Дівчина вже встигла накупити цілу гору смаколиків, разом з обожнюваним сукомбу, і зжерти це все, і вигуляти Садахару (тобто, вона сиділа на лавочці в парку під парасолькою, і дивилася, як її улюбленець ганяється за людьми в спробі відкусити їхні голови), зробила якісь модні вправи, що показували по телевізору, і навіть спробувала прибирати, та їй швидко набридло це заняття.

І зараз вона витріщалася в телевізор, не бачачи там нічого, і їй було нудно, тому що деякі мудаки все не повертались, а один конкретний мудак все не вилізав з шафи.

Коротше, що тільки не робила Кагура, а весело не ставало, придурки не поверталися, хмир з шафи не вилізав, а на дворі ставало все темніше.

Ось уже й час сну прийшов, а разом з ним і вісник від Шимпачі, в котрому говорилося, що Гін-сан посмів зґвалтувати його сестру (щодо того, хто кого зґвалтував Кагура дуже сильно сумнівалася, але й хрін з ним), і завтра вона потягне його під вінець, тому що зараз ніч, і добра Тае-тян не хоче турбувати нікого із служителів храму через таку дурницю, тому зґвалтування продовжиться, але вже за її правилами, що Кондо-сану через цю звістку стало різко погано, і він загримів у лікарню з діагнозом «невдала спроба самовбитися» (горилою-сталкером більше, горилою-сталкером менше — яка різниця?), що всі шукають Хідзікату, а Сого Окіта заліз в бордель і відмовляється звідти вилізати до появи начальства, тому завтра Тае-тян чекає її на весілля в якості дружки, і треба захопити побільше міцних мотузок і одного замголовнокомандуючого в якості дружби, тому що такою була остання воля… тобто, передвесільне бажання нареченого.

Начхавши на всю цю хрінь, дівчина — вже переодіта в піжаму — стояла біля своєї шафи, вперши руки в боки, і похмуро дивилася на задоволену пику сплячого Хідзікати, котрий досі ще не прокинувся.

Думаєте, вона не намагалась його розбудити? Ще й як намагалась! Та всі спроби виявилися марними, і цей хмир ніяк не хотів прокидатися. Вочевидь, славно його Окіта поганяв по місту.

Пообіцявши собі розібратися з придурком-садистом пізніше, Кагура вирішувала де їй спати. До футона Гін-тяна вона навіть наближатися не збиралася — мало що він там їв і чим насмердів. Краще спалити. На дивані холодно і незручно. Біля Садахару... Ні, ще нехотячи зжере її вночі.

Та й… Якого хрена вона взагалі повинна думати де їй ночувати, якщо в неї є своє власне ліжко?! Ну і що, що там лежить деякий нахабний хмир! Посунеться! Або взагалі впаде — тут уже як подивитися. Славнозвісні копняки в поміч.

Дівчина рішуче залізла в ліжко і спробувала викопати звідти нахабного майонезника. Але нахабний майонезник з теплого ліжка викопуватися рішуче відмовлявся. Більше того, він раптом схопив Кагуру і притягнув до себе під бік, спеленавши руками й ногами, і вдоволено зітхнув.

Офігівша ято якусь мить лежала тихо і не рухалась, намагаючись зрозуміти що робиться і звідки в Хідзікати взялися запасні життя. Тому що головне вона зараз у нього відбере.

Але… Ворушитися раптом стало лінь, її огорнули тепло й затишок, тихе сопіння хлопця поруч навіювало сонливість, і за мить дівчина заснула, подумавши, що уб’є хмиря завтра. Нікуди він не втече. А якщо втече, то дожене і він все одно огребе.

 

***

 

Хідзіката Тоширо прокинувся зранку від того, що було добре. Тобто, спалося добре, і зараз він наче притискав до себе плюшевого мішку.

Тільки-от, мішка якийсь величезний… Та й не соплять мішки йому в шию… І немає в мішок таких м’яких і приємних випуклостей, на котрих зараз затишно лежить одна його рука… І мішки менше важать… Начебто…

А значить, щось тут не те. І треба дізнатися що саме.

Вирішивши так, замголовнокомандуючого Шинсенгумі відкрив очі і зрозумів, що або він ще спить, або тут точно щось не так. Тому що на ньому, згорнувшись зручним клубочком і мирно сопучи в дві дірочки, лежала та китайка з Йородзуї, з котрою постійно воював Сого. І блін, це погано, тому що за останні роки вона незле так витягнулась і округлилася в потрібних місцях, і зараз ці місця торкаються його тіла, а одна его рука взагалі лежить на її…

Твою мать, краще б це все ж був плюшевий мішка!!!

Так, треба терміново придумати, як би по-тихому вилізти звідси, не потривоживши сон цієї дівулі. А то він сумнівається, що залишиться цілий, коли вона відкриє очі. Ято, як-не-як.

Для початку Тоширо обережно забрав руку с грудей Кагури. Вона невдоволено завовтузилась, але не прокинулася. Фух! Вийшло!

Тоді спробував обережно так зсунути її тіло зі свого на ліжко, але щоб не потривожити. Ято у відповідь обняла його руками за шию, присунувшись ближче, так, що її губи торкалися його шиї з іншого боку, а груди притиснулися ще щільніше.

Матері твоїй ковінька, дурепо, ти що робиш?!

Додумати не встиг, тому що вії сплячої дівчини раптом затріпотіли, і за мить на нього дивилися два сонні провалля. В котрих спершу світилося нерозуміння, а тоді промайнуло впізнання. Очі звузились, а губи раптом присмокталися до його шиї. Намертво!

— Ідіотка! Відчепись!!!

Та екзекуція продовжувалася доти, поки на шкірі брюнета не з’явився красивий такий засос.

— Це помста. — задоволено заявила дівчина і позіхнула.

— Та за що?! Як мені тепер з цим ходити?!

— Як це за що? А хто мене лапав посеред ночі?

— Як це я лапав тебе?!

— Як-як… Ось так. — ято взяла руку хлопця і поклала собі на груди. — Стисни їх. — хлопець так і зробив на автоматі, офігіваючи від того, що відбувається, і повільно заливаючись фарбою. — Цією рукою ти лапав мої груди. А ось цією, — дівчина взяла іншу його руку, чогось задоволено мружачись, і запхала собі між ноги, — ти лапав усе там. Не сперечаюсь, було приємно, але це вже нахабство, за яке відриваються кінцівки.

Якусь мить вони лежали в такій недвозначній позі. А тоді нарешті усвідомили що до чого, обидва зарепетували і випали з шафи.

— Ти збоченець! — заявила Кагура, гнівно дивлячись на помідорно-червоного Тоширо (хоча й сама була не краща).

— А сама яка? — обурився хлопець. — Чого полізла до мене? Та ще й показувала всякі неподобства…

— До речі, про неподобства. — згадала раптом рудоволоса, задумливо погладжуючи Садахару. — Одягайся і йдемо на весілля!

— Я не збираюся на тобі одружуватися! Сама винна!! — закричав оскаженілий Хідзіката.

— Мама говорила, що заміж виходять тільки з кохання, так що ти в прольоті. — спокійно сказала Кагура, починаючи знімати з себе піжаму. — А весілля Гін-тяна і Тае-тян. Вони сказали, щоб ми обов’язково там були. До речі, треба знайти мотузки…

Брюнет почервонів і відвернувся, подумки лаючи цю китайку, котра спершу називає його збоченцем, а тоді сама спокійно переодягається перед ним.

— Навіщо мені туди йти? Цей ідіот і без мене одружиться.

— Та хто тебе питати буде. Пішли. — Кагура в красивому платті та з мотком мотузок на плечі схопила його і закинула на Садахару. Сама заскочила слідом і скомандувала: — Вперед, Садахару! Треба з’явитися феєрично. Цікаво, Гін-тян там хоч стояти може? Чи прихопити ще підпірки?

Хідзіката весь час намагався відвести погляд від красивої, як виявилося, фігури дівчини. Нарешті, обурився:

— Відпусти мене, китайко! У мене багато справ у Шинсенгумі!

— Фіга з два. Скажена горила-сталкер в лікарні, садюга в борделі, так що і ти відпочивай. Це ж така подія — Гін-тян одружується на босі! Треба буде заскочити в аптеку за заспокійливим. Потрійною дозою. До речі, я сьогодні прийду до тебе ночувати.

— Що? Ти здуріла? Тобі цієї ночі було мало? Сама мене збоченцем назвала!

— Зате я добре поспала біля тебе. І ти мене лапав, а я тебе ні. Це обов’язково треба виправити.

— Ти дурепа, так? — замголовнокомандуючого чудово розумів, що якщо Кагура прийде до нього сьогодні і зробить те, про що говорить, то ночувати вони вже точно не будуть — знайдеться заняття набагато цікавіше. — Я на тебе Сого спущу!

— Його я лапати не буду — він виродок і садюга — багато честі.

— А я тебе не пущу!

— Та хто тебе питати буде…

 

***

 

Весілля…

— Чуєш, майонезнику, а що в тебе не шиї робить засос?

— Заткнись, джампівський ідіоте! Я ж не питаю, що ти робиш на весіллі

Категорія: Gintama | Додав: Black_Symphony (19.07.2019) | Автор: Black_Symphony
Переглядів: 115 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]