Шаблезубі тигри були реально здивовані, коли двері їхньої гільдії відкрилися і в отворі показалася відома всім модель та член гільдії "Хвіст Феї" Міражанна Штраус. 

- Привіт усім! - привіталась вона. - А Леві тут? 

- Вітаю, Міражанно. - привітно усміхаючись, підійшла до неї Юкіно. - Так, вона тут. Ти вирішила її провідати? 

- Звісно ж. Я хочу знати як їй тут живеться, чи не ображає хто... 

- Ти що! Ми всі її дуже любимо. А ідіотів ображати її тут немає - Стінг популярно всім пояснив, ще коли вона тільки з'явилася, чому цього робити не слід. 

- Це дуже добре. 

- О, а от і вона! 

З другого поверху спускалась мініатюрна фігурка з блакитним волоссям. Побачивши знайоме обличчя, Леві радісно скрикнула і кинулась на зустріч. 

- Міро! Ти що тут робиш?! - обнявши Дияволицю, Макгарден радісно усміхнулась. 

- Прийшла тебе провідати. - теж заусміхалася Штраус. - Як ти тут? 

Юкіно тактовно залишила їх самих, відійшовши до дошки з завданнями. 

- Та все супер. Я ж спочатку навіть злякалася. Та потім зрозуміла, що означає бути істинною парою. Будь його воля, Стінг носив би мене на руках цілий день. - маг письмен щасливо засміялася. 

Міражанна усміхнулась і сказала: 

- До речі кажучи, я ж сюди не тільки до тебе одної прийшла. У мене справа до Роуга. Він забув дещо в нашій гільдії минулого разу. От я й вирішила повернути, якщо все одно до тебе прийшла. Він тут? - очі її при цьому якось дивно зблиснули, але Леві цього не помітила.

- Так, він тут. Буквально півгодини тому повернувся з завдання і зараз відпочиває у кімнаті на горі. Ті монстрики добряче його потріпали. 

- Якщо така справа, не відведеш мене до нього? А то якось негарно буде, якщо він сам спуститься. Все ж, людина щойно з завдання... 

- Так, звичайно. Ой, я ж ішла зробити Стінгу каву, а то він там зараз з глузду з'їде з усіма тими паперами. - Леві прудко почала підніматися по сходах. - Як там майстер Макаров? 

- Та все, як завжди. - засміялася Міражанна. - Бухає, бурчить, виховує і читає свої непристойні журнальчики. Вчепився в Лексуса намертво, бо хоче онуків. 

- В такому випадку, у нас точно все гаразд. - розсміялася маленька чарівниця. - Знаєш, досі незвично усвідомлювати, що я вже не в Хвості Феї... От ми і прийшли. 

- Ти ще звикнеш. - тепло усміхнулась їй Дияволиця. Дівчата зупинилися біля однієї з багатьох однакових дверей у довгому коридорі. - То він тут, так? 

- Це точно... Ага, тут. Ти заходь, а я побігла. Зроблю каву і обіллю нею цього противного дракона, який явно не вміє чекати. - маг письмен підморгнула і пострибала вниз, адже на всю гільдію ширилися крики "Левічко!!! Ну де ж ти?!? Мені нудно!!!" 

Міражанна похитала головою. Стінг не міняється. А тоді відкрила двері і ввійшла. 

Посеред кімнати знаходилося звичайне ліжко, на якому зволив відпочивати тіньовий убивця драконів. Одяг акуратною стопочкою лежав на стільці поруч, а сам чарівник був прикритий тільки тонкою ковдрою по пояс, залишивши на огляд свій чудовий торс. 

Міра мовчки підійшла до нього, обережно взяла його праву руку і повернула зап'ястям до себе. Задоволена посмішка розпливлася по її обличчю, після чого рука повернулась назад, а сама дівчина почала підготування. 

Спершу підійшла до дверей і замкнула їх. Тоді наклала на кімнату заклинання звукоізоляції. Після чого зняла з себе плаття і склала його на стілець біля одягу Роуга. 

Так, в одній білизні і застрибнула прямо на сплячого брюнета. Той, звісно ж, одразу й прокинувся і хотів ударити закляттям, але не встиг - його руки та ноги були вже надійно та міцно прив'язані до ліжка. 

Хлопець покліпав, відганяючи рештки сну, і його погляд сфокусувався на дівчині, що сиділа прямо на ньому. Знайома така дівчина... 

- Міражанно? - сторопів він, коли впізнав цю особу. - Що ви тут робите? І що це все означає? 

- Розумієш, Роуг, - почала дівчина, мило усміхаючись, - коли минулого разу ти був у нашій гільдії і сидів біля мене, я якось дивно себе відчувала. Не могла зрозуміти, що зі мною. А коли ти пішов, усе стало нормально. І в мене з'явилося тільки одне пояснення цьому. Власне, його я й прийшла перевірити сьогодні. І, як з'ясувалося, я мала рацію. 

- Рацію в чому? - чорноволосий чарівник нічого не розумів і його бентежила вся ця ситуація. 

- У цьому. - усмішка стала ще милішою, коли вона показала йому свою ліву руку. Точніше, зап'ястя. 

Драконоборець спершу нічого не зрозумів. Та коли побачив знайому половину малюнка, друга половина якого знаходилася в нього на зап'ясті правої руки... 

- Це ж означає... - прохрипів ошелешений хлопець, який просто не міг підібрати слів для цієї ситуації. 

- Це означає, що зараз ми будемо проходити обряд закріплення. - ласкаво усміхнулася йому білобриса чарівниця, і зручно всілася прямо на чоловіче хазяйство, перед цим викинувши ковдру подалі. Хлопець охнув, а дівчина перетворилася в Дияволицю в чорному латексному костюмчику. Граючи в руках батогом, вона нахилилась і прошепотіла йому на вухо: - Тільки вже за моїми правилами. 

Після цих слів Роугу почали ретельно показувати, чому Міражанну називають Дияволицею.