- Так нечесно... Гик! Чому в нього виявилася... Гик!.. геть інша мітка?.. Гик! Я ж була певна, що він... Гик!.. моя пара, і ми завжди будемо разом! Гик! А він... А в нього вже є пара! Гик! 

Ельза Скарлет сиділа за барстійкою у якійсь таверні і жалілась на свою долю кружці з пивом. Чи вином. Чи то було саке? Фіг його знає, але точно щось алкогольне. 

Дівчина, взагалі-то, була на завданні. А оскільки місто, де вона його виконувала, розташовувалося неподалік від гільдії Гріх Відьми, Титанія вирішила заглянути туди й провідати Жерара. А точніше, перевірити його мітку соулмейта. Червоноволоса не сумнівалася, що у них будуть парні мітки. 

Та її чекало жорстоке розчарування - мало того, що мітка в Жерара виявилася геть іншою, то він ще й виявився зарученим! І з ким! З Уртир! У дівчини в голові не вкладалося, як таке взагалі могло статися. 

В шоці вона втекла, навіть не попрощавшись, і тепер сидить у найближчій таверні й запиває своє горе. І судячи з кількості порожніх склянок, кружок та чарок - сидить вона вже давненько. 

П'яничку вже кілька разів хотіли викинути на вулицю, мовляв, у нас тут пристойний заклад, а не пивнушка, але декілька сміливців уже висять пришпилені мечами до стінки, господар залишився без волосся, половину приміщення корова язиком злизала, а відвідувачі (котрі ще залишились) сидять тихо і стараються не дихати, щоб не нарватися. 

- Ну і де цей вас ненормальний маг? - пролунало раптом байдуже питання, і господар ледь не розтікся калюжкою від щастя. Маг з гільдії Гріх Відьми! Вони отримали запит і зараз він викине звідси цю п'янь! 

- Ось вона, пане чарівник! - тут же почав тицяти пальцем господар. - Заберіть її звідси! Від неї одні тільки збитки! Дивіться, що вона накоїла! Вона мені всіх відвідувачів розлякає! Що я тоді буду робити?! 

Не звернувши жодної уваги на слова господаря таверни, Міднайт підійшов до червоноволосої чарівниці і розвернув її до себе. 

- О-па! Як цікаво... Титаніє, тобі зайнятися нічим? Чим тобі не догодив цей милий чоловік та всі інші? 

Ельза підняла на нього мутні очі і вирекла: 

- Згинь, смугастий, я в печалі! Гик! 

- Солідна, дивлюся, в тебе печаль. - цокнув язиком Макбет, оглядаючи арсенал порожньої тари на стійці. - Чого це раптом? 

- А то ти не знаєш! - заревіла Скарлет, і ледь не полетіла зі стільця. - Мене образили! Мене кинули! Гик! 

- З якого поверху? І ти залишилась живою? Неймовірне везіння! 

- Годі знущатися! Гик! У цього негідника виявилася не така мітка, як у мене! Так нечесно... - під кінець своєї гнівної тиради дівчина тоненько заскімлила, наче від болю. Хоча, чому "наче"? Серце боліло. - Я так надіялася, що ми з ним будемо парою... Ми ж знаємо один одного з дитинства... Він завжди оберігав і захищав мене... І не раз давав зрозуміти, що я йому подобаюсь.... А тут таке враження, що Доля посміялася з мене і дала йому іншого соулмейта... І вони вже заручені!!! - під кінець Ельза просто завила в голос. Тоді схопила кружку і за один раз хильнула все до дна. 

- Ах, який мерзотник, негідний, скотина! Та як він посмів так з тобою вчинити? - уже відверто потішався Міднайт над п'яненькою Ельзою. Це було цікаво. Все ж не даремно він зголосився піти, коли вони отримали запит з цієї таверни. 

- Так! Він такий! 

- І що робитимеш далі? - зацікавлено спитав маг відображень. 

- Не знаю... - Ельза понурилась. Та сиділа вона так недовго. Вже за мить ледь не підскочила на стільці і вирекла: - Знаю! Він мені зрадив! І я йому за це помщуся! 

Міднайт мовчки захопився логікою червоноволосої, і спитав: 

- І як саме? 

- Я... Я теж йому зраджу, от! 

- Он як! - вже ледь стримував сміх маг з чорно-білою шевелюрою. - І з ким же? 

- Та байдуже з ким! - гримнула дівчина кулаком по столі. - Хоч і з тобою! 

Макбет не витримав і все ж розсміявся. Так, тут набагато цікавіше, ніж киснути в гільдії. А п'яна Ельза Скарлет просто чарівна - щоки червоні, погляд туманний, сидить і хитається на стільці, наче от-от звалиться, а логіки в словах - ні на гріш. 

- А мене спитати? Раптом не погоджуся? 

Ельза якусь мить сиділа мовчки; на обличчі була посилена робота думки. А тоді вона раптово схопила Міднайта за плащ, притягнула до себе і з усього маху гримнула головою об свій сталевий обладунок. Маг тут же вирубався, а дівчина, все так же гикаючи, звалила його собі на плече і, похитуючись, подибала до сходів на другий поверх, де знаходилися кімнати на нічліг, буркочучи собі під ніс: "Хлопи... Все доводиться робити самій..."

Щойно ця парочка зникла з виду, господар і всі відвідувачі зітхнули з величезним полегшенням. Звісно, власник таверни трохи не те мав на увазі, коли говорив, щоб цю ненормальну забрали звідси, але й так непогано. Не буянить і не видно на горизонті - і взагалі добре. А про таку скромну штуку, як ключ від кімнати, краще промовчати - ціліший будеш. 

* * * 

Коли зранку Ельза прокинулася, то зареклася більше пити від слова "взагалі". Голова боліла, в роті відкрилася пустелі і світ був немилий. 

"І було би чого так наклюкатися... Так, образливо й неприємно, що в нього не така мітка, як у мене, але заливати горе нащо було? У-у-у..." 

Не розплющуючи очей, дівчина розкинула руки в боки... і офігіла. Тому що ліва рука впала на щось тверде. Пошарила ще трохи по цьому чомусь і офігіла ще більше, бо дуже вже воно нагадувало шкіру людини. А точніше, оголений торс хлопця. Якщо нема грудей, значить, це точно хлопець. 

Стривайте-но! У Ельзи від приголомшення ледь очі на лоба не полізли. Вона повільно й обережно повернула голову вліво і ледь не заверещала в голос. 

Тому що біля неї на боці, підпираючи голову однією рукою, лежав і єхидно шкірився той, кого вона в останню чергу могла уявити поруч з собою: колишній ворог, а нині маг гільдії "Гріх Відьми" - Міднайт! 

- Доброго ранку, радосте! - співуче протягнув він. - Всього мене обмацала, чи ще щось залишила на потім?

Ельза гикнула и малодушно спробувала втекти. Не дали - схопили і міцно притиснули до себе. І тільки зараз дівчина помітила, що вона гола від слова взагалі! Ледь не запищала, почервоніла і потягнула ковдру на себе, намагаючись прикритися по шию. 

Та хіба ж один противний маг дозволить? Ковдра полетіла вбік, а зверху поцікавилися: 

- Що пам'ятаєш з учорашнього? 

Схопившись за це питання, мов за рятівну соломинку, щоб не думати про те, що вона гола притискається до такого ж роздітого хлопця, спиною та дупою відчуваючи всю його фізіологію, Титанія швидко почала відповідати: 

- Пам'ятаю, що йшла до Жерара. Потім дізналася про його заручини і побігла до найближчої таверни... А далі не пам'ятаю. - дівчина навіть розгубилася і з усіх сил намагалася згадати хоч щось, але тільки голова від цього заболіла сильніше. 

- О! Тобто, ти забула, як напилася тут в зюзю, зруйнувала половину закладу, налякала майже до смерті господаря та відвідувачів, а потім вирубала мене і потягнула сюди зраджувати Жерару? 

З кожним його словом дівчина блідла все більше, а коли почула його останні слова, то взагалі захотіла постукатися головою об стінку. Як вона могла таке натворити? Чи він просто знущається? 

З надією та підозрою Скарлет подивилася на Макбета, але той похитав головою і протягнув чомусь до неї праву руку зі словами: 

- Ні, любонько, навіть не надійся. Ось тобі докази. - і тицяє їй цю руку ледь не під ніс. 

Дівчина хотіла було відіпхнути його кінцівку від себе, як раптом погляд її зачепився за малюнок на зап'ясті. Знайомий такий малюнок - меч в оточенні чогось чорного. У неї самої є такий же. Але стривайте... У неї є тільки половинка, а тут малюнок цілий. 

Вона швидко глянула на свою ліву й обімліла - там теж малюнок був цілий! А це могло означати тільки одне... 

- Ми... 

- Так, ми закріпили зв'язок, якщо ти про це. - тоном задоволеного кота, що об'ївся сметани, підтвердив її найгірші думки цей нахаба. - Я взагалі-то не хотів усього цього. Ну, типу, шукати свого соулмейта і все таке інше. Та коли ти п'яна, то буваєш дуже настирливою і тобі неможливо відмовити. Зазвичай хлопець домінує над дівчиною, але ти переплюнула всіх. Як первісна жінка колись - кийком по голові і в печеру. І хай би просто спати. Так ні ж! Ти просто прив'язала мене до ліжка і досхочу поглумилася з моєї нещасної тушки. Не сказати, що мені це не сподобалося - ти виявилася вигадницею ще тою! Та я все-таки джентльмен, і не міг дозволити звалити всю роботу на жінку (так-так, ти нею стала сьогодні), тому довелося звільнятися і допомогти тобі. Підучити, так сказати, трошечки. Ти виявилася дуже тямущою ученицею - схоплювала все на льоту. Ну, а в процесі навчання я і виявив цей цікавий факт про мітки. 

Ельза червоніла. Ельза блідніла. Ельза зеленіла і не могла зрозуміти, як вона могла так вляпатися. І чому Доля вирішила, що її парою і рідною душею повинен бути саме цей нахаба й негідник? 

А тим часом нахаба й негідник задумливо протягнув: 

- А знаєш... 

Дізнатися дівчина не встигла, тому що дехто нахабний нагло підім'яв її під себе й задоволено прошепотів на вушко: 

- Ти ж нічого не пам'ятаєш. Тож давай-но ми повторимо матеріальчик ще раз. Для закріплення, так би мовити. 

Й обуритися Титанії не дав приголомшливий поцілунок.