Грей Фулбастер стоя біля дошки із завданнями й роздумував яке би взяти, коли до нього підійшла його товариш по команді Люсі Хартфілія і спитала: 

- На завдання хочеш піти? Вже щось вибрав? 

Маг крижаного сотворіння поглянув на блондинку - стоїть і посміхається, заклавши руки за спину. Відповів: 

- Так. Хочеться трохи розім'ятися. Ось наче є цікаве - біля деякого міста на подорожніх нападає банда розбійників. Вони грабують та вбивають усіх без розбору. Просять розібратися. А що? Хочеш приєднатися? 

- Звичайно! - засяяла радістю Заклинателька, і тут же скисла. - А то господиня обіцяла вигнати з дому. Мовляв, їй уже набридло слухати всі ці відмовки про те, що я заплачу пізніше. 

- Це серйозна причина. Добре, йдемо тоді на оформлення до Міри і через годину зустрічаємося на вокзалі. 

- Я тоді Нацу покличу й решту наших! 

- Не вийде. - хмикнув темноволосий чарівник. 

- Чому? - щиро здивувалась Люсі. 

- Ельза й Венді на завданнях, а Нацу випав з нашого життя на невизначений час. - Грей зірвав завдання з дошки і неквапливо пішов до стійки з Міражанною. - Він тут випадково зустрів свого соулмейта, і вона зразу ж потягнула його на закріплення. 

- Нічого собі! - округлила очі блондинка. - Всього півдня не була в гільдії, а вже такі новини. І хто виявився його соулмейтом?

- Ти здивуєшся. - хлопець подав листочок головній свасі гільдії. - Це Джубія. 

Дівчина непристойно присвиснула.

- Вмерти й не встати! Уміє ж Доля жартувати... Вона ж за тобою весь час сохла, а тут таке... 

- Те, що вона сохла за мною, не означає, що я сох за нею. - Грей отримав листочок назад, Міражанна побажала їм усього найкращого і парочка рушила до виходу. - Це ж навіть на краще - припинить, нарешті, мене переслідувати, і буде будувати своє щастя з іншою людиною. А ти вже знайшла свою пару? 

Заклинателька засоромилась. 

- Ні ще. Правда, мені подобається одна людина, але я не впевнена, що це він, та й навряд чи я йому подобаюсь. 

- А ти спитай. Що ж тут складного? - здивувався маг льоду. 

- Це для тебе все просто! - надулася Люсі. - А я не можу просто так підійти до нього й спитати! Він мене або висміє, або гляне з жалощами чи байдужістю... Ні-і-і, не хочу цього! 

- Але ж тоді ти не дізнаєшся правди. - хлопець просто дивувався жіночій логіці. 

- Ай, тобі не зрозуміти. - махнула на нього рукою дівчина і відбігла від нього на декілька кроків. - Все, до зустрічі на вокзалі через годину! - підморгнула і побігла в бік дому. 

Грей Фулбастер похитав головою. Жінки... 

* * * 

Розбійники посипалися на них, мов з дірявого мішка, не встигли чарівники дійти до міста. Грей з Люсі одразу ж почали обстріл: Фулбастер - крижаними стрілами, Хартфілія - за допомоги Стрільця. 

І все б закінчилося тихо-мирно... Якби не несподіваний вибух, хвилею від котрого хвостатих фей відкинуло далеченько й добряче приклало об дерева. 

- Кха-кха! - почала відкашлюватися Люсі, віддираючи себе від землі. 

- З тобою все гаразд? - тут же підповз до неї Грей. 

- Та начебто... - дівчина уважно оглянула себе з ніг до голови, обдивилась ноги, а потім підняла і покрутила руками, відмічаючи дрібні синяки й подряпини. Та це дурниці. Бувало й гірше. - Видно, якась із наших стріл влучила у їхні лігво, де в них, судячи з усього, знаходилася вибухівка або якесь вибухове закляття. Ну і добре - усіх зайців одним махом. Зате тепер я зможу нарешті заплатити за квартиру, і господиня не вижене мене на вулицю. - блондинка від таких райдужних перспектив аж очі заплющила. 

- Вона тобі більше взагалі ні слова не скаже, тому що відсьогодні ти житимеш зі мною. - раптом промовив темноволосий маг дивним голосом. 

- Що? - Заклинателька аж виринула зі своїх мрій. - Це чому раптом? 

У відповідь хлопець тільки простягнув свою праву руку зап'ястям вверх. Люсі хотіла було обуритися, але завмерла, так і не відкривши рота, тому що на цьому самому зап'ясті побачила раптом невеликий малюнок або татуювання - половинка ключа, охоплена чимось блакитним, підозріло схожим на лід. І все б нічого, от тільки точнісінько така ж картина-тату була і в неї на зап'ясті лівої руки. Видно, коли вона оглядала руки на предмет пошкоджень, він і побачив мітку. 

Якусь мить парочка мовчала, а потім блондинка раптом видала істеричний смішок і сказала: 

- От і добре - не треба буде зізнаватися. 

- В чому? - поцікавився маг крижаного сотворіння, підповзаючи ближче до свого соулмейта. 

- Що ти мені подобаєшся... - все так же дещо істерично хіхікнула Заклинателька. 

От тобі й ситуація. Вона з самого початку шукала свого соулмейта, а він мало того, що весь час був поруч, то ще й виявився саме тим хлопцем, що їй подобався. Ось тобі й жартівниця Доля... 

- Це добре... - прошепотів їй у губи Грей (і коли встиг опинитися так близько?). - Тому що ти мені теж подобаєшся. - і закрив її здивовано привідкритий рот найнеймовірнішим у світі поцілунком.