Загублені і знайдені. Частина 4
| — Будь приязною, Смарагдова, якщо не хочеш проблем з місцевими! Приязною, — повчав її Рейвір, перед тим, як телепортувати жінку в паралельний світ. — Для особливих пояснюю: не огризайся та усміхайся. Це ти зможеш зробити? Відьма закотила очі: — Та що тут складного? *** Всіма правдами й неправдами, відьма спромоглась таки здобути інформацію про Волана. О, чого їй це коштувало! Втім про це відьма воліла не згадувати. Зате знала, що цей «мрець» був дуже навіть живий. Надії росли, як на дріжджах! Аріана хижо посміхнулась. Справи просуваються більш, ніж добре. Усе що залишилось це допитати цього «привида» так само ласкаво, як і того чиновника. А далі наш зниклий принц сам защебече про що треба. Ідеально. *** Кілька наступних днів вона ледь не лопалась від задоволення, від усвідомлення своєї геніальності. У неї були плани. Грандіозні. Завойовницькі. А головне, з високим шансом на успіх! Аріна здалеку спостерігала, як її жертва йде на роботу. Він був хворий на закам’яніння. З такою хворобою більш як півроку не живуть, а тут — гляньте! — десять пройшло, а йому хоч би що! Висновок напрошувався сам собою. Ліки цей розумник все ж таки придумав. Себе врятував. Чого коштує повторити цей же фокус з Маелітом? Отож бо, що нічого! Та цього відьмі було мало. О ні, виявляється, здобич тут більш ласа, ніж вона гадала раніше. Яка користь від самих лише ліків для Маеліта, якщо він захворіє знову? Відьма скрипіла зубами згадуючи, що бар'єр від феніксів могли підтримувати лише двоє надмогутніх магів землі. Не один, а двоє. Маеліт намагаючись компенсувати за відсутність другого почав використовувати магію у відверто нерозумних, завеликих кількостях. А таке, як пояснив їй особистий цілитель короля, завершується тим, що магія землі невідворотно трансформує тіло нещасного на камінь. Тим другим була Санда, однак її «убили». Тим другим міг стати Волан, однак він «покінчив з собою». Лише ці двоє, а ще Маеліт, могли підтримувати бар'єр. Більше ніхто з нині живих. А вони просто взяли й накивали п’ятами! Відьма їм помститься. Та не зараз. Спочатку приведе їх назад в Повноводдя й змусить виконувати свою роботу. Маеліт житиме. Про це відьма подбає особисто! *** Через кілька тижнів відьма готова була вити на місяць, битись головою об стіну, та й не тільки об неї. Як міг цей лицемір втратити усі — усі! — свої спогади. Як?! *** За день до цього: — Твій брат передає тобі привіт, — ласкаво про муркотіла Аріана. Вона чекала, коли Волан вийде з клініки наприкінці робочого дня. Розмова обіцяла бути довгою та цікавою. Її слова мали налякати його. Змусити панікувати, дихати нерівно й часто, а очі бігати туди-сюди в пошуках порятунку. Його ж знайшли, він постане перед правосуддям, перед власним братом. Усе що він нажив у цьому світі за десять років буде втрачено. Навіки. Як можна таке сприймати спокійно? Однак саме так Волан й відреагував. Легке здивування вимальовувалося на рисах обличчя. — Не пам’ятаю я ніякого брата. Ти мене переплутала з кимось. Відьма уже наперед знала, що скаже йому, коли побачить, що той і далі буде вдавати з себе випадкову людину. Та до цього годі було приготуватись. В неї був маленький амулет з собою, який допомагав виявляти брехунів. Однак він не подіяв. Аріана відчувала як шок охоплював її душу, коли розум поволі почав усвідомлювати отриману інформацію. Волан не брехав про те, що не пам’ятає брата. *** Проникнення в чужий дім навряд чи можна вважати законним. Та Аріана мало на це зважала. До того ж зробити це було легко. Надто легко і це боляче гнітило. Адже будь-який нормальний маг захистив свою домівку заклинаннями. А Волан цього не зробив. Чи означає це, що свої знання про магію він теж втратив? А що як його дар теж кудись зник? Десять років пройшло. Усе що завгодно могло статись. Та байдуже. Все одно обшук нічого не дав. Не було тут тих вирваних сторінок зі щоденника. Ніде. Зате був цей безглуздий годинник з зозулею. Її чутливі котячі вушка ледь витримували жахливий шум, що створював той пристрій. Аріана б з превеликим задоволенням розбила його на шматки. Втім залишати сліди теж нерозумно. Що робити? Правильна відповідь: розповісти Маеліту. Та її гордість не дозволила їй визнавати поразку. Ніколи такого не було й не буде. *** — Я нова медсестра, кличте мене Смарагдова, — Аріана старалась бути максимально приязною, хоч це не в її характері. Волан на те лиш кивнув. За десять років він, очевидно, навіть удавану ввічливість, характерну для знаті, розгубив. — Інструменти на білому столі, збоку. Простерилізуй і принеси мені. Ось так відьма стала дівчинкою на побігеньках. Яке ж це приниження! Та був тут і приємний момент. Вона ближче до Волана, а, отже, за ним легше спостерігати. На обідній перерві, коли той вже збирався кудись піти, Аріана зловила його: — Послухай, щодо брата… Я справді помилилась. Потрібно було хоч якось відвести з себе підозри. Вона — не Рейвір, в розвідці досвіду не мала. А Волан знову тільки й кивнув. Він тільки з нею такий німий? *** — З чим це ти граєшся? Аріана обернулася на звук голосу Волана. В руках вона тримала баночку з порошком. Хотілось сказати, що це не його справа, однак так їй довіру до себе не завоювати. Не огризайся, казав Рейвір. — Лікувальну настоянку буду робити ввечері, а зараз перевіряю чи всі інгредієнти наявні. Про трави Аріана знала усе. Про їх користь, застосування. — Народна медицина? — годі сказати скільки презирства було в його голосі. — Твоїми листочками нікого не врятувати. — А ось це вельми суперечливе твердження, — Аріана глянула на стоматологічну установку й скривилась. Як ці бездушні механізми можуть замінити те, що сама природа створила? — Ти точно медсестра? Бо мені здається, що твоїх знань недосить для цієї професії. Аріана пирхнула. Та що там треба знати про це залізо? *** Треба знати те, що воно може вибухнути. Як їй вдалось ненароком підірвати ту ж таки стоматологічну установку відьма при всьому бажанні не змогла би сказати. А ще треба знати, що Волан дуже шумний, коли кричить. Котячі вуха, які вона старанно ховала під косинкою, зів’яли наче квіти. Власне, на неї довго сварились. — Забирайся! — гавкнув на неї Волан. Це ще найневинніше слово, яке вона сьогодні почула. — Та послухай же! — пручалась Аріана. Не вийшло. Її виштовхали за двері так стрімко, що навіть моргнути не встигла. Звідки така швидкість у кульгавого було загадкою, яку вона, мабуть, не розгадає ніколи. *** — Що ти тут робиш? Переслідуєш мене? — Волан зміряв її підозріливим поглядом, коли зустрів її в під'їзді. Як же ти здогадався? — Наче я власного життя не маю, — пробурмотіла відьма у відповідь. Ні, не мала. Вона ж розвідник. Говорить не те, що думає. Вдає з себе того, ким не є. Те, що в неї це слабо виходило, уже інше питання. — Квартиру навпроти винаймаю. Ми тепер сусіди! — Аріана усміхалась широко. Ширше, ніж хотілось, але Рейвір казав… Волан довго на неї дивився, перш ніж вирішив відповісти: — В тебе завжди були такі ікла? Відьма готова була вдарити себе по чолу. Хвіст вона приховала під платтям, вуха під косинкою, а про зуби забула! Те, що розвідка в неї зовсім не виходила, було уже не питанням. Це твердження. Істина, що не потребує доведення. *** Цікава властивість є у Волана: вміє він зеленіти. — Виглядаєш ти так, що жодними пристойними словами не опишеш, — Аріана, як завжди була сама прямолінійність. — Помовч, — він спирався руками на підвіконня. Вікно в під'їзді було відчинене і його спроби впоратись з нудотою провалювались із приголомшливим тріском. Аріані подобалось думати, що його самопочуття — це маленька плата за її страждання. Навіть якщо до погіршення здоров’я Волана вона рук не прикладала. Поки що. Її випередила несвіжа піца. — Таблетки… — Не діють, — перебив її стоматолог. Раптом її осяяла геніальна ідея: — А як щодо народної медицини, м? — Ні за що. *** Третя ночі. Дзвінок в двері. Бажання вбивати все що рухається переповнювало відьму через край. — Хто там?! Тиша. — Смарагдова, відчини. Та невже? Аріана повільнесенько відчинила двері і так само ліниво сперлась на них: — І? Він був іще зеленіший, ніж учора. Значить, інші таблетки теж не допомогли. — Що ти там казала про народну медицину? — насилу видушив з себе її сусід. Перемога. Перемога! Пе-ре-мо-га! Яка ж вона солодка. — Не народна, а альтернативна, — відьма задерла носа від гордощів. До альтернативної медицини багато в чому відноситься. Магія в тому числі. | |
|
| |
| : 204 | |
| : 0 | |