Загублені і знайдені. Частина 16
| — Ти знаєш хто я такий? — спитав Тіко. — Волію забути. Підімай свою п’яту точку з мого нового килимка й прошу на вихід. Тіко б з радістю втік, але тіло чомусь ослабло. Руки не слухались, ледве з повіками вдалось домовитись, щоб ті відкрились. Чому ніхто не цінує його старань! Байдуже, тепер цей килимок його новий дім. Тіко спробував влаштуватись на ньому трохи зручніше. — Ти тепер сюди переселився? В мій дім? На мій килимок?! — Я не пам’ятаю, як тут опинився, — признався Тіко. — Ні це точно кінець. Ще один забудькуватий, скільки можна? — простогнав Ткач Павутини. Ні, думав, Тіко, це не ткач Павутини. Це Волан. *** Тіко зручно вмостився на дивані. Точніше його вмостив туди Волан, який не переставав бурчати ні на хвилину. А Тиранія теж це терпіла під час шлюбу. — Що з нею сталось? — запитав фенікс. — З ким? — Тиранією. Чому вона померла? Волан закотив очі: — Я ж казав, вона постійно плела проти мене інтриги. Догралась. Тіко не міг повірити в ці слова. — Ти її вбив? Як таке може бути? Вони ж сім’я, Санда сама просила щоб Тиранія стала новою королевою після її смерті. — Моя ненаглядна дружинонька намагалась вбити Барірі. — Твою дочку? Волан тим часом стояв над кліткою Апатита, тримаючи в руках мишу. Змій з нетерпінням чекав на свою вечерю. Почувся хрускіт. Знерухомлена через зламаний хребет, миша стала поживою для Апатита. — Тиранія не бажала собі такого нащадка у своєму житті. Я підійшов з розумінням до даного питання і відібрав у неї життя як таке. Вона отримала лише те про що попросила. Не більше й не менше. *** До кінця дня фенікс не наважився говорити з Воланом. Він божевільний! Жорстокий! Ось би ще ноги слухались, то Тіко уже давно би тут не було. А ще знову ця нудьга… Тіко не витримав: — Для чого ти узагалі придумав всі ці штуки? Шепіт вогню, для чого він тобі? Волан тим часом усоте витирав пилюку зі свого єдиного годинника з зозулею. — О то ти порушив мовчанку? На це фенікс не мав, що сказати. — Мені було мало тієї магії, якої нас навчали. Від феніксів вона захищала погано. Потрібне було щось потужніше, тож я почав експериментувати зі стихіями. — А якби… — Тіко не знав як почати. — Якби моє плем’я не нападало… — Тобі подібні вбили мого батька. Ви догрались. Тіко замовк. Розмова не клеїлась. — Я хотів знати, що вона думала, — раптом промовив Волан. Фенікс напружився. Про що це він? Аж тут згадав про що запитав недавно. Чому ти придумав шепіт вогню? — Королева-матір, коли захворіла, була сама не своя. Я хотів її зрозуміти, але ти це й так маєш знати, після того як ти копирсався в моїх спогадах. Ні, думав Тіко, так далеко в його думки він не заходив. — Як ти повернув собі спогади? Я не розумію… Тепер уже Волан тікав від погляду Тіко. Чому? — Мусив пригадати. Дивитись як ти розпластався як колода на моєму новому килимку було вище моїх сил. О, то він не хотів бачити, як фенікс страждає? *** Волан пішов забирати Світанок зі школи. Ні, не Світанок, а Санду. Але… Чи можна вважати те дитя королевою, що правила Повноводдям? Сміховинно. Фенікс пішов з Воланом. Вони мандрували вуличками міста, втім обоє не дуже поспішали починати розмову. Надто заплутано все було. Ким Волан був для нього тепер? Знайомим? Другом? Ворогом? Хоча жодне з цих слів, здається, не підходило. Останнього, здається, це мало цікавило. Його дочку треба забрати зі школи. Про що ще думати? Фенікс заздрив його спокою. — Зроби собі послугу, феніксе, зникни з мого життя, — раптом заговорив Волан. О, то вони таки вороги? Це через Тиранію? Тринадцяту війну? — Ти ненавидиш мене через те, що я не людина? Волан важко зітхнув. Він часто це робив, коли чув якусь дурницю. — Я ж бачу як ти на мене дивишся, дурна ти птахо. Але я скоро забуду усе що згадав. Тобі терпіння не вистачить терпіти мене під одним дахом, коли я такий. Фенікс застиг на місці. Про що це він взагалі? Запитати не встиг. Дорогу їм перегородили Маеліт і відьма Бездонища. Яка ймовірність того, що вдасться розв’язати це питання мирно? Почувся свист, наче щось стрімко мчало в їхню сторону. Кинджал, що метнула чорнява в фенікса, свідчив, що шансів на перемир’я нема. | |
|
| |
| : 196 | |
| : 0 | |