Шанс
| Ще не встигнувши прокинутися, я відчула, як подушка з сусіднього ліжка полетіла на мою біднесеньку голову. Розплющив очі, я подивилася на об'єкт, який декілька секунд тому зруйнував мій чудовий сон про хлопця, який дуже мені подбався. Моя подруга Альма посміхнулася та нервово засміялася. -Ти пам'ятаєш, що у нас сьогодні екзамен з англійської? Мене почало нудити. Я ніколи не любила англійську мову, тим паче, коли моя матір постійно кликала та платила гроші моїй вчительці, щоб вона займалася зі мною та скажімо, підтягувала мій рівень англійської. Мене вистачило рівно до шостого класу, та після того, як я переїхала до Фіндяндії, я забула англійську мову як страшний сон та зовсім про це не шкодую. Мені все одно, що про мене кажуть інші. Це не мої проблеми. -Пам'ятаю. І що з того?-я спокійно подивилася на Альму та встала з металевого ліжка.-До речі, ти не знаєш англійську так само як і я. -Та я ж нічого такого не мала на увазі.-виправдалася подруга. -Ну то й добре. Ранок у гуртожитку не почався занадто радісно, тому я почистила зуби та випила води. Їсти зовсім не хотілося, особливо перед важким екзаменом, де я точнісінько нічого не відповім та знову отримаю трійку та тільки тому, що скажу нашому вчителю, як його нова краватка пасує до його дивовижних очей. Настрій був кепським, на носі літні канікули, додому ж повернутися на цей час я не могла, бо матір там вже з'їсть мій мозок, не залишаючи ані шматочка для навчання в університеті. Доведеться знову, як і на зимніх канікулах, жити у Альми та ходити на роботу, щоб хоч якось забезпечити собі смачну їжу та одяг з секонд хенду. | |
|
| |
| : 352 | |
| : 0 | |