Не дозволь пітьмі затягнути тебе на дно
| Тишу у кав'ярні розірвав Раян, забігши у залите сонячним світлом приміщення на якійсь наднормовій швидкості. — Венді! Ти свята людина! — повідомив він мало не єдиній відвідувачці цього закладу. — Дякую! Велике дякую, що прикрила мене перед начальством та сама доробила той клятий звіт. Тепер я перед тобою в боргу. — Так, так... — задумливий вираз обличчя Венді ясно дав зрозуміти — зараз їйї було не до Раяна та його подяк. Зрозумівши це, Раян замовк, підсів поряд за столик і уважно оглянув свою подругу. Виглядала вона доволі втомлено: помітні навіть за макіяжем мішки під очима, пустий погляд, що блукав десь між горнятком кави та його рукою. «Невже вона така стомлена через той клятий звіт?» — Просто до мене на невизначений час переїхали тітоньки, бо в них згоріла квартира, і я за ці вихідні встигла від них так стомитись... — Венді слабко посміхнулась, додавши: — А в твоєму звіті роботи було на п'ятнадцять хвилин... Навіщо так було затягувати? — Ну... Ти ж розумієш, що в житті різні ситуації бувають... — зніяковів Раян. — Наприклад? — було видно, що Венді починала потроху повертатися в свій звичний, місцями трішки насмішкуватий стан. Звичайно, як для дівчини у якої то родичі залишаються без житла, то кінчений колишній або тиняється біля їх фірми, або отримує люлів від охоронця, при спробі пройти в будівлю зі скандалом та погрозами на адресу самої Веннді, його життєві ситуації видаються зовсім дріб'язковими. До речі, про колишнього... — Як там твій бородатий довбограй? Вже відчепився від тебе? — з надією запитав Раян. — Краще! Вчора мені подзвонили з міської лікарні і повідомили, що мій «брат» Ной Маєр перебуває у них після кульового поранення і дуже хоче мене бачити! — Ну... Принаймні, він не буде тебе діставати кілька тижнів, — Раян, як завжди, намагався знайти позитивні сторони у ситуації. — Так, на кілька тижнів... — схоже, Венді не розділяла його оптимістичний настроїв. — Цікаво, чи вистачить мені часу, щоб закінчити з оформленняи документів та мігрувати з цієї клятої країни... — Ти ж зараз жартуєш? — Ной ненормальний, — Венді відпила трохи кави, підкреслюючи цим своє твердження. — Отож від нього треба тікати як найдалі. — Та ні, це вже якісь крайнощі... — в голові у Раяна вже почав зароджуватися новий геніальний план. Від хвилювання, він вискочив з-за столу та став в позу. — Ти мені допомогла з роботою, а я допоможу тобі надурити колишнього. План такий: ми з тобою одружуємось, беремо відпустки і на (медовий) місяць тікаємо... Кудись там... За цей час він повинен вспокоїтись. Раян замовк, чекаючи на реакцію з боку Венді. Та довгий час дивилась на нього як на божевільного. Потім, повернувши собі дар мови, сказала: — По-перше, я сприймаю тебе виключно як друга і точно не збираюсь одружуватись з тобою. По-друге, хіба твій хлопець не... — Кріс нас і одружить, бо він священник, — перервав її Раян. — Ну, типу одружить, щоб надурити Ноя, а так ми нічого офіційно оформлювати не будемо... Обідня перерва добігала кінця, тож цим двом довелося швиденько повертатися на роботу. *** Що ближче вони підходили до будинку, де знаходилася Крісова квартира, тим більше Раян починав хвилюватися. Його впевненість у цій авантюрі починала потроху танути. Так, поряд з ним йшла Венді, яка все ж таки прониклась його планом, і яка буде йому допомагати у нелегкій справі — вмовляння Кріса. "Якось воно буде..." — Я вдома! — крикнув Раян, на пару з Венді заходячи до квартири. — Ну що, тебе вже вигнали з роботи? — іронічно донеслось з кухні. Слідом в прихожу вийшов і сам Кріс, витираючи руки об рожевий фартух. — Ні, — Райан дружньо поплескав подругу по плечу, — Кріс, це моя колега Венді, котра сьогодні врятувала мою сраку. Венді, це мій партнер Кріс. Наступні кілька секунд ці двоє уважно роздивлятися один одного. Венді, напевно, відмічала про себе різноманітні татуювання Кріса та їхню художню цінність, а той в свою чергу зробив такий вираз обличчя, немов побачив привида. — Приємно познайомитись... — нарешті порушив тишу Кріс. — Чаю не бажаєте? — отримавши схвальну відповідь, він продовжив: — Можете залишитись на вечерю, я якраз готую піццу з ананасами... І Раян, звісно, дуже хоче мені допомогти, а ви поки, посидіть на диванчику в кінці прихожої. Раян, кинувши сповнений відчаю погляд на Венді, слухняно пройшов на кухню. Ні, звісно, його ніхто не вб'є і не розтрощить зі скандалом сервіз власної матері. Кріс занадто спокійний для подібної маячні. Але декілька дошкульних (і можливо справедливих) претензій вислухати доведеться... — Міг би попередити про гостю, не знаю там, подзвонити або написати повідомлення, — рівним тоном зазначив Кріс, вмикаючи електро чайник. — Я забув... — бовкнув Раян. На це Кріс тільки закотив очі та підсунувши йому шинку з ножем, навіть не озвучивши улюблену фразу всіх вчителів. — І як це, довгий час байдикувати, а потім в останню мить скидувати свою роботу на інших? —поцікавився Кріс, мілко нарізаючи ананаси. — Це сталося всього лише раз! — спалахнув Раян. — І я планую як слід їй віддячити. З твоєю допомогою... Схоже, Кріс вирішив що йдеться про цю вечерю, і перейшов в уже зовсім миролюбний стан. І Раян не поспішав його розчаровувати, хоча б без присутності своєї «групи підтримки». Швиденько закінчивши з усіма приготуванням, вони поставили піцу в духовку і запросили Венді на кухню пити чай. — Мені Раян розповідав, що ви священник, — почала світську бесіду Венді. — Ви щиро вірите в Бога чи просто хочете покласти в кишеню побільше гроші зі всіляких пожертв? — Ні те, ні інше, — Кріс багатозначно обводячи поглядом їхню скромну кухню. — Я закінчив кляту семінарію тільки з поваги до батька, та з надією, що якщо моя робота мрії накриється мідним тазом, у мене буде план «Б» щодо роботи. І вона таки накрилась... — Отже, ви не будете палати від правильного гніву, якщо хтось вирішить влаштувати фейкову церемонію весілля? — гнула свою лінію Венді. — Особливо, якщо цим кимось будемо ми з Венді? — вліз в розмову Раян. І відразу ж про це пожалкував. Кріс мовчки поставив чашку настіл, перевів пустий погляд з поблідлого Раяна на закляклу Венді, і нирок всміхнувся: — У вас двох є п'ять хвилин для того щоб пояснити мені ситуацію і на завжди забратися з моєї квартири. Час пішов. — Це буде фейкове весілля, для того щоб надурити мого кінченого колишнього та прибацаних родичів! Все! — відчеканила Венді. — Ніяких претензій на Раяна не маю, нафіг він мені не треба. — Як це не треба? — образився Раян. — А хто буде відігравати роль жениха та розповідати тобі анекдоти на обідніх перервах? — Не треба ти мені в тому сенсі, про який подумав пан Кріс, — відмахнулась Венді і знову звернулась до Кріса: — То що, ви мені допоможете? — Ну... Наскільки ваш колишній кінчений? — хоч той і передумав проганяти цих двох, але затією в повній мірі ще не проникся. — Він з тих прибацаних сталкерів, що від нічого робити підстерігають на виході з роботи або дому, — пояснив Раян. — А написати заяву в поліцію ви не намагалися?— з тугою поцікавився Кріс, підперши кулаком підборіддя. — Намагалася, але Ной сам працює в поліції і нічого доброго з цього не вийшло. — А просто переїхати і не втягувати Раяна та мене незрозуміло куди ви не думали? — ще сумніше та трохи іронічно спитав Кріс. — Думала, — Венді з викликом подивилась на Кріса: — І навіть почала потихеньку оформляти документи та закордонний паспорт. Але якщо я переїду «з чоловіком», Ной точно залишить мене в спокої! — А що завадить цьому Ною, який весь з себе такий сталкер, дізнатися про ваш задум і навідатися до церкви? — Його підстрелили на роботі, наступні кілька тижнів він нам не завадить. — І взагалі, тобі що так складно провести одну маленьку псевдоцеремонію, де будуть тільки ми та декілька Вендіних родичів? — Раян ласкаво погладив Кріса по плечу. — В честь подібної події я візьму відпустку, типу на медовий місяць... Кріс мовчки взявся допивати чай, не забуваючи коситись на Раяна. Врешті решт, він виніс вердикт: — Все одно виходить якась маячня... Але, гаразд, буде по вашому. | |
|
| |
| : 83 | | |
| : 0 | |