Семпай
| Двері тихо відкриваються, розігнав напівтемряву яка захопила кімнату. З-за дверного прорізу показується мила червона маківка, а потім і два маленьких бездонних вири великих очей, які уважно розглядали обстановку в невеликому приміщені. Очі в мить перетворились в дві щілинки, а на бліде личко натягнулась хитра усмішка, як тільки погляд впав на ціль цього проникнення на чужу територію. Ноги вже самі собою обережно ступали по паркету, намагаючись не причиняти зайвого шуму. Крок за кроком і дівчина вже майже у цілі, як кішечка підкрадається ближче, уже випускає гострі кігтикі і готується напасти. Неочікувано стрибає на ліжко, закував напружене і, як завжди, розлючене тіло в свої обійми. Оголяє гостренькі ікла, прикушує, звично, синє вушко до крові і злизує. Відчуває як її намагаються відштовхнути і, напевне, зовсім скинути з прохолодної постілі, але Корона тільки ближче горнеться до блідолицьої і обвиває усіма кінцівками тоненьку дівчину. — Іспанка!— Радісно пищить червоноволоса. А та в свою чергу тільки невдоволено бубнить щось собі під ніс, крекче від тяжкості чужого тіла, але спроби вивільнитись більше не робить. Знає що це безглуздо і ніхто, явно, належним чином не оцінить всі проявленні старання, а розізлити цю леді вона й не хоче, їй не потрібні зайві проблеми. Тут у неї днями перевірена тактика, ні каплі не ворушитись і надокучлива “проблема” сама собою відчепиться. — Ну ж бо, мені так самотньо і нудно. Ковід нависає над кістлявим вірусом, нагинається, скорочує відстань; цілує бліде личко, розсипаючи маленькі поцілунки-метелики по всьому обличчю. Зовсім невагомо торкається непристойно тоненьких синіх губ і відчуває як її з новою силою намагаються відштовхнути подалі, а та в свою чергу лише становиться більш напористою. Безжалісно хапається за нічну сорочку і рве не шкодуючи гудзиків. — Ти охуїла? Темноволоса уже доволі серйозно скинула з себе нахабне дівчисько, зло подивилась на зарозумілу усмішку навпроти і прикрила оголене тіло. Це все звісно добре, але Коронавірус починає переходить всі границі. Звужені червоні очі, майже світились в безпросвітній темноті, змушуючи все тіло напружитись в очікуванні чогось. Ніколи до кінця не зрозуміло, що твориться в її голові і навіть зовсім не зрозуміло чого вона сюди прийшла, або чому постійно лізе. Ця на вид мила та весела дівчинка з безобразними червоними цяточками розсипаними по обличчю, ніколи не робить щось дарма. Навіть кожне ніжне словечко коли-небудь сказане нею, обдумане ще за тиждень до самої зустрічі. Вона той від кого завжди треба триматися на відстані і ніколи не підходити занадто близько. Але що накажете робити коли та, сама причепилась як банний лист, втручаючись в абсолютно спокійне та рутинне життя Іспанки. Весь час порушує особистий простір і заважає продовжувати безтурботне існування. І як би там не було, темноволоса абсолютно і повністю впевнена, що коли-небудь з легкістю та без долі сумління, розмаже це до одурі набридливе дівчисько по стінці. — Ну, Іспанка семпай,— цілком сумно і майже плачучи простогнала Корона. Підкралася ближче та знову настирно схопила блідолицю за ногу, притягнула ближче до себе, в який раз закував в свої смертоносні обійми. А Іспанка просто здалась і розслабилась та навіть понадіялась що зможе поспати. І цей маленький вогник надії одразу безжалісно загаснув, як тільки та відчула чужий мокрий і вологий язик на своїй шиї. | |
|
| |
| : 241 | | |
| : 0 | |