По темній, брудній вулиці повільно крокував чоловік в чорному плащі. Почався дощ, що незабаром перейшов у зливу. Чоловік у плащі зіщулився. «І чим він їм заважає?», - подумав він, повертаючи в провулок. В кінці провулка на землі сидів старий, схиливши голову і, судячи з усього, спав. «І за нього мені платять таку величезну суму? Адже він, напевно, навіть захистити себе не зможе!», - чоловік в плащі дивився на старого. Рваний одяг, настільки брудний, що став чорним і не менш брудне, сплутане волосся.

- Ну, пора закінчувати, - тихо сказав чоловік в плащі, дістаючи пістолет. Прицілившись, він уже збирався натиснути на курок, як раптом старий підняв голову і глянув йому в очі. Чоловік у плащі застиг.

- Мені, схоже, надана велика честь, - хрипко сказав старий. - Мене вб'є один з їхніх убивць. Але ти, мабуть, новачок, якщо я ще живий. Скільки тобі за мене заплатили? - чоловік в плащі мовчав. - Втім, неважливо. Стріляй. Я вже давно мертвий. Система знищила мене. Ти прийшов вбити мерця! - старий вибухнув реготом. - Ти ще молодий... і живий... але це ненадовго... Система вб'є і тебе. А коли ти зрозумієш це і почнеш шукати правду... за тобою прийдуть. Ну чого ж ти чекаєш? Вбий мене! – з криком старий кинувся на чоловіка в плащі. Спалахнула блискавка, і пролунав постріл. Старий упав в калюжу і вода в ній почала червоніти. Чоловік у плащі відступив на кілька кроків назад і, насилу сховавши тремтячими руками пістолет, розвернувся й пішов.