Глава 1

Настав новий день. Я встала, солодко потягнулась і побачила нове повідомлення від свого коханого - Остапа.
«Доброго ранку, кицю! Сьогодні зустрінемося?» - висвітлилось на екрані телефону.
«Як же я його люблю!» - промовила я у себе в голові.
Дійсно, на мою думку, він ідеальний хлопець. Надзвичайно турботливий, співчутливий. Завжди робить мені приємні сюрпризи, як от трояндочки, які досі радують моє око. Я вважаю, що він найкращий серед усіх моїх кавалерів. Раптом гучний дзвінок вирвав мене з роздумів. «Невже Остап?» - подумала я, проте, подивившись на екран телефону, побачила надпис «Муся❤️».
- Алло, мам? - промовила я.
- Юля, ти вже прокинулась? - запитала мама.
- Так, тільки очі відкрила. А що?
- Скажи своєму «коханому», щоб до мене не дзвонив.
- Мааам? До тебе Остап дзвонив?
- Ну не Андрій же! Ти ж його кинула?
- Мамо! Годі мені нагадувати про того козла, він зробив мені боляче, і я не збираюся його пробачати.
- Добре, добре! Вставай і приведи себе в порядок.
- Окей, мам, па-па.
ЗНОВУ АНДРІЙ! Як же я ненавиджу, коли мама знову починає свою пісеньку про те, який він хороший, і що я дурепа, яка, начебто кинула його, після того як він мені в двохсотий раз зробив боляче! Як тільки моя мама починає порівнювати Остапа і Андрія, я просто божеволію від злості! Не мамі вирішувати, з ким мені зустрічатись!
Стоп! Я ж зовсім забула, що Остап приготував мені якийсь сюрприз! Тому швиденько відписую усім в «Іnstagram», і прямую до ванни.
Я почистила зуби, вмилась і пішла до себе в кімнату, аби зробити мейк-ап і зачіску.
Батьки були на роботі, а оскільки були літні канікули, то я була сама вдома. Вже скоро в моїй кімнаті на повній гучності лунала моя улюблена пісня - «Поцелуй», а я старанно виводила у себе на повіках стрілки.
«Знаю, що Остап любить мене без макіяжу, але я все одно стараюся виглядати для нього якнайкраще», - промайнуло у мене в голові.Я одягнула білу майку та чорні джинси, адже ці речі гарно підкреслювали мою фігуру. Як тільки я закінчила наводити красу, прийшло нове повідомлення від коханого.
«Сонце, виглянь у вікно».
«О Боже! Невже він...???» - з тремтячими руками я підійшла до вікна.
АААА!!
Остап стояв під вікном з букетом рожевих троянд і великою плюшевою іграшкою - білим ведмедиком. Він як завжди тепло і привітно усміхався.
Я набираю йому повідомлення:
«Заходь до мене, батьків немає вдома. Квартира 68.»
Я виглянула у вікно, зловила на собі його погляд, він кивнув мені і підійшов до домофону.
Чекаючи його, у мене страшенно тремтіли руки і ноги. Все тіло з нетерпінням чекало його...
Ось він виходить з ліфту. Знову ця усмішка!
Інколи мені здається, що я готова любити його все життя суто за його посмішку. Я привітно запрошую його в квартиру, усміхаючись.
Тільки ми заходимо в квартиру, я зразу ж повертаю замок і закриваю двері.
Він вручає мені ведмедика і квіти, проте я відкладаю це в сторону і притягую його до себе.
Він бере мене за талію, міцно притискаючи до свого тіла. Я пристрасно цілую його, кусаючи нижню губу. Він зариває свою руку у моє волосся, а я у його. Я ніжно беру його за руку, і веду у свою кімнату. Ми сідаємо на моє ліжко, і я, не відриваючись від його губ, знімаю з нього куртку. Проте Остап узяв мене за щоку і не дозволив цього робити. Натомість він почав цілувати мене в шию, від чого я тихо застогнала і зняла його худі, щоб побачити його прес. Ось він сидить переді мною без футболки. Я провела рукою по його кубиках, поки він тихо за мною спостерігав. Його запитання зовсім вивело мене із стану «пристрасті».
- А ти не хочеш подивитися хоча б на подарунок? - з тихою серйозністю запитав Остап.
- Стоп. Хочу, звичайно,але спочатку я хотіла тебе. - відповіла я.
- Давай не будемо спішити, а підемо на кухню. Там ти подивишся свої подарунки, і ми вип’ємо по чашці кави.
Я в стані ступору спостерігала за ним ще хвилину, аж потім випалила:
- Так, мені теж здається, що можна було б випити чашку кави і обговорити проблеми.»
«Чорт, що я мелю? Нащо я це сказала, якщо зовсім так не вважаю? Так, і що з це з ним, чому він так відреагував?»
Поки я пішла на кухню, він одягнув назад своє худі, і незабаром попрямував за мною.
Глава 2
Ми з Остапом ще довго говорили у мене на кухні ні про що, не згадуючи ніяких важливих для мене тем, хоча мало обговорити наші проблеми. Після того як ми посиділи, я лагідно погладила його по щоці і ніжно поцілувала.
Остап одягнув свою куртку і попрямував додому. Я тим часом вирішила подзвонити і розказати все своїй найкращій подружці - Ані.
Вона - почувши моє розчарування, неодмінно погодилась на прийти до мене на чашку чаю з тортиком і поговорити по душам.
Весь час, який я чекала Аню, я думала про те, що щойно сталося. «Остап відшив мене?! Що за чортівня?» Ось дзвінок у двері. Це прийшла Аня.
Ох, як же мені потрібна її підтримка!
- Привіт, проходь! - промовила я.
- Привіт. - тихо промовила Аня.
Аня зняла куртку, роззулась і пройшла на кухню слідом за мною. Я заварила наш з нею улюблений чай - чорний з ягодами, та дістала з холодильника торт - «Бите скло», який вчора приготувала моя мама.
- Ну що таке? Що вже сталося? Чую запах чоловічих духів, отже...? Тут був Остап? Чи тато? - додала вона і тихо розсміялась.
- Оу, так. Був Остап. Все було, здавалося б, шикарно, проте в останній момент він мене відшив... - розчаровано мовила я.
- Еммм, в сенсі в останній момент відшив?
- Ну, в плані ЦЬОГО...Ну...
- Тобто, Юлько?? Ти хотіла з ним переспати і навіть мені нічого про це не розказала??
- Ну, я не знаю, я була впевнена, що ти скажеш, що я дурненька, що надто спішу і так далі, як ти і завжди говориш.
- І ти була права. Звичайно, я проти. Нащо тобі це в 15? Тим більше, якщо ви тільки півроку зустрічаєтесь.
- Не знаю, я сама не можу зрозуміти, що зі мною відбувається. Але я хочу його! Всього повністю!
Чорт, що я боюсь? Я хочу з ним переспати!
- Воуу, яка впевненість, подруго! Не пожалієш про це? Я б не радила. Тим більше, він, здається, не готовий, і не хоче сексу.
- Розумієш, Ань, я його дуже люблю, я живу ним, і я хочу попробувати з ним щось нове, а не просто зажимання. Тому я знала, що сьогодні я буду сама вдома, і мені випаде чудова можливість побути з ним на самоті. Я одягла нову мереживну білизну, якнайкраще вдягнулась і намалювалась. Я була готова на сто відсотків. Але Остап вирішив обламати мої плани! Я старалася не показувати це при ньому, але я страшенно образилася...
- Хей, бро, не ображайся на нього, можливо, він правий, навіщо спішити?
- Тому що я хочу його!
- А чи хоче він тебе - ти в нього спитала?
- СТОП, що? В якому сенсі?
- В сенсі, що, можливо, він не готовий ще до цього.
- Ну добре, вважай, я не ображаюся на нього. Проте! Я хочу його, і я його доб’юся цього ж тижня. Обіцяю!
- Не радила б, але це твої справи... Просто добре обдумай.
Ми з Анею ще довго теревенили на різні теми, і на важливі, і на зовсім дурні. За це я її люблю, з нею можна і повеселитись, і серйозно поговорити. Час промайнув швидко, сонце повільно котилося до заходу. Аня одягнулась і, попрощавшись, пішла додому.
Я ще довго обдумувала сьогоднішній день. Можливо, я дійсно не права і не варто зараз задумуватись про секс? Але чорт, його кубики просто зводять мене з розуму, і я не можу встояти... Я повернулася до себе в кімнату і почала уважно розглядати квіти й іграшку. Які ж вони шикарні! А іграшка дійсно як з моїх дитячих мрій та фантазій! Білий ведмедик з рожевим бантиком довжиною в мій зріст! Та, все таки, образа за його вчинок не давала насолодитися подарунками сповна...
Я понесла квіти в вазу, аж ось із них випала маленька біла листівка. «Що за??» - подумала я і підняла листівку з підлоги, уважно роздивилася.
На ній було намальоване трішки криве сердечко,і великими буквами написано: «ПРОЧИТАЙ». Я з інтригою відкриваю цю листівку, а там пише:
«Давай зробимо це сьогодні? Я знаю що ти теж цього хочеш❤️»
СТОП, ЩО? Я просто охолола від несподіванки...
Глава 3
Я просто в шоці! Я сама винна в тому, що Остап мене «відшив», хоча він просто соромився прямо запропонувати, а зробив це у завуальованій формі. Я повна дурепа! Я відіслала фотографію цієї листівки Ані, на що вона дуже здивувалася, та підтвердила те, що я дурепа. Що тепер сказати Остапу? Адже я своїм фирканням не подивилася подарунки в його присутності, хоча він наполягав, тепер зрозуміло чому.
Був уже пізній вечір. Я вмилася, і з цими думками лягла спати.
Настав новий день. Сьогодні я планую поговорити з Остапом, бажано, не особисто, а по телефону, адже мені надто соромно дивитися йому в очі. Я переговорила з Анею, і прийняла рішення, що спочатку я вибачуся перед ним, а потім запропоную зустрітися. Не знаю, чи просто зустрітися, чи для «цього» - як піде розмова, так і буде. Я набралася сміливості і натиснула на трубку контакту «Осік».