Калейдоскоп у кишені. Драббл 19
| Це було, мабуть, років двадцять тому. Місто, про яке майже забули вмить стало туристичною принадою та знову виросло на очах. До тієї події люди бідкались, що скоро навіть фабрику — майже єдине джерело робочих місць, зачинять та доведеться шукати іншої долі десь закордоном чи в інших містах. В тому місці вже закрили один завод, тому переживати були причини. Але, на щастя, те, що трапились одного літнього вечора, назавжди змінило життя усіх без виключення жителів міста. То був справжній вибух! Здавалось, що земля йде з-під ніг, що десь поряд землетрус і що старий асфальт не витримає та скине шкуру свою зі всього міста, як скидає її змія. На головній площі, котра була завбільшки за якийсь новий модний зал кінотеатру в столиці, раптово вибухнула земля. Асфальт розлетівся в різні боки, оголилась земля, дихнула повною груддю і — як виплюнула гарячу слину! То була гаряча вода з самих нижніх шарів літосфери. Хоча скептики все списали на роботу комунальників, яких тут вже сто років не бачили, але вони помилились. — Жаль, що не нафта! Тобі б точно зажили! — насолоджуюсь видим із вікна, сказав один із жителів міста, який ще вчора слухав про закриття фабрики, а вже сьогодні, можливо, він не залишиться без роботи. — Тоді б наше місто роздерли на клаптики, — заявила йому дружина, бо добре знала, що таке політика і як вона працює у таких випадках. — Краще курорт нехай зроблять. Якщо, звісно, вистачить розуму. А розуму вистачило. Буквально одразу приїхали всі, кому не лінь — від журналістів до муніципальних політиків, були навіть якісь знаменитості, імен яких ніхто не знав. Але приїхали, приїхали до міста, яке стало сенсацією, адже згідно зі словами науковців, ніяких гарячих джерел тут і бути не могло! Не та земля, якісь там шари не такі, щось там з тектонікою — словом, наговорили багато слів, яких майже ніхто не зрозумів. Але джерела взяли і виникли прямо тут. Вони зруйнували площу, пам’ятник, декілька машин та дерев, торкнулись навіть одного чоловіка, але не встигли завдати йому тяжких опіків. Словом, все трапилось так, наче невидима рука взяла та й тикнула пальцем на карті куди-небудь, а потім в цьому «де-небудь» з’явились джерела. Вони були шансом для міста і врятувала його. Років з десять містом всі жваво цікавились, постійно приїздили сюди, тут влаштували курорт, але розділили його «справедливо», втім, як усі курорти: для бідних та для багатих. Згодом бідних тут поменшало, а от багатих побільшало. Фабрику зрештою закрили, бо були вже робочі місця при санаторіях та готелях. Цього вистачало комусь, а хтось, хто колись дивився з вікна на диво, все-таки поїхав. Місто, здавалось, жило собі далі, в деякому сенсі навіть краще, ніж колись. Але було щось в ньому інше, щось чуже, щось таке, що змінилось не найкраще. Місто втрачало справжніх жителів, перебиваючись фаст-фудом із туристів. | |
|
| |
| : 208 | |
| : 0 | |